§ 18. Воєнно-політична ситуація в Україні влітку 1919 - на початку 1920 рр.

• Коли було створено УСРР?

• Які економічні зміни запровадили більшовики в Україні у 1919 р.?

• Що передбачала політика «червоного терору»?

1. Воєнні дії влітку 1919 р. Наступ білогвардійських військ на Київ.

Улітку 1919 р. в Україні виникла складна військово-політична ситуація. За утвердження своєї влади на цій землі воювали білогвардійські війська під командуванням генерала Антона Денікіна і Червона армія. Нові спроби прорватись у центральні райони України робила також Армія УHP.

Скориставшись ослабленням більшовицьких військ, білогвардійці, а саме Добровольча та Донська армії, наступаючи з Дону, зуміли потіснити Червону армію в Донбасі, де бої тривали із січня 1919 р. Денікінці у травні цього ж року захопили Луганськ, у червні увійшли до Харкова і Катеринослава. Воєнно-стратегічна обстановка в Україні почала змінюватися на користь генерала А. Денікіна. Він 3 липня 1919 р. у Царицині (нині Волгоград) підписав «Московську директиву» збройним силам Півдня Росії — наказ про наступ на Москву. Головного удару мала завдати Добровольча армія. Білогвардійці планували встановити повний контроль над Україною, а потім оволодіти Москвою. Вони, борючись проти більшовиків, спиралися на фінансову та військову підтримку країн Антанти. Ідеологією «білого» руху стало гасло відновлення «єдиної і неділимої Росії», майбутній державний устрій якої мали визначати Установчі збори. Спроби більшовиків зупинити денікінські війська на території України не вдалися. Наприкінці серпня вони терміново залишили Київ. Більшовицька влада в Україні, втративши військову підтримку, політичний авторитет та соціальну опору в місті й селі, була ліквідована вдруге.

На Правобережжі падіння більшовицького режиму прискорили війська Директорії УНР та уряду ЗУНР. Опинившись улітку 1919 р. в районі Надзбруччя після невдалих військових дій УНР проти більшовиків, а УГА — проти польських військ, обидві сторони у липні того ж року підписали угоду про об’єднання збройних сил задля спільної боротьби за незалежність України. Чисельність об’єднаної армії становила 85 тис. вояків, із яких близько 50 тис. були галичанами. Вона контролювала простір, окреслений на півдні Дністром, на заході — Збручем, на сході — лінією Жмеринка-Вапнярка, на півночі — Гусятин—Бар. Ця невелика смуга землі, 90 км углиб і 350 км вшир, стала базою для контрнаступу з метою відновлення в Україні національної влади. Водночас за лінією фронту діяли повстанські загони отаманів Зеленого й Ангела, котрі підтримували Директорію. Проте повної узгодженості дій між українськими політичними силами не вдалося досягти. Євген Петрушевич й уряд ЗУНР орієнтувалися на боротьбу з Польщею та більшовицькою Росією і готові були укласти ситуативний союз із А. Денікіним. Натомість С. Петлюра схилявся до переговорів із більшовицьким урядом В. Леніна для координації зусиль проти денікінських військ. Відтак план воєнних дій українських армій був компромісним: на Одесу, яку захопили білогвардійці, спрямовували війська УНР, на Київ — УГА. Він виявився невдалим, позаяк передбачав розпорошення сил, хоча початково наступ українських армій, що розпочався у серпні 1919 р., розвивався успішно. Червоні війська, не маючи змоги стримувати українські підрозділи та білогвардійців, 30 серпня 1919 р. залишили Київ, до якого майже одночасно увійшли українські та денікінські війська, дотримуючись при цьому дружнього нейтралітету. Діючи разом із «білими», український уряд сподівався заручитися підтримкою країн Антанти. Однак Добровольча армія не збиралася в жодній формі визнавати українську державність. Українські підрозділи, не бажаючи воювати з потенційними союзниками, залишили Київ та відійшли до Василькова. Здача Києва була рівносильна поразці. Ця подія увійшла в історію як «Київська катастрофа». Отже, на початку осені 1919 р. майже вся Україна опинилася під владою білогвардійських військ.

