§ 22. Утвердження комуністичного тоталітарного режиму в СРСР

1. Встановлення режиму сталінської диктатури: передумови й методи. Комуністичний тоталітаризм

Тимчасовий відступ від наміру негайно встановити комуністичну диктатуру, що проявився в непі й «коренізації», дав змогу більшовицькому режиму зміцнитися, щоб наприкінці 1920-х років перейти до нового «комуністичного штурму». Серед партійно-політичної верхівки СРСР, яка узурпувала владу ще за Леніна, було визначено внутрішню ієрархію та правила гри, що дало змогу завершити формування моделі влади шляхом висунення диктатора. Більшовицьке керівництво згуртувалося навколо генерального секретаря ЦК ВКП(б) Йосипа Сталіна. Для визначення епохи з кінця 1920-х років, коли всі важелі влади в СРСР було зосереджено в руках Сталіна, до його смерті в 1953 р. використовують термін сталінізм. Цей термін (щоправда, у позитивному значенні) уперше вжив Лазар Каганович. Таким чином він хотів наголосити на внеску Сталіна у формування теорії марксизму-ленінізму. За життя Сталіна цей термін не використовували. Згодом він увійшов у вжиток на означення комуністичного тоталітарного режиму та масових репресій.

Особа в історії

Йосип Сталін з дружиною Надією Алілуєвою

Йосип Сталін (Джугашвілі) (1878-1953) - радянський державний і політичний діяч. Народився в незаможній грузинській родині. Навчався у православному духовному училищі в Горі, з якого його виключили за марксистську пропаганду. Деякий час займався репетиторством, працював у Тифліській обсерваторії. Вступивши до РСДРП(б), став професійним революціонером. Кілька разів за революційну діяльність був заарештований і засланий. Після Жовтневого перевороту увійшов до Раднаркому як народний комісар у справах національностей. У 1918 р. одружився на Надії Алілуєвій, з якою мав сина Василя й доньку Світлану. Алілуєва покінчила життя самогубством у 1932 р. За свідченням доньки, вона залишила Сталіну лист, у якому звинувачувала його в політичних репресіях. Від 1922 р. - Генеральний секретар ЦК РКП(б). Під час хвороби Леніна входив до складу так званої трійки разом із Зінов’євим і Каменевим, що мала на меті не допустити переходу влади до Троцького. Установив у СРСР особисту диктатуру, що спиралася на терор і масові репресії. Ініціатор таких злочинів, як Голодомор і примусові депортації народів, зокрема кримськотатарського. Вів політику на зближення з Німеччиною і лише після нападу на СРСР у 1941 р. став на бік антигітлерівської коаліції. Після його смерті в СРСР відбулося розвінчання культу особи і процеси десталінізації.

Утвердження особистої диктатури Сталіна відбулося в 1926-1929 рр. Боротьба за владу серед більшовицької верхівки в останні роки життя й одразу після смерті Леніна була запеклою. Сталін послідовно усував конкурентів - Льва Троцького, Григорія Зінов’єва, Льва Каменева, влаштовуючи кампанії ідеологічних та партійних чисток. Будь-кого з конкурентів могли звинуватити у прорахунках, підривній діяльності проти радянської влади, створенні ворожих центрів тощо. При цьому на верхівці влади створювалася мовчазна більшість, готова засуджувати кожного, на кого вкажуть. Багатьох людей паралізував страх. І навіть якщо людина не боялася за себе й була готова витримати будь-які повороти долі, репресивно-каральні органи радянської влади впливали на неї через тиск та знущання над її близькими та рідними.

Засобом побудови комуністичної утопії мала стати сильна тоталітарна держава. Було зруйновано горизонтальні зв’язки між людьми, необхідні для громадянського суспільства - головної противаги й стримуючого чинника для встановлення диктатури. Таким чином держава ніби проникала в суспільство, керуючи ним ізсередини, через представників «передового» класу. Це було названо диктатурою пролетаріату. Радянський Союз з федерації «рівноправних» республік перетворився на країну імперського типу з найвищим ступенем централізації влади. Встановлений політичний режим був олігархічним, тобто спирався на правлячу верхівку. Громадянам залишалося лише ходити на безальтернативні вибори й слухняно віддавати голоси за «блок комуністів і безпартійних». Диктаторська влада зосереджувалася у вищій партійній ланці - політбюро ЦК ВКП(б). Керівники СРСР дбали передусім про власний інтерес і прагнули залишатися на вершині влади якомога довше.

Ознаки сталінізму як системи державного управління такі: авторитарно-бюрократичні методи управління; напівфеодальне закріпачення населення, позбавлення його права власності на засоби виробництва та введення загальної трудової повинності, відгородження від решти світу; створення «залізної завіси», закриття кордонів країни; мілітаризація економіки та суспільства; масові репресії не тільки в каральних, а й у попереджувальних цілях, жорсткий ідеологічний контроль над суспільством і людиною; злиття компартійної та радянської гілок влади і формування правлячого класу суспільства - компартійно-радянської номенклатури; знищення реальних і уявних опонентів; формування культу особи вождя.

Запитання і завдання

1. Визначте методи встановлення сталінської диктатури. Поміркуйте про сили, які могли протидіяти сталінізму і на які були спрямовані сталінські репресії.

2. Перелічіть ознаки встановленого Й. Сталіним комуністичного тоталітаризму.

2. Форсована індустріалізація. Директивна економіка. Суцільна колективізація сільського господарства. Опір селянства. «Культурна революція». Масові репресії. Конституція СРСР 1936 р.

Установивши політичний контроль, Сталін продовжив утверджувати тоталітарний режим через примусові й оперті на політику масових репресій соціально-економічні перетворення. У 1925 р. XIV з’їзд ВКП(б) проголосив курс на індустріалізацію. Проект великих економічних змін було названо першим п’ятирічним планом, який реалізували в 1928-1932 рр. План ставив завдання «наздогнати і перегнати» капіталістичний світ за основними економічними показниками, зокрема забезпечити зростання промисловості на 250 %, причому важка промисловість мала зрости на 330 %. Радянські пропагандисти почали говорити про СРСР як про країну, що опинилася у ворожому «капіталістичному оточенні» й повинна йому протистояти. У постанові «Про стан оборони СРСР» (липень 1929 р.) ЦК ВКП(б) визнав незадовільним рівень обороноздатності. Однак для таких масштабних заходів, як індустріалізація та переозброєння, були потрібні кошти. Свого часу більшовицьке керівництво, відмовившись визнати борги Російської імперії, позбавило країну можливості іноземних запозичень та інвестицій. Тому кошти можна було здобути лише за рахунок внутрішніх ресурсів, відбираючи їх від сільського господарства, легкої та харчової промисловості.

Будівництво Дніпровської гідроелектростанції. 1930 р.

Радянський плакат про перевиконання плану п’ятирічки

Усе це стало приводом для згортання непу й повернення до директивної економіки. Рік 1929-й Сталін проголосив роком великого перелому на всіх фронтах соціалістичного будівництва. Одразу ж поставлено завдання виконати план першої п’ятирічки за чотири роки. Робітники й підприємства повинні були змагатися між собою в темпах і обсягах виготовлення продукції, в економії сировини й енергії. Згодом практика такого «соціалістичного змагання» була узагальнена в понятті «стахановський рух», за прізвищем вибійника однієї із шахт, який у 1935 р. встановив рекорд видобутку вугілля — начебто перевищив добову норму в 15 разів. Запроваджено безперервний робочий тиждень. Ефективність таких змагань була відносною. Тож керівники підприємств домагалися зростання продуктивності праці, вдаючись до запровадження жорсткої дисципліни. Тих, хто намагався вийти із системи, називали трудовими дезертирами. За результатами індустріалізації в Україні запрацювали великі промислові й енергетичні підприємства, як-от Харківський тракторний завод (1931 р.) і Дніпрогес (1932 р.), а також металургійні комбінати «Запоріжсталь», «Криворіжсталь», «Азовсталь». Однак досягнуто це було ціною нещадної експлуатації ресурсів і величезних людських жертв.

Вилучення із села ресурсів для індустріалізації відбувалося через примусову колективізацію, тобто об’єднання селян у великі колективні господарства (колгоспи). До рішучих дій компартійно-радянське керівництво підштовхувала криза хлібозаготівель у 1928 р. Через низький врожай селяни не поспішали здавати хліб. Розлючений Сталін розпорядився провести примусову конфіскацію зерна й запровадив жорстокі покарання за ухиляння від його здачі. Суцільна колективізація розпочалася восени 1929 р., згідно з резолюціями листопадового пленуму ЦК ВКП(б) на доповідь С. Косіора «Про сільське господарство України і про роботу на селі». Колективізація відбувалася шляхом усуспільнення засобів виробництва. Одним з перших заходів стала ліквідація куркульства. Від початку 1920-х років куркулями зневажливо називали заможних селян, а з розгортанням суцільної колективізації так почали називати всіх селян, які опиралися заходам радянської влади, не хотіли йти в колгоспи. Розкуркулення відбувалося на підставі постанови політбюро ЦК ВКП(б) від 30 січня 1930 р. «Про заходи щодо ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації». Під розкуркуленням розуміли різні види обмежень прав і свобод громадян, яких піддавали репресіям за соціальними й майновими ознаками. Окрім конфіскації майна, таких осіб могли заарештувати з подальшим тривалим ув’язненням або й розстрілом, депортувати у віддалені місцевості або ж відправити на примусові роботи. По суті, йшлося про військову операцію проти українського селянства.

Радянські в’язні на будівництві дороги Магадан-Якутськ. 1930-ті роки

Жінки, ув’язнені в таборах ГУЛАГу

У відповідь на непомірні хлібозаготівлі, розкуркулення, примусову колективізацію, руйнування храмів селяни вдавалися до громадської непокори та піднімалися на численні повстання. Хоча влада на той час уже вилучила більшість зброї, яка накопичилася в селян за роки війни й революції, нерідко цей опір був збройним. У березні 1930 р. Сталін опублікував у газеті «Правда» статтю «Запаморочення від успіхів», у якій засуджував «перегини» в проведенні суцільної колективізації. Але ця публікація була радше тактичним кроком, що мав перекласти провину на місцевих виконавців. На початок 1932 р. до колгоспів було залучено вже близько 80 % селянських господарств.

