Мал. 1. Машинобудування світу.

У цілому для сучасного машинобудування характерна концентрація технічно складної і високоякісної продукції в розвинених країнах. Їх виробництво спирається на високий рівень науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок, високу кваліфікацію трудових ресурсів та значний попит господарства і населення. Країни, що розвиваються, здебільшого спеціалізуються на випуску масових, трудомістких, дешевих, застарілих виробів. Іноді до них переносять збиральні виробництва, у яких використовуються технічно складні та наукоємні деталі й вузли, вироблені в розвинених та середньорозвинених країнах (мал. 1).

2. Загальне машинобудування.

Особливе місце в загальному машинобудуванні посідає верстатобудування, оскільки воно впливає на технічну оснащеність і продуктивність праці всіх машинобудівних виробництв. До 1990-х рр. найбільшими виробниками верстатів були США, СРСР, Німеччина та Японія, зараз безумовним лідером є Китай. За ним із великим відставанням ідуть Японія, Німеччина, Італія, Південна Корея, Тайвань, Франція, США. Причому розвинені країни є лідерами з виробництва найбільш складних і точних верстатів.

Дуже перспективним є виробництво промислової і сервісної робототехніки. Тільки протягом 2019—2020 рр. кількість проданих промислових роботів зросла на 10,5% (із 421 до 465 тис. шт.). Це пояснюється, з одного боку, намаганням провідних компаній підвищувати рівень автоматизації на виробництві, з іншого — постійним удосконаленням робототехніки. Основними виробниками промислових роботів є Японія (майже половина світового виробництва) та Німеччина, основними споживачами — Китай (одноосібний лідер зі швидким зростанням обсягів споживання), Японія, США, Південна Корея та Німеччина.

3. Транспортне машинобудування.

Десята частина вартості продукції світової промисловості припадає на автомобілебудування. Явними лідерами наприкінці XX ст. були Японія та США, дещо відставали Німеччина та Франція (мал. 2). На початку XXI ст. до групи лідерів стрімко увірвалися спочатку Південна Корея, а потім Китай. Останній характеризується надзвичайно високими темпами збільшення виробництва. Зростання спостерігається і в ряді інших країн. Так, у десятці лідерів зараз немає Італії та Великої Британії, проте з’явилися Бразилія та Індія. Звертає на себе увагу й те, що Китай, США та Японія виробляють більше половини автомобілів світу.

Розробка й виробництво сучасних пасажирських літаків — технічно складний, наукоємний, тривалий і дорогий процес. Тому кількість країн, що можуть вирішувати це завдання, обмежена. Це такі країни, як США, Франція, Італія, Німеччина, Бразилія, Росія, Канада, Велика Британія.

Мал. 2. «Фольксваген» — німецька автомобільна компанія зі штаб-квартирою у Вольфсбурзі. У різних країнах світу налічується понад 100 підприємств, які виготовляють продукцію цієї марки (у 2020 р. вироблено 9,31 млн автомобілів). Тільки в Китаї, де продається понад 3 млн автомобілів «Фольксваген» на рік, працюють 17 таких заводів.

Мал. 3. Двопалубний реактивний пасажирський авіалайнер Аеробус А380 — найбільший серійний літак у світі (висота — 24,08 м, довжина — 72,75 м, розмах крила — 79,75 м). Він перевозить 525 пасажирів у салонах трьох класів або 853 — в однокласовому варіанті. Може здійснювати безпосадочні перельоти на відстань понад 15 тис. км.

Мал. 4. Японський супертанкер «Кнок Невіс» понад три десятиліття був найбільшим судном світу. Довжина супертанкера становить 458 м, а ширина — 69 м (за розмірами це п’ять футбольних полів). Він був здатен перевозити понад 500 тис. т нафти.

Тільки частина з них виробляє великі авіалайнери, що перевозять понад 150 пасажирів на відстань у 4000 км і більше. У світі є два безперечні лідери — американський «Боїнг» і європейський «Аеробус», між якими триває гостра конкурентна боротьба. Виробництва компанії «Аеробус» зосереджені в чотирьох країнах: Франція, Німеччина, Велика Британія, Іспанія (мал. 3). Остаточне складання авіалайнерів здійснюється в Тулузі (Франція) і Гамбурзі (Німеччина). У виробництві регіональних літаків є також два лідери — канадська компанія «Бомбардье» і бразильська «Ембраер».

Дуже незначною є кількість країн, що володіють технологіями з виробництва ракетної техніки та космічних апаратів. Серед них — США, Росія, Китай, Франція, Велика Британія, Індія, Україна. Значних успіхів досяг Китай, який у 2018 р. став світовим лідером за космічними запусками, здійснивши за рік 37 запусків.

Певні особливості має географія суднобудування. Виробництво морських суден орієнтується на існування портів, вартість робочої сили, наявність конструкційних матеріалів (сталі), можливості кооперування. При цьому, на відміну від авіабудування, лідерами суднобудування зараз є країни Азії (Китай, Південна Корея і Японія). У Китаї воно визнано одним із найважливіших напрямів господарської діяльності, але на сьогодні місцева промисловість ще не в змозі виробляти все необхідне обладнання для суден. Корейське суднобудування від самого початку створювалося як експортне виробництво, тому більшість суден виготовляються для іноземних замовників. Дещо втратили свої позиції США (найбільший виробник військових суден) та країни Західної Європи (тут будуються спеціальні, технічно складні судна та великі пасажирські лайнери). Не змінилася тільки висока концентрація суднобудування — десятка лідерів виробляє понад 95% загального тоннажу морських суден (мал. 4).

Основними центрами виробництва рухомого складу для залізниць вважаються країни Західної Європи, Китай, США і Японія. Європейським лідером є Франція, де компанією «Алстом» розроблено високошвидкісні електропоїзди з двома локомотивами.

4. Точне машинобудування.

У світовій електротехнічній промисловості склалася спеціалізація регіонів і країн на виробництві окремих видів продукції. Невелика група розвинених країн Західної Європи — Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія, а також США та Японія — найбільші виробники дорогого, часто унікального промислового обладнання, наприклад потужних генераторів для електростанцій. Випуск масової продукції, у тому числі побутової техніки, поступово переміщується до менш розвинених регіонів світу, у першу чергу до Східної і Південно-Східної Азії.

Географія електронної промисловості також складалася поступово. Спочатку перші позиції в ній посіли США, Японія та країни Західної Європи. Потім до цієї групи приєдналися окремі країни Азії, де електроніка стала важливим напрямом міжнародної спеціалізації. Зараз лідером є Китай.

Змінювались і основні види продукції. Спочатку в найбільших обсягах виробляли побутову апаратуру (радіоприймачі, телевізори), потім різні види техніки для обробки інформації — від калькуляторів до персональних комп’ютерів і суперкомп’ютерів. В останні два десятиліття світ переживає «бум» мобільних пристроїв, які за обсягами виробництва витіснили побутову техніку. Перше місце за виробництвом смартфонів упродовж кількох останніх років посідає південнокорейська компанія «Самсунг». Тільки за один рік вона виробляє понад 300 млн смартфонів. На другому місці — американська корпорація «Еппл», відома своїми інноваційними технологіями та вишуканим дизайном.

Найбільшими виробниками персональних комп’ютерів, що використовуються в побуті, навчанні та на виробництві, є Китай, США та Японія (див. таблицю). Однак комплектуючі для них випускають і в інших країнах, у першу чергу азіатських. У 2020 р. Китай випередив США за виробництвом потужних суперкомп’ютерів, які, зокрема, використовуються із військовою метою.

У 1951 р. в Києві під керівництвом академіка С. О. Лебедєва було створено першу в колишньому Радянському Союзі ЕОМ — МЕЛМ (Мала електронна лічильна машина). Незважаючи на наявність у її назві слова «мала», вона розміщувалася на площі в 60 м2 і налічувала 6 тис. електровакуумних ламп. На її основі через шість років було розроблено ЕОМ «Київ», яка використовувалась у наукових та інженерних проектах, для дистанційного управління складними технологічними процесами (наприклад на конверторі металургійного комбінату).