§ 1. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ НА ПОЧАТКУ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

1. Україна в геополітичних планах протиборчих сторін

Чи погоджуєтесь ви з твердженням авторів, що Україна була об’єктом геополітики окремих європейських держав?

Перша світова війна, яка спалахнула понад 100 років тому внаслідок протистояння й прагнення до переділу світу двох воєнних блоків — Троїстого союзу (або Центральних держав) й Антанти, — втягнула до своєї орбіти майже сорок держав світу. Перша світова війна розпочалася 1 серпня 1914 р.

Україна, маючи вагомий економічний потенціал, стала об’єктом геополітичних інтересів протиборчих сторін.

Які були плани Німеччини та Австро-Угорщини щодо України? Чого насамперед прагнули країни Троїстого союзу?

З довідки Генерального штабу Німеччини від 1 грудня 1915 р.

Росія може існувати тільки через посідання багатої України. Якщо ми зуміємо змінити стан України... то завдамо смертельний удар Росії. Україна, відділена від Росії, створить мур між Росією, Центральними державами та Балканами, закриваючи доступ до Чорного моря.

З ноти Міністерства закордонних справ до послів Австро-Угорщини в Константинополі й Берліні від 20.11.1914 р.

Головною нашою метою в цій війні є послаблення Росії, а тому у випадку перемоги ми розпочали б створення незалежної від Росії Української держави. На наш погляд, існування такої держави завдало б значної шкоди пануванню Росії на Чорному морі, або, навіть, знищило б його.

Окрім того, Німеччина розглядала українські землі як плацдарм для проникнення на Схід, а Австро-Угорщина під гаслом возз’єднання «братів-русинів» планувала захопити Волинь і Поділля, що були у складі Російської імперії.

Росія, під прикриттям «віковічної мети об’єднання всіх руських земель», претендувала на Східну Галичину, Закарпаття й Північну Буковину, що входили до Австро-Угорщини.

Чому російська влада звертається до галичан з таким документом? Чого вона реально прагне? Доведіть.

З Маніфесту «До населення Галичини»

Довгі роки страждав руський народ під іноземним ярмом... Нехай не буде більше поневоленої Русі! Спадщина святого Володимира, земля... князів Данила і Романа хай піднесе прапор єдиної, великої, неділимої Росії! Хай сповниться Боже Провидіння, що благословило збирачів Руської землі. Хай Господь допоможе Миколі Олександровичу, Імператору Росії, завершити діло Івана Калити...

Протидіючі сторони у своїх стратегічних планах спекулювали «українським питанням», стверджуючи, що для них важливо поєднати весь український народ, але неодмінно в межах своєї держави. Водночас ворогуючі держави розгорнули боротьбу за союзників. Так, австрійські й російські дипломати схиляли Румунію воювати на їхньому боці, обіцяючи надання українських земель, які вони планували відібрати один в одного.

Для українців війна набула особливої трагічності. За відсутності власної держави, котра мала б захистити їхні інтереси, народ опинився у протиборчих таборах. Понад 3,5 млн українців у російській армії і 250-300 тис. — в австрійській воювали за чужі інтереси. Та найгіршим виявилося те, що сини одного народу, розділеного імперськими кордонами, були змушені вбивати один одного.

2. Ставлення населення й політиків Наддніпрянщини до війни

Яким було ставлення населення й політиків до війни в підросійській Україні? Якою би була ваша позиція щодо війни, якщо б ви жили тоді на цій території? Чому?

З початком війни перед українцями постали питання — як ставитися до неї і кого підтримувати. Уряди ворогуючих країн закликали своїх громадян захищати Батьківщину. Ніхто не хотів мати вигляд агресора. Росія оголосила, що боронитиме інтереси слов’ян. На території імперії домінували патріотичні настрої. Вони поширилися і на українські землі. Чимало людей брали участь у маніфестаціях на підтримку війни.

