§ 41. Світова економічна криза (1929—1933 рр.)

МЕТА

• визначати причини кризи 1929—1933 рр.

• розповідати про прояви «великої депресії»

• вказувати на наслідки кризи

ДАТИ

1929—1933 рр. — «велика депресія»

• Паніка на Нью-Йоркській фондовій біржі (Волл-стріт) 29 жовтня 1929 р. («чорний вівторок»)

Криза розпочалася з паніки на Нью-Йоркській біржі 24 жовтня 1929 р. За один день («чорний вівторок») ціни на акції впали на мільйони доларів. Стався крах ринку цінних паперів. Проте це був лише зовнішній прояв кризи в економіці. За крахом фондового ринку обвалився весь фінансовий ринок і настав спад виробництва. У провідних країнах падіння сягало 38 %.

Раніше такі кризи досить швидко минали: малоприбуткові виробництва зникали, а ті, що зуміли вистояти, отримували можливості для швидкого стрибка вперед — і економіка виходила на новий технологічний рівень. У 1929—1933 рр. чекали, що так станеться й цього разу, але надії на те, що все налагодиться «саме собою», не виправдалися. Навіть після того, як падіння виробництва припинилося, нове піднесення не настало: світову економіку охопила затяжна депресія, що тривала до кінця 1930-х рр.

Особливо важко доводилося фермерам: на відміну від великих промислових фірм, вони не могли домовитися про скорочення виробництва й тим зупинити падіння цін. Натомість мільйони фермерських сімей намагалися підтримати свої доходи, викидаючи на ринок усе більше продуктів і тим самим остаточно обрушуючи ціни на них. Для боротьби з таким катастрофічним падінням цін у багатьох країнах уряд просто знищував «зайву» продукцію — палили зерно, забивали й закопували худобу. На тлі загального недоїдання це було жахливим варварством.

Ця криза завершила історичну еволюцію типу господарювання, що існував наприкінці XIX — на початку XX ст.

Однією з головних причин економічної кризи, яка є неминучою й необхідною умовою економічного циклу, вважають невідповідність між виробництвом (пропозицією) і попитом, тобто обсяг вироблених товарів на ринку був більшим, ніж попит на них. Це криза відносного перевиробництва й перенакопичення капіталу. Щоб звільнитися від запасів товару, виробники під час кризи занижують ціну, скорочують виробництво, звільняють робітників, припиняють капіталовкладення. Коли виробництво товарів і попит на них вирівнюються, розпочинається вихід із кризи в новий економічний цикл. Такою була типова ситуація другої половини XIX — початку XX ст.

Однак економічна криза 1929—1933 рр. була особливою. Циклічна криза перевиробництва збіглася зі структурною кризою — нижчим щаблем так званої «довгої хвилі» капіталізму. Під «довгими хвилями» мають на увазі періодичні коливання економічної активності тривалістю 40—60 років. Такі коливання фіксуються з кінця XVIII ст., і на 1929—1933 рр., як вважають економісти, припала четверта хвиля в найнижчій фазі. У ці періоди з інтервалом у 50 років відбувається зміна технічної та технологічної бази економіки й розширення її на всі галузі господарства. Нова техніка й технології, створені в 1920—1930-ті рр., могли забезпечити масове виробництво, але цей процес оновлення не міг вийти на рівень піднесення без забезпечення умов масового споживання. Масове виробництво потребувало масового покупця. Інша гостра проблема, виявлена кризою, — її надзвичайно затяжний характер. Це свідчило про те, що традиційний ринковий механізм виходу з кризи мав бути доповнений механізмами державного регулювання.

• Вкладники намагаються забрати свої заощадження з банку (США). У 1929 р. у дні великої кризи збанкрутіли 10 тис. банків, розоривши 10 млн своїх вкладників і всі підприємства, фірми, які вели свої грошові справи через них

• Плакат США 1930-х рр.

На яку ознаку кризи вказує плакат?

• Наслідки «великої депресії»: «гувервілі» на околицях американських міст. Так називали селища з халуп, у яких мешкали позбавлені житла безробітні та члени їхніх родин

Криза породила також небачене безробіття (у 1932 р. у 32 країнах було зареєстровано 26,4 млн безробітних), загрозу голоду для багатьох сотень тисяч людей. Через загострення соціальних проблем у країнах виникла загроза стихійних виступів, повстань.

Криза 1930-х рр., на відміну від попередніх, охопила одразу всі країни світу. Найбільшого удару зазнали ті з них, що були сировинними придатками індустріально розвинених країн. Зрештою це був потужний поштовх для пошуку шляхів забезпечення економічної незалежності цих країн.

Єдиною країною, що уникла таких наслідків кризи, як безробіття, падіння промислового виробництва, був СРСР. У цей час тут розгорталися форсована індустріалізація й насильницька колективізація. Проте криза не оминула СРСР. Головні експортні товари країни (сільськогосподарська продукція, ліс, сировина) значно впали в ціні. Прагнення радянського керівництва максимально збільшити експорт хліба в умовах падіння цін для отримання валюти, на яку закуповували верстати й обладнання, стало однією з передумов Голодомору.

Криза виявилася глибокою й тривалою, що було обумовлено багатьма чинниками. Світова війна та дії держав-переможниць після її закінчення завдали потужного удару господарству. Традиційні господарські зв’язки були порушені. Світова економіка була перевантажена борговими зобов’язаннями. Війна сприяла небаченому зростанню економіки США, що перетворило країну на світового кредитора. Американські позики дозволили Німеччині сплачувати репарації, які згодом поверталися до США у вигляді платежів Англії та Франції за військовими зобов’язаннями. Уся світова економіка стала залежною від добробуту США.

У кожній країні прояви кризи мали свої особливості.

Криза вплинула й на міжнародні відносини. Країни Заходу замість того, щоб шукати спільні шляхи виходу з кризи, лише перекладали труднощі одне на одного. Митні й торговельні війни загострили відносини між провідними країнами та паралізували їхню здатність підтримувати світовий порядок. Першою відкритий виклик Версальсько-Вашингтонській системі кинула Японія, порушивши домовленості щодо Китаю та захопивши Маньчжурію.

• Плакат СРСР 1930-х рр.

Чи все так безхмарно було в СРСР?

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Яка подія стала початком кризи? 2. Чому криза набула світового масштабу? 3. Якими були прояви кризи? 4. Президент США Г. Гувер у 1928 р. заявив: «Я не боюся за майбутнє нашої країни. Воно осяяне для нас світлими надіями». Чому не виправдалися ці сподівання? 5. Обговоріть у групах: чому криза не стала поштовхом до революції в США? 6. Чому після завершення кризи світ не повернувся до того стану, який був напередодні?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно