Національний склад населення України. Народи, які населяють сучасну територію України не були етнічно однорідними впродовж тисячоліть, та все ж ядро етносу зберігало й накопичувало історичну пам’ять, звичаї, вірування, етнографічні особливості. Культурний генофонд не переривався протягом довготривалих війн, лихоліть, які випали на долю нашого народу.

Традиції й побут українського народу, які мають багато загальнонаціональних рис, зберігають також низку територіальних особливостей.

З історико-етнографічного погляду на території України можна виокремити такі культурно-історичні зони: Середнє Придніпров’я (Наддніпрянщина); Поділля; Слобожанщина й Полтавщина; Полісся; Прикарпаття (Галичина); Волинь; Закарпаття; Буковина; Південь (див. форзац). Заселення Півдня відбувалося кількома міграційними хвилями, остаточно його населення сформувалось у XVIII-XIX ст. Це наймолодший з етнографічного погляду регіон України. Південь, у свою чергу, можна поділити на кілька регіонів: Причорномор’я, Таврія, Донщина (Подоння, Донеччина). Потрібно зазначити, що наведений поділ значною мірою умовний. У процесі становлення української нації етнічна територія змінювалась. У різні історичні епохи загальна площа й кордони зазнавали змін: від етнічного ядра відчужувалися цілі регіони.

В Україні донині зберігаються етнографічні групи, які мають свої культурні й мовні особливості. Найбільш значні з них — українські горці (гуцули, лемки, бойки) у Прикарпатті та поліщуки, пінчуки, литвини — на Поліссі, русини — у Закарпатті, подоляни — в Тернопільській, Хмельницькій, Вінницькій областях, слобожанці — на північному сході країни. Раніше таких груп було більше, однак із часом їх кількість зменшилася, тому що відмерло чимало архаїчних, консервативних звичаїв і обрядів. Натомість з’явилися нові елементи в побуті й духовному житті: значного поширення набули нові типи житла, знаряддя праці тощо. Тобто соціально-економічні умови стали вирішальним чинником, який визначив формування сучасного обличчя української нації, вплинув на чисельність і географічне розміщення інших етнічних груп, на характер етнічних процесів в Україні загалом.

Згідно з даними перепису населення 2001 р., в Україні проживало 37,5 млн українців, або 77,8 % від загальної кількості населення держави (мал. 168). Українці становлять абсолютну більшість (понад 90 %) у 13 та переважну більшість (70-90 %) у 7 регіонах України. Частка українців знижується до 60 % лише у двох областях Донбасу та в Одеській області. І тільки в Автономній Республіці Крим частка українців не досягає 50 % (вона становить 24,3 %.) Майже моноетнічною є Тернопільська область, у якій українці становлять 97,8 % населення.

В Україні живуть представники інших національностей (22,2 %), з яких 17,3 % — росіяни. Найбільша їх частка в АР Крим, Луганській, Донецькій, Харківській і Запорізькій областях. В Україні проживають також євреї (0,8 %), білоруси (0,6 %), молдовани (0,5 %), поляки (0,3 %), болгари, угорці, греки та ін.

Корінними жителями України є й кримські татари (0,5 %), примусово виселені з рідної землі в 1944 р., які почали повертатися до Криму тільки після здобуття Україною незалежності.

Мал. 168. Національний склад населення України за переписом 2001 р.

• Користуючись картами атласу, назвіть області України, у яких проживає значна кількість українців. Дослідіть, який національний склад населення вашої області.

Приблизно 5 % населення України представлене західними (поляки, чехи, словаки) та південними (болгари) слов’янами; фінно-уграми (угорці й естонці); романомовними (молдовани й румуни) та тюркомовними (татари, кримські татари, азербайджанці й гагаузи) народами. До окремих етнічних спільнот належать в Україні євреї, вірмени й греки. Проте кількість населення кожної з перелічених національностей не перевищує 1 % загальної кількості населення України.

Національні особливості та ментальність українців. Морально-етичні норми життя українців формувалися протягом багатьох століть. Вони були тісно пов’язані з народним світоглядом, позначалися на способі життя українців та їхньому характері.

Особливістю світогляду й ментальності українців було споконвічне прагнення до незалежності, відстоювання своєї честі й гідності. Поміж іншими народами українці славилися відвагою й обізнаністю у військовій справі. Козацьке військо вважалося одним із найсильніших у Європі.

Джерелом української народної моралі завжди були повага й любов до вільної праці, особливо хліборобської. Шанобливе ставлення до традицій, повага до старших, звичай спільного вирішення важливих питань виявлялися не тільки в громадах, а й у родинах. Українці поважали пращурів, з любов’ю та ніжністю ставилися до дітей. Мир і злагода між людьми, зовнішня та внутрішня гармонія — таким уявлявся українцям ідеал людської моралі.

Висновки

• Українці є титульною нацією, вони становлять 3/4 усього населення України.
• Найбільшими національними меншинами в Україні є росіяни, білоруси, молдовани, болгари, поляки, угорці, румуни, євреї, греки, кримські татари.
• Українці проживають у різних країнах світу, утворюючи українську діаспору.

Основні терміни й поняття