§ 3. Воєнні кампанії 1914-1916 рр.

1. Театри бойових дій у 1914 р.

На Західному фронті перші тижні війни пройшли під знаком енергійного наступу німецької армії, яка намагалася реалізувати план швидкої перемоги (так званий план Шліффена). Німецькі війська зайняли бельгійську столицю - Брюссель, а також вийшли на оперативний простір, який давав змогу зайняти Париж. Французький уряд залишив столицю і перебрався в Бордо. У Берліні вважали, що захоплення Парижа є справою тільки часу. Однак драматична битва французьких і німецьких військ на р. Марні у вересні 1914 р. показала, що сподівання німецького командування були передчасні: німецькі війська були змушені відступити від Парижа, плани на швидку перемогу зазнали краху, розпочався тривалий позиційний період війни. До середини жовтня утворився суцільний фронт від швейцарського кордону до берега Північного моря.

На Східному фронті німецькі війська мали за завдання (до перемоги над Францією) стримувати наступ російських військ у Східній Пруссії й бути готовими надати допомогу австрійським військам у Галичині. Австрійське командування мало на цьому напрямку амбітніші й водночас менш реалістичні цілі. Його план передбачав стрімкий наступ у межиріччі Вісли та Західного Бугу й, за підтримки німецьких військ, розгром російських сил у Польщі. Російське командування планувало скерувати головні сили проти Австро-Угорщини. У Східній Пруссії наступ російської армії виявився вкрай невдалим, у результаті оточення вона зазнала великих втрат. У Галичині ж російський наступ, що почався в середині серпня, розвивався успішно. Тут, усупереч усім прогнозам, російська армія захопила ініціативу. На початку вересня російські війська без бою зайняли Львів, невдовзі вийшли до р. Сян і оточили фортецю Перемишль. Поразка австро-угорської армії в Галицькій битві поставила її на грань катастрофи, і тільки наступальні операції німецьких військ у напрямку Варшави й Лодзі дали змогу стабілізувати фронт.

Основні бойові операції на фронтах Першої світової війни в 1914-1916 рр.

Французькі солдати під час бою. Вересень 1914 р.

На Балканах активно діяла сербська армія. Принциповою для ворожих сторін - австро-угорської та сербської армій - була битва за Белград. Сербам до грудня 1914 р. вдалося звільнити захоплену австро-угорським військом столицю і визволити країну від ворожих військ. Ведучи війну за національну свободу, серби водночас ігнорували національні прагнення інших балканських народів - виступали з позиції «Великої Сербії».

Активні бойові дії на боці Центральних держав розпочала й Туреччина, хоча спочатку турецький уряд заявив про нейтралітет. На практиці турецька армія перебувала під контролем німецької військової місії. Турецький генштаб планував вести війну на два фронти: на Кавказі проти Росії, у районі Суецького каналу і в Єгипті проти Великої Британії. Активні бойові дії турецькі війська розпочали з кримського напрямку, невдовзі вони охопили весь Кавказ, поширилися на Іран, район Перської затоки й Синайського півострова. Російське командування поставило Кавказькій армії завдання: не допустити проникнення турецьких сил на Північний Кавказ, де їхня поява могла викликати повстання гірських народів.

Запитання і завдання

1. Назвіть і покажіть на карті театри бойових дій у 1914 р.

2. Поміркуйте, чому плани німецького командування на швидку перемогу зазнали краху. Поясніть суть позиційної війни.

