Будова річкової долини. Для більшості рівнинних річок України характерні широка долина й широке річище. Правий берег річок високий, а лівий — положистий.

Долина рівнинних річок має певну будову, основними елементами якої є річище (русло), заплава й надзаплавні тераси (мал. 63). Річищем називають частину річкової долини, якою постійно течуть води річки. Заплава — частина річкової долини, яка періодично затоплюється її водами. Тераси утворюються внаслідок тривалої роботи річки й нагадують своєрідні сходинки, що спускаються до її річища. На тераси вода з річки не заходить, але річкові наноси там присутні. Це свідчить про те, що річка поглибила своє річище. У минулому тераси були заплавою, а сучасна заплава — річищем. Вище надзаплавних терас розташовані корінні береги річки.

Мал. 63. Будова річкової долини

Швидкі й бурхливі гірські річки мають вузькі долини та круті схили (мал. 64). Річки рівнин течуть повільніше. Петляючи широкою долиною, вони утворюють численні завороти — меандри.

Частину твердого матеріалу річка несе вниз за течією, а решту відкладає в річищі, формуючи при цьому піщані пляжі. Коли річка виходить з берегів, у межах заплави відкладається родючий мул, що сприяє підвищенню родючості навколишніх земель. Трапляється, що завороти річки розташовані близько і їх розділяє лише вузький перешийок. Під час повені він розмивається й річка вирівнює своє річище.

Мал. 64. Гірська річка

Вплив рельєфу на річки. З попередніх курсів географії ви знаєте, що характер течії річки залежить від рельєфу території, якою вона протікає. Більшість річок України тече на південь. Від рельєфу також залежить похил і падіння річки.

Падіння річки — це різниця між висотою її витоку й висотою гирла, що виражається в метрах. Наприклад, річка Південний Буг бере початок на Волино-Подільській височині. Висота її витоку становить 321 м. Впадає річка в Чорне море. Висота гирла над рівнем моря — 0 м.

Падіння річки визначають за формулою: П = h1 - h2, де П — падіння річки; h1 — висота витоку; h2 — висота гирла.

• Визначте падіння річки Південний Буг.

Похилом річки називають відношення її падіння (у сантиметрах) до довжини (у кілометрах). На прикладі річки Південний Буг можете визначити її похил. Як показують дослідження, чим більший похил річки, тим більшу руйнівну роботу вона виконує.

Похил річки обчислюють за формулою: Пр = П/L, де Пр — похил річки, П — падіння річки, L — її довжина.

Отже, падіння Південного Бугу дорівнює: 321 м — 0 м = 321 м.

Знаючи довжину річки Південний Буг (806 км), можна визначити її похил: 32 100 см : 806 км = 39,8 см/км.

Річки України, зокрема рівнинні, часто утворюють меандри. Типові форми утворень на річці — острови, рукави, коси тощо.

Вплив клімату на формування річкової системи. Клімат території активно впливає на живлення річок, які нею протікають, адже основним постачальником води в річку є атмосферні опади. Річки України мають переважно мішане живлення — дощовими, талими й підземними водами. Значення дощового живлення рівнинних річок України зменшується з півночі на південь. Така ж тенденція спостерігається і з показниками живлення підземними водами.

Густота річкової мережі — показник розгалуженості річкової мережі, виражений відношенням загальної довжини всіх поверхневих водотоків певного басейну чи певної території (у км) до площі (у км2) цього ж басейну чи території. В Україні середня густота річкової сітки становить 0,25 км/км2. Найгустіша вона в Українських Карпатах, зокрема в басейні річок Черемоша й Тиси, у Кримських горах і на Донецькій височині.

Коливання рівня й кількості води в річці протягом року, період замерзання та час скресання криги характеризують режим річки, який залежить від особливостей клімату. У річному режимі річки виокремлюють характерні періоди — повінь, паводок, межень.

Повінь — період високого й тривалого підняття рівня води, що повторюється щороку в один і той самий сезон. Основна причина виникнення повені — танення снігів. У цей період вода виходить з берегів і затоплює заплаву річки. Повінь триває від десяти днів на малих річках до півтора місяця — на великих.

Паводком називають швидке й різке підняття рівня води в річці переважно внаслідок випадання великої кількості атмосферних опадів.

Межень — це період, який характеризується малою водністю і низьким рівнем води в річці. Під час межені річки живляться переважно підземними водами.

Річковий стік — стік води в процесі її кругообігу в природі. Для окремої річки — це кількість води, що протікає її річищем за певний проміжок часу (наприклад, за рік). Річковий стік виражений такими показниками: витрата води, об’єм стоку, модуль стоку, шар стоку. Витрату води в річці за рік називають річним стоком. Середня багаторічна величина загального річкового стоку в Україні (крім Дунаю) становить 87,1 км3/рік, з яких 53,5 км3/рік припадає на Дніпро.

Витрата води в річці — кількість води, яка протікає за одиницю часу крізь поперечний переріз водотоку. Витрата води є найголовнішою характеристикою стоку води річки та єдиною, що експериментально вимірюється.

Витрату води в річці обчислюють у літрах за секунду (л/с) або в кубічних метрах за секунду (м3/с). Витрата води в річці — W (м3/с) дорівнює площі поперечного перерізу річки — S (м2), помноженій на пересічну швидкість течії — V (м/с). Отже, W = 5 • V.

Найбагатоводніша річка України — Дніпро. Її середньорічна витрата води в гирлі сягає 1700 м3/с.

Якщо ви знаєте витрату води за секунду, то зможете вирахувати середню величину річного стоку. Її визначають за формулою: R = W • t, де R — річний стік, W — витрата води, t — час (кількість секунд у році). Вимірюють цю величину в м3 або км3.

Для річок характерний твердий стік. Це всі завислі й розчинені у воді тверді матеріали, які утворюються в результаті руйнування гірських порід, через які протікає річка. Найвищі показники твердого стоку мають гірські річки, а також ті, що протікають височинами. Тому найбільше твердого матеріалу переносять, як правило, річки лісостепу, степу, Українських Карпат і Кримських гір. Твердий стік виноситься річками в моря й озера, відкладається там біля гирла у вигляді наносів на дні річки або нагромаджується у вигляді островів, що утворюють дельту. Найбільші дельти утворилися в гирлах Дніпра й Дунаю.

Висновки

• До вод суходолу належать поверхневі та підземні води.
• Гідрологічні об’єкти на території України розміщені нерівномірно.
• Річки України мають переважно мішане живлення.
• Поверхневі, підземні та морські води становлять водні ресурси країни.

Основні терміни й поняття