Спираючись на документ та ілюстрацію, опишіть, як реагувало населення підросійської України на початок війни.

З книги «Історія рідного краю: Миколаївщина»

2 серпня 1914 р. про початок війни стало відомо в Миколаєві. У храмах відслужені молебні про дарування перемоги над ворогом. 4 серпня в місті пройшла кількатисячна маніфестація робітників суднобудівного заводу, що продемонструвала підтримку уряду. Патріотичні настрої проявилися й у квітні 1915 р., коли Миколаїв відвідав імператор Микола II.

Миколаївські робітники зустрічають Миколу II (квітень 1915 р.)

Деякі політичні сили Наддніпрянщини звернулися до українців із закликом підтримати Росію у війні. З такою ідеєю виступив лідер українських соціал-демократів Симон Петлюра. Він опублікував у московському журналі «Украинская жизнь» статтю, де закликав народи Росії виконати свій громадянський обов’язок перед державою, що дасть їм можливість у майбутньому розраховувати на «відповідні права».

Підтримували Росію й політичні емігранти — москвофіли, які перебралися з початком війни із західноукраїнських земель до Києва. Вони створили «Карпато-руський визвольний комітет» і через нього закликали українців Галичини зустрічати російську армію вітальними дзвонами в церквах. Однак російська влада обережно ставилася до таких рухів. Зокрема, вона уважно спостерігала за діяльністю «Товариства українських поступовців» (ТУП), яке на початку війни рекомендувало українській інтелігенції дотримуватися нейтралітету. Багатьох лідерів ТУП було взято під нагляд поліції, а Михайла Грушевського заарештували за підозрою в шпигунстві.

3. Вплив війни на політичний рух у західноукраїнських землях

Які можливості вбачали у війні західноукраїнські політики? Чому вони підтримали Австро-Угорщину? Які кроки в цьому напрямі було здійснено?

Політики й національно свідома громадськість західноукраїнських земель розглядали війну як можливість виборювати власну державу. Лідери трьох українських партій (Українська національно-демократична партія, Українська радикальна партія, Українська соціал-демократична партія) 1 серпня 1914 р. створили у Львові міжпартійну організацію — Головну українську раду (ГУР). Головою обрали Костя Левицького.

ГУР мала на меті визначення української політики щодо Австро-Угорщини та розвитку національного руху в умовах війни. Рада вирішила підтримати Австро-Угорщину в конфлікті з Росією, оскільки та проводила жорстку політику щодо українства. На думку лідерів ГУР, парламентські традиції Австро-Угорщини давали шанс українській автономії.

З Маніфесту Головної української ради від 3 серпня 1914 р.

Йдучи війною на Австро-Угорську монархію, Росія загрожує загибеллю українського національного життя, яке знайшло захист у конституційному устрої Австрійської держави. Перемога Росії принесе українському народові Австро-Угорської монархії те саме ярмо, в якім стогне 30 мільйонів українців в Російській імперії.

Перемога Австро-Угорської монархії стане нашою перемогою. І що більше буде поразка Росії, тим швидше настане визволення України... Нехай на руїнах царської імперії зійде сонце вільної України!

Українські політики вважали, що таку заяву Австро-Угорщина належно оцінить і сприятиме українській автономії. ГУР звернулася з відозвою до українців, закликаючи всіх, хто не підлягав мобілізації, створювати загони добровольців для захисту Австро-Угорщини. Ці формування планували політично підпорядкувати Головній українській раді.

Заснування ГУР активізувало політичну активність й організованість українського руху, головною метою якого було створення своєї автономії в межах Австро-Угорщини.

Українські політичні сили, які активізувалися з початком війни, усвідомлювали, що відродити українську державу без створення збройних формувань неможливо. Першим кроком на цьому шляху ще напередодні війни стали збори львівського товариства «Січові стрільці» (1913 р.), котре складалося з учнівської та студентської молоді. Згодом осередки товариства виникли й в інших містах Галичини. Напередодні війни їх нараховувалося 96, вони об’єднували понад 8 тис. членів. З початком Першої світової війни Австро-Угорщина розгорнула мобілізацію й дозволила Головній українській раді створити (з тих, кого не призвали до збройних сил) добровольчі стрілецькі формування. До лав Українських січових стрільців (УСС) зголосилося 28 тис. добровольців. Але австрійський уряд наважився озброїти лише 2,5 тис. осіб, котрі згодом були об’єднані в Легіон Українських січових стрільців. Серед зарахованих до лав УСС були й дівчата.

Становлення Легіону УСС відбувалося в структурах австрійської армії, адже тоді це був єдиний можливий шлях узаконити українське національне військове формування.

Національне військове формування — підрозділ вояків, метою якого є захист інтересів свого народу.

Це не означало, що стрілецтво мало намір відстоювати чужі йому інтереси. З формуванням УСС пов’язувалися сподівання українців на виборювання своєї державності, свідченням чого стали намагання січовиків відмовитися складати присягу на вірність австрійській монархії та спроби скласти власну присягу. Попри безуспішність цієї справи, українці продемонстрували пріоритети вояків УСС.

Які почуття викликає у вас ця присяга? Про яку мету УСС вона свідчить?

Прапор «Січових стрільців»

З окремої присяги, яку проголошували вояки УСС

Я... — Український Січовий Стрілець,

присягаю українським князям, гетьманам Запорізької Січі, могилам і всій Україні, що вірно служитиму Рідному Краєві, боронитиму його перед ворогом, воюватиму за честь української зброї до останньої краплі крові.

Яка ідея листівки? На кого вона розрахована? Які ідеї втілені на прапорі УСС?

Юрій Буцманюк. Поштова листівка серії «Січові стрільці» (початок XX ст.)

Січові стрільці швидко перетворили своє формування на військову структуру з національною символікою, відзнаками й українською термінологією.

Ідеєю відродження української державності разом з ГУР опікувався Союз визволення України (СВУ), створений у Львові 14 серпня 1914 р. політичними емігрантами з підросійської України (Д. Донцовим, В. Дорошенком, А. Жуком, М. Залізняком та ін.).

Які основні ідеї документа? Чому лідери СВУ пов’язують майбутнє України з «розбиттям Росії у війні»? Чи можна погодитися із цим твердженням? Чому?

З програмного документа СВУ «Наша платформа»

У Союзі стоять на позиції державної самостійності українського народу, а реалізацію своїх стремлінь зв’язують з розбиттям Росії у війні.

Національно-політичною платформою Союзу е державна самостійність України. Формою правління... має бути конституційна монархія, з демократичним внутрішнім устроєм політичним, однопалатною системою законодавства, громадянськими, мовними і релігійними свободами. У разі прилучення до Австрії українсько-російської території, Союз буде обстоювати створення з усіх земель, заселених українським народом в Австрії, автономного краю.

У зверненні СВУ «До українського народу в Росії» австрійців і німців називали визволителями, які допоможуть «розвалити тюрму народів, що зветься імперією царя». Така позиція привернула увагу німецького уряду, зацікавленого в послабленні Росії зсередини, і він надав фінансову підтримку лідерам СВУ.

Організаційний центр СВУ розташувався у Відні, мав філії — у Берліні, Львові, Лозанні й Стамбулі, а його представники діяли в десяти країнах. СВУ прагнув представляти інтереси всієї України і проводити переговори з державами Троїстого союзу, спрямовані на визволення українських земель з-під гніту російського царату. СВУ вів активну роботу серед полонених солдат російської армії — українців. Значну їх кількість вдалося перевести до окремих таборів в Австро-Угорщині (Фрайнштадт, Дуна-Сардагель) і Німеччині (Вецляро, Зальцведель, Рештат), де були ліпші умови життя й здійснювалася національно-просвітницька діяльність.

Завдяки діяльності СВУ з полонених українців були сформовані Сірожупанна й Синьожупанна дивізії, що пізніше воювали за незалежність Української Держави.

СВУ представляв більш радикальні позиції українського руху порівняно з ГУР, що відбивалося не тільки в його політичній програмі, а й практичній діяльності. Але не всі країни Троїстого союзу схвально ставилися до СВУ. Зокрема, Австро-Угорщину бентежило, що діяльність СВУ на національному ґрунті посилить напругу на її території.

Критично оцінили діяльність СВУ й окремі українські політики. Ліві соціал-демократи звинуватили його у сприянні австро-угорському імперіалізму, а М. Грушевський заявив, що СВУ не має права виступати від імені українців, які проживали в Російській імперії.

Водночас політичні лідери Галичини, Буковини, Наддніпрянщини усвідомлювали потребу створення єдиного представницького органу, що мав відстоювати національні інтереси всього українського народу.

У 1915 р. на основі реорганізації ГУР було засновано Загальну українську раду (ЗУР) у Відні. Головою ЗУР обрали Костя Левицького. На її установчому засіданні проголошувалось, що вона є «репрезентацією всього українського народу на час війни». Рада виклала свої програмні засади в Маніфесті «До всіх народів цивілізованого світу», де намагалася привернути увагу громадськості до ідеї відродження української держави в межах її етнічних земель.

Погляд зблизька

Уявіть, що в населеному пункті, де ви мешкаєте, вирішили перейменувати одну з вулиць на честь видатної особистості української історії, про яку ви можете дізнатися із цього розділу підручника.

Оберіть ту особистість, пам’ять про яку, на вашу думку, має бути увічнено в назві вулиці. Свій вибір аргументуйте.

Підготуйте медіатекст (інформаційне повідомлення, рекламну листівку, пост на вашій сторінці в соціальних мережах), за допомогою якого переконайте громаду вашого населеного пункту в правильності такого вибору.

Михайло ГАЛУЩИНСЬКИЙ (1878-1931) — культурно-освітній і громадсько-політичний діяч, педагог, військовик, публіцист.

Народився в родині священика. Навчався у Львівському і Віденському університетах. У студентстві брав участь в українському громадсько-політичному житті, був членом «Молодої України», очолював товариства «Академічна громада» у Львові та «Січ» у Відні. Викладав у гімназіях Львова і Золочева.

З 1909 р. — директор української гімназії товариства «Рідна школа» в м. Рогатині (тепер Івано-Франківська область). У цей період він став провідним організатором гімназійної освіти в Галичині.

Учасник Першої світової війни. У 1914 р. призначений Бойовою управою УСС командувачем Легіону Українських січових стрільців (УСС). Із середини 1915 р. — військовий референт при командуванні австрійської армії. У 1918 — активний учасник Листопадового повстання у Львові.

У 1921-1924 рр. — професор Львівського (таємного) українського університету. У 1925 р. став одним із співзасновників і провідним членом Українського національно-демократичного об’єднання (УНДО). У 1928-1931 рр. обирався сенатором і віце-президентом (віце-маршалком) польського сенату від УНДО.

Проводив активну роботу щодо захисту прав і гідності українців у Польщі.

Помер у Львові, де й похований.

Вільгельм Франц фон ГАБСБУРГ-ЛОТРІНҐЕН (Василь Вишиваний) (1895-1948) — український військовий діяч, політик, дипломат, поет, австрійський архікнязь (ерцгерцог), полковник Легіону Українських січових стрільців. Вільгельма Габсбурга знали в Україні як Василя Вишиваного, під ім’ям, яке йому дали українські вояки під час Першої світової війни. Він вважався одним з претендентів на український трон у разі утворення монархічного ладу. Прославився військовими й дипломатичними здібностями, поезією та любов’ю до України. У 1947 р. його було викрадено радянськими спецслужбами. Помер у Лук’янівській в’язниці.

Григорій (Гриць) КОССАК (1882-1939) — педагог, громадський і військовий діяч.

Народився в сім’ї коваля. Навчався в Дрогобицькій гімназії, потім у Дрогобицькій учительській семінарії, після закінчення її працював сільським учителем.

На початку Першої світової війни мобілізований до австрійської армії. Мав чин офіцера кавалерії. Згодом відкликаний з діючої армії на клопотання Бойової управи УСС для формування УСС. 3 серпня 1914 р. його призначено отаманом другого куреня Легіону Українських січових стрільців. У 1917-1918 рр. — заступник командира, а згодом командир вишколу УСС.

Після підписання Договору між командуванням УГА та командуванням Добровольчої армії в 1919 р. з групою старшин і стрільців покинув армію та переїхав у Закарпатську Україну. Згодом жив в еміграції в Австрії та на Закарпатті. У 1924 р. повернувся до УСРР. Згодом був заарештований органами НКВС і розстріляний.

Кость ЛЕВИЦЬКИЙ (1859-1941) — політичний діяч, науковець.

Народився в родині священика. Після закінчення Станіславської гімназії (1878) здобув юридичну освіту у Львівському й Віденському університетах. У 1884 р. отримав науковий ступінь доктора права. Відкрив адвокатську канцелярію уЛьвові.

Очолив боротьбу українських парламентарів за український університет і реформи виборчої ординації до Галицького сейму. Став одним з найавторитетніших українських політиків. На початку Першої світової війни очолив Головну українську раду.

Після поразки Української революції емігрував, був членом закордонного уряду Західноукраїнської Народної Республіки. У 1924 р. повернувся в Галичину. Член Українського національно-демократичного об’єднання, член Начальної ради адвокатів у Варшаві, очолював Союз українських адвокатів. Після входження Західної України в УРСР очолив Український комітет захисту і делегацію галицької громадськості до речників нової влади (1939), за що був ув’язнений на два роки.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Заповніть пропуски в тексті, використовуючи наведені нижче слова.

Австро-Угорщина під гаслом возз’єднання ... планувала приєднати до своїх володінь ... і ..., котрі перебували у складі Російської імперії. Росія, під прикриттям віковічної мети об’єднання всіх ..., претендувала на... ..., .... і..., які входили до Австро-Угорщини.

Слова: «руські землі», «брати-русини», Східна Галичина, Закарпаття, Північна Буковина, Волинь, Поділля.

2. Покажіть на карті № 1 (див. Альбом карт) регіони України, на які претендували Австро-Угорщина та Росія.

3. Як поставилися до війни політичні сили й населення підросійської України та західноукраїнських земель?

Заповніть таблицю:

5. Як ви розумієте вислів І. Франка: «На шахівниці політики Європи українці не є навіть нікчемним пішаком»?

6. Поясніть, чому початок війни обумовив розкол українського руху.

7. Ще в серпні 1914 р. в Маніфесті ГУР були пророцькі слова: «Український народ належить до тих народів, яких війна і її наслідки зачеплять найбільше». Як ви вважаєте, чим керувалися лідери ГУР, даючи таку оцінку майбутнього?

8. Доведіть, що Легіон УСС був національним військовим формуванням.

9. Як ви розумієте слова сучасного вітчизняного історика Ярослава Грицака: «...для українців революція почалася не в 1917 році, а в 1914 році»? Чи погоджуєтеся ви з думкою науковця? Чому?

10. Розробіть сценарний план історично-мистецької вітальні «Ой у лузі червона калина: мистецтво Українських січових стрільців». Підготуйте рекламний буклет до цього заходу, використовуючи ілюстрації підручника, а також самостійно дібрані матеріали.

Олена Кульчицька. Графічні роботи із серії, присвяченої Січовим стрільцям (1914-1915 рр.)

скачать dle 11.0фильмы бесплатно