§ 2. УКРАЇНА В УМОВАХ РОЗГОРТАННЯ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

1. Україна у воєнних діях (1914—1917 рр.)

Складіть хронологічну таблицю воєнних дій та операцій, що розгортались на теренах України. Якими були наслідки цих дій для України?

З початком війни на території України розгорнулися бойові дії між російською армією та військами австро-німецького блоку. Росія створила тут Південно-Західний фронт, у складі якого діяв 47-й Український та 48-й Одеський полки. Мобілізувала українців й Австро-Угорщина. На її боці воював Легіон Українських січових стрільців та інші національні військові формування.

Однією з масштабних військових операцій 1914 р. стала Галицька битва (18 серпня - 21 вересня), де брали участь понад 1,5 млн вояків з обох сторін. Росіяни, створивши перевагу в живій силі над австро-угорськими військами, захопили Львів, Галич, узяли в облогу Перемишль і вийшли до Карпат. У тій битві Австро-Угорщина втратила 456 тис. вояків, а російська армія 227 тис., серед яких було чимало українців.

Командування збройних сил Австро-Угорщини докладало значних зусиль, щоб утримати фронт. Серед її військових частин, що оборонялися, значився і Легіон УСС, якому доручили оборону карпатських перевалів.

Проаналізуйте наведені фотодокументи. Які висновки можна зробити?

Наступ російських військ (літо 1914 р.)

Січові стрільці в боях під Галичем (вересень 1914 р.)

У жовтні російське командування на вимогу союзників направило частину своїх військ із Південно-Західного фронту на Північно-Західний (проти Німеччини), що послабило тиск на австро-угорські сили.

Восени 1914 р. загострилася ситуація на Чорному морі. У середині жовтня сюди увійшли німецькі кораблі й обстріляли Севастополь, Феодосію, Одесу, Новоросійськ. Для захисту узбережжя російському командуванню довелося створювати із частин Одеського військового округу окрему армію.

У листопаді 1914 р. протиборчі сторони перейшли до оборони по всій лінії Південно-Західного фронту, і ситуація впродовж зими тут не змінилася. Але навесні 1915 р. російські війська активізувалися й захопили Перемишль, полонивши 120 тис. австро-угорських вояків. Водночас росіяни розгорнули Карпатську операцію й поновили бої за гірські перевали, аби вийти через них до Угорщини. Проте здійснити свої плани їм не вдалося. Для Легіону УСС значною подією стала оборона гори Маківка (неподалік селища Славське на Львівщині), що тривала протягом весни 1915 р. Ці оборонні дії Січових стрільців мали стратегічне значення для всього театру війни. Після тих боїв австрійське командування повернуло січовиків із фронту для відпочинку й дозволило на основі легіонерських куренів створити полк, який очолив Григорій Коссак.

Які ваші враження від спогадів учасника боїв та ілюстративних матеріалів? За що ж воювали українці?

Зі спогадів Дмитра Вітовського, учасника боїв за гору Маківка

Дим з наших і московських шрапнелів сповив гору. Щохвилини його прошивали блискавиці — то рвалися шрапнелі. Не поодиноко, а по чотири, по шість, по десять. А їм відповідала гора, вибухами землі. В цих вибухах потрощені смереки, фонтани каміння і людські руки, ноги. Клекотіли скоростріли, гупали гранати — здавалося, гора рухається, дихає пеклом. Це був третій день московського наступу на Маківку. Змагалися дві сили. Одна сказала: за всяку ціну візьму, а друга відповіла: за всяку ціну не віддам.

Листівка «Бій за Маківку» (1915 р.)

Меморіал-некрополь Січових стрільців на горі Маківка (2014 р.)

У Карпатській операції 1915 р. російські війська втратили 1 млн, австро-угорські та німецькі — 800 тис. вояків.

У 1915 р. на західноукраїнських землях відбулася Горлицька битва.

Чим завершилась Горлицька битва? Які її наслідки для населення краю?

Сучасний історик Олександр Реєнт про Горлицьку битву (2 травня — 23 червня 1915 р.)

