Войти
Закрыть

Рослинництво — провідний вид діяльності сільського господарства України

9 Клас

РОСЛИННИЦТВО ЯК ТРАДИЦІЙНЕ ЗАНЯТТЯ УКРАЇНЦІВ. Корені рослинництва, землеробської культури нашого народу сягають сивої давнини. Наші давні предки, племена трипільської культури, вирощували зернові. Скіфи-орачі вели активну торгівлю пшеницею. Слов’янські племена вирощували пшеницю, жито, бобові методом підсічного землеробства. І скільки існує українська земля, вона асоціюється із землеробством, пшеничними полями, хлібом. У XXI ст. рослинництво в Україні виконує таку саму, як у попередні часи, провідну роль. Частка рослинництва у вартості сільськогосподарської продукції коливається в межах 55-60 %. Найсприятливішими для розвитку рослинництва є степова й лісостепова зони (мал. 45). У структурі посівних площ переважають зернові культури, далі йдуть кормові, технічні та овоче-баштанні. Останніми роками значно зросла частка чистих парів. З огляду екології й агротехніки це явище є доволі позитивним. В Україні ведуться експериментальні роботи щодо вирощування нових сільськогосподарських культур. Наприклад, на Київщині досліджували, як почуватиметься в наших агрокліматичних умовах батат — солодка картопля з Південної Америки. Ця культура виявилася стійкою до наших погодних умов і доволі високоврожайною. Апробовано також 500 сортів бавовнику. Дізнайтеся з інтернет-джерел і підготуйте розповідь про особливості вирощування цих рослин (на вибір) в Україні....
0 Переглянути

Структура сільського господарства України

9 Клас

СТРУКТУРА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ УГІДЬ В УКРАЇНІ. Сільське господарство України має світове значення. Це передусім зумовлюють родючі ґрунти й сприятливі ґрунтово-кліматичні умови. Сільськогосподарські угіддя охоплюють більш як 70 % площі нашої країни. Розораність території є найвищою у світі — 81 %. Найбільше ріллі — понад 90 % (!) — мають Кіровоградська, Вінницька й Тернопільська області. 33 млн га орних земель створюють основу для масштабного розвитку рослинництва. Продукція рослинницької сфери, а також наявність пасовищ дають змогу розвивати тваринницьку сферу. РОЛЬ КЛІМАТИЧНОГО ЧИННИКА У ФОРМУВАННІ СТРУКТУРИ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА. Територія України розташована у двох кліматичних поясах: помірному та субтропічному. Клімат помірного кліматичного поясу помірно-континентальної області, у межах якого розташована більша частина площі нашої країни, характеризується яскраво вираженими чотирма порами року. Зима відносно м’яка, із частими відлигами. Середня багаторічна температура січня в м. Києві становить —6 °С. У межах субтропічного кліматичного поясу перебувають південна й південно-східна частини Кримського півострова. Сприятливою для ведення сільськогосподарських робіт є достатня кількість опадів. Найбільше їх випадає в Карпатах — близько 1000 мм на рік, на півночі України — 550 мм, у Центральних районах — 500 мм, а в північних районах Криму — 400 мм на рік....
0 Переглянути

Структура світового сільського господарства

9 Клас

СКЛАДОВІ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ. Сільське господарство світу поділяють на три основні види: рослинництво, тваринництво, рибальство. Рослинництво означає вирощування сільськогосподарських рослин, тваринництво — розведення тварин, рибальство — вилов морської та океанічної риби (мал. 34). Рослинництво й тваринництво мають велику кількість підвидів. Наведімо найголовніші з них. Рослинництво поділяється на: • вирощування зернових культур (пшениця, рис, ячмінь, жито, овес, кукурудза, теф, гречка, сорго тощо); • вирощування зернобобових культур (горох, квасоля, сочевиця, соєві боби тощо); • вирощування технічних культур: а) харчових (цукрова тростина, цукровий буряк, крохмаловмісні культури, лікарські рослини); б) текстильних (бавовник, льон, джут, коноплі); в) каучуконосів (гевея); • вирощування овоче-баштанних культур: а) картоплі; б) листових (капуста, салат, шпинат, кріп, листова петрушка тощо); в) плодових (томат, огірок, гарбуз, кабачок, патисон, баклажан, перець); г) цибулинних (цибуля і часник) і коренеплодів (морква, столовий буряк, пастернак, петрушка, селера, ріпа, редиска, редька тощо); д) баштанних (кавун, диня, гарбуз тощо); • вирощування цитрусових культур (апельсин, грейпфрут, мандарин, лимон, бергамот тощо); • вирощування тонізуючих культур (чай, кава, какао, тютюн); • вирощування олійних та ефіроолійних культур: а) олійних (соняшник, рицина, гірчиця, ріпак, кунжут, рижій, коноплі, льон, кокосова пальма, олійна пальма, оливкове дерево); б) ефіроолійних (коріандр, аніс, кмин тощо);...
0 Переглянути

Сільське господарство та його значення в сучасному світі

9 Клас

ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ СВІТОВОГО СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА. Сільське господарство є одним з видів діяльності національної (світової) економіки і спрямоване на забезпечення населення продовольством і створення сировинної бази для підприємств харчової, легкої та інших промисловостей. Сільськогосподарське виробництво зародилося на нашій планеті ще 20 тис. років тому. У деяких регіонах світу — Близький Схід, Північна Африка — уже близько 10 тис. років тому були осередки землеробства. Пізніше (близько 7 тис. років тому) землеробство та скотарство поширилися в Припонтиді, у межах якої розташована й сучасна територія України. На нашій землі розвиток скотарства й землеробства пов’язують із трипільською культурою. Давні хлібороби землю обробляли мотиками й палицями-копалками із загостреними кінцями. Початок Зеленої революції було покладено в 1943 р. в Мексиці, уряд якої ухвалив відповідну програму й заручився фінансовою підтримкою Фонду Рокфеллера (відомого американського фінансиста й бізнесмена). Найбільших успіхів у цій програмі досяг Норман Борлоуг (нині Нобелівський лауреат), який вивів чимало високоефективних сортів пшениці, зокрема — стійких до полягання. Мексика до початку 50-х років XX ст. повністю забезпечила себе зерном і почала його експортувати. За 15 років урожайність зернових у країні зросла утричі. Цей досвід з успіхом був використаний у Колумбії, Індії, Пакистані та інших країнах. У 80-х роках XX ст. урожайність зернових збільшилася удвічі в Китаї....
0 Переглянути

Сучасні тенденції розвитку світового господарства

9 Клас

ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ТА РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІЧНА ІНТЕГРАЦІЯ. Регіональна економічна інтеграція — це процес розвитку економічних зв’язків і розподілу праці національних господарств, який, охоплюючи зовнішньоекономічний обмін і сферу виробництва, веде до тісного переплетення національних економік і створення єдиного господарського комплексу в даному регіоні. Світовий економічний досвід свідчить, що розширення ринку через регіональну інтеграцію може приводити до значної економії на масштабі виробництва для країн-учасниць. При цьому вони одержують додаткові вигоди щодо ефективності виробництва від посилення конкуренції, якщо країни, які беруть участь в інтеграційному об’єднанні, випускають однаковий асортимент продукції. За таких умов скорочуються відносно неефективні виробництва й розширюються конкурентніші. Конкретні форми взаємодії в рамках інтеграційного об’єднання залежать від рівнів економічного розвитку країн-учасниць. Особливості цих країн відповідно впливають на форми, характер і рушійні сили об’єднавчих процесів....
0 Переглянути

Типізація країн світу за рівнем економічного розвитку. Місце України в ній

9 Клас

ПРОСТОРОВА СТРУКТУРА СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА ЗА КОНЦЕПЦІЄЮ «ЦЕНТР — ПЕРИФЕРІЯ». Сучасне світове господарство характеризується багатовекторністю. У світі активно функціонують не лише традиційні центри економічного розвитку — Західна Європа, США, Японія, а й інші важливі центри — Китай та нові індустріальні країни. Для визначення меж центру та периферії світової економіки використовується поняття «економічна відстань», яка визначається на основі транспортних і фінансових витрат, необхідних для подолання фізичної відстані. При цьому застосовуються такі критерії й характеристики: густота населення, розміщення та концентрація виробництва, зв’язаність між частинами простору. Модель «центр — периферія» застосовують на різних рівнях: глобальному, регіональному, локальному (мал. 18). Її складові такі: • райони-ядра, у яких сконцентровані передові види економічної діяльності, створені високі потенційні можливості для появи, впровадження та комерціалізації інновацій (Західна Європа, Японія, Східне узбережжя США та Приозерні території США й Канади); • райони зростання — це території, що сусідять з районами-ядрами, завдяки чому мають сприятливі передумови для економічного зростання;...
0 Переглянути