Картина Леоніда Перфецького «Київ 31 серпня»

1. Чому влітку 1919 р. військово-політична ситуація в Україні загострилася?

2. Яке завдання стояло перед військами білогвардійців? Хто їх очолював?

3. Коли були об’єднані війська УГА та УНР? Які протиріччя між ними виникли?

Мовою джерела. Марко Безручко. «Від Проскурова до Чарториї»:

«Великий вплив на все українське військо зробило залишення українськими частинами тільки що взятої столиці України — Києва. Дух підупав, порив охолонув, у душу почала закрадатися зневіра в перемогу».

Мовою джерела. Прем’єр УНР Ісаак Мазепа:

«Так славно почався і так безславно скінчився похід об'єднаної Української Армії на Київ».

1. «Київська катастрофа» відбулася в серпні 1919 р.». Підберіть аргументи на підтвердження або спростування цієї тези, скориставшись матеріалами документів.

2. Денікінський режим в Україні.

Ще на початку наступу білогвардійських військ, у січні 1919 р., А. Денікін сформулював засади своєї політики: «єдина і неділима Росія», боротьба з більшовиками до кінця, встановлення порядку і запровадження тимчасової військової диктатури, смертна кара за участь у «бунтах», більшовицьких організаціях, за дезертирство в армії.

Перші кроки денікінського режиму засвідчили прагнення нової влади знищити сліди існування в недалекому минулому не лише УСРР, а й УНР.

Антиукраїнська політика проявлялась у різних формах. Територію України поділили на три області: Київську, Харківську і Новоросійську (центр Одеса) на чолі з керівниками із необмеженими в умовах військового часу повноваженнями.

У Києві був скинутий із п’єдесталу і розтрощений бюст Тараса Шевченка. В усі установи надійшла інструкція зняти його портрети. Закривали українські школи.

Українською мовою могли навчати дітей лише у приватних навчальних закладах. Ледь животіла Українська Академія наук, на фінансування якої не виділяли коштів. Спеціальні цензори проглядали запасники київських книгарень і вилучали навіть ті видання, які свого часу дозволила імперська цензура. Українські вивіски на крамницях замінили на російські, усі залізнічні станції перейменували російською мовою. Ненависть денікінців до більшовиків, серед яких було багато євреїв, подекуди переростала у єврейські погроми. Відповіддю на «червоний терор» більшовиків став «білий терор» денікінців.

Газета «Кієвлянин»

Економічна політика денікінського режиму передбачала відновлення великого землеволодіння. У селян, за сприяння військових команд, знову забирали землю і реманент. Згідно із законом про врожай 1919 р. третину зібраного зерна, половину скошених трав і шосту частину овочів селяни зобов’язувалися безоплатно віддавати поміщикам та орендарям, якщо останні заявляли про свої права на землю. Крім того, їх змушували вносити на потреби денікінської армії разовий податок — 5 пудів зерна з кожної десятини землі. За несвоєчасну поставку примусово стягали подвійну суму. Отже, білогвардійський податок виглядав не краще, ніж більшовицька продрозкладка. Внаслідок таких дій влади ситуація в українському селі стала напруженою як ніколи. Щоправда, у майбутньому білогвардійці обіцяли наділити селян землею за викуп, залишаючи за поміщиками значні земельні площі. Не кращою була ситуація у промисловості. Фабрики і заводи повертали власникам. Формально зберігали 8-годинний робочий день, проте реально він тривав 11-12 годин. Багато підприємств через нестачу сировини й палива працювали неповний робочий день або зупинялися зовсім, і робітники залишалися без зарплати. Практично перестали діяти профспілки. Нормалізувати економічне життя новій владі так і не вдалося.

1. Які завдання ставив А. Денікін перед білогвардійськими військами?

2. У яких формах проявлялася антиукраїнська політика денікінського режиму?

3. Визначте сутність змін в економіці. В чиїх інтересах вони здійснювалися?

3. Боротьба проти денікінців. Перший Зимовий похід військ УНР. Повернення більшовицького режиму.

Політика денікінців викликала хвилю обурення серед різних прошарків українського суспільства. Навіть ті, хто, сподіваючись на спокійне життя, початково симпатизували А. Денікіну, перейшли в опозицію. До соціальних мотивів неприйняття білогвардійського режиму в Україні додались і національні. У містах виникло антиденікінське підпілля. Невдовзі проти білогвардійської влади розгорнувся масовий повстанський рух, головною силою якого стали селяни. Значної шкоди денікінським військам завдали загони Н. Махна, організовані у Революційну повстанську армію України (махновців), яка налічувала близько 50 тис. вояків. У жовтні 1919 р. під їхнім контролем опинилися великі райони півдня України, зокрема Катеринослав, Каховка, Бердянськ, Перекоп. На звільнених територіях землю передавали селянам, фабрики і заводи — робітникам.

Наприкінці вересня 1919 р., в атмосфері загального невдоволення «білими», Директорія оголосила їм війну. Проте зіткнення з потужною Добровольчою армією закінчилося для українців невдачею. Українські армії опинились у «трикутнику смерті» й змушені були вести бої із трьома силами, кожна з яких переважала їх чисельно: з більшовиками, білогвардійцями і поляками, які окупували Західну Волинь та Поділля, залишивши українців без тилу. Першою припинила збройну боротьбу УГА, перейшовши на бік А. Денікіна. Євген Петрушевич виїхав до Відня. Натомість війська УНР ще деякий час чинили опір, однак згодом прийняли рішення перейти до партизанських методів боротьби. Частина військ УНР на чолі з генералом М. Омеляновичем-Павленком 6 грудня 1919 р. вирушила у рейд по тилах Добровольчої та Червоної армій, названий Першим Зимовим походом. Рейд тривав понад п’ять місяців. Війська подолали дві тисячі кілометрів, завдаючи втрат противникові. Навесні 1920 р. вони перейшли у райони, що зайняли поляки. 3 грудня 1919 р. С. Петлюра у Варшаві вів переговори із польським керівництвом про спільні дії проти більшовицької Росії.

У жовтні 1919 р. наступ проти денікінців розпочала Червона армія. 12 грудня того ж року білогвардійські війська залишили Харків, 16 грудня — Київ. На початку 1920 р. більшовики встановили контроль над Донбасом. У січні-лютому 1920 р. військові дії розгорнулися на Правобережжі. Упродовж лютого денікінські війська залишили південь України. Під контролем білогвардійців зостався лише Крим. Отже, боротьба за Україну, що упродовж другої половини 1919-початку 1920 рр. тривала між українськими арміями, більшовиками та білогвардійцями, завершилася перемогою більшовиків, які вкотре окупували території України.

1. Якою була реакція в суспільстві на денікінський режим?

2. Коли відбувся Перший Зимовий похід військ УНР?

3. Чим завершилася боротьба між українськими, більшовицькими та білогвардійськими військами?

Коли в Україні Київ було звільнено від більшовиків та відбулася «Київська катастрофа», ...

у США розпочав роботу установчий з’їзд Комуністичної партії Америки.

Фільм «Невідома Україна. «Більшовики перемагають»: https://www.youtube.com/watch?v=U0iatY5JwDU

Декларація уряду Української Народної Республіки про оголошення війни А. І. Денікіну: /book/xrestomatia/480.html

Підсумуйте свої знання

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

- липень 1919 р. — підписана угода між УНР та УГА про спільні військові дії;

- 30 серпня 1919 р. — більшовики покинули Київ;

- 31 серпня 1919 р. — «Київська катастрофа»;

- 6 грудня 1919 р. — початок Першого Зимового походу Армії УНР;

- 16 грудня 1919 р. — білогвардійські війська залишили Київ.

2. Поясніть значення понять: денікінський режим, «білий терор», «трикутник смерті».

3. Напишіть есе на тему: «Зовнішній ворог чи внутрішній розбрат? Хто більше загрожував суверенітетові держави?».

4. Заповніть таблицю «Перший Зимовий похід військ УНР».

скачать dle 11.0фильмы бесплатно