Навесні 1915 р. австрійські та німецькі війська прорвали оборону росіян в районі Горлиці (нині м. Горліце, Польща) завдяки подвійній перевазі в живій силі. Російські війська відступили з Галичини з найбільшими втратами за всю війну. Вони були відкинуті з Галичини, а фронт стабілізувався по лінії Холм — Володимир-Волинський — Броди — Бучач. Усі попередні успіхи російської армії виявилися знівельованими, а величезні людські жертви — марними. Відступаючи, росіяни застосовували тактику «випаленої землі».

Наступ німецької піхоти в районі Горлиці (1915 р.)

Улітку 1915 р. Галичина й частина Волині перебували під контролем австрійських і німецьких військ. Росіяни, зазнавши втрат, перейшли до оборони. Упродовж зими 1915-1916 рр. вони поповнювали свої армії резервістами.

Прагнучи реваншу, російське командування підготувало нову наступальну операцію, що дістала назву «Брусиловський прорив» (4 червня — 20 вересня 1916 р.). Маючи перевагу в живій силі, російські війська під командуванням генерала О. Брусилова прорвали оборону противника та захопили південну Галичину й Буковину. Однак ресурси Росії були вичерпані, і восени її війська зупинились на лінії Золочів — Галич — Станіслав (нині Івано-Франківськ) — Ворохта. Україні ці бої принесли нові руйнування й загибель великої кількості людей.

Останньою спробою росіян змінити ситуацію на Південно-Західному фронті на свою користь став червневий наступ 1917 р., що тривав усього два дні. Хоча російським військам вдалося захопити Галич і Калуш, розвинути успіх вони вже не змогли через обмежену кількість боєздатних частин. Війна виснажила протиборчі сторони й посилила в країнах економічну та політичну кризу. Найбільш гостро вона відчувалась у Росії, яка втратила 8 млн убитими, пораненими, полоненими. Ці втрати пов’язувалися з прорахунками керівництва державою та бездарністю генералів. Солдати відмовлялися виконувати накази командирів і вимагали припинення війни. За таких обставин австро-угорські та німецькі війська перейшли в наступ і змусили росіян відійти.

Порівняйте це фото з поданим на початку параграфа (с. 21). Що свідчить про відступ військ? Який вигляд має це пересування військових сил?

Відступ російських військ (літо 1915 р.)

2. Політика Росії та Австро-Угорщини на українських землях у 1914—1917-х рр.

Які були основні риси політики Росії та Австро-Угорщини щодо українського населення під час війни? Якими були наслідки цієї політики для українства?

Уже на початку війни на завойованій росіянами території було створено Галицьке військове генерал-губернаторство.

Військове генерал-губернаторство — адміністративно-територіальна й політична одиниця Російської імперії, створена в умовах війни на окупованих землях.

Новостворене губернаторство очолив Г. Бобринський, який заявляв: «Східна Галіція і Лемківщина — невіддільна частина Росії, тому їх адміністрація буде заснована на російських началах». Керувати повітами й містами призначалися російські чиновники, а сільськими общинами — офіцери царської армії. В окремих випадках на адміністративні посади призначали москвофілів, які були основою місцевих політичних сил, що підтримували російську адміністрацію на західноукраїнських землях. Такими діями вони загострювали становище в краї, розколюючи українство.

На цих територіях установлювався окупаційний режим, спрямований насамперед проти українського національного руху.

Позицію імперської влади щодо українства висловив тодішній міністр закордонних справ Росії Сергій Сазонов: «Тепер настав слушний момент, щоб раз і назавжди позбутися українського руху». Було заборонено діяльність майже всіх українських організацій, газет і журналів. Чимало громадських діячів було заарештовано або взято під нагляд поліції. На виконання цих завдань спрямовувалася дискримінаційна політика у сфері освіти, українського слова. Проводилась насильницька русифікація, здійснювались репресії проти місцевої інтелігенції та греко-католицької церкви.

Окупаційний режим — утвердження влади однієї держави на завойованій території іншої шляхом терору та насильства.

Депортація — примусове переселення владою окремих осіб з постійного місця проживання.

Для остаточного знищення національного руху російська влада вдалася й до масових депортацій місцевого населення.

Що Д. Дорошенко називає «погромом українського життя в Галичині»?

Уповноважений Всеросійського союзу міст Дмитро Дорошенко про дії російської адміністрації в Галичині

Коли до нас дійшли відомості про погром українського життя в Галичині, коли київські тюрми переповнили вивезеними галичанами, серед яких професори, священики, жінки, діти... селяни, гірські гуцули, коли ми побачили, що їх вихоплено з хати зненацька, без грошей, часто напіводягнених, заляканих до смерті, що везуть їх до Томської, Іркутської, Архангельської, Астраханської губерній, невідомо на яку долю і на який час, от тоді ми, київські українці, збагнули, що таке «освободительная» війна і яку долю готують нашому народові її наслідки.

Лише з Галичини було депортовано 12 тис. осіб, звинувачених у неблагонадійності.

Австро-Угорщина в умовах війни теж поступово змінювала своє ставлення до українського руху й українського населення.

Що, на думку історика, спричинило зміни в політиці Австро-Угорщини щодо українства?

Сучасний історик Орест Субтельний про окупаційну політику Австро-Угорщини на західноукраїнських землях в умовах війни

Поразка австрійців мала страшні наслідки для українців Галичини. Шукаючи причини своїх невдач, австро-угорське командування повірило звинуваченням польської адміністрації провінції, що такою причиною стала «зрада» українців, котрі нібито допомагали росіянам. У результаті габсбурзькі війська, насамперед угорські частини, розпочали терор проти українського населення. Спочатку русофілів, а згодом і взагалі українців заарештовували, страчували, кидали до концентраційних таборів.

Під час репресій загинуло 36 тис. українців. Населення Галичини й Буковини опинилося між двома ворогами. За словами сучасного історика Тараса Гунчака, «з одного боку, його мордували росіяни, намагаючись вибити з нього почуття національної свідомості й самопошани; з іншого — над ним знущалися австрійці та мадяри, звинувачуючи у русофільстві».

3. Повсякденне життя на фронті й у тилу

У якому становищі опинилися солдати на фронті? Як змінювалося життя людей у тилу?

Війна затягувалася. Мобілізовані на фронт солдати гинули в боях, страждали від ран та хвороб. їхні настрої поступово змінювались. Проте й повертаючись до власної домівки, фронтовики бачили тяжкі наслідки війни.

Про що пишуть солдати? Які настрої в армії й у тилу ілюструють ці листи?

З листа солдата російської армії Андрія Рубльова з Південно-Західного фронту (29 травня 1916 р.)

Ряди наші змішалися з вогнем і землею. Коли ми з криком «ура» добігали до ворожих окопів, то я тільки пам’ятаю, що кулі і снаряди свистіли і ревіли навколо, а люди падали. І коли ми дістались дротяної загорожі, то я одну за однією кинув 4 бомби в їхні окопи. А потім в багнети... Скільки своїми бомбами я убив людей і переколов багнетом! А за що все це? Дорога сестричко, яка огидна справа — війна.

Зі щоденника солдата О. Замрія

Коли я прибув додому, йшли повним ходом жнива. Я ввійшов у двір, мене зустріла сестра. Вона була не одружена, брати усі на війні, їхні жінки працювали на хазяйстві. Сестра гірко плакала, що ми втратили батька та матір. Важкою виявилася зустріч, та нічого не поробиш — треба завершувати жнива. Наше господарство засівало тоді 20 десятин орної землі, а чоловіка в господарстві жодного. Використовували працю полонених австрійців та мадярів, або українців, як ми на них говорили — західники.

Наприкінці 1916 - на початку 1917 р. російська армія значною мірою втратила бойовий дух. Вона складалася вже з резерву — старших людей і зовсім молодих хлопців, якими часто командували не кадрові офіцери, а «прапорщики запасу» із цивільних людей, які пройшли кількамісячні курси.

На початку березня 1917 р. генерал А. Денікін так описував стан російської армії на Південно-Західному фронті: «Коні гинули від нестачі кормів, люди мерзли без чобіт та теплої білизни і хворіли тисячами; з неопалюваних вагонів, непристосованих для хворих і поранених, витягували трупи і складали, як дрова, на станційних платформах. Солдати кидали зброю, браталися з противником, тікали з фронту».

Повертаючись додому, солдати стикалися з тяжкими наслідками війни.

За вирощену та продану сільськогосподарську продукцію можна було купити значно менше товарів, ніж до війни. За таких умов селяни скорочували посівні площі.

Ускладнювали життя населенню й перебої в роботі транспорту. Залізниця насамперед забезпечувала потреби фронту, тоді як потяги з урожаєм часто застрягали на залізничних станціях і розкрадалися місцевими мешканцями та втікачами з фронту. У промислових центрах не вистачало продуктів. У 1917 р. ціни на товари широкого вжитку зросли майже втричі порівняно з довоєнними, а реальна заробітна плата скоротилася теж утричі.

На основі аналізу даних таблиці поясніть, чим були обумовлені такі зрушення та до яких наслідків у суспільстві вони призводили.

Динаміка зростання цін на продовольчі продукти в підросійській Україні

Царський уряд намагався врегулювати продовольче питання надзвичайними заходами. У грудні 1916 р. було здійснено спробу централізованого розподілу хліба. Проте це активізувало чорний ринок.

Ще складнішим стало життя людей на західноукраїнських землях, де йшли бої. Відступаючи з Галичини влітку 1915 р., російське командування наказувало знищувати важливі об’єкти, транспортні шляхи, продовольство. Російський генерал І. Павський у телеграмі командувачу фронтом доповідав, що «всі інтендантські вантажі вивезено, залізниці зруйновано, станції розгромлено, потяги і вагони вивезено на схід».

У якому становищі опинилися сім'ї західноукраїнських селян? Яке їхнє майбутнє?

Зруйноване російською артилерією село у прифронтовій смузі (фото 1915 р.)

Мирні люди ставали жертвами репресій як з боку російської, так і австро-угорської влади. Зазвичай вони набували характеру розправи на національному ґрунті. У вересні 1914 р. чорносотенці організували єврейський погром у Львові, а мадярські солдати закололи багнетами на вулиці Перемишля 40 арештованих українських інтелігентів і селян.

Які думки, почуття викликає документ?

Зі спогадів в’язня, заарештованого австрійською поліцією за звинуваченням у шпигунстві на користь Росії

31 серпня 1914 р. о 3 годині ранку, не давши навіть чаю, погнали в’язнів у тюремний двір. Тут протримали до 9 години ранку. Потім повели всіх, приблизно 1600 осіб, по вул. Казимирівській і Городецькій. Протягом декількох кілометрів натовп львівських «патріотів» бив нас палицями, плював в обличчя. З вікон кидали горщики з-під квітів. Одному з арештованих такий горщик проломив череп, і він помер тут же на вулиці. Перед вокзалом ми чекали до 2 години. Поліцейські навмисно тримали нас понад п’ять годин на вулиці, щоб дати юрбі можливість «проявити почуття» до нас, «зрадників».

Військові негаразди, економічна скрута й масове зубожіння народу призвели до знецінення людського життя та посилення кризи в суспільстві.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Спираючись на карту № 1 (див. Альбом карт), покажіть українські території, охоплені бойовими діями в роки Першої світової війни, місця основних воєнних операцій на території України в 1914-1917 рр.

2. Яку політику здійснювали російський та австро-угорський уряди на західноукраїнських землях під час Першої світової війни? Чому?

3. Що принесла війна українському населенню? Поясніть свою думку, використовуючи факти і свідчення.

4. Що, на вашу думку, спонукало вояків українських добровольчих військових формувань до самопожертви та героїзму? Обґрунтуйте свою думку.

5. Як змінювалося ставлення українського народу до війни й чому?

6. Працюючи в групі, складіть колективне усне есе на тему «Моє ставлення до війни й майбутнього України», обравши одну із зазначених позицій: від імені солдата на фронті під час окопної війни; солдата, що покинув фронт і повернувся додому в рідне село; жінки, яка живе в селі або місті й працює на заводі; студента, школяра. Представте позиції всіх груп і спробуйте виробити спільну позицію.

7. Один з теоретиків комуністичного руху Карл Маркс називав війну «пришвидшувачем революції». Чи погоджуєтеся ви з такою оцінкою? Доведіть свою думку, використовуючи факти з української історії періоду Першої світової війни.

8. Проведіть власне дослідження й опишіть бойовий шлях Легіону УСС.

9. Які оцінки, визначення ви б дали періоду Першої світової війни на українських землях? Сформулюйте 1-2 таких оцінки чи визначення. Поясніть їх.

10. Прокоментуйте відображення перебігу подій Першої світової війни у творах видатного українського графіка Георгія Нарбута, поданих в електронному додатку.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно