Енергетична проблема дала поштовх до пошуків нових альтернативних джерел енергії, в тому числі й у Світовому океані.

В наш час Океан все більше використовується як арена військово-політичної діяльності. На островах по всьому світу розкидано військові бази США, Франції, Великої Британії.

Отже, якщо ще півстоліття тому Світовий океан був «неораною цілиною», то нині він настільки «залучений» до світового господарства, що вже відчуває на собі його негативний вплив. Вчені-океанографи поставили діагноз: «Океан хворий», і якщо він загине, це призведе до знищення всієї планети.

Для того щоб подолати проблеми, які виникли під час освоєння Світового океану, треба перейти до раціонального океанічного природокористування, комплексного підходу до його багатств, охорони та відновлення його біологічних ресурсів. Неприпустимим є поширення ядерної зброї на території Океану. Він має бути збереженим для прийдешніх поколінь.

Проблема подолання відсталості країн, що розвиваються. На територіях країн, що розвиваються, з особливою силою проявляються всі глобальні проблеми людства. Маючи втричі більшу кількість населення, ці держави виробляють у 6 разів менше промислової продукції, ніж високорозвинуті країни, а в перерахунку на душу населення - у 15-16 разів менше. Тривалість життя там невисока. В країнах, що розвиваються, через хвороби, голодування та недоїдання, нестачу якісної питної води щорічно помирають 30-40 млн осіб. Безробітними є від 1/3 до 1/2 працездатних людей, а неписьменними - понад половину дорослого населення. Всі ці проблеми ще більше загострюються у зв’язку з величезним природним приростом населення. Крім того, на територіях країн, що розвиваються, не вщухають й міжетнічні конфлікти, що часто супроводжуються локальними війнами. Особливо яскраво всі ці проблеми проявляються в країнах Африки - найбіднішому регіоні сучасного світу (мал. 197).

Мал. 197. В африканському селі

Головною причиною відсталості більшості країн є їх колоніальне минуле. Колонізатори залишили у спадок цілу низку складних болючих проблем: політичних, економічних, екологічних, соціальних.

З політичних проблем найхарактернішою є неузгодженість державних кордонів між сусідніми країнами.

Економічні проблеми країн полягають у жебрацькому стані їх господарства. Звільнившись політично, вони мають економічну залежність від колишніх метрополій. Їх господарство, як і колись, зорієнтоване на експорт дешевої сировини. Для розвитку власної економіки країнам, що розвиваються, слід закуповувати дорожчі знаряддя праці. Через відсутність паритету цін на світовому ринку їхня заборгованість високорозвинутим державам постійно зростає. Господарство країн, що розвиваються, часто є монокультурним, що робить їх залежними від зовнішньої торгівлі та кон’юнктури ринку.

В країнах, що розвиваються, вкрай загострилися екологічні проблеми: швидко виснажуються мінеральні ресурси, вирубуються ліси, деградують ґрунти, через недосконалі технології виробництва забруднюється навколишнє середовище.

До соціальних проблем, які посилюються великим природним приростом населення, належать голодування, неписьменність, безробіття.

Отже, в країнах, що розвиваються, віддзеркалюються всі глобальні проблеми, які можливо розв’язати лише шляхом здійснення системи комплексних реформ у їх соціально-економічній сфері: проведення демографічної політики, створення власної обробної промисловості, ліквідації монокультури, залагоджування міжетнічних конфліктів та зменшення військових витрат. Проте не все залежить від самих країн. На світовому ринку слід встановити більш справедливий економічний порядок: переглянути ціни на сировину та готову продукцію. Матеріальна допомога високорозвинутих країн не може бути головним чинником розв’язування гострих проблем найбідніших країн. Основний шлях їх розвитку - перебудова власного господарства.

Глобальні прогнози. Що чекає людство в майбутньому? Це питання бентежило голови багатьох прогресивних людей різних часів. Та завжди першими своє бачення майбутнього пропонували письменники-фантасти, які відправляли своїх героїв на сотні та тисячі років уперед. Щось з їх прогнозів вже здійснилося, а щось - ні. Перші ж наукові роздуми про майбутнє з’явилися у 60-х рр. XIX ст. А справжній бум передбачень розпочався з середини XX ст., саме тоді, коли й постали глобальні проблеми людства. Система поглядів на майбутнє одержала назву футурологія (від лат. futurum - майбутнє та грец. логос - вчення).

Прогресивні вчені всього світу, усвідомлюючи небезпечність ситуації, розробили чимало глобальних прогнозів на найближчу та далеку перспективу. У 1968 р. була створена міжнародна організація (аналітичний центр) Римський клуб, яка залучила до роботи близько десяти найвідоміших науковців. Вони займалися оцінюванням перспектив подолання глобальних проблем людства та створенням моделі світу майбутнього.

За своїми поглядами на долю цивілізації вчене коло надало песиместичні та оптимістичні прогнози. Песимісти вважають, що вже до середини XXI ст. спостерігатимуться глобальна ресурсна, продовольча та екологічна кризи, людство не зможе впоратися з усіма глобальними проблемами і почне поступово вимирати. Їхніми рекомендаціями є обмеження, а краще - призупинення зростання населення і виробництва. Песимісти також вважають, що демографічний вибух є не меншою загрозою, ніж вибух атомної бомби.

На думку оптимістів, людству вдасться успішно подолати глобальні проблеми та гідно вступити у майбутнє в гармонії з природою. Вони вбачають вихід не в обмеженні народжуваності та згортанні господарства, а у використанні новітніх досягнень науки для соціального та економічного розвитку.

Окремі представники фахової спільноти доводять, що подолати глобальну кризу можна шляхом суворого обмеження та відмови від зайвих речей: зброї, ювелірних виробів, реклами, наркотиків та ін. Це дасть змогу спрямувати зусилля на розвиток необхідних людству виробництв.

Пропонується перейти до поміркованого без надмірностей раціонального харчування. Слід згортати хімізацію сільського господарства та поширювати біологічні способи боротьби зі шкідниками. Кожна родина матиме присадибну ділянку, де зможе виростити все необхідне до столу та зробити своє дозвілля (особливо молодь) змістовним.

Доцільним вважається курс на дезурбанізацію. Це дасть змогу розв’язати масу проблем, передусім екологічних. Замість міст люди житимуть у невеликих селищах. На дахах будинків працюватимуть геліоустановки. Згортатиметься й транспортна система. Для цього має бути забезпечена пішохідна доступність місць роботи. Щоб відмовитися від ділових та розважальних поїздок, а також врятувати ліси, пропонується замінити туризм та газети телебаченням нового типу, яке мало б ефект присутності.

У такому далекому майбутньому все має бути спрямоване на розвиток особистості людини, її гармонію з природою.

• Який погляд на майбутнє людства ви поділяєте: песимістичний чи оптимістичний? Спробуйте обґрунтувати свою думку.