2. Російська окупація Галичини та Буковини

Російська окупація Галичини тривала з вересня 1914 до червня 1915 р. і виразно засвідчила, яке майбутнє підготував російський царизм для місцевого українського населення. Тимчасовою адміністративно-територіальною одиницею, створеною царським урядом на окупованих російськими військами теренах Галичини, Буковини і Посяння, стало Галицьке генерал-губернаторство із центром у Чернівцях. Одним із завдань російської окупаційної адміністрації в регіоні було знищення українства в усіх його проявах - політичному, релігійному, культурному. Українські школи, періодичні видання, друкарні закрито. Відбувалися масові депортації української інтелігенції в глиб Росії. Особливо сильних репресій зазнала греко-католицька церква. Уже на початку вересня 1914 р. було заарештовано й вивезено спочатку до Курська, згодом до Суздаля, пізніше - до Ярославля митрополита Андрея Шептицького. Там його утримували в монастирях аж до початку революційних подій весни 1917 р. У червні 1915 р., відступаючи, російські війська взяли в заручники близько 700 українських, польських та єврейських діячів. Російський опозиційний політик Павло Мілюков, виступаючи в Державній думі, розцінив політику російської адміністрації в Галичині як «європейський скандал». Водночас, маючи далекосяжні наміри, російська окупаційна влада намагалася здобути прихильність українських селян Галичини - не збирала податків, роздавала селянам продовольство.

Погляд сучасника

4 вересня 1914. Із жахливим лементом увійшли сьогодні в місто [Станіслав, тепер Івано-Франківськ] росіяни. Солдати співали російських пісень, махали шапками, голосно кричали. ...Після обіду я почув, що козаки вбили в передмісті якогось молодого єврея, бо той не хотів показати їм дорогу, якою пішли австрійці...

8 жовтня 1914. Тепер грабують навіть правдиві російські солдати та офіцери. З більшості покинутих помешкань виносять меблі, відвозять на двірець, щоби звідти доправити в Росію...

21 листопада 1914. Якщо досі нам доводилося терпіти від російських солдатів грабунки і розбій, то тепер почалися ще гірші страждання. Вже декілька днів містом розгулюють члени російської «охрани». Період жахливих утисків почався для тутешніх мешканців. Багатьох поважних громадян без жодної причини взяли під арешт, а це означає, що їх доправлять до Сибіру. їм не пояснюють, чим вони завинили; достатньо того, що вони не є друзями російської влади. У місті сила-силенна шпигунів. Ремісника, який сказав, що австрійці ще дадуть росіянам доброго прочухана, розстріляли.

Галичина з Великої війни / упоряд. А. Паславська, Т. Фоґель, В. Кам’янець. Львів, 2014. С. 157, 159, 161.

Російська окупаційна влада в Галичині й на Буковині керувалася гаслами «визволення» і «возз’єднання» загальноруського простору (цьому підпорядковано, зокрема, і перейменування на початку війни Петербурга на Петроград). Опорою її політики стали місцеві русофіли («москвофіли»). Але якщо російська адміністрація «москвофілів» підтримувала, то австрійська з початком війни й особливо після вигнання з Галичини російських військ почала їх переслідувати. Уже на початку вересня 1914 р. перших проросійських діячів звезли на відкрите поле табору Талергоф біля міста Ґрац у Штирії. Невдовзі до них приєдналися тисячі заарештованих справжніх та уявних (за звинуваченнями у зраді або тільки запідозрених у нелояльності до монархії Габсбурґів, інколи за фальшивими свідченнями) «москвофілів» і членів їхніх сімей. Серед них було багато громадських діячів і активістів національного руху (не завжди русофілів) - священиків, педагогів, але більшість становили селяни. У такий спосіб австрійське командування та урядові кола вирішили покласти вину за поразки в перші тижні війни на галицьких українців. Протягом війни до Талергофу було кинуто близько 20 тис. людей, з них близько 3 тис. померло від холоду і хвороб.

Запитання і завдання

1. Схарактеризуйте політику російської окупаційної адміністрації в Галичині в 1914-1915 рр. Визначте мету цієї політики.

2. Поміркуйте про позицію австро-угорської влади стосовно українського населення Галичини під час війни.

Січовий стрілець

3. Бойовий шлях легіону Українських січових стрільців

Австрійська влада та польські політики в Галичині боялися перетворення легіону УСС, а від 1915 р. полку, на основу українського війська. Уже в серпні 1914 р. погано озброєних і невишколених стрільців австрійське командування намагалося кинути на фронт, де на них чекала неминуча загибель. Тимчасовий командир Т. Рожанковський відмовився виконувати авантюрний наказ. У вересні вже під командуванням М. Галущинського новобранці склали присягу в Стрию (Львів тоді вже був зайнятий російським військом) і відбули на вишкіл у Закарпаття. За кілька тижнів стрілецькі сотні вступили в перші бої з російськими частинами в районі Верецького й Ужоцького перевалів. На деякий час їм навіть удалося відбити у противника міста Борислав, Дрогобич і Стрий.

Навесні 1915 р. головні події в історії легіону УСС розгорталися на схилах карпатської гори Маківка, де російські війська намагалися прорватися в Угорщину. Згодом легіон переміщено в подільські степи між Серетом і Стрипою, де січовики стримували російські підрозділи, які прагнули захопити Бережани. Бої відбувалися в околицях міста і на схилах гори Лисоні. Найзапеклішими вони були влітку 1916 р. У 1914-1917 рр. через легіон УСС пройшло 7 тис. осіб, з них 350 загинуло в боях, 1,2 тис. отримало поранення, ще 1,5 тис. потрапило в полон до росіян. У 1918 р. полк УСС під командуванням сотника О. Микитки у складі австро-німецьких військ здійснив похід у Наддніпрянську Україну (досяг аж Херсонщини). За Збручем полк не брав участі в бойових діях, приділяючи головну увагу культурно-освітнім заходам серед українців. У жовтні 1918 р. його передислоковано на Буковину, у Чернівці.

Січові стрільці чергували розташування на лінії фронту з перебуванням у тилу, займаючись військовою підготовкою і культурно-освітньою роботою. Наприкінці травня 1916 р. стрілецька делегація на чолі з Г. Коссаком прибула з фронту до Львова на похорон І. Франка. Восени 1916 р. стрілецькі старшини на чолі з Д. Вітовським розпочали велику культурно-освітню місію на Волині, куди були направлені для організації комісаріатів з набору рекрутів до австрійської армії. Вони засновували школи, працювали вчителями. Серед стрільців було чимало талановитих письменників, журналістів, композиторів, акторів, художників. У підсумку стрільцям удалося витворити особливий і привабливий (героїчно-романтичний) пласт культури, який досі великою мірою визначає образ цієї війни серед українців. У цьому образі майже не відбито трагічного окопного досвіду сотень тисяч українських селян.

Запитання і завдання

1. Назвіть обставини створення легіону Українських січових стрільців й опишіть, використовуючи карту, його бойовий шляху складі австрійської армії.

2. Поміркуйте про роль легіону УСС в українському національному русі. Висловте про це обґрунтовані судження.

4. Вступ у війну Італії. Західний фронт у 1915-1916 рр.

До початку 1915 р. виразно вималювалася перспектива затяжної війни. Тривалі й напружені бої мільйонних армій за перших кілька місяців війни вичерпали чимало ресурсів. Якщо Велика Британія та Франція схилялися до думки перейти на якийсь час до стратегічної оборони, щоб досягти абсолютної переваги над противником у силах і засобах, то Центральні держави прагнули уникнути затяжної війни. Німецько-австрійське командування завзято шукало шлях до рішучої перемоги. Рік 1915-й пройшов під знаком активності німецьких і австрійських військ на всіх фронтах на суходолі й на морі. Усюди їм вдавалося досягати певних тактичних успіхів. Найбільше — на Східному фронті, коли в результаті Горлицької операції німецько-австрійським військам вдалося витіснити російські сили з більшої частини Галичини й Буковини, а також на Балканському фронті, де віднайдено нову союзницю - Болгарію. Вдалими були дії на морі, де розгорнуто масштабну підводну війну. Однак цього було замало, аби схилити шальки терезів у війні на свій бік. Найбільшим здобутком Антанти в 1915 р. було втягнення у війну на своєму боці Італії. Італійський фронт, що утворився, відтягнув значні австрійські сили (у тому числі з Галичини).

Головною турботою німецького командування на Західному фронті було утримання захопленої території Франції та Бельгії. У прагненні здобути перевагу сторони конфлікту почали переступати межі людяності, що, по суті, призвело до гуманітарної катастрофи. У квітні 1915 р. біля містечка Іпр на північному заході Бельгії німецькі війська вперше масово застосували хімічну зброю. Незважаючи на військові невдачі, держави Антанти поступово зміцнювали стратегічне становище, налагоджуючи виробництво сучасної зброї (зокрема, танків) і мобілізуючи людські ресурси. У 1916 р. зазнала провалу німецька наступальна операція під Верденом (захоплення Вердена - найпотужнішої фортеці в Європі - зруйнувало б систему французької оборони й відкрило б німецьким військам шлях на Париж). Ще більшим ударом по боєздатності й моральному духу німецьких військ стала наступальна операція британсько-французьких сил на р. Соммі на півночі Франції. У цій битві вперше було застосовано для прориву танки. По-новому використано й авіацію: проти наземних цілей (щоб підтримати дії піхоти) і для польотів у німецький тил.

Підрозділ англійських військ, що постраждав під час газової атаки. 1915 р.

Фрагмент бою на р. Соммі. 1916 р.

Запитання і завдання

1. Використовуючи карту, схарактеризуйте розстановку сил і опишіть бойові дії на Західному фронті в 1915-1916 рр. Визначте роль Італійського фронту в перебігу війни. Чому на цьому фронті з австрійського боку воювало чимало галичан?

2. Висловте своє ставлення до застосування на фронтах Першої світової війни нових видів зброї, зокрема хімічної. Як ви думаєте, чи розробники зброї масового ураження повинні нести відповідальність за її застосування?

5. Брусиловський прорив

На Східному фронті в 1916 р. розгорталися не менш драматичні події. Ресурси вичерпувалися, і кожна сторона намагалася використати навіть короткочасну перевагу в живій силі для наступу і здобуття вирішальної переваги у війні. З початком літа 1916 р. російські війська, відповідно до рішення конференції держав Антанти, розпочали наступ на всьому східноєвропейському театрі воєнних дій. Тут діяло три російські фронти: Північний, Західний і Південно-Західний. Найбільших (хоча й тимчасових) успіхів було досягнуто на Південно-Західному фронті, хоча спочатку планувалося, що головний удар буде спрямовано в бік Вільна силами Західного фронту. Атака військ Південно-Західного фронту під командуванням генерала Олексія Брусилова почалася в червні 1916 р. Наступ було розгорнуто на відтинку завдовжки 350 км - від Луцька до Чернівців. До початку вересня російські війська значно просунулися на Волині, Галичині й Буковині: зайняли міста Чернівці, Станіслав, Галич, Броди, Луцьк. Однак успіху 1914 р. повторити не вдалося. Просунувшись у глиб території супротивника на 80-120 км, російські війська, утім, не змогли захопити Ковель і Львів.

Бельгійські й російські солдати на Тернопільщині. Зима 1916-1917 рр.

У складі російських військ, які влітку 1916 р. наступали під орудою О. Брусилова на австрійські позиції у Галичині, брав участь бельгійський експедиційний автомобільний гарматно-кулеметний бронезагін. Цей підрозділ налічував 350-370 військовиків, 13 броньовиків, 26 легкових і вантажних автомобілів, 18 мотоциклів. На Східний фронт бронезагін прибув у січні 1916 р. і спочатку розквартирувався в Збаражі на Тернопільщині. Колоритна група бельгійців не розчинилася у величезній сірій солдатській масі російського війська, однак звикання було складним. Для бельгійців усе було незвичним: мова команд, методи ведення бою, зневажливе ставлення до солдатів у російській армії (так, бельгійці не могли збагнути, чому російські офіцери побили їх хлистом), їжа, житло, санітарні умови. Незвична форма бельгійців на початку вводила в оману й російських солдатів, які подекуди відкривали вогонь по своїх союзниках. А серед місцевих мешканців поява чужинців з небаченими автомобілями викликала переляк. Після кількох місяців перебування в Збаражі місцеві мешканці таки зжилися з бельгійцями. У ході Брусиловського прориву декілька бельгійців було вбито. З почестями їх поховали в Тернополі. Зиму 1916-1917 рр. бельгійські солдати провели в селі Озерна на захід від Тернополя. Далі почалася тривала, сповнена пригод, подорож на батьківщину - через охоплену революцією і громадянською війною територію колишньої Російської імперії (до Владивостока), Сполучені Штати Америки, до Франції і аж тоді - до Бельгії.