Це дало змогу витискати із села всі ресурси.

Відносини між селом і містом на товарно-грошовій основі було фактично скасовано. Селяни в колгоспах ставали безправними, а праця набувала ознак рабської. Під гаслом розкуркулення відбувалася ліквідація приватної власності в селах. Частину селян репресували, щоб вселити в інших страх і покору.

Складовою частиною соціалістичної модернізації була культурна революція, тобто система заходів у сфері духовності, культури й науки радянського суспільства, метою якої було формування особистості нового типу - радянської людини. Насамперед під пресом радянської влади опинилася наукова й творча інтелігенція. Інструментом утвердження тоталітарного режиму стала репресивно-каральна система, яка діяла під егідою створеного в 1934 р. Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВС). Тоді ж утворено Головне управління виправно-трудових таборів - так званий ГУЛАГ. Приводом для нової хвилі масових репресій стало вбивство в 1934 р. керівника ленінградської партійної організації Сергія Кірова. Роки 1937—1938 увійшли в історію СРСР як «великий терор» (термін британського історика Роберта Конквеста). Тоді в таборах ГУЛАГу перебувало близько 2 млн осіб, названих «політично неблагонадійними». В’язнів утримували в нелюдських умовах і використовували на примусових роботах. Багатьох репресованих розстріляли. Вироки виносили за спрощеними процедурами або ж позасудовими органами - так званими трійками НКВС. Репресій наприкінці 1930-х років зазнали не тільки політичні опоненти, а й багато тих, хто віддано служив системі. Тоді було фактично знищено й військове командування.

Результати перетворення держави, у якій «в основному», як стверджувалося, побудували соціалізм, підсумувала конституція СРСР 1936 р. (діяла до 1977 р.). Її називають «сталінською», або «конституцією соціалізму, який переміг». У розпал «великого терору» це було винятковим глумом над населенням. «Перемога соціалізму» означала ліквідацію приватної власності на засоби виробництва й знищення «експлуататорських класів». Конституція формально визнавала за громадянами СРСР рівні права - виборче, на працю і відпочинок, соціальне й пенсійне забезпечення, безкоштовні освіту й медичні послуги. СРСР проголошено «соціалістичною державою робітників і селян». Уся влада в державі мала належати трудящим в особі виборних рад, що мали становити основу політичної системи. ВКП(б) визначено як «керівне ядро» політичних і громадських організацій трудящих. Наступного року було ухвалено республіканські конституції, які базувалися на конституції СРСР. Тоді-то, у 1937 р., УСРР перейменовано на Українську Радянську Соціалістичну Республіку (УРСР).

Погляди істориків

У підсумку найважливішим результатом слідства був його психологічний вплив на ув’язненого. Ще до тривалого етапування на схід, ще до першої появи в таборі він був певною мірою «підготовленим» до нового життя як раба. Він уже знав, що його позбавлено найзвичайніших людських прав, включно з правом на чесне розслідування. Він уже знав, що влада НКВС абсолютна, що його можуть знищити в будь-який момент. Якщо він зізнався у злочині, якого він не здійснював, це сильно понижувало його самооцінку. Але навіть якщо він і не зізнавався, у нього все одно не залишалося й тіні надії на те, що «помилку», яка призвела до його арешту, скоро буде виправлено.

Эпплбаум Э. Гулаг. Паутина большого террора / пер. с англ. Л. Мотылева. Москва. 2006. С. 157.

Терор для суспільства в цілому означає багато більше, ніж просто страждання жертв та їхніх родин і побоювання інших стати жертвами... Суспільний досвід терору включає і досвід ката, і досвід жертви, і досвід того, хто здійснює насильство, і досвід страждаючого від насильства. Те саме справедливе й щодо індивідуального досвіду терору: навіть ті, хто ніколи не доносив на співгромадян за власною волею, під час Великого терору не захищали друзів, ...поривали стосунки з родинами «ворогів народу» і найрізноманітнішими шляхами ставали учасниками процесу терору.

Фицпатрик Ш. Повседневный сталинизм. Социальная история Советской России в 30-е годы: город. Москва. 2008. С. 228-229.

Запитання і завдання

1. Поясніть соціальну й економічну сутність «форсованої індустріалізації» та «суцільної колективізації». Спираючись на додаткові джерела інформації, з’ясуйте значення слів «куркуль», «розкуркулення».

2. Визначте причини «великого терору» в СРСР. Поміркуйте про його зв’язок з індустріалізацією, колективізацією та «культурною революцією».

ЗАВДАННЯ ДЛЯ УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА ЗАКРІПЛЕННЯ МАТЕРІАЛУ ПАРАГРАФА

1. Схарактеризуйте Радянський Союз 1930-х років як тоталітарну державу.

2. Поясніть зміст понять «сталінізм», «культ особи Сталіна».

3. Спробуйте уявити думки, емоції й настрої мешканців СРСР у період масових репресій 1930-х років.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно