§ 19. Політика більшовиків у 1920 р. в Україні.

• Що передбачала політика «воєнного комунізму»?

• Які націонал-комуністнчні партії діяли в УСРР?

• Чому в Україні виник і поширився повстанський рух — отаманщина?

1. Відновлення більшовицької влади.

Утретє повернувшись в Україну, більшовики зробили все для того, щоб ніколи більше не втратити контроль над нею. Як і в попередні роки, політичний курс щодо України розробляли у Москві, й він ураховував насамперед інтереси більшовицького центру. Вони передбачали уніфікацію життя в Україні за російським зразком. Один із керівників РСФРР Лев Троцький говорив: «Без України немає Росії. Без українського вугілля, заліза, руди, хліба, солі, Чорного моря Росія існувати не може, вона задихнеться, а з нею і радянська влада, і ми з вами». Водночас, прагнучи заручитися підтримкою населення, більшовики намагалися проводити гнучкішу, ніж їхні політичні супротивники, політику. Зокрема, у документах, що прийняла РКП(б), було декларативно, позірно визнано незалежність УСРР і заявлено, що відносини між УСРР та РСФРР будуватимуться на федеративних засадах.

За нової ситуації КП(б)У погодилася на співробітництво з лівими українськими партіями: боротьбистами, борьбистами та утвореною у 1920 р. Українською комуністичною партією (укапістами). Курс цих партій на примирення з більшовиками пояснювався декількома чинниками. Насамперед настроями селянства, яке з надією зустріло обіцянки більшовицької влади здійснити справедливу аграрну реформу, а також сподіваннями національної інтелігенції на вільний розвиток української культури та власними прагненнями партійців створити в союзі з більшовиками незалежну Українську Радянську Республіку. Тому представники українських партій увійшли до більшовицьких органів влади.

11 грудня 1919 р. у Москві був утворений Всеукраїнський революційний комітет (Всеукрревком), головою якого обрано Григорія Петровського. На місцях формувалися революційні комітети (ревкоми). Вони мали встановити повний контроль над усім громадським, політичним та господарським життям на території України, сприяти впровадженню у республіці «воєнного комунізму» й забезпечити політичні умови, за яких можна було б перейти до організації постійних виборних органів влади. У середині лютого 1920 р., зміцнивши позиції більшовиків України, Всеукрревком припинив діяльність, передавши повноваження ВУЦВК на чолі з Григорієм Петровським та РНК УСРР, керівником якого був Християн Раковський. У березні — на початку квітня 1920 р. пройшли вибори до рад різних рівнів. За умов, що склалися, більшовики завоювали більшість депутатських мандатів: у повітових виконкомах — 70% місць, у губернських — 80%. Вони переважали також серед делегатів IV Всеукраїнського з’їзду рад. Проте результати виборів не відображали реального впливу опонентів більшовиків у масах, позаяк умови для агітаційної роботи були обмежені, політичних противників нерідко заарештовували або ж вони змушені були діяти у підпіллі. Вибори не стали ні рівними, ні прямими, ні загальними, ні таємними. Зрештою, новообрані ради не мали реальної влади, позаяк і надалі основні засади політики визначали РКП(б) та її структури на місцях. Водночас на селі були утворені комітети незаможних селян (комнезами), які утверджували більшовицьку владу.

1. До яких декларативних засобів вдалися більшовики, щоб остаточно встановити свою владу в Україні?

2. Чому націонал-комуністичні партії погодилися на співпрацю з більшовиками?

3. Які органи влади створили більшовики в УСРР? Якими повноваженнями були наділені ці структури?

2. Економічна політика.

В економічній сфері тривав «воєнний комунізм». Після відновлення влади в Україні більшовики втретє розгорнули широку націоналізацію промисловості, торгівлі, транспорту, фінансів. До державного сектора передали 11 тис. промислових підприємств. Особливу увагу звертали на вугільну та військову галузі, транспорт. Запроваджували загальну трудова повинність головно для чоловіків віком від 18 до 45 років, для технічних працівників — до 65 років. Робітників закріплювали за підприємствами, встановлювали норми виробітку, порушників трудової дисципліни карали. Проте одержавлення економіки відбувалося без належного обґрунтування та економічної доцільності. В умовах розрухи більшість націоналізованих підприємств не працювали. Утікаючи від злиднів, невлаштованості, відсутності джерел для існування, робітники переїжджали у село.

Згортаючи товарно-грошові відносини, державні органи широко вдавалися до позаекономічного примусу. Зокрема, в січні 1920 р. було створено Українську трудову армію, 30 тис. бійців якої забезпечували робочою силою окремі підприємства. У господарській практиці поширювали мілітаризацію праці, трудові повинності. Засилля адміністративних методів, сувора централізація, нехтування економічними законами, диктат комуністичної ідеології, труднощі воєнного часу — все це призвело до повного розвалу економіки. Голодні та холодні міста ледь животіли.

