Урбанізація, причини, що її зумовлюють
- 20-01-2022, 17:54
- 590
8 Клас , Географія 8 клас Гільберг, Паламарчук, Совенко 2021 (повторне видання)
8 Клас , Географія 8 клас Гільберг, Паламарчук, Совенко 2021 (повторне видання)
Пригадайте: Що таке місто? Як змінюється кількість міського населення у світі та в Україні?
У XX ст. розпочався процес розбудови великих міст і формування нових міських форм розселення. Процес зростання старих і появи нових міст, підвищення їхньої ролі в економічному й культурному житті суспільства, збільшення частки міського населення, поширення міського способу життя називають урбанізацією (від латин. urbanus — міський).
Основними чинниками урбанізації є високий рівень розвитку промисловості й невиробничої сфери, їхня інтеграція, розвиток міжнародних відносин, інтенсифікація сільського господарства, збільшення територіальної та соціальної мобільності населення. Якщо в середині XIX ст. у містах проживало трохи більше 4 % населення світу, на початку XX ст. — 13-14 %, то нині частка міського населення зросла до 53 % і надалі зростає (мал. 162).
У 2009 р. уперше за всю історію людства чисельність міського й сільського населення зрівнялися. У 2010 р. в міських поселеннях, за даними ООН, проживало 3,5 млрд, а в сільських — 3,4 млрд осіб. Більше половини міського населення світу живе в Азії (понад 2 млрд осіб, або 53 %), однак у загальній кількості населення регіону частка міського населення становить 48 %. Найвища частка міського населення в Північній і Південній Америці (не менше 80 %) (мал. 163).
Сучасну урбанізацію як усесвітній процес характеризують три ознаки.
По-перше, швидкі темпи зростання міського населення завдяки міграції із сільських районів, природному приросту (цей чинник донині відіграє важливу роль у слаборозвинених регіонах світу) та рурбанізації сільських районів.
Упродовж XX ст. міське населення у світі збільшилось у 13 разів. Нині кількість міського населення зростає приблизно втричі швидше, ніж сільського через масову міграцію до міст та адміністративне перетворення сільських поселень на міські. Ця тенденція зберігається на початку XXI ст. Згідно з прогнозами, у 2025 р. міських жителів буде понад 5 млрд осіб, а їхня частка у світовому населенні перевищуватиме 60 %. Це означає, що навантаження на навколишнє середовище збільшиться.
Минуле століття називають століттям урбанізації і в Україні.
По-друге, триває процес концентрації міського населення насамперед у великих містах. Це пояснюється характером виробництва (яке дедалі тісніше пов’язано з наукою та освітою), а також розвитком невиробничої сфери. Великі міста зазвичай повніше задовольняють духовні запити населення, надають кращий доступ до інформації тощо.
Мал. 162. Міське населення
Мал. 163. Кількість міського й сільського населення у світі (2014 р.)
На початку XX ст. у світі існувало 360 великих міст (з населенням понад 100 тис. осіб), у яких проживало 5 % усього міського населення. Наприкінці століття їх було вже 950. З-поміж великих міст виокремлюють міста- «мільйонники», яких стає дедалі більше. Швидко зростає кількість міст із населенням від 1 до 5 млн осіб. Якщо в 1950 р. таких міст було 69, у 2010 р. — уже 390, а до 2025 р. згідно з прогнозами, їх буде понад 500. З’являються мегаміста з населенням понад 10 млн осіб. У 1950 р. таких міст у світі було тільки два — Токіо та Нью-Йорк, у 1975 р. до них приєдналася столиця Мексики (м. Мехіко), до 2014 р. їхня кількість зросла до 28. У 1990 р. в мегамістах проживало 7 %, а в 2014 р. — 12 % населення світу.
По-третє, «розповзання міст», тобто розширення їхньої території. Для сучасного етапу урбанізації характерний перехід від «точкового» міста до міських агломерацій (табл. 11).
Міські агломерації. Територіально близько розташовані міста часто зливаються, утягуються в орбіту великого міста. Утворюється агломерація - група близько розміщених і тісно взаємопов’язаних економічно й культурно-побутово міст, які мають спільні великі інженерні споруди (водопостачання, транспорт). Найбільш густонаселеною міською агломерацією у світі є м. Токіо, де проживає 37,2 млн осіб; далі йдуть міста Делі (22,7 млн), Мехіко й Нью-Йорк (по 20,4 млн), Шанхай (20,2 млн) і Сан-Паулу (19,9 млн осіб).
Таблиця 11
Зростання частки міського населення й кількості міських агломерацій (1800-2019 рр.)
В агломерації, як правило, виокремлюється одне або кілька міст, які тісно взаємопов’язані з іншими містами. За кількістю центрів агломерації поділяють на моноцентричні, біцентричні та поліцентричні. Моноцентричні міські агломерації мають одне місто-ядро, яке підпорядковує своєму впливу решту поселень, розташованих у його приміській зоні, і суттєво перевищує їх своїми розмірами й економічним потенціалом. Два великі міста формують біцентричну агломерацію. Об’єднання міст без домінуючого центру називають конурбацією. Це поліцентричні міські агломерації, що мають кілька взаємопов’язаних міст-центрів.
Залежно від народногосподарських функцій, які вони виконують, розрізняють монофункціональні та поліфункціональні міські агломерації.
В Україні виокремлють 19 агломерацій. Найбільшими моноцентричними агломераціями є Київська, Харківська, Одеська, Львівська, Криворізька; біцентричними — Донецько-Макіївська, Дніпровсько-Кам’янська, Горлівсько-Єнакіївська.
Мегаполіси. Мегаполіс, або мегалополіс (від грецьк. megalu — великий і polis — місто), — найбільша форма розселення, що утворилася внаслідок злиття великої кількості сусідніх міських агломерацій. У США великі мегаполіси розташовані вздовж Атлантичного узбережжя («Босваш» — від Бостона до Вашингтона з населенням понад 60 млн осіб), на південному узбережжі Великих озер (Приозерний, 40 млн осіб), у Каліфорнії («Сан-Сан», від Сан-Франциско до Сан-Дієго, 25 млн осіб). У них проживає майже половина всього населення країни.
У Європі сформувалися два мегаполіси: Англійський (об’єднує агломерації Лондона, Бірмінгема, Манчестера, Ліверпуля та ін.) і Рейнський («кільцева агломерація» Рандстад у Нідерландах, Рейн-Рур, Рейн-Майн у ФРН та ін., з населенням по 30-35 млн осіб). У Японії великими міськими агломераціям є Токійська, Осакська, Нагойська, що утворили величезний мегаполіс Токайдо, протяжністю понад 600 км і загальною кількістю населення понад 55 млн осіб (мал. 164).
Діяльність мегаполісів суттєво впливає на стан навколишнього середовища, утворюючи так звані урбосистеми (міські екосистеми). Усе це видозмінює мікроклімат міста й негативно впливає на здоров’я населення.
Позначте на контурній карті найбільші мегаполіси світу.
Світові міста. Поняття «світове місто» виникло на початку XX ст. До світових міст належать столиці провідних європейських країн — міста Лондон, Париж, Берлін, Відень, а також міста США — Нью-Йорк, Бостон, Чикаго та Філадельфія. Світові міста відіграють важливу роль у світовій економіці й політиці як центри глобального управління світом: вони є центрами національного й світового рівня, у них розміщені штаб-квартири міжнародних політичних та економічних організацій, концентруються банківські, фінансові, страхові, медичні, освітні послуги; перетинаються основні міжнародні транспортні шляхи. Ці міста стають центрами мистецтва, культури, розваг, що приваблюють не тільки внутрішніх, а й міжнародних мігрантів.
Мал. 164. Мегаполіс Токайдо
До початку XXI ст. сформувалися три основні зони концентрації світових міст: Західна Європа, Північна Америка, Азійсько-Тихоокеанський регіон. Світові міста є і в Південній Америці — Сан-Паулу, Ріо-де-Жанейро, Буенос-Айрес, в Африці — Йоганнесбург, в Австралії — Сідней.
Позначте на контурній карті найбільші міські агломерації світу й України.
Урбанізація та регіональні відмінності її рівня. Незважаючи на спільні ознаки урбанізації як усесвітнього процесу, у різних країнах і регіонах вона має свої особливості. Насамперед відрізняються рівень (частка міського населення) і темпи урбанізації (зростання міського населення). Ці поняття взаємопов’язані: що вищий рівень урбанізації, то нижчі її темпи й навпаки.
За рівнем урбанізації всі країни світу можна поділити на три великі групи (табл. 12).
Таблиця 12
Різний рівень урбанізації спостерігається і в різних регіонах світу: найвищий рівень у Північній Америці, Центральній Європі, Латинській Америці та Австралії (71-75 %); низький рівень — у Південній і Південно-Східній Азії та Африці (27-34 %).
В Україні також упродовж багатьох років відбувався процес урбанізації. Високий рівень урбанізації характерний для промислово розвинених регіонів (табл. 13, с. 236).
В останні роки співвідношення міського й сільського населення залишається сталим. Крім того, поступово зменшується кількість населення в найбільших містах. Особливо інтенсивно цей процес відбувався в Одесі та деяких містах Донбасу.
Довкола великих міст виникли міста-супутники, пов’язані із центром господарськими та іншими функціями. Наприклад, навколо Києва розташовані міста-супутники Бориспіль, Боярка, Бровари, Ірпінь та ін.
Таблиця 13
Максимальні й мінімальні показники урбанізації за регіонами України
За темпами урбанізації істотно відрізняються розвинуті країни й країни, що розвиваються. Темпи зростання міського населення в країнах, що розвиваються, у 4,5 рази перевищують темпи розвинутих країн. Найвищі темпи спостерігаються в Африці та Азії — у країнах, де нині найнижчий рівень урбанізації. Високі темпи зростання чисельності міського населення в країнах, що розвиваються, отримали назву «міський вибух», тобто різке збільшення кількості великих міст і міст-«мільйонників».
Для процесу урбанізації в розвинутих країнах характерна субурбанізація — переселення частини міського населення до передмість. У США 60 % жителів агломерацій проживає в передмістях. Це зумовлено погіршенням екологічних умов у великих містах, подорожчанням інфраструктури.
Із поняттям «субурбанізація» споріднене поняття «рурбанізація». Урбанізацію може супроводжувати міграція міського населення до сільських поселень, перенесення в сільську місцевість форм господарської діяльності, характерної для міст.
Дискусійний клуб
Як ви вважаєте, чи заважають сучасні транспортні, екологічні та інші проблеми великих міст подальшому їхньому розвитку?
Мал. 165. Околиця м. Джакарти (Індонезія)
Хибна урбанізація. Це формальне зростання кількості міського населення через утворення на околицях міст найбідніших районів — «нетрів». Для такої урбанізації характерне «виштовхування» бідного сільського населення до міст з метою пошуку кращого життя. Люди, які не зуміли влаштуватися в містах, поповнюють армію безробітних і живуть у жахливих умовах на околиці міст (мал. 165). Це явище не супроводжується розвитком міських функцій.
Проблеми урбанізації. Високі темпи урбанізації загострюють соціально-економічні проблеми великих міст. Міські нетрі є основним джерелом соціальної нестабільності, злочинності, антисанітарії та епідемій. Згідно з даними ООН, до початку XXI ст. в нетрях проживало приблизно 837 млн осіб, зокрема 56 % міського населення Африки, 37 % — Азії, 26 % — Латинської Америки.
Висновки
Основні терміни й поняття
Агломерація — скупчення міських і сільських населених пунктів довкола великих міст.
Конурбація — сукупність міст без домінуючого центра.
Мегаполіс, або мегалополіс, — найбільша форма розселення, що утворилася внаслідок злиття великої кількості сусідніх міських агломерацій.
Міста-супутники — міста, які виникли довкола великих міст і пов’язані з ними господарськими та іншими функціями.
Субурбанізація — переселення частини міського населення до приміської зони.
Урбанізація — процес зростання старих і появи нових міст, підвищення їхньої ролі в економічному й культурному житті суспільства, збільшення частки міського населення, поширення міського способу життя.
Запитання та завдання
Коментарі (0)