Степ
- 19-01-2022, 11:02
- 593
8 Клас , Географія 8 клас Бойко, Дітчук, Заставецька 2021 (повторне видання)
Зверніть увагу!!!
§ 40. Степ
- Пригадайте, якими є кліматичні показники у південній частині України.
- Які ґрунти формуються під степовою рослинністю?
ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ. Степ, що займає близько 40 % площі України, є найбільшим зональним ландшафтом. Він простягається від південної межі лісостепу до берегів Чорного й Азовського морів, займає більшу частину Кримського півострова.
РЕЛЬЄФ І КОРИСНІ КОПАЛИНИ. Зона степу має рівнинний рельєф. На півдні розкинулися низовини - Причорноморська і Північнокримська, на півночі та сході лежать височини - відроги Подільської і Придніпровської, Приазовська (мал. 149) і Донецька. У східній частині абсолютні висоти території сягають найбільших показників - 367 м (г. Могила Мечетна). Кургани-могили є виходами на поверхню кристалічних порід Українського щита й Донецької складчастої споруди. Для Донецького кряжа характерні гриви - вузькі видовжені підняття. На схилах височин багато ярів та балок. На півдні низовин поширені поди (або степові блюдця) - неглибокі округлі зниження з плоским дном. Унікальним явищем на Керченському півострові є грязьові вулкани, що вивергають глинисту грязь.
Україна дивовижна
Скіфські баби
Вершини багатьох курганів у степу вінчають кам'яні стели, які в народі називають кам'яними бабами. Насправді це символічні статуї закутих у броню чоловіків. Їх колись встановлювали на похованнях відважних скіфських воїнів.
Кам'яна баба у степу
У степовій зоні є значні поклади кам’яного вугілля (Донецький басейн), залізних, марганцевих, уранових і ртутних руд, солей. Є також природний газ, нікелеві руди. Степ багатий на різноманітні природні будівельні матеріали (вапняк, мергель, глини), лікувальні грязі.
Мал. 149. Приазовська височина (Донецька область)
КЛІМАТ І ВНУТРІШНІ ВОДИ. Клімат зони помірно континентальний з найбільшими в Україні різницями температур між зимою і літом та найменшою кількістю опадів. Середні температури січня змінюються з півночі на південь зони від -5 до -1 °С, липня - від +20 до +23 °С. Сніг лежить лише в окремі роки 1-2 місяці, але сніговий покрив нестійкий. Часто бувають посухи, суховії, які завдають шкоди сільському господарству. Кількість опадів становить 450-350 мм за рік. Випаровуваність вологи суттєво перевищує кількість опадів, тому зволоження території скрізь недостатнє.
У степу негуста річкова мережа. Своїми нижніми течіями стікають до моря великі річки України - Дніпро, Дунай, Дністер, Південний Буг, перетинає зону Сіверський Донець. Притоки Дніпра - Оріль (мал. 150), Самара, Інгулець, а також Інгул, Кальміус, Молочна повністю формують свій стік у межах зони. Невеликі степові річки мілководні, у верхів’ях вони часто пересихають. На півдні зони є зрошувальні системи, які напоюють поля водами Дніпра. У степовій зоні багато озер: у пониззі Дунаю (Ялпуг, Кагул та ін.), на узбережжях морів (Сасик-Кундук (мал. 151), Шагани) та в Криму (Сасик-Сиваш). Численні озера-лимани - Дністровський, Хаджибейський, Куяльницький, Тилігульський, Молочний. У деяких озерах внаслідок великої випаровуваності або зв’язку з морем вода солона.
Подорож у слово
Назви річок походять здебільшого від тюркських слів і означають: Оріль - крива (за вигини русла); Інгул - нове озеро (у середній течії річка розширюється і нагадує озеро); Кальміус (була відома під двома назвами Калка і Міус, що згодом злилися в одну) - тонка, як волосина і покручена, як ріг. Молочна (у значенні каламутна) дістала назву за колір води.
Україна дивовижна
Дивовижна Оріль
Цікаві відомості про ліву притоку Дніпра Оріль є в «Описі України» Гійома де Боплана: «...в гирлі цієї ріки я бачив, як за одним разом витягли понад 2 тис. риб, з яких найменші мали одну стопу довжини». Історик Дмитро Яворницький за багатство рибою, птаством, а берегів - лісом образно назвав її молочною рікою з медовими берегами.
Мал. 150. Річка Оріль
Мал. 151. Озеро Сасик-Кундук
ҐРУНТОВО-РОСЛИННИЙ ПОКРИВ І ЛАНДШАФТИ. Колись степи являли різнотравне зелене море, яким перекочувалися сріблясті хвилі ковили. Лише блакитні стрічки річок, їхні долини з непролазними верболозами і очеретами, балки та скіфські могили урізноманітнювали степовий ландшафт. Безмежним трав’яним роздоллям бродили численні стада турів, тарпанів, сайгаків. Нині всі степові ділянки, де може пройти трактор, розорано, а природна рослинність змінена на сільськогосподарські культури.
За відмінностями природних умов у степовій зоні розрізняють три підзони - північно-, середньо- і південностепову, які змінюють одна одну широтними смугами. Північностепова підзона займає більшу частину зони. Там сформувалися чорноземи звичайні, У різнотравному степу рослини цвітуть у різний час, він виглядає по-різному кожної пори року. Навесні спершу зацвітають тюльпани, шафран, гіацинти, пізніше - горицвіт жовтий, степові півники і фіалки, згодом - ковила, півонія тонколиста, шавлія, вика, лабазник, катран, волошки, льон австрійський. Із середини літа степ вигоряє, але восени, завдяки дощам, зеленіє від мохів ще раз, а взимку перепочиває.
У середньостеповій підзоні поширені менш родючі чорноземи південні. На них сформувалися типчаково-ковилові степи, які за видовим складом значно бідніші за різнотравні (мал. 152). Там ростуть ковила, типчак, гвоздика, деревій, шавлія. Однак рослинний покрив розріджений.
Мал. 152. Типчаково-ковиловий степ
Південностепова підзона, яка охоплює Причорномор’я, Приазов’я і Північнокримську рівнину, отримує найбільше сонячної енергії, проте має значний дефіцит вологи. Там утворилися каштанові ґрунти, які нерідко чергуються з солонцями і солончаками. У полиново-типчаковому степу росте сухостепова і пустельна рослинність: полин, типчак, житняк, нехворощ чорна, хрінниця жовта. Рослини утворюють окремі острівці, що чергуються з голими піскуватими місцями. У Присивашші степ набуває зелено-сірого відтінку і нагадує пустелю (мал. 153).
Мал. 153. Степ у Присивашші
Степова зона відрізняється від лісостепу відсутністю лісів на вододілах. Невеликі за площею ліси з дуба і береста (байраки) ростуть лише у балках. На їх схилах утворюють зарості терен, шипшина, мигдаль степовий, степова вишня. У долинах річок поширені левади з вербою, в’язом і трав’яною рослинністю. Вдовж доріг та полів насаджено захисні лісосмуги.
Основне багатство степової зони - ґрунти. Саме завдяки їх високій родючості степ є основним сільськогосподарським районом України. Там вирощують високі врожаї зернових (пшениці, кукурудзи, рису, проса), технічних (соняшнику, тютюну), ефіроолійних, овочевих (помідори, перець) та баштанних (кавуни, дині) культур.
Тваринний світ зони бідніший за видовим складом, ніж у лісостепу. У степу багато гризунів - ховрахів, хом’яків, бабаків, тушканчиків, мишей, кротів. Численні й різноманітні птахи - журавлі, орли, сови, стрепети, перепілки.
ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА ОХОРОНА ПРИРОДИ. Степова зона належить до територій, які з давніх часів заселяли різні народи, проте вони тривалий час були малолюдними і майже не охоплені господарською діяльністю людини. Територія степу постійно перебувала під набігами азійських орд гунів, печенігів, хозарів, половців, татар, які впливали на освоєння цих земель. Кочівники займалися переважно полюванням, випасанням худоби та рибальством. Аж до XVII ст. через малолюдність і небезпеку, яка чигала з півдня, степ називали Диким полем. Із створенням Запорізької Січі його освоїли українські козаки, які і завзято боролися з поневолювачами, і господарювали на землях-вольностях.
