Україна наприкінці 1919 — на початку 1920 р.
- 29-06-2022, 23:37
- 355
10 Клас , Історія України 10 клас Сорочинська, Гісем (рівень стандарту, нова програма)
§ 15. Україна наприкінці 1919 — на початку 1920 р.
За цим параграфом ви зможете:
- дізнатися, як було втретє встановлено більшовицький режим та яку політику більшовики здійснювали після цього в Україні;
- пояснювати, що таке націонал-комунізм;
- характеризувати Перший зимовий похід Армії УНР;
- розповідати про Холодноярську республіку.
Пригадайте:
1. Коли було вдруге встановлено владу більшовиків в Україні?
2. Що таке «воєнний комунізм»?
1. Політика більшовиків наприкінці 1919 — на початку 1920 р. в Україні
Наприкінці 1919-го — на початку 1920 р. більшовики втретє взяли під контроль більшу частину території України. На цей раз червоні стали обачнішими. У грудні 1919 р. вони оголосили, що визнають самостійність УСРР. Це була демагогічна політична заява, оскільки насправді ставилися завдання за будь-яку ціну не допустити відокремлення України від радянської Росії. Обіцяно було лише реалізувати право на використання української мови, що означало відмову від русифікаторської політики. Для посилення впливу радянської влади в Україні на місця скеровували агітаторів, яких один з більшовицьких лідерів Л. Троцький переконував: «Без українського вугілля, заліза, руди, хліба, солі, Чорного моря Росія існувати не може».
Особливо важливим для більшовиків було завоювати прихильність селян, які становили в Україні більшість населення. Тому безоглядне насадження колективних господарств було припинено. Новий земельний закон проголошував добровільність у створенні артілей і комун. Поміщицькі, монастирські й удільні землі, конфісковані радянською владою, передавалися селянам без викупу.
Більшовицький пропагандистський плакат, 1919 р.
Опорою РКП(б) в Україні була Комуністична партія більшовиків України (КП(б)У), яка була не національною комуністичною партією, а фактично обласною партійною організацією РКП(б). У середовищі КП(б)У було чимало комуністів, які виступали проти такого стану речей. Щоб приборкати внутрішню опозицію, Центральний комітет КП(б)У було розпущено. За участю присланих із Росії понад тисячі партпрацівників провели перереєстрацію членів Компартії України, після чого її склад зменшився на третину. Ця реорганізація розкрила справжню роль, яку більшовики відводили Компартії України.
Державність УСРР і на цей раз мала формальний характер. Військову й цивільну владу поєднував Всеукраїнський революційний комітет (Всеукрревком) — надзвичайний орган. Поновилася політика «червоного терору» проти тих, кого вважали ворогами революції.
У середині лютого 1920 р. Всеукрревком передав владні повноваження Раді народних комісарів УСРР (очолив X. Раковський) і Всеукраїнському центральному виконавчому комітетові (очолив Г. Петровський). У березні-квітні відбулися вибори до рад. Більшовики здобули в них до 80 % депутатських мандатів. Однак ради мали незначну реальну владу. Усі найважливіші рішення ухвалювалися органами КП(б)У. Столицею УСРР став Харків.
Для розколу українського селянства більшовики почали у березні 1920 р. створювати комітети незаможних селян (комнезами), які перебирали на себе владу на місцях.
Комнезами (комітети незаможних селян) — селянські організації в Україні, створені більшовиками для зміцнення своєї влади на селі в 1920 р., що використовувалися для здійснення заходів політики радянської влади у сільському господарстві.
Після повернення до влади більшовики відновили комуністичні перетворення в руслі політики «воєнного комунізму».
Промисловість перебувала в кризовому стані: багато підприємств не працювало, бракувало робочої сили. Тому більшовики відновили загальну трудову повинність.
Вивезення зерна з України
У сільському господарстві більшовики почали наділяти землею безземельних і малоземельних селян, унаслідок чого 52 % селянських дворів стали середняцькими. Однак уже в січні 1920 р. було відновлено продовольчу диктатуру й державну монополію на хліб. Поновилася продовольча розкладка, яка тепер, крім збіжжя, поширилася на м’ясо, яйця та окремі овочі. Розмір хлібної розкладки на 1920 р. становив 160 млн пудів. Проте реально заготовили тільки 65 млн пудів. Продрозкладка поширювалася на всі селянські двори, які мали посівні площі більше ніж три десятини. Установлювалася колективна відповідальність («кругова порука») сільських громад за здачу продовольства.
Купівля на вільному ринку заборонялася. У грудні розгорнулася підготовка до скасування грошового обігу. Був підготовлений проект заміни грошей «тродами» (трудовими одиницями). Напередодні запланованого скасування грошей (яке так і не відбулося), 4 грудня 1920 р., Ленін підписав «Декрет про безкоштовний відпуск продовольчих продуктів і предметів широкого споживання».
Після поразки денікінців Всеукрревком затвердив новий земельний закон, яким заборонялося відводити землю під колективні господарства без згоди селян. Однак у другій половині 1920 р. стала очевидною небезпека величезного недосіву зернових. Він став безпосереднім результатом продрозкладки. Знаючи наперед, що вироблену продукцію заберуть, селяни мали намір сіяти тільки для власних потреб.
• Що змінилось у політиці більшовиків після третього їх приходу до влади?
2. Націонал-комунізм
У 1918-1919 рр. ряд українських партій перейшли на сповідування комуністичних цінностей, намагаючись поєднати дві діаметрально протилежні ідеологічні доктрини — комунізм і націоналізм. Українські партії, що виступали за встановлення національного варіанта радянської влади, зараховують до націонал-комуністичного напрямку, який виник 1918 р.
Націонал-комунізм — узагальнена назва політичних течій і напрямків в Україні та поза її межами в першій третині XX ст., що поєднували ідеї комуністичної перебудови суспільства та створення суверенної Української держави.
У 1918 р. від Української партії соціалістів-революціонерів відокремилася група лівих, які створили партію УПСР (боротьбистів — від назви центрального органу партії — газети «Боротьба»). Її лідерами були Г. Гринько, В. Блакитний, П. Любченко, О. Шумський та ін.
Олександр Шумський
Із часом боротьбисти стали однією з популярних партій України. Партія орієнтувалася на українське селянство та національну інтелігенцію. Боротьбисти прагнули повної незалежності України, однак не йшли на союз із Петлюрою проти більшовиків, але підтримували його у боротьбі з Денікіним.
У 1918 р. місцеві організації загальноросійської партії лівих есерів об’єдналися в Українську партію лівих соціалістів-революціонерів. За назвою партійного органу російської газети «Борьба» партія дістала назву борьбисти. Борьбисти підтримували існування радянської влади в Україні, проте, на відміну від більшовиків, виступали не за диктатуру пролетаріату, а за диктатуру всіх трудових класів.
У 1919 р. від Української соціал-демократичної робітничої партії відкололася група, яка утворила партію УСДРП (незалежна) й оголосила про перехід на радянську платформу. У 1919 р. стала легальною опозицією більшовикам. Із посиленням незадоволення радянською владою незалежні соціал-демократи переходять у підпілля та розгортають збройну боротьбу проти більшовиків.
Щоб утримати владу в Україні, більшовики змушені були піти на союз із найвпливовішою українською партією національно-комуністичного спрямування — боротьбистами.
У серпні 1919 р. боротьбисти об’єдналися з УСДРП (незалежними лівими), унаслідок чого постала нова партія — Українська комуністична партія (боротьбистів) (УКП(б)). Новостворена політична організація сподівалася встановити в Україні національний варіант радянської влади з незалежним від Москви комуністичним урядом і власною Червоною армією. Іншим кроком боротьбистів щодо посилення своїх позицій стало намагання вступу до III Комуністичного інтернаціоналу, але їм відмовили і порадили об’єднатися з КП(б)У. Тому в березні 1920 р. партійна конференція УКП(б) ухвалила рішення про саморозпуск та організований вступ до КП(б)У. Загалом до КП(б)У увійшло на індивідуальних засадах 4 тис. колишніх боротьбистів, а О. Шумський став членом ЦК КП(б)У.
У червні 1920 р. до лав ЦК КП(б)У влилися і борьбисти.
У 1920 р. в Україні залишилася тільки одна націонал-комуністична партія — Українська комуністична партія. Вона була організована членами УСДРП (незалежної) і налічувала кількасот осіб. Партія не становила небезпеки для більшовиків. Тому їй дозволено було певний час існувати в УСРР (до 1925 р.).
• Яку мету ставили собі націонал-комуністи?
3. «Перший зимовий похід» Армії УНР
Поки більшовики уже втретє намагались утвердити своє панування в Україні, Армія УНР вирушила в так званий «Перший зимовий похід». Армія тоді складалася із Запорізької, Волинської, Київської та Залізної дивізій. Командувачем її був генерал М. Омелянович-Павленко, а його заступником — отаман Ю. Тютюнник.
6 грудня 5-тисячна українська армія, яка складалася з кінноти і посадженої на вози піхоти, розпочала похід. Перейшовши залізницю Козятин-Жмеринка, війську УНР у середині грудня 1919 р. довелося зіткнутися з білогвардійськими частинами.
Прагнучи відірватися від денікінців, Армія УНР в січні 1920 р. вийшла на Уманщину й Черкащину, де до неї приєдналися місцеві партизанські загони отамана А. Гулого-Гуленка. Зустріч із повстанцями піднесла бойовий дух українських частин. Командування Армії УНР покладало значні надії на партизанський рух проти більшовиків. І справді, багатотисячні повстанські загони після вигнання з країни денікінців повернули зброю проти червоних.
На південній Київщині відбулися перші серйозні бої Армії УНР з більшовицькими частинами, під час яких українські війська на деякий час визволили Канів і Черкаси. У середині лютого 1920 р. армія форсувала Дніпро й переправилася на Полтавщину. Тут частини отримали можливість деякий час відпочити, а також проводити агітаційну роботу серед місцевого населення.
Учасники Першого зимового походу
На Лівобережжі Армія УНР здобула Золотоношу. Проте, за наказом командування, війська невдовзі повернулися на правий берег Дніпра. Звідси Армія УНР вирушила на Херсонщину, де перебувала Червона Українська Галицька Армія. Сподівання, що галицькі війська перейдуть на бік Армії УНР, не справдилися.
У квітні 1920 р. катастрофічна нестача зброї та цілковите вичерпання боєприпасів змусили Армію УНР провести операцію із захоплення Вознесенська, у якому були значні військові припаси. Поповнивши запаси, армія вирушила на Поділля, щоб пробиватися на захід, на з’єднання з польськими військами. Похід завершився 6 травня 1920 року.
4. Холодноярська республіка
Холодноярська республіка — самопроголошене державне утворення, що існувало у 1919-1922 рр. на території Чигиринського повіту Київської губернії (нині Чигиринський район Черкаської області) у районі лісового урочища Холодний Яр, з центром у селі Мельники.
Основним осередком початку повстанського руху став православний Мотронинський монастир. Саме на прохання його ігуменьї, щоб захистити обитель від пограбування після гетьманського перевороту, місцевий учитель Олекса Чучупака створив загін охорони з 22 осіб. Він став першою українською військовою організацією у Холодному Яру. Незабаром загін самооборони монастиря перетворився на полк гайдамаків Холодного Яру. Начальником штабу полку став третій із братів — Петро Чучупака.
Повстанці з Холодного Яру
З лютого 1919 р. полк гайдамаків Холодного Яру виступив на підтримку влади Директорії УНР у Києві. Під час окупації України денікінцями загін отамана В. Чучупаки брав участь у їхньому вигнанні з Черкас. У цей час його чисельність сягнула 2 тис. осіб.
Згодом сформувалася Холодноярська республіка, територія якої охоплювала 25 сіл Чигиринщини. Її захищала 15-тисячна селянська повстанська армія, очолювана місцевими отаманами, що підпорядковувалися В. Чучупаці. Завдяки цим силам територія Черкащини довше за інші регіони України залишалася вільною від більшовицької окупації.
12 квітня 1920 р. у сутичці з червоним загоном загинув отаман В. Чучупака. Після цього Холодноярську республіку очолив Іван Деркач. Саме він керував загонами під час антибільшовицького повстання весни-осені 1920 року.
Остаточно існування Холодноярської республіки припинилось у 1922 р., коли ті, що залишалися на волі серед повстанських отаманів, потрапили в засідку й були ув’язнені. Проте вони спромоглися підняти повстання у Лук’янівській в’язниці Києва і вели нерівний бій, поки всі не загинули.
• Коли існувала Холодноярська республіка?
Висновки
• Наприкінці 1919 р., після розгрому військ генерала Денікіна, більшовики втретє установили свою владу в Україні.
• Повернення до влади більшовиків призвело до поновлення політики «воєнного комунізму» та «червоного терору» проти їхніх противників.
• Більшовики усували всі політичні партії, у яких вбачали своїх суперників, й здійснювали поступове формування однопартійної системи.
• Перший зимовий похід дозволив Армії УНР зберегти основу своїх збройних сил і продовжити боротьбу, використовуючи нову тактику.
Запитання і завдання
1. Як відбувався процес відновлення влади більшовиків? Яку політику вони проводили? 2. Як відбувалося становлення українського націонал-комунізму? Назвіть лідерів боротьбистів. Як називалася націонал-комуністична партія, що проіснувала до 1925 р.? 3. Як відбувався Перший зимовий похід Армії УНР? Хто очолював українську армію під час походу? 4. Обґрунтуйте, чому Холодноярська республіка є прикладом волелюбності й непокори українського народу. 5. Об’єднайтесь у малі групи та обговоріть місце і роль Першого зимового походу Армії УНР в Українській революції 1917-1921 рр.
Коментарі (0)