Вибирайте до ради бідноту і середняків. Женіть у шию куркулів Плакат. 1920 р.

В аграрному питанні більшовики початково намагалися проводити гнучкішу політику, застерігаючи своїх представників на місцях від насилля проти селян, які так і не стали власниками землі. Конституція УСРР, прийнята у 1919 р., скасувала приватну власність на землю, а декрет ВУЦВК «Про соціалістичний землеустрій» ввів державну власність на землю, заборонив будь-які цивільно-правові угоди з нею. Лише держава могла визначати правила володіння і користування землею. Землекористування встановлювалося у формі колективного та індивідуально трудового. 5 лютого 1920 р. Всеукрревком прийняв закон про землю. Згідно з його положеннями, закріплювалося зрівняльне землекористування. Землю розподіляли головно між малоземельними і безземельними селянами та сільськогосподарськими робітниками. Однак серед них був чисельний прошарок, який не зумів її освоїти. Зазвичай не вистачало реманенту, а іноді й достатнього уміння для ведення господарства. Щодо поміщиків, то їх не лише позбавляли землі та реманенту, а й виселяли зі своїх маєтків.

Проте більшовицькій владі швидко довелося видозмінити свою позицію у земельному питанні. Потреби промислових центрів та Червоної армії у продовольстві змусили її запровадити надзвичайні заходи: відновити державну монополію на хліб і продовольчу розкладку. Знову формували продзагони, які вилучали зерно у селян. Заготівлею хліба доручили займатися також армії, яка не гребувала розстрілами, запровадженням кругової поруки, іншими формами тиску на селян. Продрозкладку поєднували з боротьбою проти ворогів більшовицької влади, насамперед «куркулями» (з-поміж різного значення цього слова найуживанішим його відповідником є заможний селянин). Отже, спроба організувати економіку на комуністичних засадах — без приватної власності, товарно-грошових відносин — ще більше посилила руйнівні процеси в промисловості, сільському господарстві, торгівлі. Натомість вона сприяла швидкому зростанню державно-партійного апарату, який займався перерозподілом, що нерідко супроводжувався зловживаннями, задоволенням особистих і корпоративних інтересів, викривленням моральних принципів.

1. В якому стані перебувала економіка УСРР у 1920 р.? Чому?

2. Як більшовики втілювали у життя закон про землю?

3. Чому більшовики змінили позицію щодо земельного питання? До яких наслідків це призвело?

3. «Червоний терор». Повстанський рух у 1920-1921 рр.

Як і раніше, більшовики, не маючи достатньої підтримки в суспільстві, прагнули зберегти владу, вдаючись до деспотичних методів управління, терору проти усіх незадоволених. Створені ними каральні органи отримали широкі повноваження у боротьбі з ворогами більшовиків і здійснювали масові репресії проти усіх незгодних з їхньою політикою.

Тож не дивно, що такі дії спричинили збільшення масового невдоволення, котре переросло в антибільшовицький повстанський рух.

Прапор полку гайдамаків Холодного Яру

Його основну частину, як і в попередні роки, становили селяни. За статистикою більшовиків, у 1920 р. в Україні налічувалося 200-250 селянських повстанських загонів, тобто 2-3 загони на повіт. Більшовики називали їх бандами. Повстанський рух набув загрозливого для влади розмаху. Найактивніше діяла Революційна повстанська армія України (махновці), до якої у вересні 1920 р. входило понад 20 тис. бійців. Н. Махно мав значний авторитет серед селян. Про це заявляли і більшовицькі лідери: «Той факт, що Махно ще існує, той факт, що він, попри всі наші зусилля, й досі не знищений, а розпочинає рейд, який охоплює чотири губернії (Катеринославську, Донецьку, Харківську, Полтавську), пояснюється не стільки геніальністю Махна, скільки підтримкою села». Продовжувала боротьбу і Холодноярська республіка, яку більшовики змогли ліквідувати лише у 1922 р., обманом заарештувавши її отаманів.

Отже, селянство вперто чинило опір диктатурі пролетаріату та її економічній системі — «воєнному комунізму». Воно стало останньою силою, яка продовжувала боротьбу з більшовиками. Проте селянський рух був розпорошений, йому бракувало політичних сил, здатних згуртувати село. Власне тому на території України діяли сотні дрібних повстанських загонів, які боролися тільки в межах свого повіту. Все це створювало більшовикам сприятливі умови для їхнього знищення. Проти повстанців були кинуті регулярні підрозділи Червоної армії, війська ВЧК, частини особливого призначення (ЧОН), що складалися лише з комуністів і комсомольців, запроваджена винагорода за повідомлення про селян, котрі допомагали повстанцям (віддавалася частина конфіскованого у заарештованих майна). Над будь-ким постійно тяжіла загроза розстрілу. Однак, не змігши перемогти у масштабній війні проти селянства, більшовики були вимушені погодитися на тимчасові поступки селянам, запровадивши нову економічну політику. Про це — у наступному розділі.

1. Які каральні органи більшовицької влади існували в УСРР?

2. Як селяни реагували на політику «червоного терору»?

3. Чи змогли більшовики придушити виступи селян?

Мовою джерела. Нестор Махно:

«... коли революція ця, розгорівшись полум’ям, охопить собою всю Україну та звільнить її від усіх насильників і володарів, — тоді ми, її вірні бійці, розчинимося в міліонних лавах повстанського народу і перейдемо рука об руку з ними до вільного будівництва анархії».

1. Опираючись на документ, визначте ідейну основу махновського руху.

Мовою джерела. Проект Декларації Революційної Повстанської армії України (махновців):

«Комунізм, до якого ми прагнули, передбачає свободу особи, рівність самоуправління, ініціативу, творчість, достаток... Фундамент суспільства, який заклали комуністи-більшовики, знищивши всі партії, всіх своїх конкурентів, — нічого спільного з комунізмом не має. Це замкнена напіввійськова секта «солдатів Маркса» зі сліпою дисципліною і претензіями на безпомилковість та безапеляційність, що поставила перед собою мету створення тоталітарної держави без свобод і прав громадян, яка проповідує своєрідний ідеологічний расизм... Вони позбавляють усіх трудівників ілюзій на краще життя, вони створюють поліційне суспільство, найбільш жебрацьке, найнесправедливіше, де будуть вилучені радість праці, творчості, самодіяльності...

Для організованого налагодження нового господарського і громадського життя вільні селяни й робітники... створюють всюди на місцях свої громадсько-економічні організації, сільські комітети або ради».

1. Що було спільного, а що відмінного в поглядах «махновців» та більшовиків на поняття «комунізм»?

Мовою джерела. Звернення «Брати селяни і козаки» «Інформаційного Бюро Штабу Загону Холодного Яру» (4 червня 1919 р.):

«Брати селяни і козаки! Настав час всім кращим синам України... взятися за зброю. Не на грабунки, не на вбивства лунає цей заклик, ні, він закликає до боротьби... з насильством, неправдою, з якими прийшли до нас комуністи, які самі робити не хотіли, а прийшли до нас, аби жити нашими трудом... Отже, хто любить спокій, хто любить волю, хто любить свій рідний край, хай зараз же іде козаком до Холодного Яру, хай буде дійсно козаком. Хто має зброю, забирай її з собою, хто ж такої не має, але почуває себе здатним до козацтва, хай іде до нас. Гуртом скоріше здобудемо зброю. Знайте, брати, що Холодний Яр дійсно буде нашим оплотом, і він одіб’ється од усіх ворогів...»

1. Визначте, до чого закликали холодноярівці. Яку форму протесту вони обрали?

Коли в Україні, відповідно до політики «воєнного комунізму», було створено Українську трудову армію, ...

у світі, відповідно до рішень Паризької мирної конференції й Версальського мирного договору, набув чинності статут Ліги Націй.

Тема практичної: Отаманщина і повстанський антибільшовицький рух: ідейні основи і практика. Опрацюйте матеріал параграфа та цитати з писемних джерел. Виконайте завдання до карти. Дайте письмові відповіді на запитання: 1)Які причини зумовили повстанський рух? 2) В яких документах були зафіксовані заклики до збройної боротьби? 3) На яких ідейних основах ґрунтувався рух «махновців» та «холодноярівців»? 4) Яка мета «махновців» та «холодноярівців»? Як вони намагалися втілити її в життя?

Наказ армії Південного фронту «Про ліквідацію анархії і безпорядків у повстанській армії Н. Махна» (1920 р.): /book/xrestomatia/

Підсумуйте свої знання

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

- грудень 1919-лютий 1920 рр. — діяльність в УСРР Всеукраїнського революційного комітету (Всеукревком);

- січень 1920 р. — створено Українську трудову армію:

- 5 лютого 1920 р. — прийнято закон про землю.

2. Поясніть значення понять: куркулі, отаманщина, Всеукрревком, комнезами, загальна трудова повинність.

3. Підготуйте історичну довідку на тему: «Воєнний комунізм у 1920 році».

4. «Більшовики будували тоталітарну державу без свобод і прав громадян». Спростуйте або підтвердіть думку, навівши аргументи.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно