Особливо важливо передбачити погоду для працівників сільського господарства, водіїв, моряків, льотчиків. Оскільки показники погоди можуть швидко змінюватися, за ними регулярно спостерігають на метеорологічних станціях. Там зі спеціальних приладів знімають показники кожні три години. Метеостанції розміщені по всій планеті.

Ініціатором створення мережі метеорологічних станцій у державі був учений, винахідник і громадський діяч Василь Каразін (1773-1842). Написавши багато праць з агрономії та конструюючи сільськогосподарські машини, він розумів важливість знань про погоду і клімат для потреб сільського господарства. На початку XIX ст. в Україні з’явилися перші любительські метеостанції в Києві (1804), Бердичеві (1814), Одесі (1821), Полтаві (1824), у морських портах Миколаєва (1824) і Херсона (1825). Перша в Україні метеорологічна обсерваторія почала працювати у Луганську (1836). Засновником синоптичної метеослужби в Україні є видатний метеоролог і кліматолог Борис Срезневський (1857-1934), який у 1919 р. став директором Київської метеорологічної обсерваторії. Вивчаючи клімат України, він підготував першу схему кліматичного районування України, досліджував проблеми посух і злив, винайшов нові метеорологічні прилади, аналізував вплив метеорологічних чинників на здоров’я людини й на культурні рослини.

Нині в нашій державі близько 200 метеостанций. У наш час до передбачення погоди залучені також літаки, радіозонди, штучні супутники Землі.

Уся інформація з метеостанцій і метеорологічних супутників надходить у Гідрометеорологічний центр України. Там її наносять на спеціальні синоптичні карти, або карти погоди. На них умовними знаками показують температури повітря, напрямки та швидкість вітрів, шляхи переміщення циклонів і антициклонів, атмосферні фронти, області опадів. За цими даними складають прогноз погоди на кілька годин, добу, тиждень, сезон. Що менший термін складання прогнозу погоди, то він точніший.

Василь Каразін

Борис Срезневський

Можливість передбачати погоду зменшує залежність людини від її змін і дає змогу запобігти негативним проявам.

• Несприятливі погодні явища. До несприятливих погодних явищ належать посухи, суховії, пилові бурі, приморозки, ожеледь, град.

Посухою вважають істотну нестачу опадів в умовах високої температури тривалий час. В Україні посухи характерні для степової зони. Посуха призводить до зменшення запасів вологи в ґрунті і, як наслідок, до погіршення росту, а інколи й загибелі рослин. Це явище знищує культурні рослини. Для запобігання йому використовують системи зрошення земель та сіють посухостійкі сорти рослин.

У степах суховії часто супроводжуються пиловими бурями - сильними вітрами, що видувають і переносять дрібні частки ґрунту. Вони знищують посіви, заносять дороги, водойми. Для уникнення цього стихійного лиха застосовують снігозатримання, створюють захисні лісосмуги, сіють багаторічні трави для закріплення ґрунтів.

Навесні й восени частими бувають приморозки - зниження температури повітря нижче 0 °С увечері та вночі за додатних температур удень. Приморозки трапляються в ясні тихі ночі в разі інтенсивного випромінення поверхнею тепла. На півночі України та в горах вони можливі до кінця травня, на півдні - до середини квітня, на Південному березі Криму - до кінця березня. Восени - відповідно з другої половини вересня, із середини жовтня, з початку листопада. Приморозки небезпечні навесні в період вегетації рослин. Для боротьби з цими явищами влаштовують задимлення, поливання ґрунту та його укриття. Це зменшує тепловіддачу з поверхні землі.

Ожеледь - шар щільного льоду на поверхні землі і предметах (гілках дерев, електромережах), що утворюється при намерзанні краплин дощу або туману за температури поверхні від 0 °С до -3 °С. Ожеледь спричинює загибель посівів, обламування гілок дерев, обривання електричних дротів. Утворення шару льоду понад 20 см при сильному вітрі небезпечне для сільського господарства. Найчастіше ожеледь буває на Донецькому кряжі, Приазовській височині (30-40 діб на рік), а також у Карпатах і Кримських горах.

Кригу, що утворилася на земній поверхні після відлиги, називають ожеледицею. Вона перешкоджає нормальній роботі транспорту.

У горах унаслідок безконтрольного вирубування лісів після сильних дощів або танення снігу можливе виникнення катастрофічних явищ - селів. Сель (з араб. - бурхливий потік) - потоки грязі та каміння, що зненацька з потужною швидкістю (5 м/с) сходять із гір. Селі з корінням виривають дерева і, переносячи за лічені хвилини величезні маси гірських порід, заливають будівлі, дороги, орні землі, спричиняють людські жертви. Для боротьби з селями насаджують дерева, на гірських річках створюють спеціальні загати.

Селі трапляються у Карпатах у басейні Дністра та його приток. У Кримських горах вони пов’язані з руслами малих річок. Бувають селі й на рівнинах за значного перепаду висот унаслідок сильних дощів і знищення на стрімких схилах природної рослинності. Для запобігання селям будують інженерні споруди (підпірні стіни), проводять дренажні роботи з відведення підземних вод.

• Агрокліматичні ресурси України. Дані багаторічних спостережень за погодою показали, що загалом кліматичні умови нашої країни сприятливі для господарського освоєння її території. Енергетичними ресурсами клімату України є сонячна і вітрова енергія. Вони невичерпні й екологічно чисті. Україна багата на рекреаційні ресурси, що забезпечують відпочинок та оздоровлення населення. Особливо відомі райони пляжного туризму на півдні.

Однак кліматичні умови впливають насамперед на спеціалізацію сільського господарства. Особливості клімату, які дають можливість вирощувати певний набір сільськогосподарських культур, називають агрокліматичними ресурсами. Їхніми основними показниками є сума активних температур, тривалість періоду з активними температурами та коефіцієнт зволоження (мал. 81).

Активними у сільському господарстві вважають середньодобові температури, що перевищують +10 °С. За таких умов найкраще розвиваються рослини. Усі активні температури протягом року складають, а нижчі за +10 °С не враховують. Так одержують суму активних температур. У межах України вона зростає з півночі на південь від 2200 °С до понад 4000 °С. Тому на Поліссі доцільно вирощувати холодостійкі культури, на півдні - теплолюбні.

Тривалість періоду з активними температурами в Україні зростає від 100 діб на рік на півночі до 140 діб на півдні. Це визначає можливість культивувати на півночі рослини з коротким періодом вегетації, що швидко розвиваються та плодоносять, натомість на півдні - з довгим періодом вегетації.

Коефіцієнт зволоження використовують для визначення стану забезпеченості території вологістю. Він дає змогу правильно спланувати райони вирощування різних за потребою у волозі сільськогосподарських культур.

Мал. 81. Показники агрокліматичних ресурсів

Завдання: Поміркуйте, як змінюється коефіцієнт зволоження з півночі на південь в Україні. Поясніть ваші твердження.