До недавнього часу щорічні темпи зростання виробництва сталі стрімко зростали: в середньому до 7 % на рік (мал. 105). Серед країн світу найбільший приріст чорної металургії забезпечив Китай, додавши майже 80 % загальносвітового приросту. Якщо у 2007 р. потужності з китайського виробництва сталі становили близько 36 % загальносвітових, то у 2020 р. - вже 57,57 % у, з яких понад 70 % оснащено найсучаснішим високоефективним обладнанням, що забезпечує найменші витрати сировини та енергоресурсів: киснево-конвертерний та електродуговий способи плавлення.

Мал. 105. Чорна металургія світу (2020 р.)

Але останнім часом темпи розвитку чорної металургії дещо уповільнилися (особливо в розвинених країнах) у зв’язку зі зниженням металомісткості виробництва, заміною металів на пластмаси та композитні матеріали, зростанням витрат на технічне переоснащення підприємств, а також загостренням конкуренції серед виробників на світовому ринку сталі.

Цікавим є показник виплавленої сталі на одну особу. «Сталевим герцогством» називають Люксембург, у якому виплавляється найбільше сталі з розрахунку на кожного жителя. У 2020 р. це становило 3 т. І це вже утричі менше, ніж було ще 30 років тому. Понад 1 т сталі на одну особу також виплавляє Республіка Корея (майже 1,3 т/особу). В Україні виплавляють 0,47 т сталі на людину.

Сталь є важливим товаром на світовому ринку. На експорт йде майже 1/3 усієї виплавленої країнами сталі. Майже 15 % сталі на ринок надходить з Китаю. До найбільших експортерів сталі також належать Японія (7,5 %), Республіка Корея (6,8 %), Росія (6,7 %), Німеччина (5,5 %), Україна (3,6 %) (мал. 106).

Мал. 106. Динаміка виплавлення сталі у світі протягом XXI ст.

Споживання сталі має велике значення. Китай є одночасно як лідером з виробництва, так і за внутрішнім споживанням металу. Найбільшими споживачами сталі також є країни Європейського Союзу, США та Японія. Країни ЄС закуповують напівфабрикати сталі та сталь низької якості у країн, що розвиваються. Потім використовують їх для переробки на складну сучасну сталеву продукцію: з полімерним покриттям, спеціальні види сталі тощо. Перспективними є ринки Індії, Індонезії, Філіппін, Таїланду. Попит на сталь у цих країнах зумовлений зростанням сфери матеріального виробництва, що супроводжується зростанням споживання сталі, на відміну від розвинутих країн, де рівень споживання сталі стабілізувався, а ВВП зростає здебільшого за рахунок сфери послуг. На Близькому і Середньому Сході спостерігається значне зростання попиту на сталь, зумовлене потребами, пов’язаними з реалізацією нафтогазових проектів і активізацією діяльності у сфері будівництва.

Розвиток сучасної чорної металургії світу характеризується кількома напрямами. Відбувається збільшення обсягу виробництва і зміна частки окремих країн у світовому виробництві за рахунок використання новітніх технологій, які суттєво знизили витрати на виробництво сталі та прокату. Постійно збільшуються інвестиції у наукові і технологічні дослідження, спрямовані на розвиток технологічної і технічної бази металургійного виробництва. Очікується подальше збільшення надлишкових потужностей. Останніми роками посилилися процеси глобалізації в металургії, які проявилися в домінуванні транснаціональних компаній (ТНК). Найбільша металургійна компанія світу - ArselorMittal, зареєстрована у Люксембурзі, що має представників у 60 країнах світу на усіх материках, окрім Австралії. Вона контролює близько 6 % світового ринку сталі, а також 3 % видобутку залізної руди та коксівного вугілля. Компанія виробляє безпечну екологічну сталь та є лідером за її поставками для виробництва автомобілів, побутової техніки та упаковки, будівництва. До провідних світових ТНК-виробників сталі також належать Baosteel (Китай), Posco (Республіка Корея), Nippon Steel (Японія), US Steel (США), Gerdau (Бразилія).

Оскільки чорна металургія є екологічно «брудною» галуззю і, до того ж, старі родовища сировини виснажено, у високорозвинутих країнах нові потужності чорної металургії майже не нарощуються. Зростає роль переробної металургії. У країнах, що розвиваються, навпаки, ця галузь розширюється, набуваючи важливого значення. Зокрема, Індія та Республіка Корея вже випередили усі європейські країни за виплавленням сталі.

Кольорова металургія. Сучасний світ неможливо уявити без кольорових металів. Покладів руд кольорових металів на планеті мало, й поширені вони вкрай нерівномірно. Лише США та Росія задовольняють свої потреби у кольорових металах за рахунок розробки власних родовищ, а решта країн тією чи іншою мірою залежать від імпортної мінеральної сировини (мал. 107).

Мал. 107. Кольорова металургія світу

Особливо сприятливим для розміщення підприємств кольорової металургії є одночасне поєднання родовищ рудних ресурсів та джерел енергії, але таке трапляється вкрай рідко. Руди кольорових металів здебільшого розташовані в країнах, що розвиваються, а для виробництва готового металу треба багато енергії, що виробляється у розвинутих країнах. Це суттєво впливає на розвиток кольорової металургії у світі. Крім того, неекологічність виплавлення кольорових металів сприяла тому, що у наш час розвинуті країни надають більшої переваги вкладанню капіталу в розвиток кольорової металургії на території країн, що розвиваються, ніж виплавленню металів з імпортної сировини на своїй території. Ви вже знаєте, що металургія важких і легких металів відрізняється принципами розміщення підприємств.

Алюмінієва промисловість є головною галуззю світової кольорової металургії, оскільки алюміній нині має найширше застосування. Вам уже відомо, що металургія алюмінію складається з двох територіально роз’єднаних стадій: вилучення глинозему та виплавлення металевого алюмінію, зорієнтованих на різні чинники у своєму розміщенні. Перша матеріаломістка стадія виробництва алюмінію, як правило, склалася в країнах, що розвиваються, а друга, енергомістка - у високорозвинутих державах.

• Поясніть різницю у принципах розміщення підприємств металургії важких та легких металів. Обґрунтуйте розміщення різних виробництв кольорової металургії у країнах, що належать до різних типів за рівнем економічного розвитку.