Войти
Закрыть

Ресурсний потенціал атмосфери

11 Клас

• Вплив клімату на розселення та господарську діяльність людини. Як фактор природного середовища клімат безпосередньо впливає на географічний розподіл рослинності, ґрунтів і водних ресурсів, а отже - на землекористування, розселення населення й розміщення сфер економіки, а також на умови життя і здоров’я людини (мал. 1). Для комфортного життя людини велике значення мають певні кліматичні показники (розподіл тепла й вологи). Звісно, великі райони з екстремальними погодними умовами (пустелі, льодовики, екваторіальні ліси, високогір’я тощо) не створюють сприятливих передумов для життя людей (мал. 2, а). Через це переважна частина людей мешкає в межах помірного, субтропічного і субекваторіального кліматичних поясів, а майже 15 % суходолу з екстремальними природно-кліматичними умовами зовсім не освоєні людьми. Ще із сивої давнини люди прагнули селитися ближче до моря, де більш комфортні погодні умови та є можливості вести різноманітну господарську діяльність (мал. 2, б). Клімат чинить істотний вплив на розвиток сільськогосподарського виробництва, особливо рослинництва. Відповідно до біологічних вимог рослин щодо сонячного світла, тепла й вологи встановлюється структура рослинництва та розробляються агротехнічні заходи для досягнення найвищих врожаїв сільськогосподарських культур. У визначенні спеціалізації сільського господарства беруться до уваги різні агрокліматичні умови, до яких належать температурний режим, кількість і характер атмосферних опадів, зокрема під час вегетації рослин, тривалість і висота снігового покриву, кількість сонячних і хмарних днів, а також напрямок і сила переважних вітрів. Через це теплолюбні рослини з тривалим вегетаційним періодом вирощують у більш теплих південних районах, а морозостійкі - у північніших. Тваринництво менше залежить від кліматичних чинників, проте умови його утримання і кормова база є наслідком певних кліматичних умов....
0 Переглянути

Клімат і кліматотвірні чинники

11 Клас

• Чинники формування клімату. Клімат - багаторічний режим погоди на певній території. Він формується під впливом трьох чинників: надходження на Землю сонячної радіації, кількість якої визначається кутом падіння сонячних променів, що залежить від широти місцевості; атмосферної циркуляції - закономірного переміщення повітряних мас, у процесі якого здійснюється перенесення тепла й вологи; характеру підстильної земної поверхні - рельєфу. Сонячна радіація. Клімат залежить від географічної широти, бо вона визначає кут падіння сонячних променів, а отже - і приплив на Землю сонячної радіації. Цей чинник зумовив формування на планеті п’ятьох теплових поясів (жаркого, двох помірних і двох холодних). Що більший кут падіння сонячних променів на Землю, то ефективніше Сонце нагріває поверхню. Лише між Північним і Південним тропіками (від 23°30' пн. ш. до 23°30' пд. ш.) сонячні промені цілорічно падають на Землю вертикально, і тут Сонце опівдні високо піднімається над обрієм. Тому в тропіках зазвичай тепло в будь-яку пору року. У більш високих широтах, де Сонце стоїть нижче над обрієм, земна поверхня прогрівається менше. Там спостерігаються значні сезонні зміни температури, а взимку кут падіння сонячних променів невеликий і дні коротші. На екваторі день і ніч завжди мають рівну тривалість, а на полюсах день продовжується всю літню половину року, а взимку Сонце ніколи не сходить над обрієм. Циркуляція атмосфери. Повітряні маси (теплі або холодні, сухі або вологі) спроможні сформувати всередині теплового поясу різноманітні режими погоди (тобто клімату). Загальна циркуляція атмосфери зумовлює утворення поясів високого (у тропічних широтах і полярних областях) і низького (в екваторіальних і помірних широтах) тиску. Кліматичні пояси Землі є прикладом спільної дії двох чинників - надходження сонячної радіації та планетарної атмосферної циркуляції....
0 Переглянути

Сонячно-земні взаємодії. Тропосфера

11 Клас

• Сонячно-земні взаємодії. Земля отримує від Сонця світло й тепло, що забезпечує освітленість і температуру її поверхні, також піддається комбінованому впливу ультрафіолетового й рентгенівського випромінювання, сонячного вітру, сонячних космічних променів. Такий вплив позначається не лише на розподілі тепла й світла, а й на роботі різних технічних систем, зокрема радіосистем і енергомереж, на інтенсивності індукованих електричних струмів у трубопроводах тощо. Головним джерелом енергії для всіх фізико-географічних процесів, що відбуваються на земній поверхні та в атмосфері, є сонячна радіація. Це випромінювання Сонця, що поширюється у вигляді електромагнітних хвиль зі швидкістю 300 000 км/с. Кількість сонячної радіації залежить від висоти сонця, географічної широти місцевості, пори року, прозорості атмосфери й вимірюється в кілокалоріях (ккал) на одиницю площі (на 1 см2). Вимірюють сонячну радіацію актинометрами та піргеліометрами. До земної поверхні сонячна радіація доходить у вигляді прямої та розсіяної радіації. Пряма - сонячна радіація, яка доходить до земної поверхні у вигляді пучка паралельних променів, що виходять від сонячного диска. Розсіяна - сонячна радіація, що зазнала розсіювання в атмосфері, надходить на земну поверхню з усього небесного зводу. У похмурі дні вона є єдиним джерелом енергії у приземних шарах атмосфери. Сукупність прямої та розсіяної сонячної радіації, що надходить у природних умовах на земну поверхню, називають сумарною сонячною радіацією. Вона залежить від географічної широти, висоти над рівнем моря, прозорості атмосфери й хмарності....
1 Переглянути

Ресурсні властивості літосфери

11 Клас

• Мінерали та гірські породи, що складають земну кору. Мінерали є природними хімічними сполуками, що входять до складу земної кори, однорідні за своєю фізичною будовою та хімічним складом. Науку, що вивчає мінерали, називають мінералогією. Число відкритих мінералів зростає щороку й нині перевищує 4000. Найпоширенішими мінералами є польові шпати, слюди, кварц, кам’яна сіль тощо. Найтвердішим мінералом є алмаз; найнебезпечнішим (через здатність вибухати) - сірка. Гірські породи - природні поєднання однорідних або різних мінералів, утворених за певних геологічних умов у земній корі або на її поверхні. За походженням гірські породи поділяють на три групи (малюнок): Магматичні - ендогенні гірські породи, первинним джерелом яких є магма. Магматичні породи становлять понад 90 % маси літосфери. До них належать: граніт, базальт, лабрадорит тощо. Ці породи дуже тверді. Осадові - гірські породи, що утворилися на поверхні літосфери внаслідок вивітрювання і перевідкладення більш давніх порід різного походження, випадіння речовин з розчинів, нагромадження решток рослинних та тваринних організмів і продуктів їхньої життєдіяльності, вулканічного матеріалу та матеріалу, що надходить з космосу. Осадові гірські породи вкривають понад 2/3 поверхні Землі й бувають трьох основних категорій: уламкові, хімічні та органічні. Уламкові осадові породи - найбільша група, що складається з уламків гірських порід, тобто глини, піску, гравію тощо. До хімічних належать вапняки, крейда, солі та відклади, наприклад гіпс і нальот (гірська сіль). Вугілля, нафта, вапняк, торф - це органічні осадові породи. Метаморфічні - гірські породи, що утворилися внаслідок метаморфізму осадових і магматичних порід. Так, вапняк перетворюється на мармур, пісковик - на кварцит, граніт - на гнейс, вугілля - на графіт. У розміщенні цих порід по поверхні Землі простежуються певні закономірності. Магматичні породи утворюються з лави, що швидко застигає на поверхні Землі. На платформах вони можуть бути близькими або до щитів, або до тих частин платформи, де потужність осадового чохла незначна і фундамент підходить близько до земної поверхні. Осадові породи найбільш притаманні платформам....
0 Переглянути

Процеси в надрах і на поверхні Землі. Рельєф

11 Клас

• Процеси, що змінюють земну поверхню. Земна поверхня формується внаслідок сукупної дії двох видів сил - внутрішніх (ендогенних) і зовнішніх (екзогенних). Внутрішні сили Землі є важливими у формуванні рельєфу, в утворенні великих за розмірами однотипних його форм - гірських систем, рівнин: низовин, височин і плоскогір’їв. Зовнішні сили відіграють важливу роль у руйнуванні земної поверхні - її згладжуванні, вони утворюють менші (морфоскульптурні) форми рельєфу: яри, балки, останці, морени тощо. Внутрішні процеси Землі. Це хімічні та фізичні процеси, що відбуваються у глибинних шарах Землі й представлені розпадом радіоактивних речовин, різними хімічними реакціями, розрядами напруг тощо. До проявів внутрішніх сил Землі належать: тектонічні рухи літосферних плит, процеси магматизму та метаморфізму. Тектонічні рухи літосферних плит. Під впливом внутрішніх сил Землі літосферні плити повільно, зі швидкістю до 5-6 см на рік, пересуваються по в’язкій астеносфері в той чи той бік. Ці рухи називають горизонтальними. Вони зумовлюють утворення великих і лінійно витягнутих форм рельєфу: гір, океанічних жолобів, рифтових хребтів, глибинних розломів-грабенів. Літосфері притаманні й повільні вертикальні коливання - повільні підняття чи опускання, швидкість яких становить від 0-2 до 10-12 мм на рік. Нерідко колишні ділянки морського дна стають суходолом або, навпаки, суходіл занурюється на дно моря. Землетруси - короткі, раптові поштовхи земної кори, спричинені переміщенням мас гірських порід у надрах Землі. Цьому сприяє порушення розтяжності осередку гірських порід і виникнення сейсмічних хвиль. Залежно від причин і місця виникнення землетруси поділяють на: тектонічні, вулканічні, обвальні, моретруси, техногенні або антропогенні....
0 Переглянути

Властивості літосфери та її структура

11 Клас

• Властивості літосфери. Геологічне середовище людства. У внутрішній будові Землі розрізняють три основні шари: земна кора, мантія і ядро (мал. 1). Земна кора та верхня частина мантії утворюють особливу геосферу - літосферу. Літосфера - це тверда (кам’яна) оболонка Землі, що складається із земної кори та верхньої надастеносферної, твердої частини мантії, що її підстилає. Пересічна потужність літосфери в океанах становить 70-80 км, на континентах - 120-140 км. Верхній шар літосфери - земна кора - знизу чітко окреслений межею, або поверхнею Мохоровичича. На дні океанів ця межа проходить на глибині 5-10 км, під материками занурюється до 30-40 км, а в гірських районах досягає 65-75 км. У земній корі температура з глибиною зростає на 3° на кожні 100 м. Нижче поверхні Мохоровичича розташована мантія. У її межах виділяють верхній (до 400 км), середній, або перехідний (400-1000 км), і нижній (1000-2900 км) шари. Верхня мантія неоднорідна за будовою, тому є найімовірнішим джерелом тектонічних і магматичних процесів. Значну роль у цих процесах відіграє астеносфера - в’язкий, частково розплавлений у середній частині верхньої мантії Землі шар. Вона розташована під континентами на глибині 120-250 км і на глибині 30-60 км під океанами. Речовина астеносфери нагріта до 1200 °С і частково перебуває в розплавленому стані. Завдяки цьому вона може переміщуватися в горизонтальному й вертикальному напрямках, спричиняючи глибинні розломи в літосфері та повільні рухи великих блоків земної кори, що залягають вище. Ці процеси є головною причиною формування складчастих гір і утворення океанічних западин (теорія глобальної тектоніки літосферних плит). З ними пов’язані осередки землетрусів, вулканічна діяльність, родовища корисних копалин тощо....
0 Переглянути

Склад, будова й закономірності географічної оболонки

11 Клас

• Склад, межі та будова географічної оболонки. Усі оболонки Землі між собою тісно взаємодіють, утворюючи географічну оболонку. Товщина географічної оболонки становить приблизно 55 км. За верхню межу найчастіше беруть висоту озонового шару (межа можливого поширення життя). Географічна оболонка характеризується низкою властивих їй ознак. Найважливішою ознакою є те, що вона складається з геосфер, які взаємодіють і проникають одна в одну (мал. 1). Компонентами географічної оболонки є гірські породи, ґрунт, повітря, вода, рослинність, тварини, бактерії та сонячна радіація. Географічна оболонка - це планетарний географічний комплекс, який утворився в зоні взаємопроникнення і взаємодії верхньої частини літосфери, нижньої частини атмосфери, гідросфери та біосфери. Другою важливою ознакою географічної оболонки є те, що в її межах стикаються космічні й земні сили, енергія різного походження. Зверху в географічну оболонку надходить сонячна енергія, а знизу - тепло Землі. Сонце випромінює величезну кількість енергії, з якої земна куля одержує менше ніж одну двохмільярдну частину. Без сонячної енергії не могла б існувати вода в рідкому стані....
0 Переглянути

Геоїд. Види руху Землі та їхні наслідки

11 Клас

• Геоїд. Стародавні народи уявляли Землю переважно як плоский диск або острів, оточений водою. Геоїд (від грец. γη - «земля», είδος - «вигляд») - форма Землі, що визначена з використанням рівня моря та уявним його продовженням під земною поверхнею. Нині достовірно відомо, що форма Землі - геоїд, приблизно - еліпсоїд, сфероїд. Геоїдом характеризують форму Землі як планети. Його поверхня повторює вільну, незбуджену поверхню води у Світовому океані. Під материками вона проводиться так, щоб у кожній точці була перпендикулярною до стрімкої лінії, тобто в реальному напрямку дії сили тяжіння в цій точці. Геоїд через його складність є незручним під час виконання будь-яких математичних завдань у геодезії та картографії. Тому на практиці зазвичай використовують більш спрощену фігуру - земний еліпсоїд (мал. 1). Середня величина відхилення геоїда від земного еліпсоїда становить ±50 м. В Україні для геодезичних і картографічних розрахунків використовують еліпсоїд Ф. Красовського (1878-1948) - фігуру, що отримана рухом еліпса навколо його малої осі. Він має такі розміри:...
0 Переглянути

Сучасні картографічні твори та їхня математична основа

11 Клас

• Сучасні картографічні твори. Електронні карти та глобуси. Картографічні інтернет-джерела. Навігаційні карти. Нині існує досить багато способів зображення земної поверхні та планети Земля: малюнок, фотографія, аерофотознімок, космічний знімок, план, карта, глобус. Однак найвідомішими й детальними зображеннями земної поверхні є географічні карти. Географічна карта - це зменшене, узагальнене, умовно-знакове зображення земної поверхні на площині, виконане за допомогою математичної основи (масштабу, картографічної проекції). На них наносять різні країнознавчі складові: географічне положення, природні умови й ресурси країни, особливості складу та розселення населення, структуру та розміщення господарського комплексу, довідкову інформацію. Карти складають на основі польових досліджень, аеро- та космічних знімків та інших картографічних джерел, а також статистичних і літературних даних. Географічні карти поділяють на групи за певними типовими ознаками: масштабом, змістом, охопленням території, призначенням (табл. 1)....
0 Переглянути

Топографічна карта, її складові та використання

11 Клас

• Топографічна карта: проекція, розграфлення та умовні знаки. Вивчати поверхню Землі почали ще в сиву давнину, тому науки про Землю - географія, топографія, картографія - зародилися багато століть тому. Топографія - наука, яка розробляє географічні й геометричні методи дослідження місцевості для створення на цій основі великомасштабних (топографічних) карт. Топографічна карта - детальна великомасштабна загальногеографічна карта, що відображає розміщення та властивості основних природних і соціально-економічних об’єктів та дає змогу визначати їхнє планове й висотне положення. До основних наукових і практичних завдань, що вирішує топографія, належать розробка, удосконалення та осучаснення методів створення топографічних карт, способів зображення на них земної поверхні, способів і правил використання карт у виконанні різних практичних завдань. Топографія тісно пов’язана з картографією - наукою про відображення та дослідження явищ природи й суспільства за допомогою різних картографічних зображень. Саме до таких зображень і належать топографічні карти. Топографічним картам притаманні такі властивості: наочність, вимірність, достовірність, сучасність, географічна відповідність, геометрична точність, повнота змісту. Топографічні карти створюються на основі обробки аерофотознімків території, або шляхом безпосередніх вимірювань і знімань об’єктів на самій місцевості, або навіть картографічними методами за планами й картами більших масштабів, що вже існують. Топографічна карта є зменшеним, узагальненим та образно-знаковим зображенням місцевості. Її створюють за певними математичними законами, які зводять до мінімуму спотворення, що неминуче виникають під час перенесення поверхні земної кулі на площину, і водночас забезпечують максимальну її точність....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 427 428 429 430 431 432 433 434 435 ... 452
Назад

Навігація