Войти
Закрыть

Економічні та продовольчі проблеми людства

9 Клас

ЕНЕРГЕТИЧНА І СИРОВИННА ПРОБЛЕМИ. Ці глобальні проблеми мають багато спільного. Це насамперед стосується надійного забезпечення людства паливом, енергією і сировинними ресурсами. Вперше вони проявилися в глобальному масштабі у 1970-х роках, коли внаслідок різкого зростання цін на паливо й сировину людство зіткнулося зі світовою енергетичною, а відтак — і сировинною кризами. Згодом ціни знизилися, криза відступила, а згадані проблеми залишилися. Енергетична і сировинна проблеми спричинені недостатніми обсягами запасів природних ресурсів, з одного боку, та швидким ростом їх споживання, а відповідно й видобутку, з іншого. Звичайно, обсяги запасів унаслідок розвідки можна збільшувати, а споживання — зменшувати, однак багато ресурсів (насамперед мінеральних) є вичерпними, тому людство постійно стикається з цими проблемами. У пошуках нових запасів сировини доводиться експлуатувати родовища зі складними гірничо-геологічними умовами залягання корисних копалин, у віддалених важкодоступних районах (Сибір у Росії, Канадська Арктика, пустелі Африки й Австралії), з низьким умістом корисних компонентів у рудах (на мідних родовищах США вміст міді знизився із 30 % до 0,5 %). Це призводить до здорожчання сировини та енергії. Проблема виснаження природних ресурсів тісно переплетена з проблемою погіршення стану довкілля: експлуатація ресурсів супроводжується руйнуванням і забрудненням навколишнього середовища....
0 Переглянути

Політичні та демографічні проблеми

9 Клас

ПРОБЛЕМА ВІЙНИ І МИРУ. Упродовж багатьох століть на розвиток людського суспільства впливали дві протилежні політичні тенденції — створення світових імперій і формування національних держав. Друга тенденція почала домінувати в Новий час і остаточно перемогла у XX ст. Боротьба цих двох напрямів світового політичного розвитку призводить до конфліктів між країнами, що їх часто вирішують за допомогою воєн, які двічі у ХХ ст. переростали у світові. Саме світові війни, що призвели до колосальних людських і матеріальних втрат у більшості країн, показали, що політичні проблеми світу слід розв’язувати мирним шляхом і об’єднаними зусиллями. Для цього після Першої світової війни було створено Лігу Націй, а після Другої світової — Організацію Об’єднаних Націй. Діяльність ООН спрямована переважно на розв’язування проблеми миру і роззброєння, відвернення нової світової війни. У другій половині ХХ ст. було створено ядерну зброю й ракетну техніку, нагромаджено хімічні й біологічні засоби масового знищення людей. Тоді виникла реальна загроза винищення цілих країн і континентів у разі розв’язання третьої світової війни. Світові запаси зброї достатні для багаторазового знищення всього живого на Землі. Для контролю над ядерною зброєю у 1970 р. набув чинності міжнародний «Договір про нерозповсюдження ядерної зброї» (ДНЯЗ). Згідно з ним ядерними державами було визнано США, Францію, Велику Британію, Китай і тодішній Радянський Союз (тепер Росію як його правонаступницю). Нині учасниками ДНЯЗ є майже всі країни світу, не приєдналися — Індія, Пакистан, КНДР (які не входять до офіційного «клубу ядерних держав», але визнали, що мають ядерну зброю) та Ізраїль (імовірно має). Таким чином, фактично ядерною зброєю володіють близько десятка країн світу. Водночас приблизно 30 країн входять до групи так званих латентних ядерних держав, що не мають ядерної зброї, але здатні її створити. Вони утримуються від набуття ядерного статусу через політичну і військову недоцільність. Це країни, у яких розвинена ядерна енергетика і провадяться наукові ядерні дослідження (Аргентина, Бразилія, Канада, Німеччина, Швеція, Швейцарія, Республіка Корея, Японія та ін.). Одну з таких країн — Іран — світове співтовариство підозрює в розробленні ядерної зброї. Водночас чотири країни, що володіли свого часу ядерною зброєю, відмовилися від неї: Південна Африка (провела єдине випробування ядерної бомби, після чого згорнула програму її виробництва), Україна,...
0 Переглянути

Аутсорсинг

9 Клас

АУТСОРСИНГ. Будь-який бізнес включає чимало ланок — як тих, що безпосередньо пов’язані з його спеціалізацією, так і не зв’язаних з нею. Водночас низка операцій є обов’язковою для підприємницької діяльності: ведення бухгалтерії, транспортування товару, використання програмного забезпечення тощо. Для їх виконання підприємець може вводити у штат своїх працівників відповідних спеціалістів, однак це йому невигідно (особливо якщо його фірма невелика, а такі роботи тимчасові). Та й великі компанії не завжди зацікавлені утримувати цілі відділи працівників, що займаються непрофільною роботою. Діяльність гігантських ТНК настільки ускладнилася, що їм стало непросто контролювати з центрального офісу процеси, що належать до основної діяльності компаній. Розв’язати ці проблеми допомагає аутсорсинг. Подорож у слово Аутсорсинг у перекладі з англ. означає використання чужого ресурсу. Аутсорсинг — це передача однією компанією на підставі договору певних бізнес-процесів або непрофільних функцій на обслуговування іншій компанії, яка спеціалізується у відповідній галузі. Така зовнішня компанія має назву аутсорсер. На відміну від послуг і підтримки, що мають разовий, епізодичний або випадковий характер, аутсорсинг забезпечує професійну підтримку безперебійної роботи окремих систем та інфраструктури на основі тривалого контракту (не менше 1 року). Основний принцип аутсорсингу: «Залишаю за своєю фірмою тільки те, що можу зробити краще від інших. Зовнішнім компаніям віддаю те, що вони можуть зробити краще від мене». Найчастіше на аутсорсинг віддають: ведення бухгалтерського обліку, прибирання приміщень і прилеглих територій, організацію харчування працівників, навчання молодих співробітників, послуги переказів, обслуговування та ремонт обладнання, автотранспортні, охоронні послуги, ІТ-послуги та інші. Передати на аутсорсинг можна будь-який вид діяльності, який здійснюється в межах компанії. Аутсорсинг можливий не лише у сфері послуг, а й у матеріальну виробництві. Прикладом є виробництво високотехнологічної продукції: окрема американська компанія розробляє виріб (телефон, чіп, процесор, планшет тощо), а виготовляють його в Китаї на заводі, де випускають різні вироби для десятків інших фірм за договором. Це вигідно, тому що організація цією компанією свого виробництва і використання своєї робочої сили взагалі може бути збитковою....
0 Переглянути

Фінансові послуги

9 Клас

ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ. В учасників господарювання — підприємств, організацій та установ, окремих осіб, міжнародних організацій та держав — нагромаджуються грошові ресурси, які можна використовувати на розширення виробництва, матеріальне стимулювання працівників, задоволення соціальних потреб. Економічні відносини, які виникають між ними у процесі розподілу цих ресурсів, а також самі грошові ресурси називають фінансами. Подорож у слово Фінанси (з лат. — наявність, дохід) — поняття, що відображає економічні відносини в процесі створення і розподілу фондів грошових коштів. Ці відносини супроводжують фінансові послуги, тобто операції з фінансовими активами — коштами, цінними паперами, борговими зобов’язаннями тощо. Їх надають посередники — фінансові установи й окремі особи-підприємці, що мають на це право; за виконані послуги вони отримують плату. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди, брокерські фірми тощо. Фінансові послуги включають: 1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та їх обслуговування; 2) довірче управління фінансовими активами; 3) діяльність з обміну валют; 4) надання коштів у позику, зокрема на умовах фінансового кредиту; 5) надання гарантій; 6) переказ грошей; 7) послуги у сфері страхування та пенсійного забезпечення; 8) торгівля цінними паперами та інше. Фінансові послуги є основою сучасної економіки. Ринок фінансових послуг виконує роль посередника руху коштів від їх власників до користувачів. Торгівля фінансовими послугами є однією з найбільш розвинених сфер у сучасному світовому господарстві. Темпи її зростання особливо високі в економіках, які зазнають стрімкої модернізації....
0 Переглянути

Наукова й освітня діяльність, охорона здоров'я у світі та Україні

9 Клас

РОЛЬ НАУКИ Й ОСВІТИ В СУСПІЛЬСТВІ. Наука — сфера діяльності людини, спрямована на набування нових знань про навколишній світ. Наукові знання — це гіпотези, теорії, закони природи або суспільства, які відкривають у ході фундаментальних та прикладних досліджень. Фундаментальними є пошукові теоретичні напрями науки, а прикладні дослідження пов’язані з практичним застосуванням результатів фундаментальних досліджень. Нагромаджені суспільством знання передають із покоління в покоління завдяки освіті. Освіта — це цілеспрямована пізнавальна діяльність людей з метою набування знань, а також формування вмінь і навичок та їх удосконалення. Подорож у слово Прогрес (з лат. — рух уперед, успіх, поступ) — напрям розвитку від нижчого до вищого, поступовий рух уперед, до кращого, досконалішого. Наука й освіта розвивалися з давніх часів. Однак тривалий час науковий прогрес був відокремленим від технічного поступу і лише наприкінці XVIII — на початку ХІХ ст. в період промислової революції відбулося їх зближення і сформувався цілісний науково-технічний прогрес (НТП). У середині ХХ ст. різко скоротився час між науковим винаходом та його практичним застосуванням, наука почала безпосередньо працювати на виробництво, відбулася докорінна зміна всієї системи взаємодії науки й техніки, що дало підставу говорити про науково-технічну революцію (НТР)....
0 Переглянути

Туризм в Україні

9 Клас

РЕКРЕАЦІЙНО-ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ. Україна володіє значним туристичним потенціалом і має всі передумови для розвитку внутрішнього та міжнародного туризму. Це стосується насамперед багатства рекреаційно-туристичних ресурсів, до яких належать мінеральні води, лікувальні грязі, морські узбережжя, внутрішні водойми та річки, лісові та гірські ландшафти зі сприятливими кліматичними умовами, унікальні природні комплекси та об’єкти, створені людиною (історико-культурні центри і пам’ятки). Мінеральні води є в надрах усієї території України, найбільше їх — у Прикарпатті, Карпатах, на Поділлі, у Криму. Лікувальні грязі поширені у Причорномор'ї й Приазов’ї (лимани), Криму і Прикарпатті. У цих районах створено найбільше бальнеологічних курортів: Немирів, Шкло, Великий Любінь, Черче, Моршин, Трускавець, Східниця — у Прикарпатті; Поляна, Синяк, Шаян, Кваси — в Карпатах; Гусятин, Сатанів, Хмільник — на Поділлі; Одеса, Гола Пристань, Євпаторія, Саки, Феодосія, Бердянськ — на Чорноморсько-Азовському узбережжі. Найвідомішими бальнеологічними курортами в інших регіонах країни є Миргород і Слов’янськ. Рекорди України В Україні великої популярності набули курорти Закарпаття. У 2015 році туристичний потік у Карпатах влітку збільшився на 20-30 % порівняно з минулим сезоном і становив близько 450-500 тис. осіб. Кліматичні ресурси найсприятливіші для оздоровлення і відпочинку в лісових районах (курорти Ворзель і Пуща-Водиця біля Києва, Слов’яногірськ на Донбасі), у гірських і лісових районах Карпат (Яремча, Ворохта), на морських узбережжях (указані вище курорти, а також Затока, Очаків, Скадовськ, Алупка, Ялта, Алушта, Судак тощо)....
0 Переглянути

Міжнародний туризм

9 Клас

ТУРИЗМ ЯК СКЛАДНИК НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ. Сучасний світ неможливо уявити без туризму — переміщення людей з метою відпочинку, оздоровлення, культурного розвитку. Щорічно понад третина мешканців планети стають туристами — подорожують, відпочивають, пізнають природу й культурні надбання територій поза місцем свого проживання. Більшість з них здійснюють туристичні мандрівки в межах своєї країни, а понад мільярд осіб перетинає державні кордони, беручи участь у міжнародному туризмі (мал. 175). Сучасний етап розвитку людства іменують етапом туристичного освоєння простору. Цьому сприяє потужна галузь економіки, яка об’єднує різноманітну діяльність з надання туристичних послуг (індустрія туризму). Подорож у слово Туризм (від франц. — обхід, об'їзд) — подорожі, що їх здійснюють за певними маршрутами своєю країною або за кордоном, поєднуючи відпочинок, оздоровлення з пізнавальною метою. У світовому господарстві міжнародний туризм є чи не єдиною галуззю, яка з кожним роком розвивається все інтенсивніше. Міжнародні надходження від туризму (витрати мандрівників на транспорт, проживання, харчування, розваги, покупки тощо) становлять від 7 до 10 % сумарного світового експорту товарів і послуг за рік. Прибутки від обслуговування туристів продовжують зростати, а обіг коштів у туристичній індустрії становить трильйони доларів США....
0 Переглянути

Торгівля в Україні

9 Клас

ЧИННИКИ РОЗВИТКУ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ. Україна є активним учасником світового господарства. Вона здійснює зовнішньоторговельні зв’язки з понад 180-ма національними економіками. Важливе значення в міжнародних економічних відносинах України має зовнішня торгівля. На її розвиток упродовж останнього десятиріччя значно вплинули: 1) набуття Україною членства у Світовій організації торгівлі (2008 р.), що зробило нашу державу рівноправним партнером на світових товарних ринках. Було скасовано окремі обмеження та спрощено умови доступу на зовнішні ринки для низки українських товарів, які є основою експорту країни — продукції сільського господарства, металургії, хімічної і машинобудівної промисловості; 2) підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом (2014 р.), складовою частиною якої є угода про «поглиблену і всеохоплюючу зону вільної торгівлі» між ними. Зона вільної торгівлі з ЄС почала діяти від 1 січня 2016 р. Вона надає Україні можливості для модернізації торговельних відносин та економічного розвитку. Угода передбачає взаємне відкриття ринків шляхом поступового скасування мит, надання безмитного доступу певним обсягам товарів, а також масштабне приведення українських торговельних законів, норм і стандартів до чинних в ЄС;...
0 Переглянути

Світовий ринок товарів та послуг

9 Клас

ТОРГІВЛЯ ЯК ВИД ДІЯЛЬНОСТІ. Торгівля — вид економічної діяльності, що забезпечує обіг товарів, тобто їхнє переміщення із сфери виробництва у сферу споживання. Тут відбувається купівля і продаж товарів. Торгівля виникла в сиву давнину, коли в окремих виробників з’явилося більше продукції, ніж необхідно для власних потреб. Надлишки продукції ставали товаром, тобто річчю, яка отримала вартість: споживчу (завдяки своїм властивостям задовольняла певні потреби споживачів) і мінову (здатність обміну на інші речі-товари). Спочатку це був натуральний обмін — один вид продукції обмінювали на інший: товар — товар. Згодом обмін набув товарно-грошової форми: виник процес купівлі-продажу товару, виражений у грошовому еквіваленті: товар — гроші — товар. Власне, з цього моменту започатковується торгівля і формується ринок, де внаслідок взаємодії продавців та покупців встановлюється ціна на товар і відбувається купівля-продаж товарів у грошовій формі. Продавцем продукції міг бути як її виробник, так і посередник між виробником і споживачем — купець, що займався торговельною діяльністю. У ринковій економіці торгівля є однією з найбільш розповсюджених сфер підприємницької діяльності і застосування праці. Вона виконує низку важливих функцій: 1) доставляє товари до споживачів; 2) продовжує процес виробництва у сфері товарного обігу (сортування, комплектування, пакування товарів); 3) змінює форму вартості з товарної на грошову і навпаки; 4) надає торгові послуги населенню в процесі реалізації товарів....
0 Переглянути

Транспорт України

9 Клас

Національна транспортна система України складається з різних видів транспорту і за низкою показників є однією з найпотужніших у Європі. Насамперед це стосується довжини шляхів сполучення (табл. 10) та обсягів пасажиро- й вантажообігу. Водночас за іншими характеристиками (стан і якість покриття автошляхів, довжина швидкісних залізниць і автомагістралей, середня швидкість руху на залізницях, завантаженість наявних шляхів сполучення, розвиток транспортного сервісу тощо) вона суттєво поступається багатьом країнам. Щодо загальної кількості перевезених пасажирів, то в Україні поза конкуренцією автомобільний транспорт (84 %), а у вантажоперевезеннях лідирує залізничний транспорт (55 %). Натомість за показниками пасажиро- й вантажообігу в Україні перевагу має залізничний транспорт (мал. 161, 162), що відрізняється від аналогічних світових показників. Велике значення у пасажирообігу належить автомобільному й авіаційному транспорту, а у вантажообігу — трубопровідному. Роль водного транспорту в перевезеннях пасажирів та вантажів незначна. ЗАЛІЗНИЧНИЙ ТРАНСПОРТ. Географічні та історичні передумови сприяли тому, що основним видом транспорту в Україні є залізничний: країна має значні розміри території, будівництво залізниць відбувалося водночас з розвитком важкої промисловості та сільського господарства. Тривалий час становлення інших видів транспорту здійснювалося значно повільніше. Формування мережі залізниць в Україні розпочалося ще до I світової війни. Перші залізниці, які пролягли територією України, — це вітки до околиць Австро-Угорської імперії (Перемишль — Львів, 1861 р.) і від чорноморських портів до районів заготівлі зерна у Російській імперії (Одеса — Балта, 1865 р.). Згодом у Жмеринці ці вітки з’єднали і продовжили до Києва, а на інших територіях розпочалося інтенсивне залізничне будівництво. За середньою щільністю сучасна залізнична мережа України (38 км колій на 1000 км2 території) поступається багатьом європейським державам. Найбільша щільність залізниць на Донбасі, у Придніпров’ї та західній частині України (мал. 164). Найважливіші залізничні магістралі України з’єднують Київ зі Львовом, Дніпром, Одесою, Харковом, Ковелем, Кривий Ріг із Дніпром, міста Придніпров’я з Донбасом, Харковом, морськими портами. У місцях перетину чи розгалуження магістралей сформувалися потужні залізничні вузли. Це здебільшого великі промислові центри і менші населені пункти, що спеціалізуються на...
0 Переглянути
Вперед
1 ... 54 55 56 57 58 59 60 61 62 ... 70
Назад

Навігація