§ 35. Виробництво харчових продуктів у світі

Ви дізнаєтесь:

• про відмінності у складі та розміщенні виробництв харчової промисловості світу

• про найбільш поширені харчові продукти

Пригадайте:

• чинники розміщення харчової промисловості

• традиційні продукти харчування українців та інших народів

Виробництво харчових продуктів — одне з найдавніших занять людства. У наш час воно представлено в усіх країнах і посідає одне з провідних місць за кількістю зайнятих, обсягами виробництва продукції та її вартістю. Це зумовило появу великої кількості підприємств, що спеціалізуються на виробництві харчових продуктів. Асортимент продуктів постійно оновлюється, їм надають нові споживчі якості.

1. Особливості харчової промисловості світу.

Розвиток харчової промисловості та асортимент її продукції в країнах світу значною мірою залежать від спеціалізації та потужності сільського господарства, купівельної спроможності населення, його традицій та вподобань. Для розвинених країн, де наявні розвинене сільське господарство, належний технічний рівень і споживач із високою купівельною спроможністю, характерними є:

• широкий асортимент різноманітної продукції (наприклад, налічується сотні сортів сиру, ковбас);

• виробництво високоякісних дорогих продуктів, у тому числі делікатесних;

• широке використання напівфабрикатів швидкого приготування в домашніх умовах, а також готових кінцевих продуктів (м’ясні та рибні вироби, консерви, пресерви) (мал. 1);

• використання здорової їжі, у тому числі продуктів зі зниженою калорійністю (наприклад знежирене молоко), вживання рослинної олії замість тваринних жирів, відмова від алкогольних напоїв на користь безалкогольних.

Інші країни наслідують приклад розвинених держав, але це відбувається поступово, залежно від їхнього рівня економічного розвитку. Значних успіхів досягли країни нової індустріалізації та Китай. У них зростають не тільки обсяги виробленої продукції, а і її якість. У Китаї провідне місце займає переробка зернових та олійних культур, які забезпечують населення найважливішими продуктами харчування.

Значна частина населення країн, що розвиваються, здебільшого самостійно переробляє сільськогосподарську сировину. Це стримує розвиток харчової промисловості. Разом із тим кількість населення цих країн стрійко зростає, а розвиток економіки забезпечує появу нових підприємств. Технічний рівень більшості з них невисокий, досить поширена ручна праця, незначною є глибина переробки сировини. До таких країн переносять окремі виробництва, наприклад ті, що виробляють шкідливу для здоров’я продукцію. Так, зараз спостерігається тенденція до згортання тютюнової промисловості в розвинених країнах і створення нових підприємств у менш розвинених. У той самий час у країнах, що розвиваються, зростає значення консервної промисловості, орієнтованої на ринок розвинених країн.

Мал. 1. Напівфабрикати. При виробництві напівфабрикатів для швидкого приготування підприємства переробляють сировину таким чином, щоб запропонувати продукт, який перед споживанням достатньо розігріти, засмажити, розморозити тощо. У результаті споживач заощаджує час на приготування їжі, а підприємства харчової промисловості отримують додаткові прибутки.

Існують відмінності й в основних видах продукції харчової промисловості. У розвинених країнах значними є обсяги виробництва продуктів тваринного походження, у країнах, що розвиваються, явно переважають продукти, вироблені з рослинної сировини.

У майбутньому збережеться тенденція перенесення застарілих, шкідливих і трудомістких виробництв із розвинених країн до менш розвинених, що зумовить розосередження харчової промисловості по різних регіонах світу.

2. Географія окремих виробництв харчових продуктів.

Найбільші обсяги виробництва молочних продуктів припадають на Північну Америку та Західну Європу. Азія та Латинська Америка залишаються регіонами з найбільшими темпами зростання.

У Західній Європі зменшується частка питного молока, а зростає питома вага готових молочних продуктів. Регіон є світовим лідером серед виробників ряду продуктів глибокої переробки, наприклад масла, сиру, йогурту, молочних жирів. Так, у країнах ЄС виробляється 47% сиру від загального обсягу. У багатьох західноєвропейських державах, наприклад Італії, Франції, Швейцарії, Нідерландах, твердий сир традиційно є одним із найпопулярніших продуктів.

Мал. 2. М'ясна продукція європейських виробників.

Твердий сир є одним із найпопулярніших молочних продуктів із високим вмістом молочного жиру та білків. В Італії найулюбленішими є моцарела, горгондзола і пармезан. Моцарела — це молодий сир, ніжний і пріснуватий на смак. Він зберігається недовго, тому зазвичай продається в розсолі. Горгондзола — це знаменитий сир із пліснявою, що вирізняється характерним гоструватим смаком. Королем сирів вважають пармезан. Він відмічений знаком якості DOP. Це означає, що якість і смак цього твердого сиру тривалого дозрівання повністю або значною мірою залежать від місцевості, у якій його виробляють.

Роль м’ясної промисловості визначається значенням м’яса як основного джерела тваринних білків. За останні 60 років виробництво м’яса на одну особу збільшилося з 16 до 43 кг, при цьому на розвинені країни припадає 80—87 кг (це науково обґрунтована норма споживання), на країни, що розвиваються, — близько 30 кг на рік. Високі показники споживання м’яса мають Греція, Ірландія, Австралія, Бельгія. Значно менше м’яса споживає населення Азії та Африки.

У 2015 р. виробництво м’яса у світі досягло 319 млн т, у тому числі свинини — 120 млн т, птиці — 109 млн т. Загальна тенденція — збільшення споживання дієтичних видів м’яса, у першу чергу птиці, де найбільшу питому вагу має м’ясо бройлерів (близько 63%). Продукція птахівництва популярна на всіх континентах, її споживанню не перешкоджають релігійні або обрядові бар’єри, а м’ясо є найбільш доступним за ціною. За загальним обсягом виробництва та споживання м’яса птиці лідером є США, далі йдуть Китай і Бразилія (головний експортер).

Країни Західної Європи та США є світовими лідерами і у виробництві м’ясної продукції. Величезною її різноманітністю відрізняється харчова промисловість Німеччини. Тут виробляють понад 1500 сортів ковбас (майже 1,5 млн т на рік) і велику кількість інших м’ясних виробів (мал. 2).

Мал. 3. Багато французьких продуктів — соус «Провансаль», сир «Рокфор», алкогольні напої «Шампанське», «Коньяк», «Кагор», «Божоле», «Кальвадос» тощо — завдячують своїми назвами містам, провінціям, місцевостям країни, де їх виробляють.

Дещо іншою є географія виробництва тваринного масла та рослинної олії. Ці продукти належать до найбільш необхідних у раціоні харчування. Крім Європи (включаючи Центральну і Східну) та Англо-Америки, їх виробництво поширене в Азії (серед лідерів у виробництві тваринного масла — Індія, Пакистан, рослинної олії — Малайзія, Індонезія), Латинській Америці, окремих країнах Африки. Останні десятиліття конкуренцію тваринному маслу складають маргарин та спред (виробляється із суміші рослинних і молочних жирів).

Більшість країн Західної Європи спеціалізуються на випуску окремих товарів, наприклад: Франція — вино, сир, соняшникова олія (мал. 3); Німеччина — пиво, ковбаса, бекон; Швейцарія — сир, шоколад, кава; Данія — масло, сир, шинка; Норвегія, Ісландія — рибні консерви.

Рибна промисловість займається вирощуванням, виловом і переробкою риби та інших морепродуктів. На її географію вплинули індустріалізація, близькість найпродуктивніших районів Світового океану та зростання кількості населення. Останнім часом відбулося збільшення частки Азії та Латинської Америки, особливо країн, які мають вихід до Тихого океану. Безперечним лідером є Китай, який дає понад 20% продукції. Різко скоротилася частка країн Східної Європи, особливо Росії.

У більшості країн світу поширене виробництво найбільш необхідних продуктів, наприклад борошна, круп. Відмінності полягають в обсягах виробництва та технології: від сучасної з використанням високопродуктивної техніки в розвинених країнах до кустарної, яка продовжує багатовікові традиції, у деяких країнах, що розвиваються.

Харчова промисловість є прикладом глобалізації в економічній сфері. Її представляють потужні транснаціональні корпорації, наприклад «Нестле», «Монделіс Інтернешнл», «ПепсіКо», «Данон», «Кока-Кола». Кожна із цих компаній володіє сотнями підприємств у різних країнах світу, тому має перевагу за рахунок економії на обсягах та в результаті застосування нових технологій виробництва. З одного боку, це сприяє зменшенню собівартості виробництва, а отже, й цін на продукцію, з іншого — призводить до концентрації фінансових ресурсів у руках невеликої кількості компаній.

У цілому можна виділити такі позитивні й негативні наслідки глобалізації у сфері економіки на прикладі харчової промисловості (див. таблицю). У таких умовах важливо зберегти національні традиції з виробництва продуктів харчування.

Таблиця

3. Традиційні харчові продукти.

Кожна країна має своє унікальне географічне положення на нашій планеті та своєрідну природу. Вони значною мірою визначають її історію, впливають на формування звичаїв і традицій. їхньою невід’ємною складовою є харчові продукти, рецептура та технологія приготування яких зберігаються впродовж багатьох десятиліть. Із часом вони стають своєрідною «візитною карткою» певної місцевості й навіть цілої країни.

Так, усім відома італійська національна страва — піца. Улюбленою їжею іспанців вважається хамон.

Окремі традиційні харчові продукти визнаються унікальними об’єктами інтелектуальної власності, виготовлення яких пов’язано з конкретною місцевістю (наприклад король сирів — пармезан) (мал. 4).

Мал. 4. Сир пармезан багатий на вітаміни й мінеральні речовини, добре засвоюється організмом та є джерелом білка. Свою назву (парміджано-реджано) він отримав за двома основними провінціями, де його виробляють: Парми і Реджонель-Емілії.

Головне

• Для розвинених країн характерні: широкий асортимент різноманітної продукції, високоякісні дорогі продукти, використання напівфабрикатів, вживання здорової їжі.

• Інші країни йдуть шляхом розвинених держав, але це відбувається поступово, залежно від рівня економічного розвитку.

• Окремі території мають традиційні харчові продукти, особливості приготування яких зберігаються впродовж багатьох десятиліть.

• Розвиток харчової промисловості в країнах світу значною мірою залежить від спеціалізації та потужності сільського господарства, купівельної спроможності населення, його традицій та вподобань.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Якими є особливості виробництва харчових продуктів у розвинених країнах? 2. Наведіть приклади продуктів, які експортують країни, що розвиваються. 3. Охарактеризуйте географію виробництва молочних продуктів. 4. Назвіть позитивні й негативні наслідки глобалізації у виробництві харчових продуктів. 5. Наведіть приклади традиційних харчових продуктів у різних країнах світу. Поясніть, чому окремі з них захищені спеціальними знаками якості.

Дослідження

Традиційні продукти харчування в Україні та країнах-сусідах

1. Зберіть дані про традиційні продукти харчування, поширені в Україні та її країнах-сусідах.

2. З'ясуйте історію виникнення, поширення та рецепти приготування окремих із них (на власний розсуд).

3. Спробуйте разом із членами родини приготувати будь-яку з традиційних українських страв.

4. Чому, на вашу думку, важливо зберігати традиції приготування страв кожного народу?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно