Писанка - один із культурних символів українського народу (музей писанкарства у м. Коломия)

Найбільш різноманітний етнічний склад населення - у Криму, деяких прикордонних областях, а також у промислових регіонах та великих містах, що зумовлено міграцією сюди людей різних національностей на роботу і навчання.

Українці в різних частинах країни мають певні особливості, які виявляються в мові, одязі, житлі, звичаях, обрядах, фольклорі, декоративно-прикладному мистецтві. На основі цього виокремлюють етнографічні групи українського народу. Раніше такими були севрюки, подоляни, литвини, пінчуки, черкаси, поліщуки, бойки, гуцули, лемки. Через згладження специфічних рис цих груп окремі з них перестали існувати. Найкраще зберегли свої традиції та говірку горяни Українських Карпат - гуцули, бойки і лемки. Гуцули заселяють територію на стику Івано-Франківської, Чернівецької і Закарпатської областей і Румунії. Бойки - їх західні сусіди - мешканці передгір’їв Івано-Франківської і Львівської областей, частини гірського Закарпаття. Лемки заселяли найбільш західну гірську окраїну української етнічної території, що висунута в Польщу і Словаччину. Внаслідок післявоєнного обміну населенням між Україною і Польщею та виселенням українців Польщі з власних земель північна частина Лемківщини обезлюдніла, багато лемків опинилося в Україні, насамперед у західних областях.

Мал. 207. Етнічний склад населення регіонів України (за даними перепису населення 2001 р.)

НАЦІОНАЛЬНІ И ЕТНІЧНІ МЕНШИНИ В УКРАЇНІ. Найбільшою за чисельністю національною меншиною в Україні є кримські татари - близько 250 тис. осіб (табл. 18). Вони з XIII ст. проживають у Криму, що став їхньою етнічною і державною територією. Після ліквідації держави Кримське ханство немало кримських татар емігрувало до Туреччини, а ті, що залишилися в Криму, зазнали великих поневірянь. У 1944 р. цей народ був поголовно виселений сталінським режимом зі своєї батьківщини до Центральної Азії і Росії, значна частина кримських татар в ході цієї операції загинула. Окремі сім’ї кримських татар почали повертатися в Україну в 60-70-х рр. XX ст., однак поселятися в Криму їм було заборонено. І тільки наприкінці XX ст. відбулося масове їх повернення на свою батьківщину. Нині цей народ переживає нове потрясіння у зв’язку з російською окупацією Криму, адже абсолютна більшість кримських татар пов’язувала облаштування свого суспільного життя з незалежною Україною. Багато кримських татар нині знову стали переселенцями - на цей раз у межах України.

Кримський півострів є також батьківщиною караїмів і кримчаків. Це нечисленні етнічно-релігійні групи, які розмовляють мовами, близькими до кримськотатарської, однак на відміну від кримських татар, сповідують не іслам, а інші вірування. Кримчаки - прихильники юдаїзму, а караїми - релігії, яка поєднує риси юдаїзму, християнства та ісламу. Тих, хто визнає себе караїмами, в Україні залишилося менше 1,2 тис. осіб, а кримчаками - близько чотирьох сотень.

На півдні Одеської області на кордоні з Молдовою проживають гагаузи - народ, який розмовляє мовою, близькою до турецької, а за релігією є православним. Їх близько 30 тис.

Найбільшою етнічною меншиною в Україні є росіяни. Упродовж XIX-XX ст. їхня кількість і частка в населенні постійно збільшувались, що було результатом міграційної політики в Росії і колишньому СРСР. Однак після проголошення незалежності України кількість росіян зменшилась з 11,4 млн осіб (у 1989 р.) до 8,4 млн осіб (у 2001 р.), а їх частка - з 22 % до 17 %. Такі різкі зміни показників були, очевидно, результатом не тільки виїзду росіян за межі країни, а и зростання етнічної самосвідомості осіб українського походження, які під час минулих переписів фіксувалися представниками іншого народу. Найвища частка росіян - у населенні Криму (58 %), Донецької і Луганської областей (38 %), більшість росіян є міськими мешканцями.

Кримські татари зберегли свою національну культуру попри трагічну історію народу

Таблиця 18