Мал. 58. Скеля «Камінь-велетень» біля с. Підкамінь на Львівщині є прикладом ерозійних останців сарматських пісковиків Волино-Подільської плити

Крім великої Східноєвропейської платформи, у межі України заходять ще дві менші платформи: Західноєвропейська та Скіфська. Західноєвропейська платформа розташована на крайньому заході України між Карпатською складчастою структурою й західним краєм Східноєвропейської платформи. Вона утворилася після палеозою і вважається порівняно молодою. Скіфська платформа в межах України охоплює рівнинну частину Кримського півострова, прилеглу до нього частину північного шельфу Чорного моря та більшу територію дна Азовського моря. Це теж порівняно молода геологічна структура. Фундамент платформи складається з порід допалеозойської та палеозойської ер і формувався впродовж багатьох епох горотворення — від байкальської до кіммерійської.

Карпатська складчаста область утворилася в альпійську епоху горотворення. У складі її гірських порід виявлені відклади докембрію, палеозою, мезозою та кайнозою. Це — різні сланці, пісковики, вапняки, конгломерати тощо. Тут є значна різноманітність корисних копалин.

Кримська складчаста область, як і Карпатська, сягає часів альпійської епохи горотворення. З півночі цю область обмежовує Причорноморська западина, з півдня — глибоководна западина Чорного моря. Гори складені переважно глинистими сланцями, пісковиками, вапняками, мергелями.

ТЕКТОНІЧНА КАРТА УКРАЇНИ. Тектонічна карта відображає типи тектонічних структур України, які мають тривалу історію тектонічної еволюції — понад 3,8 млрд років (мал. 59). На тектонічній карті України кольорами позначено платформу, плити, виступи кристалічного фундаменту: Український щит, схили Воронезького кристалічного масиву, структури осадового покриву, що утворилися в різні епохи творення. Суцільною червоною лінією позначено межі платформ, пунктирною — глибинні розломи. Ця карта дає можливість виявити взаємозв'язок між тектонічними структурами та формами рельєфу в Україні, визначити, де не можна будувати важливі інженерні споруди через імовірність землетрусів тощо.

Картографічний навігатор

Мал. 59. Тектонічна будова території України

• 1. Визначте основні тектонічні структури, що формують земну кору в межах території України.
• 2. Установіть відповідність між тектонічними структурами та формами рельєфу. Для цього на заповнену контурну карту «Рельєф України» наклейте кальку. На кальку нанесіть тектонічні структури України (номенклатура). Зробіть відповідний висновок.

НЕОТЕКТОНІЧНІ РУХИ. Неотектонічні (новітні) рухи — це рухи, які обумовили формування сучасного вигляду Землі. Правильне розуміння розвитку структур, сформованих унаслідок цих рухів, має велике значення для визначення місць залягання родовищ нафти й газу, мінеральних вод, розсипищ золота, алмазів, каситериту та інших мінералів. Вивчення неотектоніки ґрунтується на аналізі геоморфологічних особливостей територій та еволюції рельєфу.

На розвиток осадового нагромадження й утворення форм рельєфу істотно впливали неотектонічні рухи, що відбувалися в неогеновий та четвертинний періоди. Їхня сумарна амплітуда на платформній частині території становить 300-500 м, а в гірських країнах — 800-1200 м. З районами активних тектонічних рухів пов'язані вияви сейсмічності в Карпатах, Причорномор'ї, Кримських горах. Найбільша інтенсивність сейсмічних явищ характерна для Криму, де сила землетрусів становить 6-7 балів.

Неотектонічний етап триває й донині. Відбуваються вертикальні та горизонтальні рухи земної кори. У межах платформних рівнин переважають підняття (+2...5 мм на рік), і лише невеликі ділянки опускаються. У Карпатах підняття становлять +2...4 мм на рік, у Гірському Криму + 1...3 мм на рік (на Південному березі Криму — 1...2 мм).

ЗОНИ СЕЙСМІЧНОЇ АКТИВНОСТІ. У межах України виділяють три найбільші сейсмоактивні зони, а четверта розташована поблизу її меж. Четверта сейсмоактивна зона гір Вранча, розташована в Румунії, на стику Східних і Південних Карпат, зумовлює найсильніші землетруси на південному заході України (7-8 балів). У зв'язку з тим, що вогнища землетрусів розташовані на значних глибинах (80-180 км), сейсмічні хвилі поширюються на велику територію, і навіть на Полтавщині їх сила становить до 5 балів. Останні руйнівні землетруси спостерігались у 1977 і 1987 рр. (мал. 52).