Войти
Закрыть

Значення, особливості та чинники розміщення хімічного виробництва

9 Клас

Хімічними називають виробництва, які для виготовлення продукції використовують хімічні методи переробки сировини та матеріалів. У структурі хімічної промисловості виділяють дві великі групи виробництв: основна (неорганічна) хімія і промисловість органічного синтезу (мал. 1). Основна хімія виробляє мінеральні добрива (азотні, калійні, фосфатні), сульфатну кислоту, соду тощо. До групи промисловості органічного синтезу входять: хімія органічного синтезу (виробництво органічних напівфабрикатів — етилену, ацетилену, бензолу, етилового спирту, оцтової кислоти тощо); виробництво полімерів (синтетичних смол, каучуку, пластмас, хімічних волокон); переробка полімерів (виробництво шин, гумотехнічних виробів, виробів із пластмас). Промисловість органічного синтезу виробляє найбільшу частку продукції сучасного хімічного виробництва. Вона постачає іншим промисловим підприємствам нові матеріали з різними властивостями, які можуть замінити чорні й кольорові метали, цінну деревину, натуральну вовну, бавовну, льон. Полімерні вироби дешевші від тих, які виготовлені з натуральних речовин, мають часто кращі властивості. Однак побутові речі з хімічних матеріалів зазвичай гірші за гігієнічними характеристиками....
0 Переглянути

Металургійне виробництво світу та окремих країн

9 Клас

Виробництво та споживання металів у світі постійно зростають. За останні 20 років їх щорічне світове споживання практично подвоїлося, оскільки метали й у XXI ст. продовжують залишатися основними конструкційними матеріалами. Частка продукції, виготовленої з використанням чорних і кольорових металів, зараз становить 72—74 % ВНП держав. Із загального обсягу щорічного виробництва металів понад 90 % припадає на чорні метали — сталь та чавун. Світова виплавка сталі швидкими темпами зростала до середини 1970-х рр., а в 1990-ті рр. стабілізувалася на рівні 800 млн т за рік (мал. 1). У 2000-х рр. обсяги виробництва сталі знову почали суттєво зростати, досягаючи щороку нового історичного рекорду (із 2004 р. перевищили 1 млрд т). За підсумками 2014 р. у світі було виплавлено майже 1,67 млрд т сталі та 1,17 млрд т чавуну. Тільки у 2015 р. світове виробництво сталі дещо скоротилося (на 2,8 %). У кольоровій металургії світу обсяги виробництва мають стійку тенденцію до зростання. Збільшується різноманітність видів кольорових металів, які використовуються у виробництві (у наш час понад 70 металів). Однак основна частка виплавки припадає на алюміній (51 %), мідь (22 %), цинк (13 %), свинець (11 %). Помітне місце у виробництві кольорових металів посідають також нікель, олово, кобальт, вольфрам, молібден тощо (мал. 2)....
0 Переглянути

Металургійне виробництво в Україні

9 Клас

Упродовж 2004—2016 рр. у металургійному виробництві України були здійснені певні заходи, спрямовані на технічне переозброєння чорної металургії. Зокрема, у доменному виробництві було реконструйовано й побудовано десять доменних печей. При цьому на чотирьох підприємствах доменні печі було обладнано установками для вдування пиловугільного палива, що дозволило значно зменшити використання коксу та природного газу. Ще до фінансової кризи 2008 р. Україна залишалася однією з небагатьох країн, де широко використовували мартенівський спосіб виплавлення сталі, який на сьогодні є нерентабельним через високу енергозатратність та екологічну шкідливість. Зараз більшість мартенівських печей в Україні виведено з експлуатації. Зменшення сталеплавильних потужностей унаслідок зупинки мартенів компенсовано передусім за рахунок зростання продуктивності конверторного виробництва (мал. 1). Електрометалургійні комбінати працюють у Запоріжжі й Дніпрі («Інтерпайп-сталь» — найсучасніше металургійне підприємство України). Для виробництва металу тут використовують електричні печі. Завдяки високим температурам у них можна розплавляти метал із високою концентрацією тугоплавких компонентів і добре очищати сталь від домішок. Недоліком є значні витрати на електроенергію при розігріві й розплавлюванні основного матеріалу (шихти). В Україні історично сформувалися три основні райони чорної металургії: Донецький, Приазовський, Придніпровський. Перші два райони реально існують і на сьогодні. Вони орієнтуються переважно на паливо (коксівне вугілля Донбасу) і споживача (машинобудівні підприємства регіону та експорт продукції з порту Маріуполя). Основним чинником для розміщення металургійних підприємств Придніпров’я були родовища залізних руд Кривого Рогу та марганцевих — Нікополя. Металургія Приазов’я на сьогодні представлена тільки двома потужними металургійними комбінатами міста Маріуполя....
0 Переглянути

