Перше загальне засідання УАН відбулося 27 листопада 1918 р. На ньому президентом УАН був обраний усесвітньо відомий вчений В. Вернадський, а неодмінним секретарем — А. Кримський.

Мистецтво. Навесні 1917 р. за рішенням Центральної ради був заснований Український національний театр. Одночасно надавали фінансову допомогу професійним та аматорським театрам Києва й інших великих міст для постановки вистав видатних українських драматургів.

На сцені Українського національного театру ставили вистави акторські колективи мандрівного театру П. Саксаганського й «Молодого театру» Л. Курбаса. У січні 1920 р. розпочав самостійну театральну діяльність Г. Юра, заснувавши Театр імені І. Франка.

За гетьманування П. Скоропадського були створені Національний архів, Національний музей, Українська академія мистецтв, Національна галерея мистецтв, театри отримали державний статус.

Навесні 1918 р. в столиці було засновано Українську національну оперу під керівництвом М. Садовського.

У 1918 р. був створений Український державний симфонічний оркестр імені М. Лисенка та 27 національних професійних музично-хорових колективів у губернських і повітових центрах.

У січні 1919 р. за безпосереднім дорученням С. Петлюри була заснована Українська музична капела під керівництвом О. Кошиця. Капела дуже багато зробила для популяризації українського музичного мистецтва у світі. Вона гастролювала й мала тріумфальний успіх у більшості країн Європи, Нового Світу. Проте повернутися в Україну «посланцеві Петлюри» радянський уряд заборонив.

Того ж року в Києві була відроджена капела кобзарів.

Наступного року з’явилася Державна українська мандрівна капела «Думка». У 1920 р. була створена перша хорова капела під керівництвом учня М. Лисенка композитора К. Стеценка. Згодом була створена й друга капела. Вони обидві багато гастролювали, переважно в Лівобережній Україні.

Олександр Кошиць

На розвитку українського хорового співу глибоко позначилася творчість видатного українського композитора М. Леонтовича — відомого учня М. Лисенка, автора широковідомих обробок українських народних пісень для хору — «Щедрик», «Дударик», «Женчичок-Бренчичок», «Гаю, гаю, зелен розмаю», «Козака несуть», «Ой, зійшла зоря», народно-фантастичної опери «На русалчин Великдень». Життя надзвичайно талановитого композитора було злочинно обірване кулею чекіста.

Уже влітку 1917 р. Генеральний секретаріат освіти розгорнув діяльність з організації виставок українського образотворчого мистецтва та музеїв. Результатом цих зусиль стало відкриття восени 1917 р. Української національної картинної галереї. До її фондів були зібрані полотна найкращих українських і західноєвропейських майстрів. Подібні виставки або галереї було створено в Харкові, Катеринославі, Полтаві, Чернігові. Також організовано виставки художнього розпису кераміки, вишивки, народного одягу, тканих килимів тощо.

Микола Леонтович

Незважаючи на буремні події революції, громадянської війни й окупації, українські художники продовжували свою роботу. Протягом цього часу з’являються такі відомі роботи, як «Запорожці обідають» (1919) М. Самокиша, «Молохвійни» (1917 та 1919 рр.) О. Новаківського, «Осінній мотив» (1918) А. Маневича, «Маки й волошки» (1919) П. Холодного та багато інших.

Щоб підтримувати й розвивати українське мистецтво, у листопаді 1918 р. було створено Українську академію мистецтв. Одним з її засновників став О. Мурашко — художник з європейським іменем. «Утворити ґрунт для рідного самобутнього мистецтва, випустити з майстерень академії на арену мистецтва нові, молоді сили, пройняті національним духом» — такими були плани художника, життя якого обірвала рука невідомого вбивці.

Улітку 1917 р. в Києві був заснований Український національний музей. Протягом 1917-1919 рр. подібні музеї були відкриті й у більшості міст в Україні: 10 центральних, 37 губернських, по кілька десятків повітових і волосних музеїв.

На добу революції припадає злет творчості видатного українського графіка початку XX ст. Г. Нарбута (1886-1920). Художник досконало оволодів арсеналом декоративних засобів старої української графіки й виробив власний оригінальний стиль, створивши «Українську абетку» (1917), перші українські банкноти.

Г. Нарвут. Еней з військом. 1919 р.

