Річковий стік і його характеристики. Живлення і режим річок
- 16-01-2022, 22:32
- 467
8 Клас , Географія 8 клас Булава
§ 23. Річковий стік і його характеристики. Живлення і режим річок
• Що таке великий кругообіг води?
1. Відмінності розподілу річкового стоку по території України
Водний стік — це частина атмосферних опадів, яка стікає по земній поверхні або під землею та потрапляє у водотоки чи водойми. Водний стік поділяють на поверхневий і підземний. Головною складовою частиною водного стоку є річковий стік. Він є ланкою кругообігу води в географічній оболонці.
Зверніть увагу, що чим більше випадає опадів, менше випаровування та більш розчленований рельєф, тим більшим є показник річкового стоку.
Найбільший водний стік спостерігається в горах. До річок Карпат потрапляє 70—90% річної кількості атмосферних опадів, а якщо розподілити об’єм водного стоку рівномірно, він би вкрив цю територію шаром 200—1000 мм. У Кримських горах шар стоку становить до 30% річної кількості опадів.
Знаючи відмінності клімату Карпат і Кримських гір, поясніть причину різниці водного стоку їх річок.
У межах Східноєвропейської рівнини з півночі на південь кількість атмосферних опадів, що потрапляє до річок, зменшується від 30 майже до 0%, а шар стоку — від 100 до 1 мм. Це пояснюється не тільки зменшенням кількості опадів із півночі на південь України, але й збільшенням випаровування та зменшенням розчленованості рельєфу в цьому напрямку. У середньому до річок України потрапляє 14% від середньорічної кількості атмосферних опадів (решта випаровується).
Мал. 23.1. Гідрологічний пост (а) і сучасний прилад — електронний водомірний пост (б) для визначення показників водного стоку
2. Густота річкової мережі. Витрати води й об’єм стоку
Густота річкової мережі залежить від показників водного стоку, а стік — від клімату й рельєфу. Вона виражається відношенням суми довжини (у км) усіх поверхневих водотоків даного басейну або певної території до площі (у км2) цього ж басейну чи території.
Найбільш густа річкова мережа в Карпатах (у 4—10 разів густіша, ніж на рівнинах). У Кримських горах річкова мережа є негустою, а річки маловодними.
Чому в Кримських горах дуже мало річок і всі вони маловодні?
На півдні Причорноморської низовини (між пониззям Дніпра та затокою Сиваш) зовсім немає річок.
Для території України густота річкової мережі в середньому становить 0,31 км/км2.
Зробіть висновок: як саме густота річкової мережі залежить від клімату й рельєфу?
Мал. 23.2. Найбільш густа річкова мережа в Карпатах. На річках і струмках є пороги і водоспади
Мал. 23.3. Поперечний переріз річища та визначення його площі
Витрата води — це об’єм, що проходить через поперечний переріз водотоку за одиницю часу. Витрати води обчислюють у літрах за секунду (л/с) або в кубічних метрах за секунду (м3/с). Витрата води в річці (W, м3/с) дорівнює площі поперечного перерізу річища (S, м2), помноженій на швидкість течії (V, м/с): W = S • V.
Наприклад, визначимо витрату води у водотоці шириною 10 м (мал. 23.3). Для цього через кожні 2 м виміряємо водомірною рейкою її глибину. Сумарна площа поперечного перерізу водотоку (Sсум) дорівнює сумі перерізів усіх п’яти утворених площ. Швидкість течії вимірюється гідрологами за допомогою спеціального приладу — гідрологічної вертушки. Проте її орієнтовно можна визначити за допомогою диска-поплавка (виготовленого із дерева, діаметром близько 10 см і зафарбованого масляною фарбою в білий колір). Швидкість визначається декілька разів на прямій ділянці течії річки між двома «воротами» (наприклад через 10 або 20 м) за допомогою секундоміра.
1) Визначте сумарну площу перерізу річища водотоку за мал. 23.3.
2) Визначте витрати води в річці на час вимірювання, якщо середня швидкість течії становить 0,45 м/с.
Витрата води в річках неоднакова впродовж року. На великих і середніх річках установлюють гідрологічні (водомірні) пости (мал. 23.1), на яких визначають витрату води. Так, середньорічна витрата води в гирлі Дніпра (мал. 23.4) становить майже 1700 м3/с.
Об’єм стоку річки (як правило, за рік) вимірюється в км3 або м3.
Сумарний об’єм стоку річок, який формується в межах України, — 52,4 км3. Тільки по Кілійському гирлу Дунаю (мал. 22.7) надходить 123 км3 води на рік! Частка місцевого стоку, що формується в межах України, складає лише 25% від сумарного.
До семи великих річок України за водністю крім Дунаю належать Дніпро (об’єм стоку — 53,5 км3), у тому числі його притоки — Прип’ять (13,2 км3) та Десна (11,4 км3); Дністер (8,6 км3); Сіверський Донець (5 км3); Південний Буг (3,4 км3).
Мал. 23.4. Дельта Дніпра і Дніпровсько-Бузький лиман
Мал. 23.5. Типи річок за режимом живлення. Джерела живлення: Сс — снігове; Д — дощове; П — підземне; Дсп, Дпс — мішане з переважанням дощового; Спд, Сдп — мішане з переважанням снігового; С — майже виключно снігове
3. Відмінності річок різних частин України за джерелами водного живлення
Залежно від клімату (меншою мірою — від рельєфу та складу гірських порід) річки відрізняються за джерелами живлення. На більшості території України водне живлення річок мішане.
За мал. 23.5 поясніть, чому при мішаному живленні в одних районах переважає дощове, а в інших — снігове.
Унаслідок зміни клімату за останні півстоліття структура водного живлення змінилася.
Поясніть, чому сталися зміни в живленні річок, виходячи зі зміни випадіння атмосферних опадів взимку.
Зрозуміло, що значна частка снігового живлення зумовлена не великою кількістю снігу, а тим, що під час його танення температура повітря є низькою, випаровуваність — малою, а ґрунт — мерзлим. Саме тому талі снігові води майже повністю стікають до річок.
Так, частка снігового живлення в межах рівнинної частини України збільшується з північного заходу на південний схід і південь у міру зростання континентальності клімату. У цьому ж напрямку зменшується частка дощового живлення.
У південній частині України (степовій зоні) переважає снігове живлення (70—80%) за невеликою участю підземного (7—10%). Гірські річки мають переважно дощове живлення (мал. 23.6). Біля вершин Карпат збільшується частка снігового живлення, а в Кримських горах — підземного живлення (як наслідок карсту).
Мал. 23.6. Прут — гірська річка з переважно дощовим живленням і паводковим режимом. Паводок
4. Водний режим річок України
Водний режим — це розподіл водного стоку річок протягом року. Виділяють такі елементи водного режиму: повінь, паводок та межень.
Знайдіть елементи водного режиму на мал. 23.7.
Повінь (водопілля) — тривале підвищення рівня річок й об’єму стоку в певну пору року (на більшій частині України — навесні).
Паводок — короткочасне суттєве підвищення рівня води після дощів або зимових відлиг.
Межень — тривале зниження рівня води та зменшення об’єму стоку річок.
За режимом розподілу водного стоку протягом року виділяють чотири типи річок: причорноморський, східноєвропейський, кримський, карпатський (мал. 23.7).
Весняна повінь характерна для рівнинних річок східноєвропейського типу. У зв’язку зі зменшенням сніжності зим частка снігового живлення, а отже, й обсяг стоку у весняне водопілля впродовж останніх десятиліть на рівнинній частині України скоротилися (на 7—15%). Саме водопілля зміщується на більш ранні терміни (лютий-березень). Частка весняного водопілля у водності річок становить 35—37% від річного; зросла частка літньо-осінньої межені — 44 %; частка зимової межені становить близько 22 %.
Чому на гірських річках не трапляються повені?
До групи річок із паводковим режимом належать гірські річки кримського типу (із максимумом стоку в холодне півріччя — 70—75% загального обсягу), характерні для середземноморського клімату, та річки карпатського типу з паводками протягом усього року, але з максимумом стоку навесні — на початку літа. На гірських річках повеней не буває, проте на них часто трапляються паводки, інтенсивність яких зросла в останнє десятиліття (у тому числі у зв’язку з вирубуванням лісів на схилах).
Мал. 23.7. Типи річок за режимом розподілу стоку впродовж року
Мал. 23.8. Повінь на річці Десні біля Новгорода-Сіверського
На річках півночі України тривалість повені більша, оскільки заболочені поліські низовини віддають воду поступово, а випаровування тут є невеликим. Влітку та взимку спостерігається межень. Зимова межень зумовлена льодоставом, а літня — великим випаровуванням. Трапляються зимові (відлигові) та літньо-осінні (дощові) паводки (мал. 23.7, б).
На крайньому півдні України водні потоки існують лише під час танення снігу, а в інші пори року вони, як правило, пересихають (причорноморський тип річок).
Мал. 23.9. Малі річки мають течію переважно навесні, а в літню межень пересихають, залишаючи плесові озера. Річка Середня Говтва у квітні
ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ
1. Закінчіть речення: річковий стік тим більший, чим... 2. Особливості яких природних компонентів впливають на густоту річкової мережі? 3. Що таке витрата води та об'єм стоку за рік? 4. Живлення річок України є переважно мішаним. Якими водами живляться річки? 5. Як водний стік розподіляється на території України? 6. Як і чому змінюється структура водного живлення річок України з північного заходу на південь України? 7. Яка існує відмінність у структурі живлення рівнинних і гірських річок? 8. Охарактеризуйте чотири типи річок України за режимом розподілу водного стоку протягом року.
9. Доведіть та доповніть вислів О. Воєйкова: «Річки — це продукт клімату». 10. Якою є структура водного живлення й режиму стоку річок нашого краю?
11. Розгляньте карту на мал. 23.5 та визначте відмінності у структурі живлення річок різних частин України: 1) де і чому переважає дощове живлення річок; 2) як змінюється структура водного живлення річок із північного заходу на південь рівнинної частини України в міру підвищення континентальності клімату (частка якого живлення зростає, а якого — зменшується); 3) частка якого живлення переважає в районах розвитку пористих гірських порід і карсту? 12. Визначте середню густоту річкової мережі басейну річки Південний Буг (км/км2), якщо сумарна довжина всіх водотоків його річкової мережі становить 22 533 км, а площа його басейну — 63 700 км2.
Коментарі (0)