Металургійне виробництво світу
- 12-01-2022, 21:39
- 595
9 Клас , Географія 9 клас Гільберг, Савчук, Совенко
9 Клас , Географія 9 клас Гільберг, Савчук, Совенко
Які імпортні металеві прилади є у вас удома? Як ви їх використовуєте?
НАЙБІЛЬШІ КРАЇНИ-ВИРОБНИКИ ТА КРАЇНИ-СПОЖИВАЧІ ЧОРНИХ МЕТАЛІВ. У більшості розвинених країн світу відсутня власна сировинна база чорної металургії й тому переважно сучасні підприємства розміщені на морському узбережжі, зокрема в м. Дюнкерк у департаменті Hop у Франції. Лише в Канаді й США розробляють власні родовища кам’яного вугілля та залізної руди, що дозволяє мати відповідні підприємства у внутрішньоконтинентальних районах. Морські перевезення є найдешевшими, водні ресурси моря безкоштовні й у них можна скидати відходи виробництва з меншими обмеженнями, ніж у прісні води. Водночас в окремих розвинених країнах світу збереглись металургійні комбінати повного циклу у старих районах вуглевидобування, наприклад, у м. Дуйсбург (федеральна земля Північна Рейн-Вестфалія Німеччини).
Основні сучасні виробники чорної металургії світу зосередженні переважно в Азії. Лідером з виробництва більшості виробів є Китай. У цій країні добре розвинене машинобудування, що потребує значної кількості чорних металів. На виробництво третини сталі світу китайська металургія щороку переробляє 600 млн т залізорудної сировини. Унікальне поєднання покладів залізної руди й кам’яного вугілля на відстані до 300 км у північно-східних регіонах Китаю сприяло розвитку потужної місцевої чорної металургії. Також у портово-промислових комплексах цієї країни, що розміщені в гирлах найбільших річок, на привізній мінеральній сировині працюють великі металургійні комбінати повного циклу.
Чорна металургія Китаю за 2000-і роки зазнала значних змін. Якщо до 2004 р. ця країна була чистим імпортером відповідної продукції, то у 2015 р. стала чистим експортером (112 млн т сталі вивезено проти 13 млн т завезеної з-за кордону). Це обумовило вирішальну роль Китаю в сучасному світовому імпорті не лише залізорудної сировини, а й коксу, нікелю та інших первинних мінеральних ресурсів.
Японія від 70-х років XX ст. посідає друге місце у світі за виробництвом сталі. І це за відсутності в цій країні власних покладів кам’яного вугілля та залізної руди. Уся її металургія зосереджена в портово-промислових комплексах на узбережжі Тихого океану. Ця країна експортує сталь і прокат, при цьому більшу частину становить продаж за кордон високоякісних виробів чорної металургії (додаток 8).
США мають чорну металургію, що за якісними параметрами та економічною ефективністю поступається японській і німецький. Тому ця країна закуповує значні партії сталі й прокату за кордоном.
Серед країн-членів ЄС провідними виробниками чорної металургії традиційно є Німеччина, Франція, Італія, Бельгія. Ці країни спеціалізуються на випуску високоякісних типів сталі та прокату. Тому вони ведуть жваву торгівлю різними видами продукції чорної металургії.
Це зумовлює інтенсивну міжнародну торгівлю виробами чорної металургії. Чистими імпортерами залишаються переважно країни, що розвиваються, попри будівництво в них національних металургійних підприємств. Лідером за обсягами виробництва та міжнародних операцій у світі є корпорація «Арселор Міттал».
В імпорті чорних металів і виробів з них є суттєві відмінності. Наприклад, труби постачають переважно у країни, що мають добре розвинену нафто- й газовидобувну промисловість. Листовий прокат закуповують країни, у яких розвинене автомобілебудування. Таким чином міжнародна спеціалізація країн обумовлює розвиток відповідних поставок у світовому масштабі (додаток 8).
Україна представлена на міжнародному ринку здебільшого продукцією першого переділу та напівфабрикатами, що зумовлено застарілою виробничою базою й жорсткими вимогами до якості прокату.
ОСОБЛИВОСТІ РОЗМІЩЕННЯ ВИРОБНИЦТВ ЧАВУНУ, СТАЛІ, ПРОКАТУ. У розвинених країнах вироби чорної металургії переважно отримують у киснево-конверторний і електросталеплавильний способи.
Світові можливості
Таджицький металургійний комбінат (м. Гіссар) — найбільше в Середній Азії підприємство чорної металургії. Потужність однієї черги — 120 тис т сталевого прокату на рік (2016 р.).
В електропечах переважно переплавляють металобрухт. Тому на цей спосіб виробництва сталі в середньому припадає п’ята частина всієї її виплавки в розвинених країнах світу. З екологічних міркувань відповідні підприємства розташовано на периферії великих міських агломерацій, звідки на них постачають металобрухт.
Основою сучасних технологій є безперервне розлиття сталі. Його застосування дозволило ліквідувати три проміжні процедури традиційного способу виробництва між домною і прокатним станом (виготовлення зливків, гаряча катка, виробництво заготовок). Це дозволило істотно зменшити втрати металу та здешевити виробництво. Тому в провідних країнах світу майже тотожне виробництво сталі та прокату, натомість мало поширене лиття чавуну.
Для потреб машинобудування підприємства чорної металургії виготовляють поковки й заготовки з прокату таких його видів, як гнуті, фасонні профілі високої точності, чисті сорти сталі тощо. Особливе місце займають підприємства «порошкової» металургії, які випускають якісні сорти інструментальної та спеціальної сталі.
Більшість підприємств чорної металургії в розвинених країнах світу мають малі або середні потужності. Вони випускають високоточний прокат малотоннажних партій, фасонні, тонкостінні сортові й гнуті профілі.
У структурі прокатного виробництва розвинених країн світу переважає випуск тонкого листового холоднокатаного прокату. У Великій Британії, Німеччині, США, Франції на листовий прокат припадає понад половина всієї продукції прокатного виробництва. У Японії цей показник сягає понад 75 % усього відповідного виробництва. Більшу частину цієї продукції використовують в автомобіле-, ракето- й літакобудуванні.
Металургійні комбінати повного циклу на базі мартенівської технології збереглись у країнах, що розвиваються, та в окремих постсоціалістинних країнах. Використання технологій 50-х років XX ст. зумовлює «брудний» характер виробництва.
НАЙБІЛЬШІ КРАЇНИ-ВИРОБНИКИ ТА КРАЇНИ-СПОЖИВАЧІ КОЛЬОРОВИХ МЕТАЛІВ У СВІТІ розміщені доволі нерівномірно. Це зумовлено специфікою технології їхнього виробництва та використання. Переважно кольорові метали використовують у промисловості розвинених країн світу, тому ці країни є провідними в їхньому імпорті. Водночас створення значної кількості складальних підприємств ТНК в машинобудуванні, електроніці, електро- й радіотехніці обумовило значні обсяги імпорту до таких країн, як Китай, Республіка Корея, Тавайнь (пров. Китаю). Наявність дешевих місцевих енергоносіїв сприяло налагодженню виробництва первинних металів в Ісландії, Норвегії, ОАЕ, Росії. У розміщенні власних підприємств кольорової металургії ТНК враховують насамперед мінімальні витрати на електричний струм.
Алюмінієва промисловість світу має виразну стадійність у виробництві промислової продукції на етапах від видобування сировини до виробництва первинного металевого алюмінію. Більшість підприємств добувної ланки розташовано у країнах, що розвиваються. За винятком Китаю, усі вони є провідними експортерами бокситів. Експортують оксид алюмінію вже інші країни, й зовсім інші країни світу постачають на світовий ринок власне первинний алюміній. Україна також бере участь в одному з таких ланцюгів.
Титанова промисловість не набула такого поширення, як алюмінієва. Це зумовлено пізнішим залученням у промислове використання титану й незначними його промисловими запасами у світі. Здебільшого він міститься в комплексних родовищах поліметалічних руд. Більшу частину ільменітового й рутилового концентрату видобувають і постачають на світовий ринок країни, що розвиваються (додаток 7). ТНК закуповують відповідний концентрат для переробки його на великих підприємствах титанової промисловості в розвинених країнах світу. Тому вони є лідерами з виробництва титану у зливках, тоді як титанову губку виробляють також в Україні та Казахстані. Вітчизняні підприємства титанової промисловості є найбільшими в Європі за потужностями. Вони орієнтуються на вітчизняні великі промислові запаси ільменіту й рутилу. Більша частина відповідної продукції постачається за кордон.
Світові можливості
Фанченський мідеплавильний завод (м. Фанчен Гуансі-Чжуанського автономного району Китаю) має проектні потужності з виробництва рафінованої міді 120 тис. т на рік (2016).
Мідна промисловість добре розвинена лише в окремих країнах. Це значною мірою зумовлено тим, що родовища, які експлуатують, розміщені лише в п’яти країнах світу. У них виробляють концентрат і чорнову мідь. Найбільше видобувають міді в Чилі. Світовим лідером з виробництва чорнової й рафінованої міді є Китай, який так само є її основним експортером. Рафіновану мідь також виробляють у значній кількості в розвинених країнах світу, у яких відсутні власні її промислові поклади. Зазвичай для цього використовують відповідний місцевий металобрухт, а також завозять частину чорнової міді з країн, що розвиваються, для переробки на метал. В імпорті рафінованої міді лідерами є країни з добре розвиненим машинобудуванням та промисловою електронікою. Переважно мідь застосовують у світі у виробництві електричного устаткування та електрокабелів. Тому провідні країни з їхнього виробництва є лідерами в її імпорті.
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: СТИСЛО ПРО ГОЛОВНЕ
Знаю і вмію обґрунтувати
Працюю з картою
На контурній карті світу позначте обсяги виробництва й поставок за кордон із провідних країн-експортерів продукції чорної металургії світу, указаних у додатку 8.
Шукаю в Інтернеті
За допомогою офіційного сайта корпорації «Арселор Міттал» з’ясуйте виробничу спеціалізацію її металургійних підприємств. Поясніть, чому вона різна в різних країнах світу.
Генерую ідеї
На Волині розвідане велике промислове Ратнівське родовище самородної міді. Як на вашу думку, чи доцільно створити відповідний виробничий цикл на його основі від видобування до виплавки рафінованої міді? Які це матиме економічні, екологічні, демографічні наслідки на національному й регіональному рівнях?
скачать dle 11.0фильмы бесплатно
Коментарі (0)