Ліси пом’якшують клімат, регулюють баланс води, ослаблюють негативний вплив посух і суховіїв, стримують рух пісків, захищають ґрунти від водної й вітрової ерозії, очищують атмосферу від хімічних забруднень.

• Чи є поблизу вашого населеного пункту ліс? Які породи дерев у ньому переважають?

Степи. Як зональний тип рослинності, степи збереглися лише фрагментарно на схилах балок, у передгір’ях Криму, на піщаних косах Азово-Чорноморського узбережжя й островах, а також у місцях близького залягання твердих порід. Ділянки цілинних степів охороняються в заповідниках.

Для типових (справжніх) степів характерне переважання церофільних дернинних злаків і типчака. Різнотравно-типчаково-ковилові степи мають густий трав’яний покрив, у них поширені ковила, тонконіг, стоколос, вика, конюшина; з різнотрав’я — горицвіт весняний, молочай степовий, шавлія, астрагал. Типчаково-ковилові степи в минулому охоплювали простори Причорноморської низовини. У трав’яному покриві переважали ксерофітні злаки: типчак, ковила українська, келерія; з різнотрав’я — кахрис, ферула, будяк, пижмо та ін. Полиново-злакові степи були поширені вздовж Азово-Чорноморського узбережжя. У травостоях корінних фітоценозів домінували ксерофітні дернинні злаки (типчак, ковила, житняк), полин, з галофільних — камфоросма, кермек та ін.

Лучні степи поділяють на рівнинні й гірські (Кримські). У травостої домінують злаки: ковила, типчак, тонконіг вузьколистий; із різнотрав’я поширені конюшина, гадючник, маренка, шавлія лучна та ін.; з ефемерів та ефемероїдів — незабудка, переломник, крупка. Для лучної рослинності характерна така закономірність: у лісостеповій зоні на безлісих територіях у минулому розвивалися лучні степи та остепнені луки на глибоких чорноземах; у степовій зоні на півночі були поширені різнотравно-типчаково-ковилові степи на звичайних чорноземах; на південь простягліїся типчаково-ковилові степи на південних чорноземах і темно-каштанових ґрунтах; у Присивашші поширені полиново-злакові степи на каштанових солонцюватих ґрунтах.

Чагарникові степи в минулому простягалися на Донецькому кряжі та сході України. У них представлені зарості карагани, кам’янисто-степового чагарнику.

Напівсаванні степи трапляються невеликими ділянками в Кримських горах. У цих степах до злаків домішуються субтропічні (напівсаванні) види, ефемероїдне різнотрав’я. У трав’яному покриві поширені люцерна, бурачок пустельний, пирій повзучий, горошок та ін.

Луки поділяють на заплавні, суходільні, низинні й гірські. У заплавних луках поширені зарості лози, трави з вівсяниці, мітлищ, келерії, до яких долучаються конюшина, жовтець, щавель, деревій та ін. На суходільних луках ростуть мітлиця, пахучий колосок, костриця, кульбаба, волошки.

Низинні луки приурочені до знижень на вододілах, терасах, долинах, тому вони тривалий час обводнені. У їх трав’яному покриві домінують вівсяниця червона, тимофіївка лучна, осока звичайна, конюшина — лучна та біла. Луки використовують як сіножаті. В Українських Карпатах поширені гірські луки (мал. 91). У їх трав’яному покриві переважають вівсяниця, білоус, конюшина, лядвенець. У субальпійському поясі сформувалися білоусникові луки, ростуть також тимофіївка, осока вічнозелена, вівсяниця.

Мал. 91. Гірські луки

Мал. 92. Болотна рослинність

Болота. Болотна рослинність охоплює до 2 % території України (мал. 92). Найбільше її на Поліссі, а в напрямку на південь її кількість і площа зменшуються. Заболоченість і заторфованість Полісся становить 5 %; лісостепу — 1,6; степу — 0,3; Карпат — 0,4 % від території країни.

В Україні найбільше поширені низинні болота. Евтрофні болота живляться повеневими й підземними водами, поверхневим стоком, а тому багаті на органічні речовини, мінеральні солі, мул. У них переважають осока, очерет, рогіз, тростяниця, хвощ, лепеха та ін. З лісових угруповань найбільше поширена вільха чорна, ростуть сосна, береза, верба.

Меліоровані болота використовують як сіножаті, на них вирощують технічні, кормові та зернові культури.

На території України ростуть реліктові рослини. Вони збереглися лише в окремих районах. До них належить, зокрема, тис ягідний, невеликі насадження якого можна побачити в Українських Карпатах і Кримських горах.

Рослинні ресурси, їх охорона й відтворення. Освоєння людиною природних ресурсів почалося з рослинності й тваринного світу. Рослинність — джерело різноманітних ресурсів (мал. 93). З давніх-давен люди використовували плоди дикорослих рослин — ягоди, гриби, горіхи, фрукти. Луки, пасовища, сіножаті — чудова кормова база для тваринництва. Тисячі рослин є сировиною для виготовлення ліків (наприклад, валеріана, глід, звіробій, чистотіл, подорожник та ін.). Ліси дають людству деревину й хімічну сировину.

Мал. 93. Види рослинних ресурсів

Рослинність України зазнала істотних змін унаслідок господарської діяльності людини. Вирубування лісів, осушення боліт, розорювання степу, гірничо-добувна діяльність призводять до збіднення рослинності й зникнення рослинних угруповань. З метою захисту окремих видів рослин створюються заповідники, заказники та національні парки.

• Користуючись картами атласу та додатками 10-12, визначте, у якій частині України найбільше природоохоронних територій.

Важливу роль у збереженні рослинності відіграє Червона книга України, яка була вперше видана в 1980 р. і перевидана в 2009 р. До Червоної книги внесено 826 видів рослин і грибів, яким загрожує зникнення. Ці види рослин підлягають охороні на всій території України.

У Зеленій книзі України зібрано відомості про сучасний стан природних рослинних угруповань, у яких переважають рідкісні, ендемічні й реліктові види рослин, що підлягають охороні. Книга була створена в 2002 р. До неї занесено до 130 рослинних угруповань, які майже знищені господарською діяльністю людини. Книга є довідковим матеріалом для державних, наукових і громадських установ та організацій, навчальних закладів, фахівців у галузі збереження біорозмаїття, активістів зеленого руху.

Висновки

• Рослинність — важливий вид природних ресурсів, який має велике значення для людини. Розмаїття рослинності визначається природними й історичними причинами, а також господарською діяльністю людини.
• Лісові ресурси — джерело деревини та цінної сировини.
• Господарська діяльність людини призвела до зникнення багатьох видів рослин.
• Рослини, яким загрожує зникнення, занесені до Червоної книги України.
• Для збереження розмаїття рослинності в Україні створюють природоохоронні території.

Основні терміни й поняття