Лебединою піснею вже серйозно хворого митця став класичний зразок графічної ілюстрації «Еней з військом» (1919). Автор органічно поєднав мотиви часів античності й українського бароко, зігрівши композицію доброзичливо-жартівливим та одночасно замилувано-захопленим ставленням до своїх героїв.

3. Релігійне життя

Лютнева революція 1917 р., розгортання українського національно-політичного руху посприяли пожвавленню й церковно-громадського руху. Його сенсом стали демократизація та відродження національних засад церковного життя. Українських священиків надихав приклад Грузинської православної церкви, яка після зречення царя проголосила себе автокефальною.

В Україні ставили вимоги запровадити в церковному вжитку українську мову, виборність духівництва, залучити до вирішення церковних справ церковні парафії, позбавити єпископат самовладства, властивого для Російської православної церкви.

Проведений у квітні 1917 р. Київський єпархіальний з’їзд духівництва та мирян прийняв радикальну ухвалу: «В автономній Україні повинна бути незалежна від Синоду Українська церква», а все духовенство, уключаючи єпископів, «повинне обиратися мирянами та кліром».

Наступного місяця було створено «Братство Воскресіння Христа», яке поширювало серед українців ідею скликання Всеукраїнського церковного Собору, заснування Української автокефальної православної церкви та розрив зв’язків з Московським патріархатом. Фактичним головою братства став протоієрей Василь Липківський. З цією ж метою було створено Всеукраїнську православну церковну раду (ВПЦР) - демократичну організацію за участі представників церкви (одна третина) і мирян (дві третини від загальної чисельності).

ВПЦР неодноразово зверталася до київського митрополита Михаїла, щоб єпископат РПЦ допоміг утвердитися українському церковному рухові. Однак той категорично відмовив і вимагав «розкаяння за негідні наміри». Ідею собору не підтримав жоден із тодішніх єпископів РПЦ, які проповідували на території України. Майже всі вони були росіянами за походженням і не співчували українському церковному руху, тим більше, що він ставив за мету й подолання всевладдя вищого кліру, наближення його до пастви.

4. Культурно-освітня діяльність громадських організацій

Разом із державою чинником розвитку культури стали громадські й кооперативні організації. Надзвичайно важливу роль у цій справі відіграло відроджене товариство «Просвіта». 20 вересня 1917 р. на І Всеукраїнський з’їзд «Просвіти» з’їхалося понад 4000 делегатів з України, Кубані, Бессарабії, Дону.

Громадська робота зосередилася на позашкільній освіті, видавництві підручників та українознавчої літератури. Видання літератури для школярів розпочало Товариство шкільної освіти, засноване й кероване І. Стешенком. Над цим же працювало видавництво «Українська школа», очолене С. Русовою та С. Черкасенком.

Робота окремих видавництв вражала своїми масштабами. Так, товариство «Час» видавало підручники накладом до 250 тис. примірників.

Громадські кооперативні організації своїми силами й коштами створювали мережі безкоштовних бібліотек-читалень. Найпомітнішу роль у цій справі відігравали книгозбірні й бібліотеки товариства «Просвіта», кількість яких досягнула 5 тис.

Незважаючи на вкрай важкі матеріальні умови, протягом 1914-1921 рр. українська культура отримала потужний імпульс для розвитку, досягнула нових успіхів.

Запитання та завдання

1. Назвіть найвідоміших діячів української культури цього історичного періоду.

2. Визначте суперечливість тенденцій розвитку культури 1914-1921 рр.

3. Порівняйте надбання в освіті, здійснені УЦР і гетьманським урядом.

4. Оцініть значення створення Української академії наук.

5. Дайте загальну характеристику розвитку театру, музичного мистецтва.

6. Оцініть значення тих запроваджень, які здійснював український церковно-громадський рух. Чому ієрархи РПЦ їх не підтримали?

7. Наскільки доцільно було в умовах економічної кризи й інтервенції значні ресурси суспільства витрачати на культурне будівництво?

8. Сформулюйте уроки, які дала Українська революція майбутнім поколінням, уключаючи й сучасні події.

9. Порівняйте виховні години у вашому класі з виховними годинами доби Української революції. Чи варто щось запозичити з колишніх виховних годин?

10. Поміркуйте, що рятує людину в моменти відчаю. Розкрийте значення поняття «сила духу».