Войти
Закрыть

Структура машинобудування України

9 Клас

СТРУКТУРА МАШИНОБУДУВАННЯ. Жодна промисловість не має такої розгалуженої структури, як машинобудування. Воно поділяється на 58 підвидів, тому на схемі (мал. 149) подані лише основні видові групи. Така розгалужена структура свідчить про те, що українське машинобудування має значний потенціал для розвитку. У разі відповідного фінансування, залучення інвестицій машинобудівний комплекс зможе запрацювати ефективно й навіть бути конкурентоспроможним на європейському ринку. ВАЖКЕ МАШИНОБУДУВАННЯ. Ця видова група об’єднує виробництво гірничо-шахтного, підйомно-транспортного металургійного й енергетичного устаткування. Для важкого машинобудування характерні низька трудомісткість, висока металомісткість, низька транспортабельність продукції. Більшість підприємств мають повний виробничий цикл, який охоплює всі етапи: заготовку, обробку, складання. Вони випускають продукцію невеликими серіями й навіть індивідуального призначення. Основні центри важкого машинобудування розташовані на Донбасі та Придніпров’ї. Провідним видом важкого машинобудування є гірничошахтний, що об’єднує п’ять науково-дослідних установ і сім заводів. Україна здатна розробляти нові моделі гірничої та шахтної техніки і продукувати верстати для підземного видобування, перфоратори, бурильні головки, окремі види пневматичних бурильних установок, бурові штанги....

Загальна характеристика машинобудування України

9 Клас

МАШИНОБУДУВАННЯ — НАЙВАЖЛИВІШИЙ НАПРЯМ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ. Про важливість для України машинобудування свідчить хоча б такий факт: воно охоплює майже всі спеціалізовані види (загалом їх близько 20). У світі такий повний спектр машинобудівних видів мають близько 10 країн. Він є основою важкої індустрії й відіграє вирішальну роль у створенні матеріально-технічної бази національної економіки. У сучасних умовах машинобудуванню належить винятково важлива роль у пришвидшенні науково-технічного прогресу. Випускаючи знаряддя праці, машинобудування забезпечує комплексну механізацію й автоматизацію виробництва. Незважаючи на складність реформування комплексу в нових умовах, він усе-таки розвивається. За роки незалежності України було сформовано новий його напрям, єдиний, якого бракувало для повного набору, — виробництво годинників (мал. 144). У структурі комплексу відбулися певні важливі зміни, спрямовані на збільшення частки виробництв, які випускають предмети споживання: побутову техніку, комп’ютери, мобільні телефони, транспортні засоби особистого користування. На машинобудування припадає значна частка промислово-виробничого потенціалу України. Роботу машинобудівних підприємств забезпечують понад 1 млн працівників. Пріоритетними видами машинобудування є: авіаційний, аерокосмічний, суднобудування, електронний, виробництво міських транспортних засобів, оборонний експортний напрям, виробництво зернових комбайнів, енергоощадного обладнання....

Світове значення машинобудування

9 Клас

ЗНАЧЕННЯ МАШИНОБУДУВАННЯ. Роль машинобудування у світі стрімко зростає. Адже завдяки цьому виду економічної діяльності створюються нові прогресивні технології. Деякі з них змінюють «промислове обличчя» світу. Так було з появою першого пароплава, літака, комп’ютера. Нині розпочинається ера робототехніки, яка знову може змінити хід розвитку світової промисловості. Крім цього, машинобудування є певним показником рівня економічного розвитку країни. Наприклад, у Японії частка продукції машинобудування в експорті досягає 64 %, у США й Німеччині — 48 %, Швеції — 44 %, Канаді — 42 %, у Франції, Великій Британії та Швейцарії — понад 30 %. На розвинені країни загалом припадає понад 80 % світового експорту машин й устаткування. У широкій номенклатурі машинобудівної продукції в розвинених країнах ключова роль належить авіаракетно-космічній промисловості, мікроелектроніці, робототехніці, атомно-енергетичній техніці, верстато- й автомобілебудуванню (мал. 137). У машинобудуванні останніми роками триває процес інтернаціоналізації виробництва, впроваджуються гнучкі автоматизовані системи та технології автоматизованого проектування. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК МІЖ РІВНЕМ ЕКОНОМІКИ Й РОЗВИТКОМ МАШИНОБУДУВАННЯ. У країнах Західної Європи раніше, ніж в інших регіонах світу, розпочався процес індустріалізації. Тут швидко відбувся перехід від ремесла до мануфактури, здійснилися промисловий переворот і докорінна індустріалізація економіки. Це зумовило провідні позиції країн Європи, а потім США та Японії в царині технології, підвищило конкурентоспроможність продукції за рахунок її здешевлення за одночасного поліпшення якості. Розпочалася торгово-економічна експансія цих країн, що сприяло зміцненню їхнього економічного потенціалу й дало імпульс для подальшого випереджувального розвитку. Нині розрив у продукуванні національного доходу між економічно розвиненими країнами і країнами, що розвиваються, сягає 12 разів і вже протягом кількох десятиріч не знижується....

