Ґрунтові ресурси України. Землі, які використовуються чи можуть використовуватися людиною для задоволення її потреб, утворюють земельні (ґрунтові) ресурси країни. По суті, такими землями є весь земельний фонд України. Земля використовується в сільському й лісовому господарстві, на ній зводяться житлові будівлі й промислові об’єкти, прокладаються транспортні шляхи. Частину земель займають природні й штучні водойми, які також використовуються з господарською метою.

Земельний фонд України становить понад 60 млн га. Майже 70 % займають сільськогосподарські угіддя. Вони зосереджені переважно на родючих ґрунтах і дуже розорані. Орні землі (або рілля) займають 4/5 загальної площі сільськогосподарських угідь (мал. 84). Це один із найвищих показників у світі. Забезпеченість одного мешканця країни ріллею перевищує світовий і європейський показники майже в 2,5 рази. Найвища частка ріллі в степовій зоні — до 80 %. Це дає змогу розвивати різноманітні галузі сільського господарства.

Ґрунтові ресурси вашої місцевості. Вивчаючи географію рідного краю, ви, певна річ, звертаєте увагу й на ґрунти у вашій місцевості. З попередніх курсів географії ви знаєте, у якій природній зоні знаходиться ваша місцевість. Користуючись картами атласу «Природні зони» та «Ґрунти», визначте типи ґрунтів вашої місцевості. За краєзнавчими матеріалами ознайомтесь із типами ґрунтів, їх родючістю й використанням у різних галузях господарства, а також їх охороною. Дізнайтеся, чи однакові ґрунти біля школи, коло вашої домівки, у парку, на клумбах і газонах.

• Дослідіть, чи зберігається ґрунт, знятий з ділянок, де ведеться будівництво.

Зміни ґрунтів у результаті господарської діяльності людини. Як ви вже знаєте, природа складається з окремих компонентів, які виникли й існують незалежно від людини. Це — ґрунт, повітря, вода, рослинність, тваринний світ тощо.

Мал. 84. Структура земельного фонду України (2015 р.)

Як частина природи, людина завжди взаємодіяла з усіма її компонентами. У далекому минулому вона цілком залежала від природи. З розвитком землеробства та тваринництва взаємозв’язок людини й природи набув нового змісту.

Сучасна людина активно підвищує родючість земель. Водночас своєю діяльністю, зокрема неправильним обробленням, унесенням надмірної кількості добрив та отрутохімікатів, проведенням зрошення й осушення земель без наукового обґрунтування, людина може й виснажувати ґрунти, погіршувати їх родючість (мал. 85). В Україні землеробство розвинуте переважно в лісостеповій і степовій зонах. Воно визначає поширення в природних комплексах сільськогосподарських угідь, зрошувальних систем, тваринницьких ферм тощо. Будівництво поселень також значною мірою змінює земельні площі: вирівнюється поверхня, прокладаються різні комунікації (водо- й газопроводи, лінії електропередач). У населених пунктах створюють парки, сквери, ботанічні сади тощо.

Найбільшого землеробського впливу ґрунт зазнає через агротехніку й меліорацію, що виявляється в зниженні (підвищенні) рівня ґрунтових вод, тривалому зрошенні, вапнуванні, глибокому обробленні й піскуванні земель, упровадженні контурної чи смугової системи землеробства, створенні острівних і лінійних лісових насаджень. Вплив осушувальної меліорації помітний у зоні мішаних лісів, західноукраїнському природному лісовому краї, долинних комплексах північної частини лісостепу. Тут осушувальна меліорація поєднується з хімічними й культурно-технічними заходами, супроводжується супутними несприятливими процесами (підйом легкорозчинних солей, просадки, підтоплення). Лісомеліоративними заходами охоплені майже всі еродовані землі, створені полезахисні, прияружні й прибалкові лісосмуги, заліснені схили пасовищ, гірські й височинні схили, проведено заліснення пісків, території вздовж каналів, навколо водойм. Однак переосушення земель у зоні мішаних лісів спричинило зниження рівня ґрунтових вод на прилеглих до меліоративних систем територіях, негативних змін гідрологічного режиму, обміління річок та озер.

У степовій зоні зрошувальна меліорація супроводжується вторинним засоленням родючих земель, їх підтопленням і заболочуванням за надмірного поливання. Неправильне застосування мінеральних добрив та отрутохімікатів порушує природний кругообіг речовин, погіршує якість сільськогосподарської продукції. За недосконалої технології оброблення ґрунту й унесення добрив рослини засвоюють лише 50 % їх кількості, а решта потрапляє в підземні й поверхневі води, що підвищує їх мінералізацію. Потенційним джерелом забруднення ґрунтів є пестициди.

Мал. 85. Руйнування ґрунту

Істотно впливають на довкілля тваринницькі комплекси з великою кількістю худоби, птиці на невеликих площах. Використання недосконалої технології зберігання відходів тваринницьких ферм може спричинити їх потрапляння разом зі стічними водами до річок, озер, ґрунту й суттєво погіршити їх якість.

Висока розораність земель нерідко призводить до посилення водної й вітрової ерозії ґрунту — знесення родючого шару. Як наслідок, виникають яри та балки, трапляються пилові бурі. Неправильне оброблення, безсистемне зрошування й унесення мінеральних добрив завдають великої шкоди ґрунтам. Вони руйнуються й виснажуються, знижується їх родючість.

Отже, у процесі господарської діяльності людини замість природних утворилися господарські комплекси. Порушуючи взаємозв’язок у природних комплексах, змінюючи їх, людина пристосовує природу до своїх потреб, при цьому не враховує можливі шкідливі впливи.

Заходи з раціонального використання й охорони ґрунтових ресурсів. Для підтримання ґрунтів у належному стані необхідно вживати відповідних заходів: висаджувати дерева й кущі на схилах ярів; розорювати схили височин упоперек, аби запобігти змиванню ґрунту поверхневими водами; виважено зрошувати землі; науково обґрунтовано вносити мінеральні добрива (мал. 86). Закони України передбачають захист земель від водної й вітрової ерозії, солей, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, висушування, ущільнення, забруднення відходами виробництва. Особливу увагу приділено зняттю й збереженню родючого шару ґрунту (у разі забудови ділянок), щоб потім використати його для рекультивації земель або підвищення родючості малопродуктивних угідь. Установлюється особливий режим користування для земельних ділянок, що мають природоохоронне й історико-культурне значення.

Усі хлібороби, землекористувачі й орендарі несуть відповідальність за погіршення екологічної ситуації на своїй земельній ділянці та сполученій з нею території.

Мал. 86. Раціональне використання ґрунтів

Висновки

• Ґрунтові ресурси — важливі природні ресурси, без яких неможливий розвиток сучасного сільського господарства.
• Розвивати землеробство на бідних і малородючих ґрунтах неможливо. Тому необхідно дбати про підвищення родючості ґрунту.
• Україна має значні земельні ресурси, проте ґрунти потребують раціонального використання й комплексних заходів з їх охорони.

Основні терміни й поняття