§ 39. Початок Другої світової війни. Розкол ОУН.

• До яких держав належали українські землі напередодні війни?

• Які наслідки для Закарпаття мало розчленування Чехословаччини?

• Коли і з якою метою було створено ОУН?

1. «Українське питання» напередодні Другої світової війни.

Напередодні Другої світової війни українські етнічні землі входили до СРСР, Румунії, Польщі та Угорщини. Окремі з цих країн розглядали «українське питання» в контексті захоплення нових українських територій. До прикладу, СРСР наголошував на важливості об’єднання усіх українських земель у складі УРСР. Звісно, для інших держав така позиція була неприйнятною. Ці землі цікавили також нацистську Німеччину, яка розглядала їх як продовольчу базу для майбутньої війни, а також як розмінну монету у відносинах з Угорщиною та Румунією. Лідерів світової політики — США, Велику Британію, Францію — непокоїла лише відповідність українських кордонів Версальсько-Вашингтонській системі. Звісно, самі ж українці мріяли про створення власної держави, але, на жаль, доля українського народу залежала передусім від співвідношення сил у світовій політиці.

Готуючись до війни, лідер нацистської Німеччини А. Гітлер планував анексувати польські землі, а після того напасти на Францію та Велику Британію. Щоб не вести війну на два фронти, він вирішив заручитися підтримкою Й. Сталіна. Економічне й політичне зближення СРСР та Німеччини пришвидшив провал англо-франко-радянських переговорів. 23 серпня 1939 р. міністр закордонних справ Німеччини Йоахім фон Ріббентроп та комісар закордонних справ СРСР В’ячеслав Молотов у присутності Й. Сталіна підписали в Москві німецько-радянський пакт (договір, що мав важливе міжнародне значення) про ненапад терміном на десять років — так званий «Пакт Молотова-Ріббентропа».

Німецько-радянський договір був звичайним явищем у міжнародній дипломатії. Натомість таємний протокол до нього розмежував сфери територіальних інтересів Німеччини й СРСР у Центральній та Східній Європі, чим порушував територіальну цілісність і суверенітет кількох держав. Польща мала бути поділеною по річках Нарев, Вісла і Сян, а Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва та частина Румунії (Бессарабія і Буковина) визнані радянською зоною впливу.

1. Як розглядали «українське питання» різні країни?

2. Які фактори сприяли зближенню Німеччини та СРСР?

3. Що передбачав таємний протокол до «Пакту Молотова-Ріббентропа»?

Мовою джерела. З виступу А. Гітлера на нараді вищого військового керівництва 23 серпня 1939 р.:

«У всьому світі є тільки три великі державні діячі: Сталін, я і Муссоліні. Муссоліні — найслабкіший... Сталін і я — єдині, хто бачить майбутнє. Таким чином, через кілька тижнів я простягну руку Сталіну на спільному німецько-російському кордоні й разом із ним візьмуся за новий поділ світу».

Мовою джерела. Сталін про «Пакт Молотова-Ріббентропа»:

«Ну, для початку ми обманули Гітлера».

1. Спрогнозуйте, яким уявлялося світове майбутнє А. Гітлеру і Й. Сталіну.

2. Початок Другої світової війни. Українці в польській армії.

1 вересня 1939 р. Німеччина напала на Польщу, а за кілька днів союзники Польщі — Велика Британія і Франція — оголосили війну Німеччині. Ці події стали початком Другої світової війни, до якої було втягнуто 61 країну та 80% населення світу. Німецька армія успішно просувалася на Схід, углиб Польщі. Виконуючи свої зобов’язання перед Німеччиною, у війну проти Польщі 17 вересня 1939 р. вступив СРСР. На західноукраїнські землі увійшла Червона армія Українського фронту під командуванням Семена Тимошенка. Ця військова операція тривала 20 днів і завершилася 6 жовтня. Як офіційний привід для введення своїх військ радянське керівництво називало захист майна і населення Західної України і Західної Білорусії. Урядові радянські заяви не розкривали справжніх мотивів Москви. Допомога «єдинокровним братам-українцям» і «братам-білорусам», що проживали у Польщі, не була найвищим пріоритетом радянського керівництва. Цей мотив радше давав можливість СРСР не виглядати агресором і представити інтервенцію Червоної армії у вигідному для себе світлі. 28 вересня 1939 р. німці захопили Варшаву, а тим часом у Москві СРСР та Німеччина уклали Договір про дружбу і кордон з таємним протоколом до нього. Більшість західноукраїнських земель було приєднано до СРСР.

Фактично і Німеччина, й СРСР порушили узвичаєні принципи ведення війни, ввівши збройні сили на територію Польщі. З огляду на норми міжнародного права, вони стали країнами-агресорами, а їхні дії вважають воєнним злочином.

