Войти
Закрыть

Сучасні тенденції розвитку світового господарства

9 Клас , Географія 9 клас Бойко 2022 (повторне видання)

 

Зверніть увагу!!!
 
Ви переглядаєте матеріал до підручника "Географія 9 клас Бойко 2022 (повторне видання)", якщо раптом вам потрібні ВІДПОВІДІ до цієї теми:
 
 

§ 10. Сучасні тенденції розвитку світового господарства

Тенденції в економіці — це певна спрямованість економічних процесів, на основі якої можна прогнозувати її подальший розвиток та стан. Однією з тенденцій є регіональна економічна інтеграція, про яку ви дізналися в попередньому параграфі. До головних тенденцій сучасного розвитку світової економіки належать глобалізація, інформатизація, транснаціоналізація. В основі економічної інтеграції та глобалізації лежить більш давній процес інтернаціоналізації господарського життя.

Подорож у слово

Тенденція (з лат. — направляю) — розвиток тих чи інших подій у певному напрямі.

ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ТА ГЛОБАЛІЗАЦІЯ. Інтернаціоналізація господарського життя — це розширення діяльності підприємств за межі окремих національних економік у вигляді багатосторонніх коопераційних зв’язків. Метою інтернаціоналізації є підвищення продуктивності та ефективності виробництва. У ході цього процесу встановлюються такі економічні зв’язки між суб’єктами господарювання різних країн, за яких господарство однієї країни дедалі більше стає частиною світового виробничого процесу. Інтернаціоналізація господарського життя активно відбувалася в епоху розвитку індустріального капіталізму, оскільки його завжди сковували національні рамки господарства з їх обмеженими джерелами сировини й ринками збуту. У другій половині XX ст., внаслідок налагодження міжнародних зв’язків і взаємопереплетення національних економік, інтернаціоналізація господарського життя в багатьох регіонах світу переросла в міжнародну економічну інтеграцію, формування регіональних інтеграційних об’єднань.

Вищою стадією інтернаціоналізації стала глобалізація. Глобалізація — процес всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції (взаємозближення, взаємопроникнення) та уніфікації (приведення до одноманітності). Її розглядають як формування загальносвітових принципів життєвого устрою, які об’єднують усі країни світу, всіх мешканців планети. Економічна глобалізація спричиняє розвиток ринкової економіки в усьому світі, посилення міжнародного поділу та інтеграції праці, створення розгалуженої системи міжнародних банків і фондів. Вона пов’язана зі створенням світових ринків усіх видів товарів, валют, цінних паперів, інтелектуальної власності, робочої сили, послуг транспорту, зв’язку й енергетики, обігу реклами, банківської справи, інформаційних послуг. Усе це пришвидшує різні потоки: матеріальні, фінансові, інформаційні, людські тощо. Отже, загалом глобалізація означає формування спільного загальносвітового економічного простору. Вона сприяє цілісності світового господарства на планетарному рівні.

Подорож у слово

Глобалізація (з лат. globus — куля) буквально означає перетворення певного явища на світове, планетарне, що стосується усієї земної кулі. Цей термін, що позначає провідну тенденцію розвитку світової спільноти людей, почали вживати наприкінці XX ст.

Глобалізація супроводжується формуванням однорідного міжнародного споживчого ринку. Цьому сприяє поширення масової культури в усіх країнах світу, зокрема мода на використання однакової продукції (автомобілі, джинси, спортивне взуття, напої, засоби гігієни, іграшки тощо), однакових видів послуг (ресторани швидкого харчування, кінофільми, музика і література, відпочинок у клубах і барах, туризм). Яскравими прикладами такого явища є поширення мережі закладів американської корпорації «McDonald’s» і споживання її харчової продукції мешканцями понад 2/3 країн світу або повсюдне захоплення творами британської письменниці Джоан Роулінг про пригоди юного чаклуна Гаррі Поттера, що стали світовим бестселером і що їх перекладено та видано мільйонними тиражами у понад 60-ти країнах світу.

Основою економічної взаємопов’язаності й взаємозалежності країн і народів є стрімкий розвиток світового фінансового та інформаційно-комунікаційного простору на базі новітніх високих технологій.

ІНФОРМАТИЗАЦІЯ. Інформатизація як магістральний шлях розбудови інформаційного суспільства дедалі більше визначає розвиток економіки. Особлива роль у розвитку процесів глобалізації належить інноваційним технологіям у комунікаціях: упровадженню супутникового зв’язку, Інтернету, волоконно-оптичного зв’язку. Інтернет, який залучає в єдиний інформаційний простір мільйони людей незалежно від їх місцезнаходження, став важливим рушієм глобалізації.

Подорож у слово

Інновація (з англ. — зміна, оновлення) — ідея, новітній продукт, що заснований на використанні досягнень науки і передового досвіду.

Ті країни, які визначили своїми пріоритетами інтелектуальні ресурси, інформаційно-комунікаційні технології, домоглися надзвичайно високих результатів. Наприклад, Фінляндія, яка ще на початку XX ст. була економічно відсталою країною, поставивши за мету побудову передової, сучасної економіки, що базується на інформації і знаннях, за дуже короткий історичний термін вийшла на передові позиції у світовій економіці, а її фірма «Nokia» тривалий час була одним зі світових лідерів у мобільному зв’язку та інформаційних технологіях. Україна, маючи значні інтелектуальний і науковий потенціал та традиції наукових досягнень, ще в 1952 р. створила третій у світі комп’ютер після Німеччини і Великої Британії, сформувала всесвітньо відому школу кібернетики та обчислювальної математики. Усе це було передумовами для швидкого розвитку інформатизації економіки і суспільства. Але відсторонення держави від науково-технічного прогресу, інноваційного розвитку призвели до того, що Україна значною мірою втратила таку передову галузь, як електронна промисловість. У результаті серед 104 країн світу вона посідала 83-тє місце за загальним індексом технології. Зараз наша країна посідає чільне місце в світі за рівнем кваліфікації програмістів і має можливості значно збільшити виробництво програмного забезпечення та його експорт. Україна активно впроваджує глобальні супутникові телекомунікаційні системи, бере участь у реалізації міжнародних проектів будівництва магістральних волоконно-оптичних ліній зв’язку, що створює сприятливі умови для її входження у світовий інформаційний простір.

Світ у просторі й часі

Українці — першовідкривачі інформаційних технологій

Український учений-кібернетик, піонер комп’ютерної техніки Віктор Глушков ще у 70-80-х роках XX століття сформулював важливі й перспективні ідеї щодо інформатизації суспільства, у тому числі ідею введення електронних грошей, створення державних автоматизованих систем управління тощо.

Сьогодні в провідних країнах світу відбувається перехід виробництва на нову технологічну базу з переважанням інформаційних технологій. Науково-технічні досягнення спрямовують на подальше зниження ресурсо- й енергоємності виробництва та побуту. Інноваційні інформаційні й технологічні системи покликані змінювати організацію виробництва товарів і послуг, орієнтуючи його на задоволення нових потреб, зміщуючи пріоритети в бік медицини, освіти та екології.

ТРАНСНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ. Цим терміном позначають процес розширення діяльності компаній (або корпорацій) за межі національних територій. Транснаціональна корпорація (ТНК) — це підприємства (материнське та його закордонні філії), що утворюють систему виробництва, розподілену між кількома країнами, але контрольовану з одного центру (материнської компанії). Країною базування є та, у якій розташована штаб-квартира материнської компанії ТНК. Наприклад, штаб-квартира відомої компанії «Майкрософт» («Microsoft») розміщена в американському місті Редмонт, країною її базування є США, а корпорації «Філіпс» («Philips»), розташованої в Амстердамі, — Нідерланди. Приймаючими є ті країни, у яких ТНК розміщує дочірні підприємства або філії.

Подорож у слово

Транснаціональний означає міжнаціональний, пов’язаний з кількома країнами.

У світовому господарстві спостерігається перехід економічного лідерства від національних економік до ТНК. Ядро світової господарської системи становлять близько 500 корпорацій, кожна з яких має економічну потужність співвимірну з ВВП окремих країн (мал. 30).

Загалом ТНК забезпечують близько 50 % світового промислового виробництва. На них припадає понад 70 % міжнародної торгівлі. Вони контролюють 90 % світового ринку пшениці, кави, кукурудзи, лісоматеріалів, тютюну, джуту, залізної руди, від 75 до 85 % — ринку міді, чаю, бананів, натурального каучуку і сирої нафти. Сучасні корпорації — це не лише виробничі підприємства (наприклад, «Сіменс»), а й транснаціональні банки, телекомунікаційні, страхові та аудиторські компанії, інвестиційні й пенсійні фонди. ТНК спрямовують значні інвестиції в наукові дослідження й технічні розробки. На корпорації припадає більш як 80 % зареєстрованих патентів і ліцензій на нову техніку й технології виробництва. ТНК, володіючи значними коштами, здійснюють помітний вплив на громадськість, мають прихильників серед політиків.

Подорож у слово

Інвестиція (з лат. — одягаю) — вкладення капіталу (коштів, устаткування) з метою отримання прибутку.

Мал. 30. Обсяги річних доходів найбільших ТНК світу і ВВП окремих країн, млрд дол. США (2020 р.)

Впливають ТНК й на економіку України. Найбільше їх працює в харчовій промисловості. Однією з перших (у 1992 р.) у нашій країні почала працювати американська компанія «Кока-Кола» («Соса-Cola») — найбільший у світі виробник безалкогольних напоїв. Її конкурентами на нашому ринку є «Пепсі» («Pepsi») та «Оранджина Груп» («Orangina Group»). Переробку молока в Україні здійснюють французькі ТНК «Лакталіс» («Lactalis») та «Бель Груп» («Bel Group») — світові лідери з виробництва сирів, а також «Данон» («Danone»), що однією з перших на українському ринку розпочала масштабне виробництво йогурту. Великими інвесторами в харчову промисловість України є американська «Монделіс» («Mondelēz International») та швейцарська «Нестле» («Nestle») — лідери з виробництва шоколаду, цукерок, печива та кави. Американська ТНК «Бунге» («Bunge») контролює експорт зерна та виробляє соняшникову олію (під торговою маркою «Олейна»), а «Проктер енд Гембл» («Procter&Gamble») — продукцію побутової хімії й парфумерії. Шведська компанія «АВ SKF» — один із найбільших у світі виробників підшипників — уже близько півстоліття працює на ринку України.

Світ у просторі й часі

Інвестиційна привабливість

Прикладом формування інвестиційної привабливості для України може слугувати Грузія, яка після 2005 р. провела радикальні реформи, унаслідок чого докорінно поліпшилися її міжнародні рейтинги з оцінки регулювання інвестиційних процесів. У 2020 р. за індексом сприятливості ведення бізнесу серед 189 країн Грузія посіла 17 місце, а Україна — 64.

Перелічені ТНК викупили або побудували виробничі потужності в регіонах України й здебільшого зорієнтовані на внутрішній ринок. Корпорації є потужними гравцями на фінансовому ринку України — вони залучають левову частку прямих іноземних інвестицій в економіку, що є однією з головних запорук розвитку держави. Інвестиції в країну — це не лише надходження додаткового капіталу, а й впровадження унікального досвіду управління, прогресивних технологій, якими володіють корпорації, доступ до ринків капіталу, збуту, сировини тощо. Проте діяльність ТНК в Україні не має такого масштабу, як в інших постсоціалістичних країнах. Тому важливим завданням є формування інвестиційної привабливості України для іноземних компаній.

ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ТА РЕГІОНАЛІЗАЦІЯ. В епоху глобалізації зовнішньоекономічна практика багатьох країн поширюється на різні регіони світу, але вона тяжіє насамперед до сусідніх країн. Наприклад, для Німеччини основними торговельними партнерами є Франція, Нідерланди, Бельгія, Швейцарія, Австрія, Італія, для Франції — Німеччина, Італія, Іспанія, Бельгія, для США — Канада і Мексика. Внаслідок такої зовнішньоекономічної орієнтації країн формуються міждержавні регіональні торгово-економічні й господарські об’єднання; країни, що входять до них, наче доповнюють одна одну. Цей процес називають регіоналізацією.

Подорож у слово

Сепаратизм (з лат. — відокремлення) — прагнення до відособлення; у багатонаціональних державах прагнення національних меншостей до створення власної держави чи автономного регіону.

Є різні погляди на регіоналізацію. Одні розглядають її як рух до глобалізації, що здійснюється в межах регіонів і частково між сусідніми регіонами, інші — як прояв певної внутрішньої замкнутості груп країн. Процеси регіоналізації спостерігаються не лише в економічному, а й у соціальному та культурному розвитку; вони характерні й для окремих країн. Отже, у сучасному світі співіснують різноспрямовані тенденції: на тлі глобалізації замість очікуваного згладжування регіональних відмінностей відбувається їх збереження й посилення. Замість злиття та приведення до однорідності виникають і посилюються зовсім інші явища — сепаратизм, загострення інтересу на локальних відмінностях, зростання зацікавленості давніми традиціями і відродження діалектів. Так відбувається взаємодія глобального та локального (місцевого). Такі тенденції взаємно проникають одна в одну, хоча в конкретних ситуаціях можуть і суперечити одна одній.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

  • 1. Які тенденції розвитку притаманні сучасному світовому господарству?
  • 2. Що таке глобалізація світового господарства?
  • 3. Наведіть приклади, що ілюструють формування однорідності (уніфікації) міжнародного споживчого ринку.
  • 4. Що таке ТНК? Який вплив вони здійснюють на світове господарство?
  • 5. Наведіть приклади ТНК, що працюють в Україні. Як вони впливають на її економіку?
  • 6. Оцініть вплив глобалізації на економічну діяльність населення у вашій області, зокрема на трудову міграцію.

Поміркуйте, чому у світовому господарстві відбувається перехід економічного лідерства від національних економік до ТНК.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно
 
Даний матеріал відноситься до підручника "Географія 9 клас Бойко 2022 (повторне видання)", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)

Зверніть увагу!!!
 
Ви переглядаєте матеріал до підручника "Географія 9 клас Бойко 2022 (повторне видання)", якщо раптом вам потрібні ВІДПОВІДІ до цієї теми:
 
 

Коментарі (0)

Додавання коментаря

  • оновити, якщо не видно коду