Водночас із надходженням сонячного тепла на Землю відбувається і його витрата у вигляді випромінювання. До 48 % сонячної енергії повертається у світовий простір унаслідок відбивання й поглинання, 52 % потрапляє на поверхню Землі та в атмосферу (мал. 42).

Мал. 42. Розподіл сонячної енергії

Різниця між надходженням тепла і його втратою становить радіаційний баланс. Радіаційний баланс визначає найважливіший кліматичний показник — температуру повітря. Показники радіаційного балансу в межах України змінюються від 1700 МДж/м2 на півночі до 2400 МДж/м2 на півдні. На всій території країни радіаційний баланс за рік позитивний, тобто земна поверхня отримує тепла більше, ніж випромінює.

Циркуляція атмосфери. Завдяки циркуляції атмосфери відбувається перерозподіл тепла й вологи. Вона зумовлює перенесення повітряних мас, їх трансформацію та взаємодію. У формуванні клімату важливу роль відіграє положення території щодо атмосферних центрів. Розподіл атмосферного тиску біля земної поверхні відображають ізобари.

Зони високого й низького тиску називають баричними системами. Зони низького тиску називають баричними мінімумами, зони високого тиску — баричними максимумами. Області високого й низького атмосферного тиску визначають напрямок панівних вітрів і переміщення повітряних мас.

Атмосферні процеси над Україною залежать від впливу таких центрів високого чи низького тиску, як постійні Азорський, Арктичний і сезонний Азійський (Сибірський) максимуми та постійний Ісландський мінімум.

На атмосферну циркуляцію над територією України значною мірою впливає вісь О. Воейкова — смуга високого атмосферного тиску Євразійського материка, що простягається вздовж 50° пн. ш. (мал. 43). У межах України вісь проходить по лінії Балта — Кіровоград — Полтава — Харків. Вона впливає на перерозподіл тепла й вологи: вище неї переважає західне перенесення, нижче — східне.

У Карпатах і в Криму формуються місцеві вітри: улітку — гірсько-долинні, узимку — фени (теплі сухі вітри, що рухаються гірськими схилами вниз у долини). На узбережжі морів виникає бризова циркуляція.

Мал. 43. Вісь О. Воєйкова

Характер підстильної поверхні. Важливим кліматичним чинником є характер підстильної поверхні. Різні поверхні нагріваються й охолоджуються неоднаково. Це впливає на кількість поглинутої та відбитої радіації, а отже й на радіаційний баланс. Відбиту радіацію характеризує альбедо — відношення інтенсивності відбитої радіації до сумарної на горизонтальну поверхню. Визначається у відсотках. Теоретично альбедо може змінюватися від 0 % (абсолютно чорна поверхня) до 100 % (поверхня, яка повністю відбиває сонячні промені). Найбільший показник альбедо має сніг, а найменший — водойми й чорнозем (мал. 44). Альбедо підстильної поверхні залежить не тільки від кольору, а й від її вологості, жорсткості й прозорості.

• У якій частині України і в яку пору року найбільші показники альбедо?

На формування клімату впливають рельєф і віддаленість території від океану. 95 % території України — рівнина, що полегшує просування повітряних мас її просторами. Гори виступають природними бар’єрами. Вони затримують холодні повітряні маси з півночі й сходу на Закарпаття та Південний берег Криму. Карпати затримують повітряні маси з Атлантики, забираючи на себе велику частку їх вологи. Тому західні схили Українських Карпат надмірно зволожені, а на протилежних схилах опадів буває набагато менше. Лісові масиви сприяють накопиченню снігу.

Мал. 44. Альбедо для різних ділянок поверхні

Висновки

• Чинниками формування клімату є сонячна радіація, атмосферна циркуляція та характер підстильної поверхні.
• Сумарна радіація залежить від кута падіння сонячних променів, тривалості дня, хмарності й прозорості атмосфери.
• Гірські хребти Карпат захищають Закарпатську низовину, а Кримські гори — Південний берег Криму від холодних арктичних повітряних мас.

Основні терміни й поняття