|
ЕТНІЧНІ УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ. Для кращого розуміння розвитку народу та держави необхідно добре знати той простір і середовище, у якому вони сформувалися. До початку ХХ ст. Україна фактично перебувала у процесі формування своєї етнічної території. Відбувалися інтенсивні міграційні процеси, завдяки чому територія розселення українців, починаючи з кінця ХVI ст., постійно збільшувалася. Наприкінці XVIII ст. і в першій половині XIX ст. українцями було заселено Південну Україну та Кубань, згодом — Ставропільщину й Терщину. У XVIII ст. сформувалися українські етнічні острови в Поволжі та на Уралі. На заході розселення українців досягало м. Кракова (Польща), а на північному заході — м. Брест (Білорусь). Тож сьогодні чимало українських історичних земель розташовані за межами нашої держави. Це Кубань, Задунайщина, Пряшівщина, Берестейщина, Лемківщина, Холмщина, Підляшшя, Стародубщина. ІСТОРИЧНІ ЗЕМЛІ. За територіями, де селилися українці, закріпилися певні назви: Волинь, Поділля, Галичина, Слобожанщина, Буковина, Запорожжя, Донщина, Буджак, Таврія та ін. Їх називають історичними землями (областями) України. Волинь — це регіон, що розташований у басейні правих приток Прип'яті та верхів'ї Західного Бугу в межах Волинської, Рівненської та частини Житомирської й Тернопільської областей. Давнє місто Волинь як центр землі вперше згадується в літописних джерелах 1018 р. В історичному минулому територія перебувала у складі Волинського, Галицько-Волинського князівств, Великого князівства Литовського, Речі Посполитої, Російської імперії, Польщі, а з 1939 р. — у складі УРСР....
|