Найбільш інтенсивне освоєння степу відбулося в XIX-XX ст. Суцільне розорювання цілинних земель (орні землі становлять майже 90 %) призвело до знищення природної степової рослинності та збіднення тваринного світу. Цьому сприяв і розвиток гірничодобувної промисловості, забруднення території відходами підприємств вугільної, металургійної, хімічної галузей, ТЕС. Через це в степу майже не залишилося ділянок з природною рослинністю. Тепер лише заповідники можуть дати уявлення про біорозмаїття, що панувало там колись.
Найдавнішим серед них є біосферний заповідник «Асканія-Нова» імені Ф. Е. Фальц-Фейна, де охороняється єдина в Європі ділянка типчаково-ковилового степу. Там росте понад 400 видів рослин, серед яких більш як 40 видів - ендеміки. У заповіднику також здійснюється акліматизація тварин з різних регіонів світу - зубрів, благородних оленів, коней Пржевальського, антилоп, страусів, куланів, муфлонів, зебр (мал. 154).
Мал. 154. Біосферний заповідник «Асканія-Нова»
Український степовий природний заповідник охоплює 3 відділення, що відображають різні види степів: від лучних до різнотравно-типчаково-ковилових. Тільки у Хомутівському степу можна побачити 12 видів ковили. Пам’ятку природи Кам’яна Могила, що височить серед неозорої рівнини, історики вважають місцем поховання скіфських царів. Там охороняють червонокнижних косариків та орхідей. Крейдяна флора - унікальна ділянка, де ростуть сосна крейдяна, дзвінець крейдяний, ранник крейдяний та інші крейдолюбні рослини. Луганський природний заповідник - це пам’ятник різнотравно-типчаково-ковиловим степам, які нині збереглися у вигляді маленьких латок у трьох відділеннях - Стрільцівському степу, Провальському степу та Станично-Луганському. Там перебувають під захистом також бабак європейський та інші види тварин. Дунайський біосферний заповідник, де охороняються водно-болотні угіддя дельти Дунаю, - це справжній пташиний рай: там мешкає половина всіх видів птахів України (мал. 155). У Дніпровсько-Орільському природному заповіднику охороняються дніпрові плавні, заплавні озера та луки, водні види рослин і тварин.
Мал. 155. Пелікани в Дунайському біосферному заповіднику
Степові ландшафти охороняють також у природному заповіднику «Єланецький степ», національних природних парках «Великий Луг», що на узбережжі й островах Каховського водосховища, і «Святі Гори», що в середній течії Сіверського Дінця (мал. 156). В останньому під охороною перебувають крейдяні останці-скелі із білої крейди і крейдоподібного мергелю та бори із реліктової сосни крейдяної.
Мал. 156. Національний природний парк «Святі Гори»
ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ
• Степ, що є найбільшою в Україні природною зоною, має рівнинний рельєф, помірно континентальний клімат, що вирізняється найменшою кількістю опадів, родючі чорноземні й каштанові ґрунти.
• Трав’яниста степова рослинність степу збереглася лише в заповідниках («Асканія-Нова», Українському, Луганському, «Єланецький степ») і на невеличких нерозораних ділянках.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
- 1. Розкрийте взаємозв’язки клімату, ґрунтів, рослинності та тваринного світу на прикладі степової зони.
- 2. Поясніть, чому степова зона є найменш залісненою.
- 3. Які природно-заповідні території є в степовій зоні?
- 4. Які несприятливі природні процеси спостерігаються у степах України?
ПРАКТИЧНА РОБОТА 9
Порівняльна характеристика природних зон України
1. Дайте порівняльну характеристику двох природних зон (мішаних лісів, широколистих лісів, лісостепу, степу) (за вибором). Скористайтеся планом.
2. Поясніть, як унаслідок господарської діяльності людини змінилася природа кожної зони.
План характеристики
- 1. Географічне положення.
- 2. Рельєф і корисні копалини.
- 3. Клімат, внутрішні води.
- 4. Ґрунти.
- 5. Рослинність, тваринний світ.
- 6. Природокористування.
Даний матеріал відноситься до підручника "Географія 8 клас Бойко, Дітчук, Заставецька 2021 (повторне видання)", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)
Зверніть увагу!!!
Коментарі (0)