§ 61—62. Початок радянсько-німецької війни. Окупація України військами Німеччини та її союзників

У липні 1940 р. Гітлер дав директиву Генеральному штабу Вермахту розробити план «Барбаросса», який передбачав розгром СРСР за чотири - шість тижнів, тобто ще до закінчення війни з Великою Британією. З кінця серпня 1940 р. Німеччина почала передислокацію військ із заходу на схід.

22 червня 1941 р. німецькі війська перетнули кордон СРСР. Гітлер буквально «заштовхнув» Сталіна в коаліцію держав, яка з ним воювала і завдяки перевазі в ресурсах мала всі шанси на перемогу. З моменту нападу Німеччини на СРСР радянсько-німецька війна стала найголовнішою частиною Другої світової. Велика Британія і США об’єднали свої воєнні зусилля з СРСР у боротьбі проти спільного ворога.

Бойові дії на території України у 1941 р. перетворилися для радянських військ на катастрофу. Війська Червоної армії не були готові до належної відсічі агресорові, тому Вермахт досить швидко окупував великі території СРСР. До середини липня, тобто за три тижні боїв, Червона армія втратила 850 тис, бійців і командирів, близько 3,5 тис, літаків і понад 6 тис, танків. Зі 170 дивізій діючої армії на радянсько-німецькому фронті боєздатність зберігали тільки 70. Німецькі бойові втрати в живій силі були майже в 10 разів меншими. До німецького полону потрапили мільйони червоноармійців. Проте в оборонних боях 1941 р. було зірвано гітлерівські розрахунки на «блискавичну війну» (бліцкриг).

1. Яким було політичне та соціально-економічне становище в Україні напередодні радянсько-німецької війни

У березні 1939 р. XVIII з’їзд ВКП(б) затвердив третій п’ятирічний план розвитку народного господарства СРСР на 1938-1942 рр.

Планова мілітаризація народного господарства здійснювалася під наглядом створеного в 1936 р. Наркомату оборонної промисловості СРСР. У січні 1939 р. його розукрупнили на чотири самостійні наркомати: авіапромисловості, суднобудівної промисловості, озброєння і боєприпасів. У Червону армію почали надходити зразки досконалої техніки: реактивні міномети БМ-13 («Катюші»), середні танки Т-34, винищувачі ЯК-І і МІГ-3, напівавтоматичні зенітні гармати і великокаліберні зенітні кулемети. Однак промисловість не встигала з тиражуванням цих зразків.

Чисельність Червоної армії влітку 1941 р. збільшилася майже до 5 млн бійців і командирів. Основна частина цих сил зосереджувалася вздовж західного кордону. Уряд запровадив низку жорстких заходів для зміцнення трудової дисципліни. П’ятихвилинне запізнення загрожувало позбавленням волі. Заборонявся самовільний перехід на іншу роботу. Робочий день було подовжено на годину. Створювалася єдина система державних трудових резервів, яка базувалася на примусовій мобілізації учнів для ремісничих шкіл, залізничних училищ і шкіл фабрично-заводського навчання.

2. Які воєнні дії визначали перебіг радянсько-німецької війни в червні 1941 — липні 1942 рр.

Німеччина та її союзники почали наступ на трьох стратегічних напрямках. Група армій «Північ» мала захопити Ленінград, група армій «Центр» націлювалася на Москву, а група армій «Південь» мала окупувати Україну.

Південне угруповання ворога складалося з трьох німецьких і двох румунських армій, а також танкової групи та механізованого корпусу угорської армії. Усього під орудою генерал-фельдмаршала фон Рундштедта було 57 дивізій і 13 бригад, підтримуваних 4-м повітряним флотом Німеччини і всією румунською авіацією.

Групі армій «Південь» протистояли 80 дивізій Київського особливого й Одеського військових округів, розгорнутих у перший день війни відповідно у Південно-Західний і Південний фронти. Ці фронти за живою силою і технікою відчутно переважали противника.

Зокрема, вони мали 5625 танків проти 850 в групі армій «Південь» і 2700 літаків проти 1300.

Проте цю перевагу було втрачено одразу після початку воєнних дій.

У перші години війни противник завдав бомбового удару по 66 аеродромах Південно-Західного фронту і вивів з ладу 579 літаків. Залишилося тільки 359 машин, придатних до бою. їх довелося перебазувати на далекі тилові аеродроми.

