§ 9. Сучасне світове господарство

Ви дізнаєтесь:

• чому країнам вигідно співпрацювати між собою
• навіщо країни утворюють економічні об’єднання
• як інформаційно-комунікативні технології поєднують світ у єдиний глобальний простір
• що таке глобалізація та які переваги й ризики з нею пов’язані

Пригадайте:

• що таке світове господарство та міжнародний географічний поділ праці
• відомі вам типи країн за рівнем економічного розвитку

Світове господарство є системою, яка постійно розвивається. На сьогодні у світі посилюються взаємозв’язок і взаємовідносини національних економік. Кожній країні потрібен доступ до світового ринку, але в умовах потужної міжнародної конкуренції це непросте завдання. Тому для сучасного періоду міжнародного економічного розвитку характерне широке залучення країн у міжнародні організації, утворення різноманітних регіональних та інших об’єднань.

1. Інтернаціоналізація виробництва та міжнародна економічна інтеграція.

Участь країн у міжнародному поділі праці та обміні зумовлює інтернаціоналізацію виробництва — установлення безпосередніх стійких виробничих зв’язків між підприємствами різних країн. У результаті цього виробничий процес в одній країні стає частиною процесу, що відбувається у світовому масштабі. Так, наприклад, пасажирський авіалайнер, який випускає американська компанія «Боїнг», складається приблизно з 6 млн деталей, які виробляють у понад 30 країнах світу 16 тис. компаній, поєднаних між собою кооперативними зв’язками.

Завдяки інтернаціоналізації на сучасному етапі розвитку світового господарства відбувається настільки тісне зближення та зрощення національних економік, що вони починають функціонувати як єдине ціле. Це проявляється в розвитку та вдосконаленні різних форм міжнародної економічної інтеграції, дає змогу державам більш ощадливо використовувати ресурси та переваги територіального розподілу праці.

Міжнародна економічна інтеграція (від латин. integer — цілий) — процес господарського та політичного об’єднання країн на основі розвитку глибоких стійких взаємозв’язків та розподілу праці між національними господарствами, взаємодія їх економік на різних рівнях та в різних формах.

Унаслідок економічної інтеграції країни створюють міжнародні економічні об’єднання та організації. Зазвичай країни тісно співпрацюють зі своїми безпосередніми сусідами. Так утворюються регіональні об’єднання (мал. 1). Прикладами таких регіональних об’єднань країн є Європейський Союз, Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА), Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН), економічний союз держав у Південній Америці (МЕРКОСУР) тощо.

Мал. 1. Найбільші економічні інтеграційні об’єднання світу.

Важливу роль у поглибленні та регулюванні економічної співпраці відіграють спеціалізовані економічні та фінансові установи ООН, зокрема МВФ, Світовий банк, Світова організація торгівлі (СОТ).

2. Глобалізація.

Глобалізація (від франц. global — планетарний, всеосяжний) — складний процес, що охоплює всі сторони людського розвитку і втілюється у зростаючій взаємозалежності країн світу в результаті формування єдиного світового господарського простору.

Із часом об’єктом глобалізації стає не лише економіка, а й інші види життєдіяльності людини. Зближення народів різних країн відбувається в політичній, науково-технічній, культурній, навіть морально-етичній сферах. Усе частіше виникає гостре відчуття спільності проблем, через що світ дійсно сприймається як єдиний і цілісний. Таким чином, глобалізацію можна розглядати як економічну, політичну та культурну інтеграцію, але в масштабах усього світу.

Важливими умовами глобалізації є розвиток транспорту й зв’язку. Протягом XX ст. швидкість пересування, зв’язку та обробки інформації зросла більше ніж у 100 разів. Розвиток інформаційних технологій дає змогу майже миттєво встановлювати контакти між різними куточками Землі.

Процес використання інформаційно-комунікаційних технологій та інформації з метою покращення та прискорення економічного, політичного, соціального та культурного розвитку називають інформатизацією. Сьогодні використання інформаційних технологій є визначальним чинником, що забезпечує модернізацію всіх сфер господарської діяльності в глобальному світовому просторі. Нікого вже не дивує, що зараз можна дуже швидко переказати грошові кошти, передавати й отримувати інформацію в будь-якій точці світу в режимі реального часу. Це сприяє кооперуванню виробництва, поширенню передових технологій, фактично перетворює весь світ на єдиний інформаційний та економічний простір.

3. Особливості розвитку світового господарства під впливом глобалізації.

На відміну від міжнародної інтеграції, яка має регіональний характер та об’єднує певні регіони світу, глобалізація охоплює практично всі країни світу, які прагнуть взаємодії, і передбачає тісну взаємозалежність між ними. Позитивними наслідками глобалізації є:

• зростання економічної відкритості країн;
• прискорення темпів зростання життєвого рівня більшої частини населення країн, що розвиваються, збільшення тривалості життя, підвищення рівня освіти;
• поширення досягнень науково-технічного прогресу, культурних цінностей та інших благ цивілізації.

Однак не слід забувати, що до глобалізації залучені національні господарства різного рівня економічного розвитку.

Глобалізація сучасного світу призводить до посилення розриву в економічному розвитку країн. Серед них виділяються кілька груп, які умовно називають «центр», «периферія» (тобто окраїна) та «напівпериферія» (мал. 2).

«Центр» — невелика за кількістю, але потужна за економічним впливом група лідерів — розвинених країн. Вони випускають наукоємну високотехнологічну продукцію, озброєння, надають бізнес-послуги високої якості. Це дає можливість розвиненим країнам отримувати великі прибутки. Як результат, на 20% населення світу, яке живе в країнах «центру», припадає близько 70% валового світового продукту та 80% світової торгівлі.

Країни, що розвиваються («периферія»), переважно залишаються постачальниками сировини, енергоносіїв та сільськогосподарської продукції, деякі розширюють діяльність за рахунок виробництва споживчих товарів: одягу, взуття, дитячих іграшок тощо. Країни «напівпериферії» займають проміжне, середнє місце між «центром» та «периферією». Це виробники різноманітної, переважно промислової, продукції. До них відносять нові індустріальні країни Азії та Латинської Америки, більшість нафтодобувних країн та країни з перехідною економікою.

Мал. 2. Географічний розподіл країн на «центр», «периферію» та «напівпериферію».

Звісно, кожна країна намагається знайти своє місце у світовому господарстві якнайближче до «центру», але для цього потрібно розвивати виробництва, що випускатимуть конкурентоспроможну продукцію, залучати передові технології, кваліфікованих працівників. Найменш розвинені країни ризикують назавжди залишитися на «периферії» світового господарства через збільшення технологічного розриву між багатими і бідними країнами світу.

Як бачимо, не всі країни можуть скористатися перевагами процесу глобалізації. Серед негативних наслідків глобалізації значними є такі:

• економічна залежність країн, яка спричиняє перенесення кризових ситуацій з однієї країни до інших;
• поглиблення розколу світового співтовариства на «золотий мільярд» і решту (тобто лідерів та аутсайдерів);
• можливість втрати самобутньої культури народів;
• посилення і наростання масштабів екологічних проблем.

Для України, яку зараз відносять до «напівпериферії», глобалізація, безперечно, створює низку переваг, що полягають у швидких темпах поширення інформаційних технологій, розширенні можливостей економічного партнерства, вільному пересуванні у світі, здобутті освіти і роботи за кордоном тощо. Водночас серед негативних наслідків, які приносить Україні глобалізація, можна назвати посилення економічної, політичної і культурної залежності від наддержав, ризики втрати національно-культурної ідентичності та самобутності, погіршення якості робочої сили через відплив за кордон висококваліфікованих трудових ресурсів.

4. Економічне співробітництво в умовах глобалізації.

Перетворення світового господарства на цілісну глобальну виробничу систему відкриває перед народами широкі перспективи для співробітництва та спільного подолання негативних наслідків глобалізації. Із метою забезпечення стабільного розвитку всіх країн світової спільноти з ініціативи країн «Великої сімки» в 1999 р. була створена «Велика двадцятка» (G-20) — міжнародне об’єднання країн із найпотужнішими економіками світу. До нього увійшли 19 держав (Австралія, Аргентина, Бразилія, Велика Британія, Індія, Індонезія, Італія, Канада, Китай, Південна Корея, Мексика, Німеччина, ПАР, Росія, Саудівська Аравія, США, Туреччина, Франція, Японія) та представництво Європейського Союзу. Економіки країн-членів «Великої двадцятки» виробляють близько 85% валового світового продукту і формують приблизно 4/5 загального обсягу світової торгівлі. Діяльність цього об’єднання спрямована на поглиблення економічної співпраці та зміцнення глобальної економіки. Предметом уваги щорічних зустрічей (самітів) представників країн «Великої двадцятки» є також нагальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення. Так, на самітах, що відбувалися у 2020 та 2021 рр., обговорювали питання впливу пандемії коронавірусу на економіку, фінансування розробок та розподіл вакцин тощо.

Головне

• Сучасними тенденціями розвитку світового господарства є інтернаціоналізація виробництва, міжнародна економічна інтеграція, інформатизація, глобалізація.
• Головними особливостями, яких набуває сучасне світове господарство в умовах глобалізації, є зростання взаємозалежності економік різних країн, поглиблення інтеграційних процесів, зменшення ролі державних кордонів.
• Сучасне світове господарство хоча і є єдиною системою, дуже неоднорідне. Воно складається з різних за рівнем розвитку національних господарств. Залежно від залучення до світових економічних процесів країни умовно поділяють на «центр», «периферію» та «напівпериферію».
• Процеси глобалізації можуть мати позитивні наслідки й водночас створювати ризики для національних господарств.

Запитання для самоперевірки та колективного обговорення

1. Розкрийте зміст поняття «інтернаціоналізація виробництва». Чим обумовлене встановлення стійких міжнаціональних зв’язків у сучасному світі? 2. Чому країни створюють інтеграційні об’єднання? Наведіть приклади регіональних інтеграційних об’єднань країн. 3. Чим глобалізація відрізняється від економічної інтеграції? 4. Оцініть роль інформатизації як провідного чинника розвитку світового господарства. 5. Яких особливих рис набуває світове господарство під впливом глобалізації? 6. Чим обумовлений розподіл країн на «центр», «периферію» та «напівпериферію»?

Поміркуйте

Чи варто країнам, ураховуючи негативні наслідки глобалізації, робити свої економічні системи відкритими для міжнаціонального співробітництва?

Працюємо в групах

Складіть план економічних реформ в Україні, які б могли використати переваги глобалізації та протидіяти її ризикам.

Практична робота 2

Позначення на контурній карті країн «Великої двадцятки» (G-20) і визначення їх місця в сучасній типізації країн за рівнем економічного розвитку

• 1. Позначте на контурній карті країни G-20 (перелік країн — див. с. 47).
• 2. За допомогою різних кольорів або штрихування виділіть серед них розвинені країни та країни, що розвиваються.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно