Географічні відомості про територію України в минулому. Сучасні географічні дослідження (відповіді)

Перевір себе
1. Коли з’явилися перші писемні згадки про територію України? Кому вони належать?
Перші карти усієї української території були подані переписувачами «Географії» Клавдія Птоломея (близько 87-150 pp.), починаючи з XIII ст.
Перші згадки про державу Україну Перші згадки про державу народу «рос», «рус» у візантійських, східних і західноєвропейських джерелах належать до першої половини IX ст. Давній літопис «Повість временних літ» датує початок «Руської землі» 860 роком.
2. Що з географічних описів дійшло до нас із часів Київської Русі?
Перші географічні відомості про територію України збереглися ще з давніх часів у працях відомих грецьких істориків, географів та мандрівників – Геродота (V ст. до н. е.), Страбона (І ст. до н. е.), Птолемея (II ст.). У своїх працях вониописували південь України, найбільше – Причорномор'я, де існували грецькі міста-держави. Змальовуючи природу цієї території, вчені відзначали її багатства, передусім потужні темні ґрунти, широкі повноводні річки, чудові пасовища для худоби. Пізніше арабські та візантійські мандрівники описували побут, культуру, господарство людей, які жили на землях Середнього Подніпров'я та Північного Причорномор’я.. Вони згадують про гостинність людей, їх миролюбний характер. З античних часів дійшли до нас і перші картографічні зображення цих територій.
3. Розкажіть про роль Гійома де Боплана у вивченні українських земель.
Уперше українські землі науковцям і широкому європейському загалу стали відомими завдяки діяльності видатного французького інженера і військового картографа ХVІІ ст. Гійома Левассера де Боплана (близько 1600–1673). Перебуваючи на службі в польського короля Владислава IV у 1630–1648 рр., Боплан працював переважно на території України. Майже 20 років інженер мандрував Україною та прилеглими до неї землями, вибирав придатні місця для зведення фортець і ознайомлювався з топографією, етнографією, побутом. Невдовзі він склав про це цікаві замітки, які лягли в основу його майбутньої книжки «Опис України». Крім того, за дорученням польського короля Боплан складав докладну генеральну карту України, перший варіант якої завершив у 1639 р. Цю рукописну карту розміром 44,562,5 см було виконано у масштабі 1:1 500 000. На ній зазначено 275 назв населених пунктів, 80 назв річок, нанесено 4 острови, 13 річкових порогів, 4 лісові масиви, Чорне та Азовське моря. Нині оригінал зберігається у Військовому архіві у Стокгольмі (Швеція). Друге видання карти було доповнено зображенням Кримського півострова.
4. У яких напрямах географічної науки прославився Степан Рудницький? Яка роль ученого у становленні української державності?
Вагомий внесок у вивчення географії України зробив академік Степан Рудницький (1877–1937). У 1927 р. заснував Український науково-дослідний інститут географії і картографії у Харкові. Викладав географію у вищих навчальних закладах Львова, Харкова, Праги, Відня. С. Рудницький видав понад 70 праць з географії і картографії, основними з яких є «Коротка географія України», «Україна: країна і народ», «Україна – наш рідний край». Автор кількох шкільних підручників з географії українською мовою.
5. Підготуйте інформацію про інших учених-географів, які досліджували природу України.
Видатні українські географи й дослідники території України ХІХ-ХХ століть
Вернадський Володимир Іванович (1863—1945) — натураліст, мінералог і кристалограф, мислитель і громадський діяч. Перший президент Академії наук України, який своєю науковою творчістю в галузі природознавства й організаційною діяльністю сприяв розвитку географічної науки. Учений народився 12 березня (за старим стилем) у Петербурзі в родині професора економіки та статистика І. В. Вернадського. Навчався в Петербурзькому університеті, де слухав лекції Д. І. Менделєєва, В. В. Докучаєва, І. М. Сєченова, О. І. Воєйкова, О. М. Бутлерова. З 1886 р. обіймав посаду хранителя Мінералогічного музею. У 1885—1890 рр. працював у ґрунтових і геологічних експедиціях. У 1897 р. Володимир Іванович захистив докторську дисертацію й наступного року став професором мінералогії та кристалографії Московського університету. З 1909 р. В. І. Вернадський — екстраординарний, а з 1912 р.— ординарний академік Петербурзької академії наук. З липня 1917 по 1921 р. В. І. Вернадський жив в Україні, склав детальний проект організації Академії наук України і був першим президентом цієї Академії (1919—1921). Володимир Іванович був організатором багатьох інших наукових установ, серед яких Комісія з вивчення продуктивних сил Росії, Комітет з метеоритів, Радієвий інститут.
