Розділ V. Природа та населення свого адміністративного регіону
- 19-01-2022, 01:15
- 388
... |
| Слава Україні | Героям слава | ЗСУ | ДСНС | 103 | 102 | Обленерго | Лікарі | Вчителі | Українці |
... |
... |
ТРУДОВІ РЕСУРСИ. Найбільш активною частиною населення, яке виробляє матеріальні блага і духовні послуги, є трудові ресурси. Це люди працездатного віку (крім інвалідів), а також підлітки і пенсіонери, які працюють. Загальноприйнятими у світі віковими обмеженнями для працездатного віку є 15 і 65 років. Але окремі країни встановлюють ці межі залежно від вікового складу населення, тривалості життя чоловіків і жінок, економічної ситуації та місцевих традицій. У більшості країн діти до 16 років належать до непрацездатних. А верхня межа працездатного населення у низці африканських країн становить 50 років, у деяких вона взагалі не встановлюється через невелику тривалість життя. Натомість у розвинутих країнах ця межа є доволі високою - до 67-68 років. У багатьох країнах не існує різниці у виході на пенсію чоловіків і жінок, в інших пенсійний вік чоловіків більший на 3-5 років, ніж жінок. Тривалий час в Україні працездатним віком вважали: для чоловіків - 16-60 років, для жінок - 16-55 років. Тепер у зв’язку з проведенням пенсійної реформи працездатний вік для жінок поступово піднімають до 60 років. За статистикою ООН, працездатне населення становить близько 2/3 населення світу. ЕКОНОМІЧНО АКТИВНЕ НАСЕЛЕННЯ. Усе працездатне населення, яке працює або бажає працювати, належить до економічно активного населення (мал. 212). Міжнародна організація праці до цієї категорії відносить людей у віці 15-70 років, які: 1) зайняті господарською діяльністю, що приносить прибуток; 2) є безробітними, однак шукають роботу або намагаються організувати власну справу. В Україні економічно активними у 2015 р. було приблизно 18 млн осіб, а економічно неактивними - близько 11 млн осіб. До другої категорії відносять людей у віці 15-75 років, які або не бажають працювати, або зайняті домашнім господарством, або навчаються. Вони перебувають на утриманні держави чи окремих осіб, або ж ведуть специфічний спосіб життєдіяльності (безпритульні, волоцюги, жебраки тощо).... |
РЕЛІГІЯ ЯК ЯВИЩЕ КУЛЬТУРИ. Релігія є невід’ємною складовою частиною культури кожного народу. Культура - це та духовна і матеріальна спадщина, що дісталася нам від наших предків. Релігія є частиною духовного життя людства. Вона формує систему цінностей, спосіб мислення населення, є основою його щоденної поведінки. Той чи інший релігійний світогляд відображається в елементах матеріальної (культові споруди) і духовної культури (обряди, пісні, образотворче мистецтво, музика). Релігія впливає на демографічні та етнічні аспекти життєдіяльності людей, соціально-економічне становище країн і регіонів. Сучасні релігії за географічною класифікацією поділяються на світові, регіональні, локальні і місцеві (мал. 208). До світових релігій відносять давні релігії, що розвиваються впродовж історії людства, охоплюють значну його частину. їх три: християнство, іслам, буддизм. Регіональні релігії об’єднують вірування декількох народів, значних за своєю чисельністю. Наприклад, індуїзм сповідують народи Індії, Непалу, Шрі-Ланки, конфуціанство - мешканці Китаю і Кореї. Локальні релігії характерні для однієї нації (юдаїзм - релігія євреїв, синтоїзм - японців). Місцеві релігії представлено первісними віруваннями, культами та обрядами, які склалися у народів різних континентів до появи там локальних і світових релігій. Вони і нині сповідуються корінними народами Африки, Америки, Азії та Океанії. СВІТОВІ РЕЛІГІЇ. Найпоширенішою світовою релігією є християнство. Воно зародилося на Близькому Сході, нині його прихильники є майже в усіх країнах світу і становлять приблизно четверту частину населення Землі (за різними оцінками, від 1,7 до 2,0 млрд осіб).... |
ПРИЧИНИ ФОРМУВАННЯ БАГАТОЕТНІЧНОСТІ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ. Ви вже знаєте, що люди, які населяють Україну, належать до різних етносів. Співвідношення між чисельністю цих етносів (у відсотках) становить етнічний склад населення. За даними перепису населення 2001 року в Україні проживали представники понад 130 народів. Часто можна почути, що Україна - багатонаціональна держава. Так можна було б стверджувати, якщо вважати під національністю етнічну приналежність, про що йшлося в попередньому параграфі. Проте термін «багатонаціональна держава» неправильно орієнтує на те, що в Україні нібито проживає багато націй. Насправді Україна є однонаціональною державою з багатоетнічним складом населення. Це держава української нації як в етнічному, так і політичному сенсі. Українці є так званим титульним етносом, від назви якого формується назва держави. Частка українців становила на момент перепису майже 78 %, це понад 37,5 млн осіб (табл. 17). Решта населення - представники етнічних і національних меншин, причому останніх, як ви вже знаєте, - лише чотири. Українці є корінним народом, який сформувався на основі населення, що з давніх часів постійно проживало на території України. Предками українців є трипільці, що населяли територію в межиріччі Дністра та Дніпра 3,5-2 тис. років до н. е., і ранні слов’яни, які жили в лісовій і лісостеповій смугах і Карпатах пізніше. Слов’янські племена (дуліби, поляни, древляни, сіверяни, тиверці, уличі) займалися землеробством, вели осілий спосіб життя. Вони й стали основою українського народу.... |
ПОНЯТТЯ «ЕТНОС», «НАЦІЯ». Населення світу являє собою дуже строкату картину в етнічному відношенні. Етнос - це стійка сукупність людей, яка історично склалась на певній території, має свої особливості культури (включаючи мову) і психічного складу, усвідомлює свою єдність і відмінність від інших. Це усвідомлення, тобто етнічна самосвідомість, виражається через самоназву. Наприклад, ми називаємо наших сусідів угорцями, тоді як самі вони називають себе «модьорок». Німці ж називають себе «дойч», а самоназва китайців «хань». Самоназва етносу може в ході його історичного розвитку змінюватися. Зокрема, китайці раніше називали себе «цінь», а наші предки до того, як назвали себе українцями, мали самоназву «русь». З терміном «етнос» ототожнюють часто термін «народ», тобто можна говорити про українців чи угорців як про етнос чи народ. Етноси в процесі свого розвитку можуть піднятися на рівень націй. Нація - це особливий стан існування етносу/етносів, пов’язаний із творенням їхньої державності. У науці склалися два основні підходи до поняття нації - етнічний і політичний. Етнічною нацією є народ, який усвідомив свою здатність до самостійного існування: створив власну державність або має прагнення її створити. Етнічна нація таким чином може бути державною або недержавною. Політична ж нація формується в кордонах існуючої держави. Це сукупність громадян держави (незалежно від їхнього етнічного походження), яких об’єднує ідея існування цієї держави як своєї, визнання її законів, інститутів тощо. Таке розуміння нації склалося в європейських країнах.... |
РОЗВИТОК МІСТ-МІЛЬЙОННИКІВ. Збільшення кількості міського населення призводить до поступового переходу міст з одних категорій людності в інші. Ріст кількості великих, дуже великих міст і міст-мільйонників, а також збільшення частки міського населення, що в них проживає, - характерні ознаки урбанізації. Особливо вражаючими є показники зростання у XX ст. міст-мільйонників. Першим таким містом у новій світовій історії стало Токіо, яке перетнуло позначку в мільйон мешканців у 1800 р. Пізніше до нього приєдналися Лондон, Пекін і Нью-Йорк. На початку XX ст. у світі було 10 міст-мільйонників, у середині століття - понад 80, нині їх, за різними оцінками, - від 350 до 500, у них проживає понад 1/5 населення землі. Найбільше таких міст у Китаї та Індії, збільшується їх кількість у багатьох країнах Азії, Латинської Америки й Африки. Натомість у європейських країнах і США кількість мільйонників більш-менш стабільна, а в Україні навіть суттєво зменшилася. Серед міст-мільйонників з’являється все більше міст-«гігантів», кількість населення яких перевищує 10 млн осіб. Якщо в середині XX ст. їх було 2 (Токіо і Нью-Йорк), то нині - близько двох десятків. Людність першої трійки міст-гігантів - Шанхаю, Карачі і Пекіна - перевищила 20 млн жителів (табл. 13). Великі міста зростають як угору, так і вшир. Висотні будинки творять цілі квартали, вони зосереджені насамперед у центральних ділових районах, де слугують штаб-квартирами й офісами великих компаній, банків тощо (мал. 201). Розростаються міста по території на сотні, а то й тисячі квадратних кілометрів. СУБУРБАНІЗАЦІЯ. У розвинутих країнах урбанізаційні процеси переходять на нові етапи розвитку. Одним з них є субурбанізація - пришвидшений розвиток приміських зон порівняно з власне містом. Високі ціни на нерухомість у містах, перенаселеність, екологічні й соціальні проблеми в них «виштовхують» населення з центральних міст у передмістя, де створюється нове житло здебільшого невисокої котеджної забудови. Місто ніби «розповзається» по території. У передмістях великих міст з’являються нові міста-супутники, зв’язані з центральним містом швидкісними транспортними шляхами. Вони частково перебирають від центральних міст їх функції - виробничі, ділові, освітні тощо. Разом з цим і людність більш привабливих для проживання передмість зростає швидше, ніж центральних міст.... |