Севастопольці біля зведення Радінформбюро і мали Європи в перші дні війни. Севастополь (Кримська АРСР). 24 червня 1941 р.

Залишені радянські танки 67-го танкового полку 34-ї танкової дивізії. Район Дубна. Червень 1941 р.

У районі Луцьк - Броди - Дубно розгорілася танкова битва. Радянські танкові корпуси зазнали втрат, які перевищували втрати противника у 20 разів. Червоноармійці, озброєні переважно трилінійками, не могли воювати на рівних з німецькими автоматниками. Не маючи досвідченого керівництва, вони легко піддавалися паніці й постійно потрапляли в «котли».

Проаналізуйте карту й дайте відповіді на запитання про перебіг бойових дій 1941-1942 рр.: 1) які території і в який час були окуповані Вермахтом; 2) коли відбулося захоплення українських міст; 3) де та коли радянські війська потрапляли в оточення і полон. Звірте інформацію на карті з текстом підручника.

Окупація України військами Німеччини та її союзників у 1941-1942 рр.

Унаслідок прикордонних боїв упродовж 22 червня - 6 липня 1941 р. війська Південно-Західного фронту відійшли на глибину до 250-300 км. Червона армія залишила Західну Україну. 7 липня німецькі війська прорвали лінію фронту в районі Новограда-Волинського. Увечері того самого дня гітлерівці захопили Бердичів, 9 липня - Житомир. Передові частини гітлерівців вийшли на підступи до Києва 11 липня.

Київська оборонна операція тривала понад два місяці. У вересні німці форсували Дніпро. На армії Південно-Західного фронту насунулася загроза оточення. Однак Сталін наказав утримувати Київ. 15 вересня чотири армії опинилися в «котлі». Більшої катастрофи історія війн не знала. 19 вересня німецькі війська зайняли столицю УРСР.

На початку серпня на стику Південно-Західного та Південного фронтів війська Вермахту прорвали оборону, у результаті напрямок «Умань - Дніпропетровськ» виявився відкритим. Гітлерівці прорвалися до Дніпра, 25 серпня захопили Дніпропетровськ, 4 жовтня - Запоріжжя. Дніпро став лінією фронту, яку гітлерівці певний час не могли прорвати.

5 серпня розпочалася оборона Одеси, яка тривала 73 дні. 16 жовтня Червона армія залишила Одесу, радянські війська були розбиті в Криму, але зуміли закріпитися в Севастополі, розпочавши багатомісячну оборону міста.

У середині жовтня бої розгорнулися на підступах до Харкова і на Донбасі. 24 жовтня 1941 р. гітлерівці захопили Харків і незабаром окупували всю Україну.

Отже, протягом літа - осені 1941 р. німецькі війська та їхні союзники захопили всю Правобережну і більшу частину Лівобережної України та Крим. Не окупованими на той час в Україні залишилися тільки східні райони Харківської, Сталінської (Донецької) та Ворошиловградської (Луганської) областей, а також невелика територія кримської землі із Севастополем.

Одесити розглядають листівку: «Одеса була, є і буде радянською». Серпень 1941 р.

Морські піхотинці з есмінця «Шаумян» під Одесою. Серпень 1941 р.

» Яку невідповідність помітили між текстівками до фотографій та настроєм зображених на них людей? Як ви думаєте, чи відбивають фотографії реальні життєві ситуації? Відповідь обгрунтуйте. З якою метою, на вашу думку, було зроблено ці фото?

На кінець 1941 р. в СРСР було сформовано до 400 нових дивізій, що дало змогу компенсувати втрати перших місяців війни. Ставка Верховного головнокомандування почала планувати наступальні операції. Проте керовані недосвідченими командирами і стратегами війська були непридатні для наступальних дій. Бої за Донбас у січні - березні 1942 р. не дали результату. 4 липня 1942 р. після 250-денної оборони німецькі й румунські війська захопили Севастополь. 22 липня 1942 р. частини Вермахту здобули останнє з українських міст - Свердловськ Ворошиловградської (нині Луганської) області. Німецькі, румунські і мадярські війська окупували УРСР цілком.

Про які події ідеться у фрагменті джерела? З чим пов’язана характеристика цієї події як «катастрофи, більшої за яку історія війн не знала»? У чому цінність джерела?

Із праці учасника війни, генерала Вермахту К. Типпельскірха «Історія Другої світової війни»: «У результаті цього наступу, одночасного удару 6-ї армії через Дніпро по обидва боки Києва, який 19 вересня було обійдено і взято, і подальшого просування 2-ї армії з півночі російські сили, які перебували в трикутнику Київ, Черкаси, Лохвиця, були стиснуті з усіх боків. У цей час танкові групи в запеклих боях відбивали спроби противника деблокувати свої війська зі сходу і, крім того, великими силами вклинилися в оточені російські армії й розкололи їх. ...Пройшло ще два тижні, поки незвичайно великі сили противника, затиснуті в котлі і розчленовані на окремі частини, було знищено й взято в полон. У зведенні німецького верховного командування повідомлялося про взяття в полон 665 тис. осіб, захоплення 3718 гармат і 884 танків...»

» Проаналізуйте схему. Яку з причин вважаєте найістотнішою?

Причини поразок Червоної армії на початковому етапі радянсько-німецької війни

• Тоталітарний характер влади поставив у залежність від волі однієї людини та її найближчого оточення життя мільйонів людей. Жорстка централізація й атмосфера страху в країні нищили ініціативу, гальмували розв'язання потрібних завдань, зокрема на полі бою.

• Прорахунки радянського керівництва в оцінці воєнно-політичної ситуації. Переоцінка значення радянсько-німецьких договорів 1939 р. Ігнорування даних розвідки про дату наступу німецьких військ. Відсутність чіткого плану в разі масштабних воєнних дій (перемогти ворога збиралися «малою кров'ю» на його території).

• Неукомплектованість Червоної армії кадрами кваліфікованих командирів і спеціалістів через репресії проти військових.

• Антирадянські настрої людей, які не бажали захищати радянську владу від ворога, про якого ще нічого не знали.

• Незавершеність заходів з інженерного зміцнення західних кордонів, тоді як оборонні споруди на старих кордонах були демонтовані.

• Невідмобілізованість Червоної армії: боячись спровокувати напад Німеччини, Й. Сталін до самого фатального дня не дозволяв повною мірою розгорнути дії армійських підрозділів у прикордонній смузі.

• Незавершеність процесу переозброєння. Якість радянської військової техніки поступалася німецькій.

• Розміщення основних сил Червоної армії на кордоні з Німеччиною, що зробило їх легкою мішенню під час раптового удару.

Роздивіться ілюстрації. З чим пов’язані зміни в політиці СРСР, засвідчені обкладинкою американського щотижневого журналу новин Newsweek та радянського плаката початкового періоду радянсько-німецької війни?

Прочитайте фрагмент джерела та роздивіться ілюстрацію. Хто підривав Київ, з якою метою це робилося?

Німецькі солдати спостерігають за пожежею на Хрещатику. Вересень 1941 р.

З доповідної відділу НКВС Південного фронту: «...22 вересня будинки на Хрещатику м. Києва були заміновані, очевидно, при відступі Червоної армії і почали вибухати. Першим вибухнув будинок, де була розташована військова прокуратура німецька. Під час вибуху було вбито і поранено чоловік 70 німців. Крім комендатури пішли вибухи по правій і лівій стороні Хрещатика. Були вибухи мін в Печерській школі ФЗН і підірвано дзвіницю в Лаврі. Під час зустрічі вступу німців до м. Києва 19 вересня при вибуху дзвіниці були присутні багато офіцерів німецьких, серед яких поранено і вбито чоловік 30. З 22 вересня почали проводитися масові арешти комуністів, чекістів, євреїв без розрізнення. Встановлювали вище вказаних або через свою агентуру чи залучаючи до цього дезертирів-українців...»

Підрозділи НКВС установили радіокеровані міни і заклали вибухівку в сотні споруд у центрі міста. 24 вересня 1941 р. Київ здригнувся від вибухів. Вулиця Хрещатик та прилеглі квартали палали кілька днів. НКВС знищив центр Києва разом із людьми. Вибухами й пожежами було зруйновано 324 старовинні будинки. Тисячі киян загинули, 50 тисяч залишилися без даху над головою.

3. Чому для мобілізації суспільства на боротьбу з нацистами влада вкотре вдалася до репресивних заходів

З початком війни розпочалося здійснення мобілізаційних заходів. У червні 1941 р. було створено комісію, що опікувалася евакуацією людей і майна. Ресурси України вивозили на Схід. У Росію та райони Середньої Азії було евакуйовано 3,5 млн громадян (переважно робітників і службовців зі Східної України). Обладнання 550 найбільших українських промислових підприємств вивезли на Схід, де в роки війни було створено потужну військово-промислову базу СРСР, а також 3 млн голів худоби, майно колгоспів і радгоспів, вищі навчальні заклади, училища, частково - експозиції музеїв.

Цивільне населення на будівництві протитанкових укріплень. 1941 р.

Барикади Одеси. Серпень 1941 р.

Те, що не можна було евакуювати у східні райони СРСР, підлягало знищенню: устаткування заводів, фабрик, колгоспна техніка, реманент, збіжжя тощо. Зокрема, було виведено з ладу генератори Дніпрогесу і підірвано греблю, затоплено всі кам’яновугільні шахти. Директива РНК СРСР і ЦК ВКП(б) від 29 червня 1941 р. вимагала під час відступу застосовувати тактику «випаленої землі».

Уже через тиждень після початку війни більшість підприємств виконували замовлення фронту: випускали або ремонтували танки, бронепотяги, міномети. Робітників, селян і службовців закріпили за їхніми робочими місцями, відпустки заборонялися. За самовільне залишення підприємства в робочий час працівників оголошували дезертирами і засуджували на строк від 5 до 8 років.

До перебудови економіки було залучено все працездатне населення. На селі за складних умов збирали врожай і виконували державні поставки. Переважну більшість чоловіків мобілізували на фронт, і робота лягла на плечі селянок, які годували і армію, і країну. Жінки й дівчата ставали трактористками і комбайнерками. У перше воєнне літо селянам вдалося зробити те, що в мирний час видавалося неможливим. Адже, попри нестачу робочих рук, темпи збирання хліба в тилових районах у 2-3 рази перевищували довоєнні. Проте самі селяни голодували, бо після здійснення державних поставок і сплати податків зерна майже не залишалося. Ще гіршим було становище в окупованих районах.

29 червня РНК СРСР і ЦК ВКП(б) направили партійно-радянським організаціям директиву, яка вимагала швидкої перебудови життя під гаслом «Все для фронту, все для перемоги». Виконавчим органам надавалося право здійснювати переведення робітників на іншу роботу без їхньої згоди. До роботи залучалися пенсіонери, жінки, діти.

Продовольство серед робітників і службовців розподілялося за картками. Робітники отримували від 500 г до 1,2 кг хліба на добу (хліб був основним продуктом харчування), службовці - від 400 до 500 г, а діти й утриманці - по 300-400 г.

У вересні 1941 р. Сталін видав таємний наказ про створення у прифронтовому тилу загороджувальних загонів із військ НКВС. Вони мали завдання кулеметним вогнем зупиняти військові частини чи групи військовослужбовців, що відступали. У липні 1942 р. Сталін вдався до ще суворіших заходів, видавши наказ, відомий як «Ні кроку назад!». Наголос у ньому робився на репресивних заходах проти бійців і командирів. Наказ забов’язував штрафні роти й батальйони, загороджувальні загони у разі відступу розстрілювати на місці «панікерів і боягузів».

Ці заходи часом призводили до безглуздої загибелі цілих підрозділів, частин і з’єднань, бо командири не мали права відводити їх без дозволу з метою маневру, перегрупування тощо. Невідомо також, скільки людей було знищено загороджувальними загонами. Ці втрати списувалися як військові, тобто на німців.

» 1. Що зображено на фото? Які явища радянсько-німецької війни вони засвідчують? » 2. Які з фотографій є зрежисованими фотографами-пропагандистами? » 3. Проаналізуйте фотографії і складіть на підставі отриманої з них інформації коротке повідомлення в газету 1941-1942 рр. від імені солдатів Червоної армії, Вермахту, мешканців окупованих міст чи сіл.

Солдати Вермахту в селі під Харковом. Травень 1942 р.

Відправлення нових підрозділів на фронт. 1941 р.

Жінка з дітьми біля руїн своєї хати в одному із сіл України

Солдати Червоної армії роздивляються трофеї. 1941 р.

4. Чим визначалася діяльність націоналістичних організацій

Ви вже знаєте, що ОУН була єдиною організованою структурою, яка відносно мало постраждала від радянізації західноукраїнських земель, а також і те, що напередодні окупації Польщі німецькими й радянськими військами націоналістичний рух розколовся.

Перед радянсько-німецькою війною обидві ОУН організували «похідні групи» (2-2,5 тис. осіб), які мали просуватися за лінією фронту і створювати українську адміністрацію на всіх українських етнічних землях.

Маючи інформацію про підготовку Німеччини до війни, керівники ОУН(б) у Кракові з березня 1941 р. налагодили контакти з Вермахтом і абвером, сподіваючись, що Німеччина надасть їм допомогу в створені і і української армії.

Навесні 1941 р. німецькі спецслужби сформували з добровольців-біженців, переважно оунівців бандерівського напряму, з’єднання під назвою «Легіон українських націоналістів». Легіон цей поділили на два батальйони - «Нахтігаль» і «Роланд». Особовий склад був одягнутий в уніформу Вермахту. Командування Вермахту мало намір залучати українські частини до каральних дій, спрямованих насамперед проти поляків і євреїв.

30 червня 1941 р. за підтримки «Нахтігаля» ОУН(б) проголосила у щойно захопленому німцями Львові Акт відновлення Української держави. Уряд очолив один із найближчих соратників Бандери - Ярослав Стецько. Керівництво Третього райху розцінило цю подію як зухвалий виклик Німеччині, С. Бандеру та його найближчих соратників було ув’язнено. Будь-яка політична діяльність націоналістів заборонялася. На знак протесту військові формування «Нахтігаль» і «Роланд» відмовилися від виконання військової служби, і невдовзі німці їх розформували.

Улітку 1941 р. Тарас Боровець (Тарас Бульба) сформував на Поліссі та Волині загони «Поліська Січ». Він мав підтримку уряду УНР у вигнанні, який перебував у Варшаві. Тарас Боровець уважав, що згодом партизанська армія, яку назвав Українською повстанською (УПА), має перетворитися на регулярну армію майбутньої української держави (УНР), і не бажав об’єднуватися з оунівцями. Бульбівці боролися одночасно проти німецьких гарнізонів і радянських партизанів, але не виявляли великої активності.

Словник

Абвер - управління військової розвідки і контррозвідки при штабі Вермахту.

Тарас Боровець (псевдо Тарас Бульба)

На початку липня 1941 р. створив партизанські загони «Поліська Січ», що проіснували до середини листопада 1941 р. Узимку 1942 р. таємно від німців відновив «Поліську Січ», назвавши її Українською повстанською армією. Після конфлікту з ОУН(б) улітку 1943 р. дав цим загонам назву «Українська народно-революційна армія» (УНРА). У листопаді 1943 р. заарештований німцями і відправлений до Заксенхаузена. Звільнений у серпні 1944 р. З 1948 р. - в еміграції у Канаді. Автор спогадів «Армія без держави».

ОУН(б), збагнувши, що Німеччина розглядає Україну лише як колонію, почала створювати власні збройні сили - Українську повстанську армію (УПА). До цих збройних сил були включені (здебільшого силоміць) формування Т. Бульби (Боровця) і ОУН(м).

Водночас ОУН прагнула за допомогою «похідних груп», що складалися з досвідчених організаторів і пропагандистів, поширити свій вплив на східні й південні області, розгорнути мережу оунівського підпілля у Києві, Сумах, Житомирі, Полтаві та інших містах. Саме учасників націоналістичного підпілля гестапівці називали «українським рухом Опору».

Українські повстанці під час відпочинку. Дрогобич. Грудень 1943 р.

Прочитайте уривок із праці сучасного українського історика Івана Патриляка. Чи погоджуєтеся з міркуваннями вченого? Відповідь обґрунтуйте. У чому він вбачає історичне значення Акта 30 червня 1941 р.? На що розраховували очільники фракції ОУН(б), ухвалюючи Акт відновлення Української держави?

Значення проголошення відновлення української державності Актом 30 червня 1941 р.

«По-перше, це змусило нацистів ще на початку окупації частково виявити свої справжні колонізаційні плани щодо окупованих земель на Сході, що розвіяло у значної частини українських політиків ілюзії про визвольну місію гітлерівських армій. По-друге, проголошення, а потім відважне відстоювання незалежницької декларації дало ОУН(б) морально-політичну перевагу для того, аби очолити національний рух Опору. Актом 30 червня ще на початку війни було задекларовано бажання активної частини українського народу перетворити свою Батьківщину на суб'єкт міжнародної політики, а не лише на "мовчазне" поле бою чужих армій».

Поміркуйте, що дає підстави сучасним історикам для наведеного висновку. Наведіть кілька аргументів на підтвердження або спростування викладеної думки.

1. «Немає правових підстав тлумачити як "чорну зраду" порозуміння оунівського керівництва з нацистськими ватажками (йдеться про співпрацю ОУН і Вермахту, зокрема про створення батальйонів "Нахтігаль" і "Роланд". - Авт). Адже оунівці не присягали на вірність радянській владі. Питання ж про те, чи зраджували вони свій народ, йдучи в ім'я своїх ідей на союз із "Третім райхом", такою ж мірою стосується Сталіна з Молотовим» (М. Коваль). 2. «Незважаючи на співпрацю Т. Бульби-Боровця в 1941 р. з окупаційними військами, його не варто звинувачувати в колабораціонізмі, як це постійно робили у своїх публікаціях радянські автори. Сам термін "колабораціонізм" означає відносини двох сторін, коли одна сторона служить іншій усупереч інтересам свого народу і батьківщини. Т. Бульба-Боровець був громадянином Польської держави, хоча й боровся проти неї ще з юнацьких років. Встановлену в Західній Україні в 1939 р. радянську владу він не визнавав» (С. Кульчицький).

ПЕРЕВІРТЕ, ЧОГО НАВЧИЛИСЯ

1. Установіть хронологічну послідовність подій: » Захоплення нацистами Києва » Танкова битва в трикутнику Луцьк - Дубно - Броди » Захоплення окупантами Севастополя » Захоплення Одеси німецькими і румунськими військами.

2. Покажіть на карті пересування сторін і зміни ліній фронту на теренах України упродовж 1941-1942 рр. Установіть причиново-наслідкові зв’язки між воєнними подіями та зазначеними змінами. На підставі карти схарактеризуйте оборонні операції на території України.

3. Складіть речення про події 1941-1942 рр., використавши поняття, терміни та гасла періоду радянсько-німецької війни: радянсько-німецька війна, «блискавична війна» (бліцкриг), план «Барбаросса», «випалена земля», «Поліська Січ», Українська повстанська армія (УПА), «похідні групи» ОУН, «український рух Опору», «Все для фронту, все для перемоги!», «Ні кроку назад!».

4. Схарактеризуйте одним реченням історичних діячів залежно від їхньої ролі в подіях 1941-1942 рр.: Й. Сталін, А. Гітлер, С. Бандера, Я. Стецько, Т. Бульба (Боровець).

5. Прокоментуйте події (або явища), про які йдеться у фрагментах джерел. У чому історичне значення згаданих подій/явищ?

1. «Волею українського народу Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує відновлення Української держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України. Організація Українських Націоналістів, яка під проводом її творця і вождя Євгена Коновальця вела в останніх десятиліттях кривавого московсько-більшовицького поневолення завзяту боротьбу за свободу, взиває весь український народ не скласти зброї так довго, доки на всіх українських землях не буде створена Українська Суверенна Держава».

2. «...Військовим радам армій і насамперед командувачам арміями: а) безумовно знімати з постів командирів і комісарів корпусів і дивізій, які допустили самовільний відхід військ із позицій, що вони займають, без наказу командування армії, і направляти їх у військову раду фронту для віддання до військового суду; б) сформувати в межах армії 3-5 добре озброєних загороджувальних загонів (до 200 чоловік у кожному), поставити їх у безпосередньому тилу нестійких дивізій і зобов'язати їх у разі паніки і безладного відходу частин дивізії розстрілювати на місці панікерів та боягузів...»

6. Поміркуйте, що дає підстави для пропонованого висновку. Наведіть кілька аргументів на підтвердження або спростування викладеної думки.

«Парадокс історичної ситуації полягав утому, що система, яка внаслідок численних кричущих прорахунків та помилок авторитарної влади поставила країну перед безоднею, мусила тепер в умовах найгострішої воєнно-політичної кризи своїми нещадними, тоталітарними методами врятувати її від загибелі» (український історик М. Коваль).

скачать dle 11.0фильмы бесплатно