• Чинники формування клімату. Клімат - багаторічний режим погоди на певній території. Він формується під впливом трьох чинників: надходження на Землю сонячної радіації, кількість якої визначається кутом падіння сонячних променів, що залежить від широти місцевості; атмосферної циркуляції - закономірного переміщення повітряних мас, у процесі якого здійснюється перенесення тепла й вологи; характеру підстильної земної поверхні - рельєфу.

Сонячна радіація. Клімат залежить від географічної широти, бо вона визначає кут падіння сонячних променів, а отже - і приплив на Землю сонячної радіації. Цей чинник зумовив формування на планеті п’ятьох теплових поясів (жаркого, двох помірних і двох холодних). Що більший кут падіння сонячних променів на Землю, то ефективніше Сонце нагріває поверхню. Лише між Північним і Південним тропіками (від 23°30' пн. ш. до 23°30' пд. ш.) сонячні промені цілорічно падають на Землю вертикально, і тут Сонце опівдні високо піднімається над обрієм. Тому в тропіках зазвичай тепло в будь-яку пору року. У більш високих широтах, де Сонце стоїть нижче над обрієм, земна поверхня прогрівається менше. Там спостерігаються значні сезонні зміни температури, а взимку кут падіння сонячних променів невеликий і дні коротші. На екваторі день і ніч завжди мають рівну тривалість, а на полюсах день продовжується всю літню половину року, а взимку Сонце ніколи не сходить над обрієм.

Циркуляція атмосфери. Повітряні маси (теплі або холодні, сухі або вологі) спроможні сформувати всередині теплового поясу різноманітні режими погоди (тобто клімату). Загальна циркуляція атмосфери зумовлює утворення поясів високого (у тропічних широтах і полярних областях) і низького (в екваторіальних і помірних широтах) тиску. Кліматичні пояси Землі є прикладом спільної дії двох чинників - надходження сонячної радіації та планетарної атмосферної циркуляції.

Підстильна поверхня. Залежно від підстильної поверхні (океан або суходіл) формуються морські й континентальні типи клімату. Висота місцевості над рівнем моря впливає на кількість опадів (у горах їх випадає більше, ніж на прилеглих рівнинах) і на температуру повітря (що вище, то холодніше). Унаслідок цього в горах формується висотна кліматична поясність. Гори можуть перешкоджати проникненню холодних повітряних мас. До підстильної поверхні відносять також характер рослинності, розораність території, льодовиковий і сніговий покрив, забудову тощо.

Віддаленість від океанів. Вода нагрівається й вихолоняє повільніше, ніж суходіл. Через це температура повітря над океанами має менші добові й сезонні зміни, ніж над материками. У прибережних районах, де вітри дмуть з моря, літо загалом прохолодніше, а зима тепліша, ніж у внутрішніх частинах материків на тій самій широті. Клімат таких навітряних узбереж називають морським. Внутрішні райони материків у помірних широтах характеризуються значними розходженнями літніх і зимових температур. У таких випадках говорять про континентальний клімат.

Океанічні течії. Холодні течії, проходячи вздовж західних окраїн материків, знижують температуру й вологоємність повітря, тому клімат стає прохолоднішим і сухішим. Завдяки конденсації вологи поблизу холодної поверхні моря в таких районах виникають тумани. Так, холодна Бенгельська течія біля берегів Африки стала причиною утворення тропічної пустелі Наміб. Теплі океанічні течії, навпаки, приносять на материки тепло й вологу - приміром, тепла течія Гольфстрім.

Антропогенний вплив. Учені вважають, що середня глобальна температура підвищилася через збільшення вмісту в атмосфері вуглекислого газу й інших парникових газів антропогенного походження. Це може спричинити зміну погодних умов на Землі з такими можливими наслідками, як танення полярних льодів і більшості гірських льодовиків, унаслідок чого рівень моря підніметься, стануть тривалішими посухи тощо.

• Кліматичні карти й характеристика типів клімату за кліматограмами. Кліматична карта характеризує багаторічний режим погоди території. На ній показують розподіл сонячної радіації, температур, тиску, зволоження, вітрового режиму та інших кліматичних показників за певний період (місяць, сезон, рік). На кліматичних картах показують середні, екстремальні, переважаючі або сумарні значення цих показників, їхні амплітуди, повторюваність, строки наставання, часову тривалість та ін. Особливим типом є карти кліматичного районування, що показують різні кліматичні пояси.

