Родючі опідзолені чорноземи схожі на темно-сірі опідзолені ґрунти, але мають більш потужний гумусовий горизонт і вміст гумусу до 5,5%. В умовах періодичного промивного режиму, що сприяв глибокому проникненню вологи в ґрунт та коріння рослин, під лучними степами утворилися типові чорноземи. Їх потужний гумусовий горизонт досягає 150 см, тому весь їх ґрунтовий профіль має темне забарвлення. Ці родючі, добре структуровані ґрунти містять до 6 % гумусу. Лівобережну частину лісостепу займають типові, а північ степової зони — звичайні чорноземи. Вони утворилися за умов посушливого клімату та глибокого залягання ґрунтових вод під різнотравними й типчаково-ковиловими степами. Їхня потужність становить 60—80 см, а вміст гумусу — від 4 до 6,5%. У північній частині Причорноморської низовини, Степовому Криму під розрідженими ковилово-типчаковими степами в умовах посушливого клімату утворилися південні чорноземи. Вони містять від 3,5 до 5,0% гумусу й потребують зрошення.

В умовах ще більш посушливого Причорномор’я та на півночі Степового Криму утворилися темно-каштанові й каштанові ґрунти потужністю 40—50 см і вмістом гумусу від 3 до 4,5%. Каштанові ґрунти за хімічною реакцією слаболужні, тому, крім зрошення, вони потребують гіпсування (для нейтралізації лугів). Серед каштанових ґрунтів на терасах річок і прибережних територіях поширені содові та хлоридно-сульфатні солончаки й солонці. Погіршує фізичні властивості цих ґрунтів щільний солонцюватий горизонт.

У зниженнях та заплавах річок значні площі займають азональні лучні й лучно-болотні ґрунти, що утворилися під лучною рослинністю за неглибокого залягання ґрунтових вод. Вони багаті на поживні речовини та містять до 6 % гумусу.

У зоні мішаних лісів в умовах надмірного зволоження й високого рівня ґрунтових вод долинами річок та на зниженнях межиріччя поширені болотні ґрунти. Серед них розрізняють болотні мінеральні, торф’яно-болотні, торф’яні ґрунти. Для їх сільськогосподарського використання потрібні меліоративні роботи.

Лучно-буроземні ґрунти Закарпаття утворилися на алювіальних відкладах під лучною і деревною рослинністю. Вміст гумусу складає 3—5%. Ці ґрунти зайняті під сіножаті й пасовища.

Ґрунтовий покрив Українських Карпат змінюється з висотою. У Передкарпатті поширені буро-підзолисті поверхнево-оглеєні ґрунти. Значне атмосферне зволоження й застоювання води на поверхні стало причиною поверхневого оглеєння ґрунтів — відновлення в анаеробних умовах окисних сполук ґрунту (переважно заліза) і перетворення на закисні, шкідливі для рослин сполуки. Ці ґрунти кислі й безструктурні. Природна родючість їх мала. Під широколистими лісами в умовах теплого й вологого клімату в південно-західних передгір’ях Карпат поширені буроземно-підзолисті ґрунти, які також містять сполуки заліза, що додають ґрунтам буруватий колір. На висотах від 300 до 1450 м у гірсько-лісовому поясі переважають щебенюваті, кислі, бурі лісові ґрунти, які сформувалися під широколистими і хвойними лісами. Їхній гумусовий горизонт має потужність від 30 до 40 см і містить до 4 % гумусу. Над бурими лісовими ґрунтами вузькою смугою поширені ще менш потужні та більш щебенюваті гірсько-підзолисті ґрунти. На плоских вершинах і схилах хребтів переважають гірсько-лучні ґрунти, які утворилися в умовах надмірного зволоження під лучною рослинністю.

Північні схили Головного пасма Кримських гір вкриті бурими лісовими ґрунтами, які утворилися в умовах м’якого теплого клімату під широколистими лісами на глинистих сланцях, пісковиках і вапняках. Їхній верхній горизонт містить до 5% гумусу. Вище, під сосновими лісами, утворилися бурі опідзолені, а ще вище — гірські чорноземні ґрунти, у яких міститься до 7% гумусу.

До висоти 300 м у нижньому поясі на південних схилах Кримських гір поширені коричневі ґрунти, які утворилися під розрідженими лісами, чагарниками і трав’яною рослинністю. Їх гумусовий горизонт має потужність близько 30 см, а вміст гумусу — до 7%. Атмосферні опади змивають ці ґрунти з крутих схилів. Тут також поширені придатні для виноградарства й садівництва щебенюваті червоні ґрунти із вмістом гумусу до 3,5%.

ВИСНОВКИ

• Ґрунтоутворення є дуже тривалим процесом, важливими чинниками якого є склад материнських гірських порід, клімат і рельєф місцевості, ґрунтові води, рослинний і тваринний світ та господарська діяльність людини.
• Ґрунтовий профіль — це специфічна для кожного типу ґрунтоутворення вертикальна послідовність генетичних горизонтів.
• Структура ґрунту є результатом його утворення та розвитку. Основною її агрономічною цінністю є водостійкість.
• В Україні налічується близько 800 видів ґрунтів, а понад 60% земельного фонду становлять унікальні чорноземи.
• У межах рівнинної України в напрямку з півночі на південь змінюються чотири основні ґрунтові зони: дерново-підзолистих, сірих лісових, чорноземних і каштанових ґрунтів.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

• 1. Доведіть, що процес ґрунтоутворення є взаємодією комплексу чинників.
• 2. Обґрунтуйте наявність в Україні великого різноманіття ґрунтів.
• 3. Спрогнозуйте подальший вплив господарської діяльності людини на зміни ґрунтів в Україні.
• 4. Порівняйте ґрунти північної та південної територій України. Чим вони відрізняються й чому?
• 5. Проаналізуйте причини існування азональних типів ґрунтів в Україні.