Сучасне металургійне виробництво та чинники його розміщення

9 Клас

Металургійне виробництво представлене двома складовими обробної промисловості — чорною і кольоровою металургією (мал. 1). Чорна металургія виплавляє чавун і сталь, виробляє прокат та феросплави. Чавун отримують після першого етапу виплавки залізної руди в доменних печах. Через високий вміст вуглецю (2—4,5 %) цей метал крихкий і розтріскується від удару. Після повторної переплавки чавуну в сталеплавильних цехах отримують різні сорти сталі та феросплавів (сплави заліза з іншими металами). Із вистигаючої сталі отримують заготовки певної форми, але найчастіше листи, дріт, труби. Ця кінцева продукція металургії називається прокатом (мал. 2). Прокат чорних і кольорових металів є основним конструкційним матеріалом, на якому базується сучасне машинобудування. Особливо зростає в епоху НТР роль кольорових металів, які завдяки різноманітним властивостям (тепло- та електропровідності, стійкості) широко використовуються у приладобудуванні, виробництві радіоелектронної техніки, реактивних двигунів тощо. Сталь було отримано з чавуну в II ст. до н. е. китайськими ремісниками. Спосіб дістав назву «сто очищувань» і полягав у багаторазовому інтенсивному обдуванні повітрям розплавленого чавуну під час його перемішування. Це призводило до зменшення частки вуглецю в металі й наближення його властивостей до сталі. У Європі такий спосіб було освоєно лише в другій половині XVIII ст....
0 Переглянути

Електроенергетика світу та окремих країн

9 Клас

Специфічною особливістю електроенергетики є те, що електроенергія — це товар, який не може нагромаджуватися для подальшого використання в майбутньому. Тому обсяги виробництва електроенергії за будь-який проміжок часу майже відповідають обсягам її споживання. Загальносвітові обсяги виробництва електроенергії щороку зростають. Так, за майже 65-річний період вони збільшилися з 965 млрд кВт • год (у 1950 р.) до 23,5 трлн кВт • год (у 2014 р.), тобто у 24 рази. Частка електроенергії в загальному обсязі спожитої людством теплової та електричної енергії складає близько 22 %. До цього показника входить уся електрична енергія, вироблена всіма типами електростанцій. Сьогодні основну її частину (68 %) дають станції, які спалюють органічні викопні види палива (мал. 1). Однак їхня частка у виробництві електроенергії зменшилася з початку 1970-х рр. із 75 до 68 %. Помітно зросла питома вага атомної енергетики — із 3 до 12 %, інших відновлюваних ресурсів — з 1 до 4 %. Роль гідроенергетики знизилася до 16 %. У перспективі помітно зросте частка електроенергії, виробленої на основі використання ВДЕ (мал. 2) Найбільш значні зрушення відбулися у структурі споживання видів органічного палива для виробництва електроенергії. Так, різко впала частка мазуту (залишку від нафтопереробки) у генерації електроенергії — із 25 до 5 %. При цьому зросло використання природного газу — із 12 до 22 %, а також традиційного виду палива — вугілля — із 38 до 41 %. Вугілля продовжує залишатися головним ресурсом для виробництва електроенергії у світі. 2. Найбільші країни-виробники та країни-споживачі електроенергії у світі Протягом 1950—2014 рр. практично в усіх великих регіонах і країнах світу відбувалося зростання обсягів виробленої електроенергії. Однак цей процес відбувався досить нерівномірно. Уже в 1965 р. США перевищили загальний світовий рівень виробництва електроенергії за 1950 р. Зараз США поступилися світовим лідерством Китаю, який виробив за рік 1,35 трлн кВт • год електроенергії. Зараз ці дві країни разом забезпечують понад 42 % світового обсягу виробництва електроенергії (див. таблицю)....
0 Переглянути

Електроенергетика України

9 Клас

Перша електростанція загального користування розпочала роботу на території України в 1880 р. в Києві. На початку XX ст. струм виробляли невеликі теплові електростанції. Великі ТЕС і ГЕС почали ставати до ладу в 1920—1930-х рр. У 1990 р. електростанції України виробили 298,5 млрд кВт • год електроенергії, що майже у 25 разів більше, ніж у 1940 р. Після помітного спаду обсягів виробництва електроенергії впродовж 1990—2008 рр. вони знову зросли до 191,8 млрд кВт • год. Однак економічна криза 2008—2009 рр., а пізніше воєнні дії у 2014 р. спричинили перебої з постачанням палива. Тому в 2015 р. виробництво електроенергії знизилося до 163,3 млрд кВттод. Із 1970-х рр. через уведення в експлуатацію п’яти АЕС в Україні почала зменшуватися частка електроенергії, виробленої на інших типах електростанцій. Однак останнім часом на фоні загального падіння обсягів виробництва електроенергії частка АЕС зросла через певну стабільність у роботі впродовж 1990-х рр. За підсумками 2015 р., теплові електростанції виробили 67,3 млрд кВт • год (41,3 %), атомні — 87,6 млрд кВт • год (53,6 %), гідроелектростанції — 6,9 млрд кВт • год (4,2 %), вітрові й сонячні — 1,5 млрд кВт • год (0,9 %). Електроенергія передається на великі відстані лініями електропередач (ЛЕП). 2. Найбільші ТЕС, АЕС, ГЕС Великі ТЕС в Україні розміщувалися переважно в районах видобутку вугілля, а також у місцях концентрації значної частки населення і промислового виробництва. Великі ТЕС свого часу були побудовані на Донбасі — Луганська, Слов’янська, Старобешівська, Вуглегірська (найпотужніша — близько 4 млн кВт); у Придніпров’ї — Придніпровська, Криворізька, Запорізька; у західних областях — Добротвірська, Бурштинська, а також поблизу Харкова (Зміївська), Києва (Трипільська), Вінниці (Ладижинська)....
0 Переглянути

Значення електроенергетики. Типи електростанцій, основні чинники їх розміщення. Паливно-енергетичний баланс

9 Клас

Енергетикою називають сукупність видів економічної діяльності, які використовують енергетичні ресурси з метою вироблення, перетворення, передачі й розподілу теплової та електричної енергії. Вона включає: 1) підприємства, які видобувають первинні енергоресурси (нафту, попутний і природний газ, вугілля, горючі сланці, руди радіоактивних металів, використовують гідроенергію, сонячну та вітрову енергії); 2) підприємства, які здійснюють переробку первинних енергоресурсів на кокс, мазут, бензин, електроенергію та ін.; 3) спеціальні (поряд із загальними) види транспорту — нафто-, газо- і продуктопроводи, лінії електропередач. Електроенергетика — частина енергетики, яка охоплює підприємства, що виробляють електричну енергію та доставляють її лініями електропередач до споживачів. Електроенергія — це універсальний, технічно й економічно найефективніший вид енергії. Її широко використовують у промисловому виробництві, будівництві, де вона забезпечує роботу різних механізмів та агрегатів. Без електроенергії не обійтися в електротранспорті (трамваї, тролейбуси, електропотяги), а також у всіх інших видах господарської діяльності та побуті (освітлення, використання радіо- й телеапаратури, побутових приладів, комп’ютерів)....
0 Переглянути

Видобування мінеральної нерудної сировини в країнах світу

9 Клас

Кам’яна сіль має досить значне поширення. Її видобувають здебільшого в соляних шахтах (мал. 1). У харчовій промисловості використовується кухонна сіль (NaCl). Її отримують також із підземних розсолів або штучних солоних розчинів (виварна сіль), із дна соляних озер (самосадна сіль) і з морської води (осадова сіль). Провідними виробниками кухонної солі у світі є чотири країни — Китай, США, Індія та Німеччина, на які припадає більше половини світового видобутку (див. таблицю 1). Калійні солі та їхні сполуки мають досить широке застосування в різних видах економічної діяльності. Разом із фосфором та азотом калій входить до елементів, найбільш необхідних для життєдіяльності рослин, а тому є основою для виробництва мінеральних добрив. Крім цього, калійні руди використовуються для отримання миючих засобів і різних хімікатів. Серед корисних копалин, які містять сполуки калію, найбільш поширеним є хлорид калію, або хлористий калій (KCl) (мал. 2). Здійснювати видобуток калійної солі найдавніше почали в Західній Європі, потім — у США та Росії, але останнім часом перше місце за обсягами видобутку міцно закріпилося за Канадою, яка володіє найбільшими ресурсами цих солей (див. таблицю 2). Хоч родовища калійної солі розвідані в багатьох країнах світу, але зараз видобуток здійснюється тільки в 14 з них. Видобувають цю копалину з надр Землі шахтним способом, а також розчиненням гарячою водою. Важливим джерелом калійних солей є розсоли з водойм, які не мають виходу до моря, — Мертве море, Салар-де-Атакама, Велике Солоне озеро. Звідти сіль отримують випарюванням....
0 Переглянути

Видобування металічних руд у світі та в Україні

9 Клас

Сьогодні використовують чотири основні способи розробки рудних родовищ — відкритий, підземний, комбінований та спеціальні способи. Найбільш поширеним способом видобутку металічних руд є відкрита розробка родовищ, за допомогою якої з надр вибирається понад 2/3 всіх корисних копалин. Це відносно дешевий спосіб розробки, який дозволяє застосовувати потужне й високопродуктивне обладнання (мал. 1). Однак при проведенні відкритих робіт на багато десятиліть із господарського обігу вилучаються величезні площі сільськогосподарських і лісових угідь. Для доступу до родовища з поверхні доводиться виймати, переміщати та складати у відвали порожні породи, обсяг яких у кілька разів перевищує обсяг видобутої корисної копалини. Розробка масиву гірських порід (розкриву корисних копалин) у межах кар'єру проводиться горизонтальними або слабо похилими пластами. Освоєння верхніх пластів зазвичай дещо випереджає роботу на пластах, що лежать нижче. Таким чином, бічна поверхня кар'єру набуває ступінчастої форми. Тенденція збільшення глибини розробок простежується в усьому світі. У Канаді видобуток руд, що містять золото, мідь, нікель, ведуть на глибинах 1800—2600 м, у США міді та золота — на глибинах 1700—3000 м, в Індії золото дістають із глибини 3500 м. У Південноафриканській Республіці розробляється найглибше у світі родовище, де роботи ведуться на глибині понад 4000 м. Підземна розробка в ряді випадків дозволяє повністю зберегти земну поверхню, що забезпечує значну перевагу перед відкритими гірничими роботами....
0 Переглянути

Видобування паливних мінеральних ресурсів у світі та в Україні

9 Клас

Найменш затратною є розробка родовищ кам’яного й бурого вугілля відкритим способом (кар’єрним). Шахтним способом видобувають приблизно 60 % світового вугілля. У багатих на вугілля країнах поширений відкритий спосіб видобутку: на 80 % в Австралії, 67 % — у США. У Канаді цим способом може видобуватися до 4/5 усіх запасів вугілля, в Індії — 2/3. Такі родовища найбільш інтенсивно використовуються в теперішній час. Для досягнення більшої економічної ефективності при видобуванні вугілля в розвинених державах широко використовують нові досягнення науки та техніки. Постійне оновлення гірничодобувного устаткування дає можливість значно збільшити та здешевити видобуток, якнайповніше використовувати наявні запаси родовищ, завдавати меншої шкоди навколишньому середовищу. У першу чергу новинки науково-технічного прогресу впроваджуються для розробок родовищ відкритим способом. Нафтовидобуток у теперішній час може здійснюватися трьома основними способами. На нових родовищах використовується фонтанний спосіб видобутку. На давніших застосовують насосний спосіб (мал. 1). Однак цими двома способами видобувається лише третина нафти, що є в надрах Землі. В останні десятиліття почали активно використовувати сайклінг-процес, що полягає у виштовхуванні нафти газом, який закачується в нафтоносні горизонти через свердловину під великим тиском. У світі цим способом із родовища добувають понад 80 % нафти, яка перебувала в пластах земної кори. Останніми роками для вилучення нафти почали активно використовувати нафтоносні (бітумінозні) піски, які видобувають екскаваторами в кар’єрах (мал. 2). Природний газ видобувають із надр Землі за допомогою свердловин, які намагаються розмістити рівномірно по всій території родовища. Газ виходить із надр, оскільки перебуває там під дуже високим тиском поверхневих шарів земної кори. Видобутий природний ресурс піддають осушуванню, очищенню від сірководню та сірковмісних сполук....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 342 343 344 345 346 347 348 349 350 ... 452
Назад

Навігація