Закон цілісності географічної оболонки має важливе значення. Господарська діяльність людини - це втручання в перебіг природних процесів у географічній оболонці. Заміна природної рослинності культурною, зрошення та осушення земель впливають на природний комплекс ландшафту, що може призвести до небажаних для людини наслідків.

Ритмічність географічної оболонки - це повторюваність явищ у часі. Основними ритмами у природі є добові, сезонні, багаторічні та понадвікові.

Добова ритмічність. Загальновідомі зміни явищ у ландшафтах - ті, що зумовлені зміною дня і ночі. Цей ритм створює добовий хід температури, абсолютної і відносної вологості, зумовлює процес фотосинтезу, що здійснюється лише при світлі. Тварини теж поділилися на активних удень та вночі. Життя людини відбувається також у добовому ритмі: активність - удень, відпочинок - уночі. Нагрівання гірських порід удень і охолодження вночі створюють добовий режим фізичного вивітрювання.

Сезонна ритмічність виявляється в чітких змінах географічної оболонки, пов’язаних зі зміною пір року. Найчіткіше - у помірному кліматичному поясі. Ця ритмічність простежується і в річному ході кліматичних елементів, гідрологічних явищ (льодохід, повінь, межень), у ґрунтотворних і геоморфологічних процесах, у міграціях риб і перелітних птахів.

Серед багаторічних ритмів варто виділити ритми з періодом 11 років, що пов’язані зі зміною сонячної активності. Особливо виражений понадвіковий ритм тривалістю 1800-1900 років. У кожному циклі виділяють три фази: трансгресивна, або фаза прохолодно-вологого клімату, тривалістю 300-500 років; регресивна, або фаза сухого й теплого клімату, - 600-800 років; перехідна - 700-800 років. У трансгресивну - посилюється зледеніння, збільшується стік річок, підвищується рівень озер. У регресивну - льодовики відступають, ріки й озера міліють.

Зональність - зміна всіх географічних компонентів і географічних ландшафтів за широтою від екватора до полюсів. Зональність ландшафтів спричинена кулястістю Землі й обертанням її навколо Сонця, нахилом осі обертання до екліптики, що зумовлює розподіл сонячної радіації по земній поверхні, поступового зменшення її по обидві сторони від екватора.

Виділяють широтну зональність і вертикальну зональність.

Широтна зональність - це поступова, закономірна зміна природно-територіальних комплексів на рівнинах у напрямку від екватора до полюсів. Цю закономірність називають законом широтної зональності.

Вертикальна зональність - закономірна зміна природно-територіальних комплексів у горах від підніжжя до вершин - обумовлена зниженням температури повітря з висотою (через кожні 100 м на 0,6 °С) і збільшенням опадів до певної висоти (до 2-3 км). Висотна поясність має ту саму послідовність, що й на рівнині під час руху від екватора до полюсів (мал. 2).

Колообіг речовин у природі. Атмосфера, гідросфера, літосфера й біосфера пов’язані в єдину систему шляхом обміну речовиною та енергією.

Мал. 2. Розподіл широтної зональності на суходолі та вертикальної зональності в горах

Мал. 3. Колообіг речовин у природі

Мал. 4. Колообіг води у природі

Наявність колообігу речовини й енергії - одна з найважливіших і характерних особливостей географічної оболонки Землі (мал. 3). Основним джерелом енергії в географічній оболонці є енергія Сонця. На Землі сонячна радіація перетворюється в теплову й забезпечує процеси, що відбуваються в географічній оболонці. Частина енергії у вигляді теплового випромінювання повертається в космос. Безпосередньо сонячне світло й тепло одержує атмосфера, верхній шар гідросфери та поверхня літосфери, що не вкрита водою. Проникаючи в ці сфери, сонячна енергія бере участь у всіх колообігах речовини на Землі. Яскравим прикладом колообігу речовин у природі є колообіг води (мал. 4).

• Сучасний етап розвитку географічної оболонки. Антропосфера. У своєму розвитку географічна оболонка пройшла три етапи. Початком першого (неорганічного) етапу можна вважати відокремлення суходолу від океану й появу атмосфери. На другому етапі в географічній оболонці утворилася біосфера, що перетворила всі процеси, які відбувалися в ній раніше. На третьому (сучасному) етапі в географічній оболонці виникло людське суспільство. Саме людина почала активно видозмінювати географічну оболонку, унаслідок чого виник якісно новий стан біосфери - антропосфера. Деякі автори сферу взаємодії суспільства й природи називають техносферою, біотехносферою, соціосферою.

З появою людини на Землі почався її вплив на природу. Наслідком господарської діяльності людини є формування природно-антропогенних ландшафтів. Для них властива перебудова біологічного колообігу, водно-теплового балансу, характеру ґрунтотворних процесів, чисельності й видової різноманітності живих організмів. За ступенем перетворень антропогенні ландшафти поділяють на види (таблиця).

Антропосфера - це особлива сфера, що формується в географічній оболонці шляхом зміни її складових і розвивається переважно в біосфері за значного впливу людини.