Міста світу різняться між собою за часом утворення, зовнішнім виглядом, площею, кількістю населення, господарською діяльністю, значенням тощо. Серед сучасних міст є такі, що були засновані в давні часи (біблійному місту Єрихону, наприклад, - близько 11 тис. років), багато ж міст зростають як новобудови на наших очах. Зовнішню розмаїтість містам надають відмінності в плануванні, щільності та висотності забудови тощо. Є міста, що налічують 1-2 десятки мільйонів мешканців, а є й такі, що заледве тисячу осіб. Одні міста зосереджують майже всі види «міської» (несільськогосподарської) діяльності людини, інші - декілька. Вплив діяльності одних міст поширюється на приміську територію, тоді як інших - на всю державу, а окремих - на все людство. Таке розмаїття міст дає змогу згрупувати їх (класифікувати) за різними ознаками. КЛАСИФІКАЦІЯ МІСТ. Найчастіше міста класифікують за людністю і функціями. Діапазон людності міст світу величезний: від кількох сотень осіб (у містах скандинавських країн) до більш як 20 млн жителів (у Китаї). За кількістю населення міста поділяють на малі, середні, великі, дуже великі й міста-мільйонники. Класифікація міст України за цією ознакою відображена у табл. 11. Більш як половина міст України є малими, третина - середніми за людністю, однак основна частина міського населення проживає у великих, дуже великих містах і містах-мільйонниках. Міст-мільйонників свого часу було 5, нині залишилося 3 (Київ, Харків, Одеса). Натомість міста Дніпро і Донецьк внаслідок зменшення кількості населення перейшли до нижчої категорії - дуже великих міст, куди також входять Львів, Запоріжжя, Кривий Ріг. Є в Україні і так звані мертві міста — Чорнобиль і Прип’ять, населення яких повністю виселене після аварії на Чорнобильській АЕС.... |
РОЗМІЩЕННЯ НАСЕЛЕННЯ СВІТУ. На Земній кулі нині заселено майже всі сприятливі для проживання людини ділянки поверхні. Території, які зовсім не заселені людьми, становлять 15 % світового суходолу. Це льодовикові приполярні райони, спекотні безводні пустелі, важкодоступні високогір’я. Водночас на заселеній суші населення розміщене надзвичайно нерівномірно: на території, що становить лише 1/20 її частини, зосереджена половина людства, тоді як на половині заселеного суходолу проживає 1/20 частини світового населення. Це зумовлено впливом природних і соціально-економічних чинників. Упродовж багатовікової історії взаємодії з природним середовищем людство найбільше «уподобало» для проживання території помірного, субтропічного та субекваторіального кліматичних поясів, рівнини до висоти 500 м над рівнем моря (там зосереджено понад 4/5 населення світу), 200-кілометрову смугу вздовж узбереж морів і океанів, міські осередки (більш як 50 % населення Землі). ГУСТОТА НАСЕЛЕННЯ. Важливим показником, що характеризує розміщення населення у світі та окремих регіонах, є його середня густота. Ви вже знаєте формулу, за якою її обчислюють. Цей показник для всього світу постійно збільшується і становить нині 50 осіб на 1 км2. Найгустіше на нашій планеті заселено території давнього зрошувального землеробства (острів Ява і Японські острови, долину нижнього Нілу, Індо-Гангську і Велику Китайську низовини, оази Близького Сходу), райони тропічного плантаційного господарства (острови Вест-Індії, узбережжя Південної Америки й Африки), старі промислові райони Європи і північного сходу США, міста та приміські території. Середня густота населення на цих територіях сягає подекуди 600-1000 осіб/км2, а в містах може перевищувати 20 тис. осіб на 1 км2(Мумбай, Індія; Париж, Франція).... |
ВИДИ І ПРИЧИНИ МІГРАЦІЙ. Як ви вже знаєте, зміна кількості населення окремих країн і регіонів залежить не тільки від природного, а й від механічного руху населення. Механічний рух населення, або міграція, - це переселення людей з однієї території на іншу зі зміною місця проживання назавжди або на більш-менш тривалий час. Міграції бувають різних видів (мал. 195). Залежно від того, чи перетинають люди під час переселення державні кордони, розрізняють внутрішні та зовнішні міграції. Внутрішні міграції відбуваються всередині країни між різними поселеннями і регіонами. До зовнішніх міграцій належать: виїзд людей за межі країни свого проживання (еміграція), в’їзд до країни (імміграція) або повернення до країни попереднього проживання (рееміграція). За часом перебування людей на місці вселення виокремлюють міграції постійні й тимчасові, а серед останніх - сезонні (пов’язані, наприклад, із сезонною роботою). Механічний рух характеризують такі показники: кількість тих, хто прибув на певну територію за якийсь проміжок часу (наприклад, за рік); кількість тих, хто вибув з неї; механічний приріст - різниця між названими величинами. Якщо йдеться про зовнішню міграцію, то формула для обчислення механічного приросту (МП) матиме вигляд: МП= І - Е, де І - показник імміграції; Е - показник еміграції. Як і у випадку з природним рухом, показники механічного руху населення виражаються абсолютними числами і відносними величинами (у проміле, %о).... |