Наступальну операцію російських військ Південно-Західного фронту влітку 1916 р. називають Брусиловським проривом (це була єдина операція Першої світової війни, названа за іменем полководця). Для успішного проведення наступальної операції в тилу російської армії збудовано копію ділянок австро-угорського фронту, де російські війська відпрацьовували наступальні дії. Наступу передували ретельна розвідка, навчання військ, обладнання інженерних плацдармів, що наблизили російські позиції до австрійських. Успіх наступу забезпечила взаємодія між піхотою та артилерією. На напрямках ударів російських армій було створено перевагу над противником у живій силі (у 2-2,5 раза) і в артилерії (у 1,5-1,7 раза). Для австрійського командування Брусиловський прорив виявився повною несподіванкою. Тут було створено потужну, глибоко ешелоновану оборону. Вона складалася з трьох смуг, віддалених одна від одної на п’ять і більше кілометрів.

До вересня 1916 р. резерви російського командування й наступальні можливості Південно-Західного фронту було вичерпано. Щоби стримати наступ російської армії, австро-німецьке командування перекидало на територію України із Західного, Італійського та Салонікського фронтів усе, що було можливо (навіть турецькі дивізії). У ході Брусиловського прориву австро-німецькі війська втратили понад 1,5 млн убитими, пораненими і зниклими безвісти, російська армія - 500 тис. Утрати австро-угорських військ у живій силі й техніці були настільки значними, що вже до кінця війни вони не змогли вести активні наступальні дії. Під впливом Брусиловського прориву Румунія в серпні 1916 р. вступила у війну на боці Антанти. Для самого Брусилова здобута під час наступу популярність і слава виявилася короткочасною. Та й для Росії цей наступ став пірровою перемогою, бо критично ослабив і остаточно дестабілізував царський режим.

Погляд сучасника

Одна з причин, яка не дала змоги оволодіти Ковелем, крім сильних підкріплень, що їх підвезли німці, полягала в тому, що вони мали величезну кількість літаків, які літали ескадрильями по 20 і більше апаратів і цілковито не давали змоги нашим літакам ні здійснювати розвідок, ні коригувати стрільбу важкої артилерії, а про те, щоби підняти прив’язані кулі для спостережень, годі було й думати. ...Інша несприятлива для наших успішних дій обставина полягала в наступному. Гвардійський підрозділ, що прибув для підкріплення мого правого флангу, чудовий за складом офіцерів і солдатів, сповнених самолюбства і з високим бойовим духом, зазнавав великих втрат без користі для справи тому, що їх вищі командири не відповідали своєму призначенню. Перебуваючи довго в резерві, вони відстали від своїх армійських товаришів у техніці управління військами в сучасній бойовій обстановці, і позиційна війна, яка за цей час виробила багато оригінальних способів, їм була невідома.

Брусилов А. А. Мои воспоминания. Москва. 1983. С. 208-209.

Запитання і завдання

1. Використовуючи карту, опишіть перебіг Брусиловського прориву. З’ясуйте, як склалася військова кар’єра О. Брусилова після 1916 р.

2. Визначте воєнно-стратегічні й політичні результати Брусиловського прориву. Поміркуйте, якими були наслідки цієї операції для населення українських територій.

6. Воєнні операції на морях

Перша світова війна точилася не тільки на суходолі, а й на морях. Морська могутність була ключем до імперського успіху. Головними суперниками були Велика Британія й Німеччина. У 1913 р. витрати на військово-морський флот у цих державах становили відповідно 63 і 32 % від загальних бюджетів їхніх збройних сил. На початку війни основні зусилля британського флоту було спрямовано на блокаду Німеччини. Німецький генштаб головну надію покладав на підводні човни. До кінця 1914 р., після кількох невдалих для британців морських битв, на океанських просторах могли діяти тільки німецькі підводні човни. На практиці війна на морі в Першій світовій війні суттєво відрізнялася від того, як її уявляли напередодні. Уявляли як низку великих боїв між флотиліями військових кораблів, а насправді перевагу мав той, хто був більш маневрений, вчасно умів виходити з бою і несподівано завдавати удару.

У 1915 р. найбільшою операцією британсько-французьких морських сил була Дарданелльська операція. План операції передбачав форсування Дарданелльської протоки з наступним ударом по Стамбулу. Однак спроба британсько-французького флоту форсувати Дарданелли навіть за підтримки десанту відчутних результатів не мала. У Північному морі британців також чекали поразки, незважаючи на чисельну перевагу їхніх сил. Виявилася перевага німецьких крейсерів у бронюванні й живучості. Німецькі моряки показали перевагу над британськими моряками в мистецтві маневрування й дієвості вогню. Найбільше британцям дошкуляли німецькі підводні човни, які вчинили блокаду островів. За наказом німецького військового керівництва знищенню підлягало всяке вороже торговельне судно. Німецькі човни діяли з порушенням морського судноплавства. Особливо сильне обурення світової громадськості викликало затоплення у травні 1915 р. підводним човном британського трансатлантичного лайнера «Лузитанія», який прямував із США до Великої Британії. На лайнері перебувало 1959 осіб (з них 440 жінок і дітей), з яких врятувалася лише 761 особа. Під тиском уряду США морські сили Німеччини були змушені припинити необмежену підводну війну.

Німецькі військово-морські сили зберігали перевагу і в 1916-1917 рр. Усю увагу німецького морського командування було зосереджено на максимальному використанні підводних човнів, а британського - на їх винищуванні. Рахунок ішов на сотні кораблів і десятки тисяч загиблих.

Бойові дії німецького флоту включали й нальоти дирижаблів на британські порти і бази. Британці, що номінально могли претендувати на панування над морем, ніяк не могли впоратися з німецькими підводними човнами. Щоб зменшити втрати, союзники навесні 1917 р. запровадили систему конвоїв. Необмежена підводна війна, яку Німеччина поширила на Атлантичний океан, була одним з факторів, який спонукав США відмовитися від свого нейтралітету.

Пасажирський лайнер «Лузитанія» у порту Нью-Йорка. 1907 р.

Погляд історика

У роки війни стратегічного значення набули залізниця, автотранспорт, без використання яких унеможливлювалися забезпечення діючих армій, швидка передислокація солдатів і техніки з одного фронту на інший. Значні технологічні й стратегічні зміни відбулися у способах ведення воєнних дій на морі: почали активно використовувати загороджувальні міни, підводні човни, поряд із лінкорами добре зарекомендували себе крейсери, міноносці. Одна важлива битва на морі відтепер не могла вирішити хід війни. Слід зазначити, що світова війна довершила технологічну революцію палива на морі - вугілля на військовому флоті було повністю витіснене нафтою, вдосконалено двигуни внутрішнього згоряння (дизелі). Нафта поступово стала «чорним золотом», а її родовища - важливим політико-стратегічним ресурсом окремих держав. Наукові й технологічні винаходи кінця XIX - початку XX ст. були використані не тільки на благо людства, але й спрямовані переважно на нові способи знищення живої сили супротивника.

Велика війна 1914-1918 рр. і Україна: у 2 кн. Кн. 1: Історичні нариси / відп. ред. О. Реєнт. Київ, 2014. С. 10.

Запитання і завдання

1. Використовуючи карту, опишіть воєнні операції на морях під час Першої світової війни. Яке вони мали значення для загального перебігу війни?

2. Що дало підстави історику стверджувати, що «одна важлива битва на морі відтепер не могла вирішити хід війни»?

ЗАВДАННЯ ДЛЯ УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА ЗАКРІПЛЕННЯ МАТЕРІАЛУ ПАРАГРАФА

1. Використовуючи карту, розкажіть про основні воєнні кампанії 1914-1916 рр., зокрема на українських теренах. Порівняйте перебіг подій на Східному та Західному фронтах.

2. Схарактеризуйте російську окупацію Галичини й Буковини. Визначте цілі й інструменти російської окупаційної влади. Поміркуйте про вплив війни на українське суспільство.

3. Схарактеризуйте бойовий шлях легіону Українських січових стрільців. Визначте вплив січових стрільців на формування образу Першої світової війни.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно