Войти
Закрыть

Природно-ресурсний потенціал України та наслідки його використання

8 Клас

Люди, що жили на території України, із давніх часів користувалися її природними багатствами. Клімат та родючі ґрунти сприяли розвитку землеробства. Корисні копалини, знайдені в надрах, стали основою розвитку ремесел та промисловості. Сучасне життя українців також неможливе без тих скарбів, що дає природа. Однак природні дари не безмежні. Як користуватися ними дбайливо та ощадливо? Спочатку потрібно детально вивчити й оцінити природно-ресурсний потенціал нашої країни. 1. Складові природно-ресурсного потенціалу. Природно-ресурсний потенціал — сукупність природних умов і ресурсів, які людина може використовувати за сучасного технічного рівня розвитку для задоволення власних потреб. Природними ресурсами називають природні компоненти, які людство використовує для виробництва матеріальних речей. Природні умови мають істотне значення для життя людини та діяльності суспільства, проте безпосередньо не залучені до виробництва. До природних умов належать клімат, рельєф, геологічна будова. Їх особливості визначає географічне положення території. Не завжди можна провести межу між природними умовами та ресурсами, оскільки окремі компоненти можуть виступати і як ресурси, і як умови. Розглянемо, наприклад, клімат. Умови помірного кліматичного поясу, у якому розташована Україна, є визначальними у формуванні складу ґрунтів, характеру рослинності тощо. У разі використання вітру або Сонця для отримання енергії клімат виступає як ресурс....

Азовське море

8 Клас

Друге море, що омиває береги України, — Азовське. Воно є наймілкішим, найбільш прісноводним та віддаленим від Світового океану. Колись Азовське море було ще й найпродуктивнішим морем у світі. Сьогодні ж воно стрімко міліє, та стає зрозуміло, що морю загрожує екологічна катастрофа. Греки називали Азовське море Меотійським озером, а римляни — Меотійським болотом. Історична українська назва цієї водойми — Озовське (Озівське) море. Сучасна назва моря, за однією з версій, походить від арабської назви «Бахр-аль-Азуф» («темно-синє море»), за іншою — від міста Азова. 2. Геологічна будова та рельєф дна. У будові дна Азовського моря лежить земна кора материкового типу у вигляді затоплених ділянок Східноєвропейської та Скіфської платформ. Континентальне походження улоговини моря обумовлює рекордно малі глибини: середня — 7 м, максимальна — 15 м. За формою дно нагадує блюдце з наростанням глибини в напрямку центра западини. Особливості геологічної будови моря визначають багатство мінеральних ресурсів. Найголовніші серед нерозвіданих скарбів його дна — потенційні нафтогазові родовища. У північно-західній частині наявні поклади залізних руд. Із ропи затоки Сиваш видобувають кам’яну сіль, оксид магнію, бром тощо. Цінним ресурсом також є лікувальні грязі Сиваша....

Чорне море

8 Клас

Береги України на півдні та південному сході омивають води Чорного та Азовського морів. Це надає нашій країні великі можливості щодо використання їх природних ресурсів. Природні комплекси морів впливають на природні умови прибережних територій. Понад 1500 км берегової лінії України припадає на чорноморське узбережжя. Акваторією моря проходить умовна межа між Європою та Азією. Положення Чорного моря на перехресті торговельних шляхів здавна обумовило його велику роль у розвитку прилеглих територій. У різні епохи Чорне море називали: Понт Евксинський, Кіммерійське, Таврійське, Слов'янське, Грецьке, Грузинське, Вірменське. Сучасна назва «Чорне море» вперше згадується в літописах у XIII ст. За однією із гіпотез, Чорним (тюркською «Кара-деніз») море назвали турки, які задумали підкорити місцеве населення, проте зустріли шалений опір диких племен. Згідно з іншою версією Чорне море назвали так тому, що під час шторму морська вода сильно темнішає й стає абсолютно чорною....

Кримські гори

8 Клас

Чарівним раєм, природним музеєм, перлиною на березі Чорного моря називають Кримські гори та Південний берег Криму. Це територія, на якій поєднуються степові та гірські ландшафти, круті скелі й піщані пляжі, унікальні печери та казкові гроти, звичайні дуби й берези із середземноморськими кипарисами та магноліями. 1. Географічне положення та розміри. Кримська гірська фізико-географічна країна розташована на півдні Кримського півострова (мал. 1). Вона простягається вздовж узбережжя Чорного моря приблизно на 180 км від мису Фіолент на південному заході до мису Іллі на сході. Її максимальна ширина в середній частині становить 45—50 км; площа — близько 10 тис. км2(менше 1 % площі України). На півночі гірська система межує зі степовою зоною, а на півдні майже безпосередньо прилягає до Чорного моря, залишаючи вздовж узбережжя вузеньку смугу — Південний берег Криму (ПБК). Геологічна будова Кримських гір суттєво відрізняється від Карпат. Кримські гори — мезозойська складчаста споруда, яку активізувало альпійське горотворення. У її будові чітко простежуються два яруси. Нижчий складений інтенсивно дислокованими (порушеними, зім’ятими) пісковиками та сланцями, а верхній — переважно вапняками та піщаниками, які залягають майже горизонтально. Утворення гір у мезозої супроводжувалося вулканічними процесами. Про їх прояви свідчить наявність вулканічного масиву Карадаг на крайньому сході гір (мал. 2). У будові Кримських гір також беруть участь магматичні породи, які остигали біля поверхні в надрах Землі. Виходом таких порід, наприклад, є гора Аюдаг поблизу Ялти (мал. 3)....

Гірські ландшафти Карпат. Охорона природи

8 Клас

Зміна кліматичних умов, складність геологічної будови та неоднорідність рельєфу обумовлюють формування в Карпатах різноманітних ландшафтів. Завдяки їх своєрідності природа Карпат є неповторною: рідкісні та зникаючі види, унікальні природні явища й утворення, яких не побачиш ніде у світі. Тому слід проявляти особливу турботу про збереження та раціональне використання природних ресурсів Карпат. 1. Вертикальна (висотна) поясність ландшафтів Карпат. Під час підняття на вершини Карпат чітко простежується різниця у вигляді гірських ландшафтів. На горбогір’ях Закарпаття та Передкарпаття на висоті 400—700 м поширений передгірний пояс широколистяних лісів, що складається з дуба звичайного з домішками інших видів дерев: дуба скельного, бука, ясеня, граба, ялиці, а також чагарників та різнотрав’я на сірих лісових ґрунтах. Близько 70 % площі Карпат займає низькогірний пояс із букових та мішаних ялицево-смереково-букових лісів (1000—1200 м) на буроземних та дерново-буроземних ґрунтах (мал. 1). При подальшому піднятті стає прохолодніше та вологіше. Середньогірний пояс (1200—1500 м) представлений ялиновими та ялиново-смерековими лісами, чагарниками із жимолості, вільхи, ялівцю. Верхні частини схилів Чорногори, Рахівських гір, Чивчин, Горган вкриті густими смерековими лісами (мал. 2)....

Українські Карпати. Географічне положення та головні риси природи

8 Клас

Українські Карпати — природна перлина на тлі ландшафтного різноманіття України. Це край казкової краси гірських пейзажів, щедро вмитий кришталевою водою цілющих джерел та зігрітий любов’ю його жителів. Це дивовижна книга, що створена самою природою та відбита в камені. Які ж таємниці вона приховує? 1. Географічне положення та розміри. Українські (Східні) Карпати є фізико-географічною провінцією (краєм) Карпатської гірської фізико-географічної країни, що розташована в самому центрі Європи у вигляді гігантської дуги протяжністю 1500 км (мал. 1). У межах України Карпати займають крайню західну частину та охоплюють площу близько 24 тис. км2 (4 % від загальної площі), а разом із Передкарпатською височиною та Закарпатською низовиною — 37 тис. км2 (6 %). Кам’яні хвилі гір декількома паралельними пасмами простягаються з північного заходу на південний схід на 280 км та продовжуються за межами нашої країни....

Зона степів

8 Клас

Степ — найбільша природна зона України. Вона розташована між лісостепом і узбережжям Чорного й Азовського морів та передгір’ями Кримських гір. Ще кілька століть тому степ являв собою неосяжні рівнинні простори, вкриті лучною й степовою рослинністю, якими кочували стада турів, сайгаків, тарпанів, козуль. Зараз майже весь природний рослинний покрив зони степів поступився місцем сільськогосподарським угіддям, а частина тварин зникла. Проте збереглися й майже незаймані ділянки, на деяких із них створено природоохоронні території. 1. Географічне положення. Рельєф та тектонічна будова. Степ займає приблизно 40 % території країни (мал. 1). Ця природна зона простягається із заходу на схід і має значні відмінності в ширині: від 120 км на заході до 500 км на сході. У межах природної зони розташовані Причорноморська западина, Донецька складчаста споруда, Скіфська платформа, південна частина Українського щита та Дніпровсько-Донецької западини. Їм відповідають Причорноморська й Північнокримська низовини, Донецька й Приазовська височини, частини Придніпровської та Подільської височин. Характерні висоти — 100—200 м, проте у східній частині абсолютні висоти подекуди перевищують 300 м. Схили височин розчленовані ярами та балками. У степах є замкнені зниження різної величини, іноді ледве помітні для ока, що називаються подами. На території Донецького кряжа зустрічаються видовжені підняття, які називають гривами....

Лісостепова зона

8 Клас

Існують різні погляди на те, чому ліси й степи опинилися поряд. За однією з гіпотез, у минулому одні кліматичні процеси сприяли наступу лісу на степ, а інші — степів на ліс. Так, в умовах потепління та зменшення кількості атмосферних опадів великі площі займала степова рослинність, а ліси зберігалися тільки в балках і річкових долинах, де мікроклімат більш м’який і вологий. І навпаки, коли температури знижувалися, а кількість опадів зростала, наступав ліс. Іноді ці процеси проявлялися одночасно в різних частинах зони. 1. Географічне положення. Особливості рельєфу, тектонічної та геологічної будови. Лісостеп займає 27 % території нашої країни. Він простягається широкою смугою із заходу на схід від зони широколистяних лісів до кордону з Росією. На півдні межа природної зони проходить поблизу міст Котовськ — Кіровоград — Кременчук — Вовчанськ. Порівняно із зонами мішаних і широколистяних лісів тектонічна будова та рельєф лісостепу більш різноманітні. У межах зони розташовані Український кристалічний щит, Дніпровсько-Донецька западина й невелика частина Воронезького кристалічного масиву. Цим тектонічним структурам відповідають частина Подільської височини, Придніпровська височина, Придніпровська низовина та відроги Середньоруської височини....

Зони мішаних і широколистяних лісів

8 Клас

У зонах мішаних і широколистяних лісів збереглися ділянки, де можна зустріти давні праліси. Тут поширені стрункі сосни та могутні дуби, деяким із яких понад 100 років. Серед тварин мешкають граціозні й полохливі козулі, красені-олені, гордовиті лосі тощо. 1. Географічне положення. Зони мішаних і широколистяних лісів розташовані на півночі й заході нашої країни. Зокрема, мішані ліси займають південну частину Поліської низовини, яку називають Українським Поліссям. Це низинна територія, що сформувалася тисячі років тому в районах поширення наносів водних потоків і талих льодовикових вод на окраїні давнього материкового льодовика. Окремі частини Українського Полісся мають самостійні назви: Волинське, Житомирське, Київське, Чернігівське, Новгород-Сіверське Полісся (згідно з природним районуванням це фізико-географічні області). Мішані ліси простяглися із заходу на схід майже на 750 км і займають близько 20 % території України. Їх південна межа проходить поблизу міст Володимир-Волинський — Луцьк — Житомир — Київ — Ніжин — Глухів. Широколистяні ліси займають частину території Волинської та Подільської височин і доходять на півдні до Передкарпаття і кордону з Молдовою. Вони займають близько 7 % території України. 2. Особливості рельєфу, тектонічної та геологічної будови. Українське Полісся займає Поліську низовину, частину Придніпровської низовини та Волинської височини. Поверхня хвилясто-горбиста з переважаючими висотами 120—200 м. Поширені широкі заплави, які щорічно затоплюються під час повені. Зрідка помітні валунні або піщані пасма — це пам’ятки, залишені материковим льодовиком....

Районування природних ландшафтів

8 Клас

Вам уже відомо, що будь-який великий ландшафт (природний комплекс) складається з більш дрібних і простих ландшафтів. Серед них є зональні (їх формування обумовлено широтним розподілом тепла й вологи по земній поверхні) та азональні (обумовлені геолого-геоморфологічними чинниками). Для систематизації знань про ці ландшафти використовують поняття «районування». 1. Поняття про районування природних ландшафтів. Районування природних ландшафтів, або фізико-географічне районування, — це система територіального поділу земної поверхні. В Україні такий поділ ґрунтується на виявленні системи підпорядкованих один одному природних ландшафтів (країн, зон, підзон, провінцій, областей, районів). Ці природні ландшафти характеризуються внутрішньою єдністю та неповторністю компонентів природи (мал. 1). Провідним чинником, що визначає різноманітність ландшафтів, є клімат. Оскільки він має виражені зональні особливості, то й ландшафти, які утворюються під його впливом, підпорядковані закону широтної зональності. Ви вже знаєте, що інший підхід полягає в тому, що визначальним чинником формування ландшафтів є геолого-геоморфологічні умови території. Цей чинник не пов’язаний із широтною зональністю, його називають азональним. 2. Одиниці районування природних ландшафтів. Найбільшою одиницею районування природних ландшафтів України є фізико-географічна країна. Це велика територія, що виділяється за розташуванням у межах великих форм рельєфу та належністю до потужних тектонічних структур. Фізико-географічна країна характеризується єдністю геологічної будови, спільністю великих форм рельєфу, атмосферних процесів, специфічними проявами географічної зональності або вертикальної поясності. У межах фізико-географічної країни переважає один клас ландшафтів (рівнинний або гірський). В Україні виділяються три країни: Східноєвропейська рівнина, Українські Карпати й Кримські гори. У складі фізико-географічної країни виділяють менші за розмірами та простіші за внутрішньою будовою комплекси: у рівнинній фізико-географічній країні це природні зони, у гірській — вертикальні пояси....

Навігація