Кліматичні пояси - великі ділянки земної поверхні, які за кліматичними умовами мають характер широтних поясів (виділяють за особливостями режиму температури й опадів). Відповідно до теорії професора Б. Алісова (1891-1972) в обох півкулях виділяють 13 кліматичних поясів: екваторіальний, два субекваторіальні, два тропічні, два субтропічні, два помірні, субарктичний (у Північній півкулі) та субантарктичний (у Південній півкулі), арктичний та антарктичний (відповідно в Північній і Південній півкулях). Ці кліматичні пояси поділяють на дві групи - основні та перехідні. Для основних (екваторіальний, тропічні, помірні, арктичний та антарктичний) притаманне переважання протягом року одного зонального типу повітряних мас, а для перехідних (субекваторіальні, субтропічні, субарктичний і субантарктичний) - повітряні маси змінюються за сезонами. У межах кліматичних поясів виділяють кліматичні області з різними типами клімату: материкові та океанічні, області високогірного клімату, області узбереж і внутрішньоконтинентальних частин.

Малюнок. Кліматодіаграми річного ходу температур і опадів у різних кліматичних поясах Землі

Екваторіальний кліматичний пояс розміщений уздовж екватора, де Сонце двічі на рік буває в зеніті, упродовж року спостерігаються високі температури повітря (+26...+28 °С) і річна амплітуда мала (2-3°). Тут переважають вологі екваторіальні повітряні маси. Щоденні зливи зумовлюють велику річну кількість опадів - приблизно 2000-3000 мм, які випадають рівномірно протягом року (малюнок).

Тропічні пояси охоплюють тропічні широти, де Сонце також буває в зеніті. Сухість тропічних повітряних мас зумовлює високу прозорість атмосфери, через що кількість сонячної радіації тут велика, що спричиняє високі температури. Температура найтеплішого місяця +30 °С, найхолоднішого — +15...+16 °С. Улітку температура може досягати найвищого значення на земній кулі (+58 °С), але взимку поверхня швидко охолоджується.

Залежно від кількості опадів у тропічному поясі спостерігаються різкі кліматичні контрасти. На заході та у внутрішніх районах материків формується область тропічного пустельного типу клімату. Тут переважають низхідні рухи повітря, за рік випадає менше ніж 100 мм опадів. На сході тропічних поясів материків розташована область вологого тропічного типу клімату. Тут панують морські тропічні повітряні маси, що надходять з пасатами з океанів. Тому на східних узбережжях може випадати протягом року кілька тисяч міліметрів опадів.

Помірні пояси розташовані в помірних широтах. Тут цілорічно переважають помірні повітряні маси. Помірному поясу властиві істотні кліматичні відмінності, зумовлені характером підстильної поверхні та особливостями циркуляції повітряних мас. Тут виділяють кілька кліматичних областей з відповідними типами клімату:

• область морського клімату формується над океанічними просторами та на західних окраїнах материків. Тут мала річна амплітуда температур через вплив океану. Кількість опадів велика - понад 1000 мм на рік. Літо - прохолодне, зима - м’яка;
• область помірно континентального клімату характерна для території України. Так, у Києві середня температура січня сягає -4 °С, липня — +21 °С, кількість опадів становить 660 мм на рік;
• внутрішні райони материків, віддалені від океану, перебувають в області континентального клімату. Для нього характерна невелика кількість опадів і значна річна амплітуда коливання температури. У деяких районах, наприклад у Сибіру, різниця між максимальними літніми та зимовими температурами становить понад 100°;
• на східних окраїнах материків у помірному поясі сформувалася область мусонного клімату, якому притаманне щорічне чергування двох сезонів - теплого вологого та холодного сухого.

Арктичний та антарктичний пояси мають схожі кліматичні риси. Кількість сонячної радіації дуже велика в полярний день, проте високе альбедо спричиняє переважання в цих поясах холодних і сухих арктичних або антарктичних повітряних мас. Температури впродовж року переважно від’ємні. Опадів буває менше ніж 200 мм на рік.

Отже, основні типи клімату Землі закономірно змінюються від екватора до полюсів, охоплюючи території, що мають вигляд широтних зон.

Неоднорідність земної поверхні, особливо великих ділянок суходолу та водної поверхні, сприяють різноманітності типів клімату.

Підсумуйте свої знання:

• 1. Поясніть значення понять: клімат, кліматотвірні чинники, кліматична карта, кліматограма, кліматичний пояс.
• 2. Користуючись схемою загальної циркуляції атмосфери (малюнок), поясніть механізм утворення глобальних систем потоків у тропосфері (постійних вітрів як кліматотвірного чинника).
• 3. Підготуйте повідомлення «Клімати Землі», «Класифікації типів клімату», «Клімат материка, океану чи регіону світу» (на власний вибір).

Перевірте, чого навчилися:

• 1. Визначте тип клімату за наведеними нижче кліматограмами та співвіднесіть з населеними пунктами, яким відповідає цей тип клімату: а) Бангкок; б) Гавана; в) Київ; г) Йоганнесбург.

• 2. Користуючись тематичними картами атласу та допоміжними джерелами інформації, зокрема мережею Інтернет, заповніть таблицю «Типи клімату» (окремих регіонів на материках і території України - на власний вибір).