§ 34. Веймарська республіка в Німеччині

МЕТА

• розповідати про франко-бельгійську окупацію Руру й наслідки цих подій для розвитку Німеччини

• характеризувати розвиток Веймарської республіки, визначивши причини її падіння

ДАТИ

1919—1933 рр. — Веймарська республіка

1923 р. — заколот нацистів у Баварії («Пивний путч»)

1923—1925 рр. — окупація Руру Францією та Бельгією

Становище Німеччини після Листопадової революції залишалося дуже складним. Країна перебувала у стані глибокої кризи. Підписання урядом важких для Німеччини умов Версальського мирного договору викликало невдоволення в німецького населення. Поширювалися заяви про недовіру існуючому уряду й заклики до здійснення «політики катастроф», тобто саботажу Версальського договору. Проурядові сили наполягали на лояльному виконанні умов договору, вбачаючи в цьому єдиний можливий шлях поступового повернення Німеччині впливу в Європі та світі. Особливо важко населення сприймало умови Версальського миру.

Проявами нестабільності ситуації ставали соціальні протести, страйки, спроби захопити владу тощо. У лютому 1919 р. понад 200 тис. робітників страйкували в Рейнсько-Вестфальській області, а на початку березня загальний страйк охопив Берлін. У ряді міст ліві проголошували місцеві радянські республіки. 13 квітня було проголошено Баварську радянську республіку, що проіснувала три тижні. Як й інші утворення такого типу, вона була розгромлена військами. У ніч із 12 на 13 березня 1920 р. праві сили вчинили заколот («Каппівський путч») у Берліні, захопивши владу на три дні. Монархіст Вольфганг Капи оголосив себе канцлером і заявив про розпуск парламенту. Однак загально-німецький страйк, у якому взяли участь 12 млн осіб, примусив заколотників відступити.

У 1923 р. страйки робітників охопили Тюрингію і Саксонію. 23—25 жовтня в Гамбурзі відбулося організоване Комінтерном повстання, яке очолив майбутній лідер КПН Е. Тельман. 8 листопада 1923 р. у Баварії відбувся заколот («Пивний путч»), яким керувала створена в 1919 р. Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини (НСДАП) (до 1920 р. мала назву Робітнича партія Німеччини). Лідером нацистів досить швидко став Адольф Гітлер. Путч, не здобувши серйозної підтримки, провалився, а А. Гітлер опинився у в’язниці. Суд над заколотниками зробив його популярним у Німеччині. Те, що він казав про приниження країни й необхідність відновлення її величі, збігалося з думками й бажаннями більшості німецьких громадян. Перебуваючи у в’язниці, А. Гітлер написав книгу «Майн кампф» («Моя боротьба»), де поєднав автобіографію з викладом програмових положень нацизму.

Значний вплив на внутрішньополітичну ситуацію у Веймарській республіці мала економічна криза, що набула катастрофічних масштабів через необхідність сплачувати репарації державам Антанти. Для зруйнованої війною економіки Німеччини вони були величезні за розмірами. У листопаді 1922 р. уряд сформували прибічники «політики катастроф». Узятий ними курс на саботаж репараційних виплат у січні 1923 р. призвів до франко-бельгійської окупації Руру — промислового центру Німеччини, що забезпечував 70 % видобутку вугілля й 50 % виплавки сталі.

«Рурський конфлікт» поставив економіку Німеччини на межу повного краху. Розпочалися розвал виробництва, масове безробіття, голод і гіперінфляція. Якщо в середині 1922 р. долар дорівнював 10 маркам, то через рік — 1 млн марок. Півтори сотні друкарських фабрик не встигали друкувати гроші, а в банках домальовували нові нулі на банкнотах. Для отримання заробітної плати працівники брали кошики. Видавали її двічі на день, отримані вранці гроші до вечора знецінювалися. Ціни в магазинах змінювали щогодини. Реальна заробітна плата в цей період, порівняно з довоєнною, зменшилася на 40 %, а кількість безробітних досягла 6 млн осіб. Однак у виграші від гіперінфляції залишилися держава, що позбулася довоєнних боргів, і підприємці (взяті ними кредити стали фактично безвідсотковими).

• Німеччина на початку 1920-х рр.

На яку проблему Веймарської республіки вказує ілюстрація?

• Роззброєння Німеччини. Робітники розбирають танк. 1920-ті рр.

Нацизм (націонал-соціалізм) — назва фашизму в гітлерівській Німеччині.

Фашизм — соціально-політичні рухи, ідеологія й державні режими тоталітарного типу. У вузькому розумінні фашизм — феномен політичного життя Італії 1920—1930-х рр. Основою ідеології фашизму стали крайній шовінізм і націоналізм, який переходив в ідею расової винятковості, мілітаризм і вождизм.

Під час окупації Руру Франція й Бельгія створили на цій території так звану Рейнську республіку, уряд якої погоджувався сплачувати всі репарації. Проте цю «державу», крім Франції та Бельгії, ніхто не визнав. Створення маріонеткової держави дало поштовх до розгортання в Рурі партизанської боротьби проти окупантів. За 2,5 року окупації в регіоні загинуло кілька десятків французьких і бельгійських солдатів та 137 німців — членів підпільних партизанських груп. Після ухвалення «плану Дауеса» і виведення окупаційних військ припинила існувати й Рейнська республіка.

• Німецькі карикатури на тему окупації Руру

Розгляньте ілюстрації та прокоментуйте їх.

Майбутній німецький диктатор Адольф Гітлер (1889—1945) народився в Австрії. На початку Першої світової війни він добровольцем вступив до баварської армії, оскільки в австро-угорській та німецькій арміях за станом здоров’я служити не міг. За хоробрість його було двічі нагороджено орденом «Залізний хрест». Після демобілізації за завданням бюро з розслідування підривної діяльності А. Гітлер увійшов до Німецької робітничої партії, що дотримувалася ультранаціоналістичних поглядів. Через деякий час він очолив цю партію, що змінила назву на НСДАП. У 1921 р. А. Гітлер став вождем (фюрером) нацистів. Він проголошував, що Німеччині слід переозброїтися, досягти економічної самодостатності, придушити комуністів і профспілковий рух, а також знищити в країні єврейську меншину.

• Робітники з кошиками для білизни йдуть по заробітну плату. 1922 р.

Що спричинило таку ситуацію в Німеччині?

Загальний страйк у серпні 1923 р. примусив уряд піти у відставку. Новий кабінет міністрів очолив Г. Штреземан. Отримавши від парламенту надзвичайні повноваження і заручившись підтримкою армії, він урятував країну від хаосу. Покращенню економічної ситуації Німеччини сприяв також «план Дауеса». Вступ у 1926 р. Німеччини до Ліги Націй повернув країні політичне рівноправ’я на міжнародній арені.

«Золоті роки» Веймарської республіки закінчилися в 1929 р., коли у світі спалахнула економічна криза. Німеччину вона зачепила більше, ніж інші країни Європи. Країну охопило масове безробіття. У 1933 р. майже 30 % населення не мало офіційної роботи, а більшість працюючих жили на рівні прожиткового мінімуму. Усе це супроводжували тривала урядова криза й конфлікти між парламентом, урядом і рейхспрезидентом.

Віра в демократію й республіку стрімко падала. На виборах у вересні 1930 р. націонал-соціалісти набрали 18,3 % голосів, у 1932 р. їхній успіх був ще більшим. У результаті політичних інтриг і компромісів 30 січня 1933 р. президент П. фон Гінденбург призначив лідера нацистів А. Гітлера рейхсканцлером, а 1 лютого розпустив парламент. Відтоді вважається, що Веймарська республіка припинила існування й розпочався нацистський період в історії Німеччини — Третій рейх.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Коли в Німеччині було встановлено режим Веймарської республіки? 2. Чому в період 1919—1925 рр. розвиток Веймарської республіки супроводжувався майже безперервними політичними та економічними кризами? 3. Якими були причини й наслідки гіперінфляції для Німеччини? 4. У чому проявлялася криза Веймарської республіки? Визначте причини її падіння.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Історія: Україна і світ 10 клас Гісем (інтегрований курс, рівень стандарту, нова програма)", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)