По-друге, топографічні карти за змістом загальногеографічні. На них детально відображено ділянку земної поверхні без виділення якихось певних її елементів. Склад відтворених на топографічній карті об’єктів і ступінь їх деталізації залежить від масштабу карти й особливостей показаної території. Існують єдині загальновживані топографічні знаки, що спрощує їх розуміння всіма користувачами. Під час створення карти до змістової інформації висувають такі основні вимоги: достовірність стану місцевості на рік створення карти, точність положення об’єктів і максимально можлива повнота зображення.

У минулому інформацію на топографічну карту наносили на основі наземної топографічної зйомки місцевості. Нині її доповнюють такі новітні способи, як аерофотозйомка, космічна оптична і радарна зйомки, повітряне лазерне сканування, які дають змогу отримати з високою швидкістю й точністю карти будь-якого масштабу. Зміст топографічних карт слід постійно оновлювати. Найшвидше застаріває інформація про промислові густозаселені території. Там уточнюють карти кожні 5-7 років. У сільських районах це роблять раз на 8-10 років, а в малоосвоєних гірських, лісових, степових районах - кожні 10-15 років.

По-третє, оскільки топографічні карти зображують невеликі території, спотворень на них майже немає. Адже, якщо вирізати з глобуса крихітну частину поверхні, вона являтиме собою площину. Тому за топографічними картами можна робити виміри довжин і площ.

• Як дізнатися, яку ділянку Землі показано на топографічній карті. Топографічні карти складають на окремих аркушах, де зображено невелику територію. Тож зазвичай важко зорієнтуватися, з якої частини нашої планети «вирізаний» кожний аркуш. Щоб це стало зрозумілим, кожний аркуш підписують зверху своєрідним «кодом». Позначення окремих аркушів у прийнятій міжнародній системі розграфлення називають номенклатурою карти. Наприклад: N-34-37-B-в (див. мал. 12). Якщо розшифрувати цей код, можна дізнатися, в якій частині Землі розташована зображена на аркуші територія.

За рішенням Міжнародного географічного конгресу для створення системи топографічних карт за основу беруть карту світу у масштабі 1:1 000 000, яку називають «Міжнародною мільйонною картою світу». На ній усю земну кулю умовно поділяють меридіанами на 60 рівних часток - колон по 6° (мал. 11). Їх нумерують арабськими цифрами, починаючи від меридіана 180°, із заходу на схід. Таким чином, колони 1-30 лежать у Західній півкулі, 31-60 - у Східній. Отже, колона 34 - зі Східної півкулі. Територія України потрапляє в колони із заходу на схід 34, 35, 36, 37.

Колони поділяють на широтні пояси по 4°. Їх позначають літерами латинського алфавіту від екватора в бік полюсів від А до Z. Україна лежить у поясах з півдня на північ L, М і частково N.

У результаті такого розграфлення земну кулю ділять на трапеції розміром 6° по довготі та 4° по широті. Номенклатура аркуша карти 1:1 000 000 у формі трапеції складається з номера поясу та колони. Наприклад, N-34.

Далі кожну трапецію поділяють на 144 рівні за розміром аркуші. Їх нумерують арабськими цифрами. Тому N-34-37 означає: 37-й аркуш із трапеції N-34. Так одержують аркуші карти масштабу 1:100 000 з розмірами 20' по широті та 30' по довготі. Потім цей аркуш ділять на чотири менших і позначають великими літерами кирилиці: А, Б, В, Г. Масштаб такого аркуша - 1:50 000. Його номенклатура, наприклад, М-37-37-В, а розміри - 10' по широті та 15' по довготі. Потім ще раз кожний з одержаних аркушів ділять на чотири менших. Їх підписують малими літерами кирилиці: а, б, в, г. Отже, номенклатура N-34-37-B-в означає: з трапеції N-34 вирізаний 37-й аркуш, із нього нижній лівий аркуш В, а з того, своєю чергою, нижній лівий аркуш в. Масштаб такого аркуша - 1:25 000. Розміри аркуша - 5' по широті та 7'30" по довготі.

Мал. 11. Міжнародна система розграфлення аркушів топографічних карт

Якщо створюють карту у ще більшому масштабі - 1:10 000, попередній аркуш знову поділяють на чотири частини розміром 2'30" по широті та 3'45" по довготі. Квадрати позначають арабськими цифрами: 1, 2, 3, 4. Номенклатура цього аркуша, наприклад, може бути такою: N-34-37-B-в-1.

Мал. 12. Фрагмент аркуша топографічної карти N-34-37-B-в (Тулин)

• Рамка топографічної карти. На відміну від дрібно- і середньомасштабних карт, на топографічних картах не проводять посередині аркушів лінії градусної сітки: меридіани і паралелі. Втім інформація про них наявна в рамці карти. Рамка топографічної карти потрійна (мал. 12).

Внутрішня рамка, що обмежує картографічне зображення, - це дві паралелі (верхня і нижня лінії) та два меридіани (ліва і права лінії). У кутах рамки підписують їхню градусну міру. Наприклад, біля нижньої горизонтальної рамки написано: 54°40'. Це паралель 54°40' пн. ш. Біля правої вертикальної лінії рамки зазначено: 18°05'30". Це меридіан 18°05'30" сх. д.

Оскільки на топографічних картах зображено дуже невелику територію, відстані на ній становлять не градуси, а мінути. Тому наступна мінутна рамка показує відрізками чорного та білого кольору, що чергуються, поділ зображення на мінути. Біля зовнішньої рамки точками показано поділ на секунди. Відстань між двома сусідніми точками становить 10".

• Кілометрова сітка. В середині аркушів топографічних карт проводять кілометрову, або прямокутну сітку. Вона являє собою рівні квадрати, які утворюють горизонтальні та вертикальні лінії, що перетинаються під прямим кутом. Частота ліній залежно від масштабу становить 2 км (1:100 000) та 1 км (1:50 000 і більше). Виходи прямокутної сітки на рамку оцифровуються в кілометрах у кутах рамки повністю, в інших місцях - двома останніми цифрами.

Горизонтальні лінії кілометрової сітки креслять паралельно екватору. Тому числа біля них вказують відстань у кілометрах від екватора. Скажімо, число 6065 на нижній горизонтальній лінії кілометрової сітки означає, що від екватора до цієї лінії відстань становить 6065 км. Відповідно, на північ від цієї лінії віддаленість від екватора зростає.

Вертикальні лінії проводять так. Землю ділять, починаючи від нульового меридіана, на 60 геодезичних зон по 6° кожна й нумерують від 1 до 60. У центрі кожної зони виокремлюють осьовий меридіан і присвоюють йому значення 500 км. Паралельно цьому на захід і на схід проводять вертикальні лінії кілометрової сітки й підписують їх. Наприклад, у числі 4314 вертикальної лінії кілометрової сітки перша цифра «4» показує, що місцевість лежить у 4-й геодезичній зоні. «314» - кількість кілометрів відносно осьового меридіана. Оскільки йому присвоєно число 500 км, то місцевість розташована на захід від нього на 186 км (500 км - 314 км =186 км).

Кілометрову сітку проводять лише на топографічних картах. Її використовують для обчислення відстаней, площ об’єктів, напрямків, при виконанні різноманітних геодезичних робіт, для зазначення цілей у військовій справі.

Перевір себе

• 1. Якими ознаками відрізняється топографічна карта від дрібномасштабних і середньомасштабних карт?
• 2. Для чого проводять міжнародне розграфлення аркушів карти? Що означає номенклатура карти?
• 3. Де відшукати на топографічній карті лінії градусної сітки?
• 4. Як на топографічну карту наносять кілометрову сітку? Що означають цифрові підписи на ній?
• 5. Поясніть, чому на дрібномасштабних картах є великі спотворення, а на топографічній карті їх майже немає.