Деревообробна та паперова промисловість. Будівельні матеріали

9 Клас

ВИДИ ЛІСОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ ТА ЧИННИКИ ЇЇ РОЗМІЩЕННЯ. Велике господарське значення деревини обумовлене її цінними фізичними властивостями, а саме: простотою обробки, міцністю та малою питомою вагою. Деревину широко використовують у будівництві та різних видах господарства. Вона є сировиною для паперового й лісохімічного виробництва. Лісова промисловість об’єднує підприємства лісозаготівельного, деревообробного, целюлозно-паперового та лісохімічного видів. Вони найбільше тяжіють до джерел сировини, водопостачання та споживача. ОСНОВНІ ТЕХНОЛОГІЧНІ ЛІНІЇ У ВИРОБНИЦТВІ ПИЛОМАТЕРІАЛІВ І ПАПЕРУ. Для забезпечення повного циклу виробництва пиломатеріалів, целюлози, паперу необхідне застосування різних виробничих технологій. У виробництві пиломатеріалів застосовують технології виробництва дикту, фанери, деревно-стружкових плит тощо. Дуже важливою є технологія виробництва паперу. Кінцевий продукт целюлозно-паперових комбінатів залежить від процесів виробництва волокнистої маси й може включати в себе товарну целюлозу та різні види паперових або картонних виробів. Наприклад, відносно слабку деревну масу переробляють на вироби одноразового використання, такі як газети та серветки. Крафт-целюлозу переробляють на паперові вироби багаторазового використання, такі як високоякісний папір, книги та паперові пакети для бакалійних товарів. Сульфатна маса, яка є в основному целюлозою, може використовуватися в ряді різноманітних кінцевих продуктів, серед яких спеціальний папір, віскозне волокно, фотоплівка, тринітротолуол, пластик і навіть суміші у виробництві морозива й тортів. Хіміко-механічні деревні маси виключно жорсткі, ідеальні для конструкційної опори, необхідної для гофрованого тарного картону. Волокна в масі з вторинного паперу зазвичай менш гнучкі й менш водопроникні, тому не можуть використовуватися для високоякісних паперових виробів. Вторинний папір в основному йде на випуск м’яких паперових виробів, наприклад, туалетного паперу, паперових рушників і серветок. Для виробництва товарної целюлози гідросуміш паперової маси зазвичай просівають іще раз і вирівнюють. Здебільшого висушена товарна целюлоза зневоднюється, а целюлоза підвищеної консистенції зі складу за рахунок води розріджується. Волокна целюлози можуть піддати рафінуванню, щоб збільшити площу зв’язків між ними й таким чином підвищити міцність паперового аркуша....

Хімічна промисловість в Україні

9 Клас

ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ В УКРАЇНІ ТА ОСНОВНІ ЦЕНТРИ ВИРОБНИЦТВА ХІМІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ. За специфікою формування хімічна індустрія належить до складних видів виробництв. У її структурі виділяють такі підвиди: гірничо-хімічний, основна хімія, хімія органічного синтезу, виробництво полімерних матеріалів, хімія тонкого органічного синтезу (лаки, фарби, фотохімічні товари), побутова хімія. Основу хімічної промисловості становлять: видобування сировини, виробництво мінеральних добрив і полімерних матеріалів. Хімічна індустрія стрімко розвивається, тому її структура із часом змінюється. Тож колись єдина хімічна промисловість тепер поділяється на нафтохімічну, хімічну, мікробіологічну та фармацевтичну. Численні міжвидові, внутрішньовидові й технологічні зв’язки, широкий асортимент продукції, використання великої кількості палива, енергії та води зумовлюють своєрідність територіальної організації хімічної промисловості. Сучасне розміщення її підприємств зумовлене також географічними, економічними й технічними чинниками. Основна хімія — це виробництво мінеральних добрив, кислот, соди. При виробництві мінеральних добрив ураховують два основні чинники: близькість до споживача та наявність сировини. Азотні добрива виготовляють у Черкасах та з відходів коксохімічного виробництва у Сєвєродонецьку. Калійні добрива виробляють у районах видобування сировини. Цей напрям основної хімії зазнає реорганізації. Для відродження виробництва калійних добрив розроблено спеціальну програму, згідно з якою рівень їх випуску планується довести до 1,5 млн т на рік. Калійні добрива виготовляють на підприємствах «Полімінерал» (м. Стебник Дрогобицького району Львівської області), «Оріана» (м. Калуш Івано-Франківської області), «Сірка» (м. Новий Розділ Львівської області), «Хімпром» (м. Вінниця), а також на Костянтинівському хімічному заводі....

Розвиток хімічної промисловості у світі

9 Клас

ЗНАЧЕННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ТЕХНОЛОГІЙ ХІМІЧНОГО ВИРОБНИЦТВА. Основною сировиною, що використовується в хімічній промисловості, є коксівне вугілля, газ, нафта, солі, сірка, фосфорити. Хімічну продукцію — кислоти, мінеральні добрива, фарби, лаки, отрутохімікати, штучні волокна, синтетичний каучук, пластмаси — застосовують у багатьох технологічних процесах. Хімічна промисловість виробляє фототовари, фармацевтичні вироби, побутові хімікати. Найбільшими виробниками хімічної продукції у світі є США (близько 20 % світового виробництва), Німеччина (близько 10 %), Росія, Японія, Велика Британія, Італія, Китай, Україна, Франція. Значного розвитку хімічна промисловість набула в Бразилії, Індії, Республіці Корея (мал. 121). Основні принципи розміщення підприємств хімічної промисловості такі: тяжіння до місцевої сировини (США, Росія), довізної сировини (наприклад, нафтохімічні підприємства Японії, Італії, Нідерландів, розташовані в портах), нафто- й газопроводів (США, Росія). На розвиток хімічної промисловості у другій половині XX ст. вплинули енергетична криза та загострення екологічних проблем. ЧИННИКИ РОЗМІЩЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ ХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ. Розташування сировинних ресурсів, їхня потужність, умови залягання істотно впливають на розміщення підприємств гірничо-хімічної промисловості. Зростання потреб у нафті й газі, що стали основною сировиною для органічного синтезу та нафтохімічної промисловості, посилює вплив чинника сировинних ресурсів на розміщення виробництва. Щоправда, наявність розгалуженої мережі трубопроводів сприяє наближенню виробництва до районів споживання....

Розвиток кольорової металургії у світі та Україні

9 Клас

КОЛЬОРОВА МЕТАЛУРГІЯ СВІТУ. Кольорова металургія сформувалася переважно у країнах, які мають значні запаси руд різних кольорових металів: Австралії, Канаді, Китаї, Південній Африці, Росії, США (мал. 116). Основну сировину для виробництва алюмінію — боксити — видобувають в Австралії, Бразилії, Гвінеї, Індії, Китаї, Ямайці. Провідними країнами з виплавки алюмінію є Китай (14 %), Росія (13,5 %), США (11 %), Канада (10,7 %), Австралія (7,4 %), Бразилія (5 %), Норвегія (4,4 %). Поклади свинцево-цинкових руд є в багатьох країнах світу. Ними відзначаються надра Австралії, Іспанії, Канади, Мексики, Німеччини, Кольорова металургія має складну внутрішню структуру. Вона поєднує видобування й збагачення руд кольорових металів, їх металургійну обробку (одержання концентрату, чорнового та рафінованого продукту), виробництво різноманітних сплавів, а також прокат кольорових металів і переробку вторинної сировини. Структура є складною ще й тому, що виплавляють понад 70 металів і виготовляють велику кількість їхніх сплавів. Однак за річним показником обсягів виробництва переважають чотири з них: алюміній (23-24 млн т), рафінована мідь (14 млн т), свинець і цинк (6-8 млн т). Унаслідок обмеженості ресурсної бази кольорової металургії (світова виплавка багатьох металів обліковується тоннами) на початку ХХІ ст. шляхом переплавки металів у світі вироблялося: 1/5 олова, від 1/4 до 1/3 алюмінію й цинку, майже 2/5 міді й 1/2 свинцю. Таким чином, кольорова металургія розвивається в технологічному та раціоналістичному спрямуванні....

Чорна металургія України

9 Клас

ЗНАЧЕННЯ МЕТАЛУРГІЙНОГО ВИРОБНИЦТВА ДЛЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ ТА ЙОГО РЕСУРСНА БАЗА. В Україні зосереджені значні поклади залізних руд. Найбільші родовища: Криворізьке, Білозерське, Кременчуцьке. Керченське родовище, розташоване на території Криму, законсервоване й не розробляється. Руди тут бідні за вмістом заліза. В Україні є дуже великі запаси манганової руди. Вони розміщені в Нікопольському басейні, до якого належать Нікопольське, Інгулецьке, Великотокмацьке родовища. Чорна металургія України повністю спирається на власні ресурси: • родовища залізної руди Криворізького басейну, Кременчуцького, Білозерського та Керченського рудних районів; • коксівне вугілля Донбасу; • манганові руди (Токмак, Мелітополь, Покров); • родовища вогнетривких глин (Часів Яр) та флюсових вапняків; • рудні запаси легуючих металів: хрому, нікелю, ванадію, титану; • водні, енергетичні, транспортні й кваліфіковані трудові ресурси. В Україні діють близько 120 підприємств чорної металургії. За принципом розміщення їх можна поділити на такі групи: • поблизу джерел рудної сировини (Кривий Ріг); • поблизу джерел коксівного палива (Краматорськ); • поблизу транспортних шляхів між родовищами руди та вугілля (Дніпро, Маріуполь). КОМБІНУВАННЯ В ЧОРНІЙ МЕТАЛУРГІЇ. У чорній металургії комбінування з’явилося раніше, ніж в інших видах економічної діяльності. Воно дістало розвиток завдяки застосуванню всіх його форм і різноманітності об’єднуваних виробництв. Наприклад, великі металургійні комбінати України, такі як «Запоріжсталь», «Азовсталь», «АрселорМіттал Кривий Ріг» (мал. 111) мають у своєму складі залізорудні й мангановорудні копальні або кар’єри, рудозбагачувальні й агломераційні фабрики, кар’єри вапняків, вогнетривких глин, кварцитів і пісків; хімічні комплекси; вогнетривке виробництво; доменне, сталеплавильне, прокатне, калібрувальне, метизне та інші виробництва. Основою комбінування в чорній металургії є об’єднання в одне підприємство виробництва чорних металів і видобування залізної, манганової та хромітової руд і нерудної сировини, виробництво коксохімічної продукції та вогнетривких матеріалів тощо. Близько половини загального видобутку зазначених руд і виробництва всієї коксохімічної продукції припадає на комбіновані підприємства. На них виробляється також значна кількість будівельних матеріалів і добрив....

Чорна металургія світу

9 Клас

СВІТОВІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ЧОРНОЇ МЕТАЛУРГІЇ. Підприємства чорної металургії виробляють чавун, сталь і прокат, використовуючи як основну сировину залізні руди, а як паливо — високоякісне вугілля. Найбільші запаси залізної руди сконцентровані в Австралії, Бразилії, Канаді, Китаї, Росії, США (мал. 105). Чорні метали виробляють у 67 країнах світу, 80 % загального обсягу випуску сталі дають розвинені країни. Швидкими темпами розвивається чорна металургія в Бразилії, Індії, Південній Кореї, Туреччині. Залежність підприємств чорної металургії від сировинної бази поступово зменшується. Натомість збільшується рівень використання вторинних ресурсів — металобрухту. Розміщення підприємства чорної металургії тяжіє до місцевих сировини та палива: до залізорудних (Росія, Україна, Франція, Швеція) або до вугільних (Польща, Німеччина, Росія) басейнів. Проте останнім часом їх нерідко споруджують поблизу довізної сировини в портах і припортових районах (США, Франція, Японія) або, орієнтуючись на споживача, будують невеликі переробні заводи (Іспанія, Італія, США). Територіальна структура підприємств чорної металургії у світі має свої особливості: це не окремі металургійні центри, а цілі металургійні райони, наприклад, у США — Клівленд — Детройт — Чиказький район, у Німеччині — Рейнсько-Вестфальський район, у Великій Британії — Південний Вельс, в Україні — Придніпров’я. У 2015 р. світовим лідером з виплавки сталі був Китай — 410 млн т. Далі — Японія (52,6 млн т), Індія (45 млн т), США (39,9 млн т). Високі показники з виплавки сталі мають Бразилія, Італія, Німеччина, Республіка Корея, Росія, Туреччина. Україна, за інформацією УНІАН, посідає 10-е місце у світі за цим показником. Найбільшими виробниками продукції чорної металургії у світі є Китай та Європейський Союз. Вони відзначаються наймасштабнішим виробництвом сталі й металопрокату. Ці показники є значними в Бразилії, Індії, Республіці Корея, Росії, США, Туреччині, Україні, Японії. Значними споживачами сталі й прокату є країни з розвиненим рівнем машинобудування: США, Японія та країни Європейського Союзу. Серед експортерів продукції чорної металургії слід відзначити Бельгію, Китай, Німеччину, Південну Корею, Україну, Японію....

Електроенергетика України

9 Клас

ЗНАЧЕННЯ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ ДЛЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ. Електроенергетика впливає не тільки на розвиток господарства, а й на його територіальну організацію. Будівництво потужних ліній електропередач дає змогу освоювати паливні ресурси незалежно від віддаленості районів споживання. Розвиток електронного транспорту розширює територіальні межі промисловості. Достатня кількість електроенергії стимулює виробництво електросталі, алюмінію, титану, магнію та інших кольорових металів, у яких частка паливно-енергетичних витрат у собівартості готової продукції значно більша порівняно з традиційними видами промисловості. У деяких регіонах України (Донбас, Придніпров’я) електроенергетика визначає їхню виробничу спеціалізацію. СТРУКТУРА ТА ЧИННИКИ РОЗМІЩЕННЯ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ. У розвитку й розміщенні електроенергетики в Україні визначальними є такі чинники: • концентрація виробництва електроенергії шляхом будівництва великих районних електростанцій, які використовують дешеве паливо й гідроенергоресурси; • комбінування виробництва електроенергії й тепла з метою теплопостачання міст й індустріальних центрів; • широке освоєння гідроенергоресурсів з урахуванням комплексного вирішення завдань електроенергетики, транспорту, водопостачання, іригації та рибництва; • випереджальний розвиток атомної енергетики, особливо в районах з напруженим паливно-енергетичним балансом. Територіальна структура електроенергетики залежить переважно від наявності паливно-енергетичних ресурсів і споживачів електроенергії. Нині майже третина електроенергії виробляється в районах споживання й понад 2/3 — у районах її виробництва. НАЙБІЛЬШІ ТЕС, АЕС, ГЕС ТА ЛЕП В УКРАЇНІ. Найпоширеніші в Україні теплові електростанції, які за характером обслуговування споживачів є районними (ДРЕС). Вони виробляють майже 50 % усієї електричної енергії в державі. Частка вугілля в структурі палива, яке використовують ТЕС, велика. Перевагою ТЕС є відносно вільне розміщення, удвічі менший обсяг капіталовкладень порівняно з ГЕС. Найбільшими ДРЕС в Україні є Вуглегірська, Старобешівська, Курахівська, Слов’янська (Донецька область); Криворізька-2, Придніпровська (Дніпропетровська область); Бурштинська (Івано-Франківська область); Запорізька (Запорізька область), Ладижинська (Вінницька область), Трипільська (Київська область) та ін....

Навігація