В. І. Вернадський — автор численних робіт, у яких він порушив великі наукові проблеми, що мають значне практичне значення. Серед найвідоміших праць ученого — «Основи кристалографії», «Історія мінералів земної кори», «Нариси з геохімії», «Проблеми біогеохімії». Протягом усієї своєї діяльності В. І. Вернадський звертався до питань історії науки, написав багато статей з цього питання, читав лекції з історії природознавства.
***
Вернадський Володимир Іванович (1863—1945) — натураліст, мінералог і кристалограф, мислитель і громадський діяч. Перший президент Академії наук України, який своєю науковою творчістю в галузі природознавства й організаційною діяльністю сприяв розвитку географічної науки. Учений народився 12 березня (за старим стилем) у Петербурзі в родині професора економіки та статистика І. В. Вернадського. Навчався в Петербурзькому університеті, де слухав лекції Д. І. Менделєєва, В. В. Докучаєва, І. М. Сєченова, О. І. Воєйкова, О. М. Бутлерова. З 1886 р. обіймав посаду хранителя Мінералогічного музею. У 1885—1890 рр. працював у ґрунтових і геологічних експедиціях. У 1897 р. Володимир Іванович захистив докторську дисертацію й наступного року став професором мінералогії та кристалографії Московського університету. З 1909 р. В. І. Вернадський — екстраординарний, а з 1912 р.— ординарний академік Петербурзької академії наук. З липня 1917 по 1921 р. В. І. Вернадський жив в Україні, склав детальний проект організації Академії наук України і був першим президентом цієї Академії (1919—1921). Володимир Іванович був організатором багатьох інших наукових установ, серед яких Комісія з вивчення продуктивних сил Росії, Комітет з метеоритів, Радієвий інститут.
В. І. Вернадський — автор численних робіт, у яких він порушив великі наукові проблеми, що мають значне практичне значення. Серед найвідоміших праць ученого — «Основи кристалографії», «Історія мінералів земної кори», «Нариси з геохімії», «Проблеми біогеохімії». Протягом усієї своєї діяльності В. І. Вернадський звертався до питань історії науки, написав багато статей з цього питання, читав лекції з історії природознавства.
***
Дмитрієв Микола Ізмаїлович (1886—1957) — відомий фізико-географ та геоморфолог. Понад 40 років працював у Харківському університеті. У 1943—1957 роках завідував кафедрою регіональної фізичної географії Харківського університету і одночасно вів дослідження в Українському науково-дослідному інституті географії і картографії. Став визнаним спеціалістом з географії рельєфу України, геоморфологічного районування, географії антропогену, лесових відкладів. Узагальнив геоморфологічну будову республіки.
***
Реман Антоній (1840—1917) — видатний науковець з проблем геоботаніки і фізичної географії, засновник школи львівських географів. Після закінчення математично-природничого факультету Краківського університету і захисту докторської дисертації з ботаніки очолював наукові геоботанічні експедиції в Карпати, Молдавію, на Поділля, Кавказ, Південну Америку (1865—1882). Після захисту докторської дисертації з географії (1882) став завідуючим кафедрою географії Львівського університету, якою керував упродовж 28 років. Антон Реман був ініціатором організованого при цій кафедрі Географічного інституту (1911).скачать dle 11.0фильмы бесплатно