2. Геологічна будова та рельєф дна.

У будові дна Азовського моря лежить земна кора материкового типу у вигляді затоплених ділянок Східноєвропейської та Скіфської платформ. Континентальне походження улоговини моря обумовлює рекордно малі глибини: середня — 7 м, максимальна — 15 м. За формою дно нагадує блюдце з наростанням глибини в напрямку центра западини.

Особливості геологічної будови моря визначають багатство мінеральних ресурсів. Найголовніші серед нерозвіданих скарбів його дна — потенційні нафтогазові родовища. У північно-західній частині наявні поклади залізних руд. Із ропи затоки Сиваш видобувають кам’яну сіль, оксид магнію, бром тощо. Цінним ресурсом також є лікувальні грязі Сиваша.

3. Характер берегової лінії.

Береги Азовського моря на заході, півночі та сході переважно низинні, а на півдні — урвисті. Характерною особливістю північних берегів є наявність довгих вузьких піщано-черепашкових кіс: Федотова, Обитічна, Бердянська, Білосарайська, Крива. Вони відділяють від моря низку мілководних заток і лиманів: Молочний, Утлюцький тощо. Найбільша коса — Арабатська Стрілка — відокремлює мілководну лагуну — затоку Сиваш (мал. 2). Вузькою Генічеською протокою Сиваш сполучається з Азовським морем. Найбільша затока — Таганрозька — лише частково омиває береги України. Островів у Азовському морі мало.

Мал. 2. Затока Сиваш. Саме сюди з XVI ст. прямували українські чумаки, щоб купити в кримських татар сіль. Унаслідок природного випаровування в Сиваш з азовською водою надходить близько 12 млн тонн солей — сполук брому, натрію, магнію та інших цінних мінералів. Солоність затоки подекуди сягає 270 ‰.

4. Кліматичні умови та властивості водних мас.

Азовське море розташоване в південній частині помірного поясу. Для неї характерні м’яка похмура зима та дуже тепле, відносно сухе літо.

У січні середня температура повітря змінюється від -1 °С у південній частині моря до -6 °С — у північній, влітку повітря прогрівається в середньому до +22...+24 °С. Середньорічна кількість опадів зменшується із заходу на схід від 500 до 340 мм.

Мілководдя й невеликі розміри обумовлюють швидке нагрівання води, а також її охолодження та перемішування на всій глибині. Влітку вода у відкритому морі досягає +25...+28 °С, а біля берегів навіть до +32 °С. Таке тепле та лагідне море в поєднанні з піщаними пляжами та лікувальними властивостями степового повітря створюють комфортні умови для масового відпочинку та оздоровлення людей.

Щорічно на Азовському морі утворюється льодовий покрив. У суворі зими він поширюється на значну частину моря, а в окремі роки — на всю його площу.

Солоність поверхневих вод Азовського моря в середньому складає 10—12 ‰. Це найменш солоне море у світі. Така особливість обумовлена насамперед ізольованістю моря та значним притоком річкових вод. Так, річки Дон і Кубань за кожні вісім років оновлюють його води повністю. Однак в останні десятиліття спостерігається тенденція до збільшення солоності вод Азовського моря.

5. Органічний світ.

Видовий склад рослинного і тваринного світу Азовського моря бідніший, ніж у Чорному морі, але його здатність до біопродуктивності надзвичайно велика. Ця унікальна особливість пояснюється тим, що через невеликі глибини вода в морі добре освітлена, інтенсивно перемішується та насичується киснем. У таких умовах швидко розвиваються планктон та придонні організми: молюски, рачки та інші, які є чудовим кормом для риб.

У середині минулого століття щорічний вилов риби в Азовському морі був найвищим у світі та сягав 300 тис. тонн. Значну частку складали цінні види: осетер, севрюга, камбала, кефаль, білуга. Сьогодні рибний промисел в Азові базується на хамсі, тюльці, бичках і пеленгасі. Ссавці представлені одним видом дельфінів — азовкою.

Серед рослин переважають діатомові водорості, бурі, червоні, зелені водорості, морська трава.

6. Екологічні проблеми.

Проблеми зменшення цінних видів риб в Азовському морі з’явилися за радянських часів. Із річок, що впадають у море, почали забирати все більшу кількість води на зрошення полів і потреби промисловості. Це призвело до підвищення солоності та зменшення планктону. До того ж із Чорного моря стали запливати медузи, які знищували планктон. Завезений хижий молюск рапана витіснив природних фільтрувальників води — мідій та устриць.

Потужні промислові підприємства, сільськогосподарська діяльність разом із курортним господарством викидають у води Азовського моря велику кількість шкідливих неочищених відходів (мал. 3). Досить суттєвої екологічної шкоди завдає морю водний транспорт та неконтрольоване рибальство.

Мал. 3. Викидання шкідливих відходів призводять до масової загибелі риби в Азовському морі.

Особливо негативну роль у забрудненні вод Азовського моря відіграють промислові підприємства, що працюють у російських містах Таганрог, Азов, Ростов-на-Дону. Великі обсяги хімічних речовин, що застосовують при обробітку полів у Росії, також потрапляють у море.