Перша світова війна та український національний рух
- 28-06-2022, 10:43
- 391
10 Клас , Історія України 10 клас Сорочинська, Гісем (рівень стандарту, нова програма)
§ 2. Перша світова війна та український національний рух
За цим параграфом ви зможете:
- порівнювати плани країн Антанти та Троїстого союзу щодо України;
- пояснювати, яким було становище населення та ставлення політиків України до війни;
- характеризувати заснування Головної української ради та Союзу визволення України;
- визначати особливості формування легіону Українських січових стрільців.
Пригадайте:
1. Які держави входили до Антанти та Троїстого союзу? З якою метою об'єднання були створені?
2. Які українські політичні партії діяли на початку ХХ ст.? Яким бачили вони майбутнє України?
1. Плани країн Антанти і Троїстого союзу щодо українських земель
1 серпня 1914 р. розпочалася Перша світова війна. Її спричинило непримиренне протистояння держав — учасників двох військових блоків — Троїстого союзу (Австро-Угорщина, Німеччина, Італія) та Антанти (Велика Британія, Франція, Росія), їх прагнення до встановлення свого домінування у світі. Крім того, кожна з країн намагалася досягти своїх геополітичних інтересів. Українські землі в них посідали досить помітне місце внаслідок свого вигідного географічного становища, економічного та людського потенціалів.
На українські землі претендували Російська, Австро-Угорська, Німецька й Османська імперії та Румунія. Також щодо них мали інтереси Англія, Франція, Бельгія.
Росія, приховуючи свої експансіоністські наміри, заявляла про прагнення захистити Сербію від агресії Австро-Угорщини. Одночасно з цим проголошувалася необхідність звільнення з-під влади Габсбурґів «єдинокровних братів-русинів», що проживали на західноукраїнських землях, й «возз’єднання уярмленої Русі» з Росією. Завдяки планованому оволодінню Галичиною, Буковиною й Закарпаттям російська влада мала на меті відсунути кордони імперії за перевали Карпат.
Своєю чергою Австро-Угорщина здавна змагалася з Росією за гегемонію (першість) у слов’янському світі. Габсбурґи сподівалися розширити свої володіння за рахунок південнослов’янських країн, а також українських земель Волині й Поділля, які перебували у складі Росії. Австро-Угорщина, як і Німеччина, заради послаблення Росії підтримувала ідею створення незалежної Української держави.
Послабити Росію намагалась і Німеччина, яка сподівалася розчленувати її на частини й оволодіти Польщею, Литвою, Прибалтикою, Білорусією та Україною. Територію України верховне командування німецької армії вважало одним із головних театрів воєнних дій у майбутньому протистоянні. Україна приваблювала Німеччину своїм економічним потенціалом, адже могла стати постачальницею продовольства й сировини.
Документи розповідають
З ноти міністерства закордонних справ до послів Австро-Угорщини у Константинополі та Берліні від 20.11.1914 р.
Головною нашою метою у цій війні є глибоке послаблення Росії, а тому у разі перемоги ми розпочали б створення незалежної від Росії Української держави. На наш погляд, існування такої держави завдало б значної шкоди пануванню Росії на Чорному морі, або, навіть, цілковито знищило б його...
• У чому полягали реальні цілі Австро-Угорщини щодо українських земель?
2. Становище українства в Російській та Австро-Угорській імперіях на початку війни
Відразу після початку війни, яка розділила Україну, влади імперій стали підозрювати українців у нелояльності.
Репресія — захід державного примусу, покарання, у тому числі й за ідейні переконання, нерідко позасудовим шляхом.
Російська влада уже в перші дні війни стала здійснювати в Наддніпрянщині широкомасштабні репресивні акції проти українства, звинувачуючи його в «австрофільстві», «сепаратизмі» та «мазепинстві». Було заборонено випуск газети «Рада», популярного тижневика «Село», місячників «Українська хата» та «Літературно-науковий вісник». Заарештовані й вислані до Сибіру популярні політичні діячі.
У Західній Україні австро-угорські урядовці з початком війни також розпочали дії, спрямовані проти українців. За найменшою підозрою в «русофільстві» їх заарештовували, висилали, а то й піддавали смертній карі. Тисячі українців, звинувачених у нелояльності до влади, відправляли до спеціальних концентраційних таборів у глиб Австрії. Найжорстокішим вважався табір Талергоф у Штирії, де в листопаді 1914 р. перебувало 5700 українців.
Концентраційний табір у Талергофі
Концентраційний табір — місце для ізоляції реальних або уявних противників держави, політичного режиму.
За далеко не повними даними, десятки тисяч цивільного українського населення, у тому числі людей похилого віку і жінок, померло у таборах, було розстріляно й повішено за наказами представників як російської, так і австрійської влади.
• Як можна охарактеризувати ставлення влади імперій до українців?
3. Ставлення українських політичних сил Наддніпрянської України до війни
На початку Першої світової війни російська влада в Наддніпрянській Україні, як і в інших регіонах імперії, розгорнула широку пропагандистську кампанію. Війну оголосили «оборонною», оскільки вона ведеться для захисту «вітчизни» від «прусських варварів», а також для захисту братів-слов’ян.
Серед громадсько-політичних діячів Наддніпрянщини у ставленні до війни були діаметрально протилежні думки. Одна частина виступила за підтримку воєнних зусиль Росії. Так, один з лідерів українських соціал-демократів С. Петлюра опублікував у московському журналі «Украинская жизнь» статтю, де закликав народи Росії і, зокрема, українців виконати свій громадянський обов’язок перед державою, що дасть їм можливість у майбутньому розраховувати на «відповідні права».
10 серпня 1914 р. в Києві галицькі і буковинські емігранти-москвофіли заснували «Карпато-русский освободительный комитет». Його члени активно допомагали встановленню російської влади в Галичині.
Товариство українських поступовців зайняло нейтральну позицію, а від 1916 р. взагалі виступило проти війни та підтримки будь-якої з воюючих сторін.
• Чому серед українців Наддніпрянщини не існувало єдності у поглядах на війну?
4. Заснування та діяльність Союзу визволення України
14 серпня 1914 р. у Львові українські політичні емігранти-наддніпрянці створили Союз визволення України (СВУ) — самостійницьку українську політичну організацію. Його засновниками стали члени УСДРП (Д. Донцов, В. Дорошенко, Л. Цегельський), УСДС (О. Скоропис-Йолтуховський), українських есерів. Союз виступав за відокремлення України від Росії та створення на її землях конституційної монархії під протекторатом Австрії. СВУ вважав себе представником інтересів України перед Австро-Угорщиною, Німеччиною та іншими європейськими державами, мав своїх повноважних представників у Берліні, Софії, Стамбулі, Римі, Стокгольмі та Осло.
На гроші, надані урядами Німеччини та Австро-Угорщини, СВУ, що перебрався зі Львова до Відня, а потім до Берліна, розгорнув велику агітаційно-пропагандистську роботу. Чималу роботу СВУ проводив у таборах для військовополонених серед солдатів-українців, мобілізованих до російської армії.
• Якою була мета діяльності СВУ?
Члени-засновники СВУ
5. Український рух на західноукраїнських землях
Із початком війни в суспільно-політичному житті Австро-Угорщини відбулися суттєві зміни. Лідери українського руху вважали, що для реалізації національних вимог свого населення в цих умовах необхідно виявляти максимальну лояльність і вірнопідданість австрійській владі та імператору.
1 серпня 1914 р. у Львові заснували Головну українську раду (ГУР), до якої увійшли представники українських партій. Головою ради обрали К. Левицького. Рада мала взяти на себе функції єдиного представницького органу українців. 3 серпня рада оприлюднила звернення, в якому окреслила власну позицію у війні.
Свою проавстрійську позицію на початку війни заявила в Галичині греко-католицька церква. Митрополит А. Шептицький і кероване ним духівництво, що були для галицьких українців безперечними авторитетами в церковному й суспільно-політичному житті, дотримувалися чіткої антиросійської позиції.
5 травня 1915 р. у Відні Головна українська рада реорганізувалася в Загальну українську раду (ЗУР). До неї увійшли 34 делегати від українських політичних партій Галичини й Буковини, а також представники СВУ. Очолив ЗУР К. Левицький. Своєю метою Рада проголосила боротьбу за побудову самостійної Української держави на території підросійської Наддніпрянської України та запровадження територіально-національної автономії на українських землях у складі Австро-Угорщини.
Головна українська рада
• Чому українські політичні партії на західноукраїнських землях закликали до лояльності до Австро-Угорщини?
Документи розповідають
Зі звернення Головної української ради від 3 серпня 1914 р.
Перемога Росії мала би принести українському народові Австро-Угорської монархії те саме ярмо, у якім стогне 30 мільйонів українського народу в Російській імперії. Теперішня хвиля кличе український народ стати однодушно проти царської імперії, при тій державі, у якій українське національне життя найшло свободу розвитку. Перевага Австро-Угорської монархії буде нашою перемогою. І чим більше буде поразка Росії, тим швидше виб’є година визволення України.
1. Як ГУР ставилася до перебування українців під австро-угорською та російською владою?
2. Яку позицію, на думку авторів документа, повинні зайняти українці у війні?
6. Створення українських добровольчих військових формувань. Українські січові стрільці (УСС)
Західноукраїнські політики розуміли, що заяви про підтримку дій австрійського уряду у війні мають супроводжуватися реальними заходами. Разом із цим, усвідомлюючи, що війна змінить геополітичну ситуацію в Європі, вони намагалися використати її для реалізації своїх планів.
На початку серпня 1914 р. Головна українська рада заявила про необхідність формувати підрозділи українських добровольців у складі австрійської армії під назвою Українські січові стрільці (УСС). На думку керівників ради, цей захід мав усунути недовіру австрійської влади до українців та проросійські настрої в частини українського населення краю.
Заклики ГУР здобули підтримку серед українців Галичини. За твердженнями сучасників, протягом двох-трьох тижнів серпня 1914 р. повітові збірні пункти відвідало щонайменше 28-30 тис. добровольців для запису в український легіон. Однак віденський уряд через брак коштів і побоювання, мовляв, легіонери йдуть «виборювати незалежну Україну, а не боронити Австрію, прийняв рішення створити лише один полк УСС кількістю до 5 тис. солдатів. Комендантом легіону УСС призначили М. Галущинського.
Тим часом російська армія розгорнула швидкий наступ на Львів. Формування легіону було перенесено в Стрий. 3 вересня 1914 р. на привокзальному майдані за наказом начальника Начальної команди армії до складання присяги допустили 2 тис. добровольців з 5 тис., а решті запропонували повертатися додому.
Цей день став датою виникнення легіону Українських січових стрільців. Проте віденський уряд ставився до українських добровольців з обережністю й недовірою. Їх перш за все збиралися використовувати як диверсантів, розвідників і перекладачів.
Митрополит Андрей Шептицький освячує прапор Легіону УСС
На Буковині в листопаді 1914 р. було сформовано добровольчий гуцульсько-буковинський легіон.
• З якою метою створювався легіон УСС?
Висновки
• Геополітичні плани держав — головних учасників Першої світової війни стосовно України мали багато відмінного, але були спільними в тому, що жодна з них не цікавилася прагненнями самих українців.
• В умовах початку війни українські політичні діячі виробили свою власну позицію до війни. Історичною заслугою Союзу визволення України було те, що він став першою українською організацією, яка проголосила своєю метою створення самостійної Української держави.
• У складі австро-угорської армії в роки війни були сформовані добровольчі українські підрозділи.
Запитання і завдання
1. Яка роль відводилась Україні в планах країн Антанти і Троїстого союзу?
2. Чи можна вважати політику Російської та Австро-Угорської імперій стосовно українства на початку війни репресивною? Обґрунтуйте свою точку зору.
3. Охарактеризуйте ставлення політиків Наддніпрянської України до війни.
4. Як було засновано СВУ? Якою була його діяльність у роки війни?
5. Визначте особливості українського руху на західноукраїнських землях на початку війни.
6. Як відбувалося формування українських добровольчих військових підрозділів у складі австро-угорської армії? Чому такі підрозділи не створювалися у складі російської армії?
Коментарі (0)