Мал. 78. Поширення ґрунтів України

У північних районах переважають дерново-підзолисті (мал. 79) ґрунти, які бідні на гумус та інші поживні речовини, оскільки вони формуються в умовах перезволоження. Внаслідок інтенсивного промивання ці ґрунти мають низький вміст поживних речовин, погані фізичні й водні властивості. Вимитий горизонт вирізняється характерним білястим кольором, схожим на золу. Звідси й назва ґрунту - підзолистий.

Низинні ділянки Поліської низовини охоплені лучними та лучно-болотними ґрунтами. Лугові ґрунти формуються в заплавах річок на піщаних та водно-льодовикових відкладах під трав’яною рослинністю. Вони мають відносно високий вміст гумусу (3-5 %). А лучно-болотні ґрунти вирізняються потужним торфовим шаром (інколи понад 50 см), містять багато азоту, фосфору та інших хімічних елементів.

Південніше Поліської низовини поширені сірі лісові ґрунти, сформовані переважно на лесах і лесоподібних суглинках. За ступенем опідзоленості та інтенсивності утворення гумусу їх поділяють на світло-сірі, сірі та темно-сірі ґрунти. Найпоширенішими є сірі лісові ґрунти, які не мають суцільного підзолистого шару. Тут він замаскований гумусом і має бурувато-сіре забарвлення. Вміст гумусу збільшується й становить 6-8 %. Такі ґрунти належать до високородючих.

Найбільші площі на території України охоплюють чорноземи (мал. 79), які названі так за свій колір. Їх населяє значна кількість бактерій (до 3,5 млрд особин на 1 г ґрунту), які відкладають велику кількість органічних речовин і формують потужний гумусний горизонт. За умовами формування, вмістом гумусу та іншими властивостями українські чорноземи поділяють на декілька підтипів: чорноземи типові, чорноземи опідзолені, чорноземи вилугувані, чорноземи звичайні та південні.

Суцільні масиви чорноземів залягають у степах, зокрема, на Причорноморській, Приазовській низовинах, Приазовській височині та на Донецькому кряжу. Ці ґрунти мають добре розвинений гумусний горизонт, потужність якого коливається від 45 до 120 см. Вони вирізняються високою родючістю, але недостатня кількість вологи обмежує повне їхнє використання.

Мал. 79. Типи ґрунтів: 1 - чорноземи; 2 - світло-сірі лісові; 3 - дерново-підзолисті; 4 - буроземні; 5 - каштанові

Південні чорноземи вирізняються наявністю солі та гіпсу, які залягають на глибині 2-4 м. Це призводить до часткового засолення ґрунтів при підвищенні рівня ґрунтових вод.

Темно-каштанові, каштанові й лучно-каштанові ґрунти характерні для приморських південних районів та північної частини Криму. Вони також належать до родючих ґрунтів, оскільки містять достатню кількість гумусу (4-5 %). Його потужність коливається від 25 до 55 см. До негативних властивостей цих ґрунтів належить наявність у них легкорозчинних солей та гіпсу, що веде до засолення ґрунтів. Засолення може бути первинним і вторинним. Первинне пов’язане з природними процесами вивітрювання, а вторинне засолення відбувається через штучне надмірне зрошення та осушення ґрунтів.

Характер ґрунтового покриву в Карпатах і Кримських горах залежить від висоти місцевості. У Прикарпатті поширені підзолисто-буроземні й буро-підзолисті оглеєні ґрунти, у гірському лісовому поясі - бурі лісові, на полонинах - буроземні гірсько-лугові. Південні схили Кримських гір укриті сірими гірсько-лісовими ґрунтами та буроземами, а вершинні ділянки - гірсько-луговими чорноземовидними ґрунтами.

• Ґрунтові ресурси. До ґрунтових ресурсів належать усі компоненти, властивості й функції ґрунтів, які використовуються або можуть бути використані в різних видах діяльності людини. Від ґрунтів залежить отримання населенням продуктів харчування та деяких видів промислової сировини. Через ґрунти проходять екологічні зв’язки живих організмів і людини з літосферою, атмосферою і гідросферою, фільтрування забруднювальних речовин, здійснення важливих функцій у кругообігу води та азоту.

Дуже цінними ґрунтові ресурси є для сільського та лісового господарства України. Стан ґрунтових ресурсів визначається насамперед характером їхньої експлуатації - застосуванням агротехніки, меліорацією, сівозміною та ін. Для поліпшення ситуації з ґрунтовими ресурсами в Україні необхідно не допускати їхнього забруднення, дбати про підвищення родючості, застосовувати екологічно чисті технології виробництва сільськогосподарської продукції.

В Україні втілюється політика дбайливого та раціонального використання ґрунтових ресурсів. Однак трапляються випадки, коли значні їхні площі втрачаються назавжди. Причиною цього є насамперед забруднення ґрунтів різними шкідливими викидами численних підприємств. Завдають шкоди й надмірне розорювання, непродумані меліоративні роботи, коли в ґрунти вносять надлишкову кількість хімічних речовин, перезволожують чи, навпаки, пересушують сільськогосподарські землі. Це призводить до деградації ґрунтів - погіршення корисних властивостей та родючості ґрунту внаслідок впливу природних чи антропогенних чинників (див. QR-код).

ВАША ПРОПОЗИЦІЯ