Світове господарство і світовий ринок

9 Клас

МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА ЯК ВІДКРИТА СИСТЕМА. Економічне життя світу не позбавлене прогнозів. Авторитетні фінансові, економічні та політичні видання роблять їх доволі часто. Проте справджуються вони не завжди. Усе це — результат того, що світова економіка є відкритою системою, яка залежить від постійного руху в ній фінансових ресурсів. Один з американських президентів Джордж Буш-молодший сказав: «Гроші з шаленою швидкістю обертаються навколо світу». Це свідчить про інтенсивність міжнародних економічних процесів, які стосуються усіх, без винятку, країн світу, що є суб’єктами світової економіки. Фінансові ресурси (гроші в широкому їх розумінні) є своєрідною «поживною рідиною, кров’ю» економіки. Роль детектора виконує купівельна спроможність населення (чутливо реагує на будь-які зміни в економічній та фінансовій сферах), регулятора — ринок (він визначає, яка продукція є затребуваною), а ефектора (того елемента, що здійснює продуктивну діяльність) — підприємства, які виробляють товари і послуги. Блоки входу та виходу є віртуальними елементами, тобто вони вказують на те, що гроші можуть вільно входити до сфери економічної діяльності й виходити з неї (мал. 16)....
0 Переглянути

Спеціалізація території та міжнародний поділ праці

9 Клас

ПОДІЛ ПРАЦІ В МИНУЛОМУ ТА В НАШ ЧАС. Поділ праці сформувався в результаті розвитку суспільства, коли між людьми виникли певні трудові зобов’язання, стосунки. Люди, займаючись індивідуальною трудовою діяльністю, розподіляли між собою обов’язки щодо виконання тієї чи іншої роботи спочатку в землеробстві, потім у скотарстві й, нарешті, у промисловості. Формування виробничих відносин і розподіл обов’язків між учасниками цих процесів створили умови для суспільного поділу праці. Проте в ті далекі часи він не досяг такого рівня, щоб набути всіх його форм. Лише після відкриття Америк й Австралії, з розвитком транспорту, торгівлі й економічних відносин міжнародний поділ праці став реальністю. У наш час географічний (територіальний) поділ праці є формою суспільного розподілу праці, який відзначається спеціалізацією певних територій на виробництві певного виду продукції. Він виявляється у формуванні господарської спеціалізації територій та товарному обміні результатами господарської діяльності. Користуючись знаннями з історії, поміркуйте, що призвело до поділу праці. Які спеціалізації виникли передусім? МІЖНАРОДНИЙ ГЕОГРАФІЧНИЙ ПОДІЛ ПРАЦІ. Найвищою формою суспільного поділу праці є міжнародний географічний поділ праці. Зважаючи на це, кожна країна світу відзначається власного господарською спеціалізацією, спрямованою на потреби світового ринку. Алжир спеціалізується на нафтовидобуванні, Україна — на видобуванні залізної та марганцевої руд, виробництві електроенергії, металів, продукції сільського господарства. Японія — на розробці технологій робототехніки, випуску електроніки, транспортних засобів і морських суден. Тобто кожна країна має свою економічну нішу, ємність якої свідчить про рівень розвитку країни....
0 Переглянути

Форми просторової організації національної економіки

9 Клас

ОСОБЛИВОСТІ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ. Серед просторових форм організації господарства існують різні типи територіально-виробничих одиниць національної економіки. До них належать такі одиниці, як промисловий пункт, промисловий центр, промисловий вузол, агломерація, спеціалізований район, промислова зона. Найпростішим об’єктом територіально-виробничого поділу є промисловий пункт, який формується на базі певного виробництва й розташованого біля нього поселення. Біля родовищ або шахт виникають поселення працівників цих підприємств (мал. 10). Так сформувалися гірничі селища, шахтні містечка. Вони є характерними для регіонів, де розміщені зони видобування корисних копалин і металургійного виробництва (Придніпров’я, Донбас). Складнішими просторовими формами організації господарства є промисловий центр і промисловий вузол. У промисловому центрі поєднується кілька промислових підприємств одного або різних видів економічної діяльності. До складу промислового вузла можуть входити десятки підприємств із кількома населеними пунктами зі спільними об’єктами інфраструктури, їх поєднання на невеликій території утворює територіально-виробничий комплекс як специфічну регіональну економічну частину господарства. Ще більшими за територією й потужнішими за виробничим потенціалом елементами національної економіки є такі територіально-виробничі утворення, як промислова агломерація, спеціалізований район, промислова зона, до складу яких входять територіально-виробничі одиниці нижчого рангу....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 349 350 351 352 353 354 355 356 357 ... 452
Назад

Навігація