Поляки чинили відчайдушний спротив німецьким воякам, а червоноармійців тривалий час сприймали як союзників, тому й стали для них легкою мішенню. Українці були другою за чисельністю етнічною групою у польській армії — їх тут налічувалося до 120 тис. Вони неодноразово виявляли відвагу та жертовність під час боїв, зокрема при обороні Варшави. Близько 8 тис. польських солдатів етнічних українців загинули в боях у вересні-жовтні 1939 р. Після окупації Польщі частина польських збройних сил, серед яких було кількадесят українців, відступили в Угорщину та Румунію, звідки були евакуйовані у Францію, а згодом — у Велику Британію. Більшість опинилася у радянських таборах: полонених польських солдатів депортували здебільшого у Катинь (Росія) і Старобільськ (Україна). Офіцерів-українців Війська Польського, які потрапили у радянський полон, розстріляли, а тих, хто вижив у полоні, мобілізували в армію генерала Владислава Андерса, створену в 1941 р. з ініціативи СРСР. Згодом її евакуювали в Іран. Відомо, що польські формування брали участь у війні з гітлерівцями на Італійському фронті.

Напис на плакаті: "Подати руку допомоги братнім народам Західної України і Західної Білорусії — наш священний обов’язок!»

Західні українці сприйняли вторгнення Червоної армії по-різному. Одні вважали його актом визволення від польського панування, тому особливого спротиву радянським бійцям не чинили, інші — чекали, як себе буде поводити нова влада. А вона намагалася діяти тут під уже відомими облудними гаслами: «Землю — селянам!», «Фабрики — робітникам!». Водночас поширювала листівки, у яких вторгнення виставлялось «історичним возз’єднанням великого українського народу».

1. Які події відбулись у вересні 1939 р.?

2. Стисло охарактеризуйте участь українців у польській армії.

3. Як реагувало населення Західної України на вторгнення Червоної армії?

Полонені солдати Війська Польського

Мовою джерела. Із Записки наркома внутрішніх справ СРСР Л. Берії Політбюро від 03.03.1940 р.:

«Справи військовополонених, що перебувають у таборах, — 14 700 осіб колишніх польських офіцерів, чиновників, поміщиків, поліцейських, розвідників, жандармів, осадників і тюремників, а також справи арештованих із західних областей України й Білорусі в кількості 11 000 осіб членів різних контрреволюційних шпигунських і диверсійних організацій, колишніх поміщиків, фабрикантів, колишніх польських офіцерів, чиновників і перебіжників — розглянути в особливому порядку, із застосуванням до них вищої міри покарання — розстрілу».

Тлумачення поняття «воєнний злочин» у Вікіпедії (витяг):

«...умисне позбавлення військовополоненого чи іншої особи, яка користується міжнародним захистом, права на справедливий та звичайний судовий процес;

...підступне вбивство чи поранення осіб, які є громадянами протилежної сторони конфлікту чи представниками ворожої армії...»

1. Чи можна кваліфікувати діяльність радянського керівництва як воєнний злочин?

3. Розкол ОУН. Андрій Мельник. Степан Бандера.

23 травня 1938 р. сталася подія, яку боляче переживали усі українські патріоти: у Роттердамі (Нідерланди) агент НКВС вбив керівника ОУН Євгена Коновальця.

Серед українських націоналістів посилилося внутрішнє протистояння, зумовлене різними поглядами на майбутнє ветеранів ОУН, котрі проживали за кордоном, та молодих галицьких радикалів.

Другий Великий Збір Українських Націоналістів, що відбувся у Римі в серпні 1939 р., затвердив Головою Проводу Українських Націоналістів (ПУН) Андрія Мельника. Йому навіть було присвоєно титул вождя, відповідального лише «перед Богом, нацією і своїм власним сумлінням». Тим часом галицька молодь, котра належала до ОУН, більше підтримувала Степана Бандеру — людину радикальних поглядів. З початком Другої світової війни з польських тюрем звільнили декілька тисяч оунівців, зокрема і С. Бандеру. Центром української еміграції на деякий час стає м. Краків, де у лютому 1940 р. С. Бандера ініціював конференцію націоналістів. Вона відхилила рішення Римського збору. Власне з цього часу ОУН розкололася на дві гілки: мельниківців — ОУН (м) та бандерівців — ОУН (б).

І мельниківці, і бандерівці однаково вважали більшовизм своїм спільним ворогом та прагнули незалежності України. Але якщо А. Мельник більше сподівався на підтримку нацистської Німеччини, то С. Бандера закликав спиратися лише на власні сили. Так само була різниця у засобах досягнення незалежності для Української держави. Мельниківці вважали, що це мав бути поступовий, еволюційний процес. Бандерівці були переконані, що ОУН повинна розгорнути революційно-партизанську боротьбу.

1. Що посилило внутрішнє протистояння в ОУН?

2. За яких обставин ОУН розкололася на дві гілки?

3. Чим відрізнялися погляди А. Мельника та С. Бандери?

Андрій Мельник (1890-1964)

Народився у с. Якубова Воля на Дрогобиччині. Доля з дитячих ліг підготувала йому важкі випробування: рано залишився без батьків, хворів на сухоти. Але це лише стало стимулом до занять спортом та здобуття вищої освіти. Воював у лавах Українських січових стрільців, був учасником боїв за гори Маківка та Лисоня. На останній потрапив у російський полон, де познайомився з Євгеном Коновальцем. Поразка національно-визвольних змагань 1917-1921 рр. змусила їх емігрувати. Разом у 1920 р. ініціювали створення УВО. Після повернення А. Мельника до Галичини, польська влада покарала його 4 роками ув’язнення за причетність до УВО. У 1929 р. вступив до ОУН, де з 1937 р. виконував функції скарбника. Після вбивства Є. Коновальця виїхав за кордон, очолив Провід українських націоналістів (ПУН) і став головою ОУН. З початком німецько-радянської війни перебував під домашнім арештом, а у лютому 1944 р. гітлерівці ув’язнили А. Мельника в концтабір Заксенгаузен, де перебував його політичний опонент С. Бандера. Після звільнення жив у Німеччині, а згодом у Люксембурзі. Третій Великий Збір Українських Націоналістів у 1947 р. обрав А. Мельника довічним головою ПУН.

«Будіть віру в прийдешнє, в Українську самостійну державу, в якій не буде місця ні визиску людини людиною, ні для національного гноблення, ні для затиску вільної думки, в якій український народ буде свобідним господарем по своїй волі».

Степан Бандера (1909-1959)

Народився у с. Старий Угринів біля Калуша на Івано-Франківщині. Навчався на агрономічному відділі Високої політехнічної школи у Львові, був пластуном. У 1928 р. вступив до УВО, де працював у відділі розвідки, а згодом пропаганди. Зі створенням ОУН долучився й до цієї організації. На конференції в Берліні у 1933 р. був офіційно затверджений Крайовим провідником ОУН на західноукраїнських землях. Ініціював та провів шкільну акцію проти полонізації української освіти. Підготував замах на одного з організаторів політики «пацифікації» щодо українського населення Галичини та Волині — міністра закордонних справ Польщі Б. Пєрацького, за що у 1934 р. заарештований і засуджений до довічного ув’язнення. Після звільнення у 1939 р. розробив план створення мережі ОУН у всій Україні. Від 10 лютого 1940 р. очолив Революційний провід ОУН. Із початком німецько-радянської війни проголосив Акт відновлення Української держави; працював над створенням національних збройних формувань. У липні 1941 р. нацисти заарештували його та відправили у концтабір Заксенгаузен. Після звільнення відразу переїхав за кордон, переховуючись від радянських агентів. Очолював провід Закордонних частин ОУН. 15 жовтня 1959 р. С. Бандеру вбив агент КДБ.

«Ні на що не здадуться навіть найкращі нагоди й готовність допомогти, якщо сама нація не виборює й не кує своєї долі власною боротьбою».

Коли українець Степан Бандера у Кракові очолив Революційний провід ОУН, ...

у США президент Франклін Делано Рузвельт осудив СРСР за агресію проти Фінляндії.

«Українське питання» напередодні Другої світової війни: http://www.istpravda.com.ua/ukr/articles/2013/08/28/135252/

Армія Андерса: українці на передовій польської перемоги: http://www.bbc.com/ukrainian/blogs/2016/05/160505_historician_blog_sx

Фільм «Обличчя української історії. Степан Бандера»: https://www.youtube.com/watch?v=R8aNZ_DZZwo

Підсумуйте свої знання

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

- 23 серпня 1939 р. — радянсько-німецький договір про ненапад і таємний протокол до нього («Пакт Молотова-Ріббентропа»);

- 1 вересня 1939 р. — початок Другої світової війни;

- 17 вересня 1939 р. — вторгнення Червоної армії на територію Західної України;

- 28 вересня 1939 р. — радянсько-німецький договір про дружбу і кордон і таємний протокол до нього;

- лютий 1940 р. — розкол ОУН на мельниківців і бандерівців.

2. Поясніть значення понять: країна-агресор, воєнний злочин, пакт.

3. Проаналізуйте діяльність А. Мельника та С. Бандери. Чому між цими діячами не було порозуміння?

4. Займіть позицію. «Напад СРСР на Польщу — це визвольний похід Червоної армії на західноукраїнські землі чи «ніж у спину» колишнім союзникам?» Наведіть аргументи.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно