§ 46. Громадянська війна в Іспанії

МЕТА

• характеризувати розвиток Іспанії в першій половині XX ст.

• визначати причини бурхливих подій: диктатура, революція, громадянська війна

• давати оцінку подіям громадянської війни 1936—1939 рр.

ДАТИ

1923—1930 рр. — військово-королівська диктатура М. Прімо де Рівери

12 квітня 1931 р. — перемога республіканців на муніципальних виборах

1936 р. — прихід до влади Народного фронту

Липень 1936 — березень 1939 р. — громадянська війна в Іспанії

1939—1975 рр. — диктатура генерала Ф. Франко в Іспанії

На початку XX ст. від колишньої могутньої іспанської монархії не лишилося й сліду. Країна не виходила з кризи. Під час Першої світової війни Іспанія посідала нейтральну позицію. Війна сприяла короткочасному зростанню попиту на іспанські товари і, відповідно, економічному піднесенню.

Закінчення війни спричинило економічну кризу, загострилися проблеми іспанського суспільства. Влітку 1921 р. розпочалася політична криза, яка була спричинена поразкою іспанських військ у Марокко від повсталих племен (Республіка Ріф). Правлячі партії й король втратили довіру населення. У цих умовах правлячі кола не перешкодили проведенню державного перевороту, який 13 вересня 1923 р. здійснив генерал Мігель Прімо де Рівера. Він утворив військову директорію (хунту), яка змінила уряд, розпустив кортеси (парламент), увів надзвичайний стан, призупинив дію конституції. Владу на місцях було передано військовим губернаторам. Своєю метою диктатура оголосила «оновлення» Іспанії. Проте оновлення вилилося у фашизацію суспільства за зразком Італії. Проводилася насильницька іспанізація каталонців і басків. У зовнішній політиці було взято курс на створення «Великої Іспанії». Стабілізація економічного становища на певний час зміцнила військово-королівський режим. У 1925 р. М. Прімо де Рівера замінив військове правління на цивільне, але сутність режиму від цього не змінилася. Позитивним здобутком режиму стало забезпечення відносного соціального миру й стабільного становища робітництва, що було досягнуто завдяки співробітництву з профспілками. Світова економічна криза 1929—1933 рр. підірвала опору диктатури. Від неї відвернулася навіть армія, і 28 січня 1930 р. М. Прімо де Рівера подав у відставку.

У країні розгорнувся масовий рух за встановлення республіки. 12 квітня 1931 р. в Іспанії відбулися муніципальні вибори, на яких перемогли прихильники республіки. 14 квітня король Альфонс XIII утік із країни, і того ж дня Іспанію було проголошено республікою. Це була мирна демократична революція. Владу взяв на себе тимчасовий уряд на чолі з Нісето Алькалья Самора-і-Торресом. Перед новим урядом постали старі проблеми: проведення аграрної реформи в країні, де поміщикам належало 67 % земель; вирішення національного питання; ліквідація безробіття, що сягнуло 40 % працездатного населення. На порядку денному були такі питання: урегулювання відносин із католицькою церквою, захист національної іспанської промисловості, проведення реформи армії, вищий офіцерський склад якої становили вихідці із землевласників, а ще низка соціальних проблем. Тимчасовий уряд провів вибори до кортесів і прийняв низку законів, спрямованих на вирішення цих проблем. Президентом став Н. А. Самора-і-Торрес. Було прийнято нову демократичну конституцію. Церкву було відокремлено від держави. Ліквідовували чернечі релігійні ордени. Каталонія здобула автономію. Було оголошено про проведення аграрної реформи (викуп державою в поміщиків землі й розподіл її серед селянства). Однак нерішучість уряду в проведенні реформ, а також наступ на права католицької церкви, яка мала традиційно сильний вплив на селян, привели до того, що на виборах 1933 р. перемогли партії правого блоку. Вони згорнули всі реформи. Баскам було відмовлено в наданні автономії.

• Іспанські війська ведуть бій із ріфами (Іспанське Марокко). 1921 р.

• М. Прімо де Рівера виступає на мітингу. Жовтень, 1933 р.

Військовий діяч І. Нестеренко про стратегію Ф. Франко

В еволюції стратегії Франко можна вирізнити три етапи. Перший — коли операції планувались як колоніальні каральні експедиції. Другий — коли після провалу цих операцій почалася позиційна війна на підступах до Мадрида. І нарешті третій, коли перейшли до маневрової війни, що завершилася навесні 1938 р. проривом у напрямі Вінареса. У Каталонській битві 1938—1939 рр. франкісти здобули перемогу, маючи значну кількість військової техніки.

1. Укажіть хронологічні межі кожного періоду, визначеного військовим діячем. 2. Чим можна пояснити таку еволюцію стратегії Ф. Франко у громадянській війні?

• Приберемо Іспанію! Франкістський агітаційний плакат

Яку мету боротьби декларували франкісти?

Наприкінці 1933 р. син колишнього диктатора Хосе-Антоніо Прімо де Рівера створив партію Іспанська фаланга (іспанські фашисти). Вона виступала за ліквідацію республіки, встановлення унітарної держави із сильною владою, за розширення прав католицької церкви.

У 1934 р. розпочалися масові виступи населення проти політики уряду. Каталонія проголосила свою незалежність, в Астурії спалахнуло збройне повстання. Через відсутність єдності лівих сил усі ці виступи було придушено.

Не змирившись із поразкою, ліві сили в січні 1936 р. утворили Народний фронт, який виступив із широкою програмою реформ. Було передбачено амністію всім політв’язням, відновлення демократичних прав і свобод, надання автономії Каталонії, підвищення заробітної плати, зниження податків, проведення аграрної реформи. На виборах у лютому 1936 р. програму було підтримано. До влади в Іспанії прийшов Народний фронт.

Спираючись на армію, праві сили почали готувати заколот. На чолі змовників стояли Х.-А. Прімо де Рівера, генерал X. Санхурхо, який безпосередньо готував заколот, і генерал Франсіско Франко.

Заколот почався 17 липня 1936 р. в Іспанському Марокко за сигналом «17-го о 17-й». Наступного дня він поширився на інші райони Іспанії. На бік заколотників перейшло 80 % складу іспанської армії (із 20 тис. офіцерів республіку підтримували лише 500 осіб), але авіація і флот залишилися вірними республіці. У країні почалася громадянська війна. У заколотників одразу виникли проблеми: Х.-А. Прімо де Ріверу було заарештовано й страчено, X. Санхурхо загинув в авіаційній катастрофі, Ф. Франко з марокканськими військами було блоковано республіканським флотом у Марокко. На допомогу франкістам прибули Італія та Німеччина, які на літаках перекинули марокканську армію в Іспанію та надали заколотникам зброю.

Ф. Франко у вересні 1936 р. очолив заколотників і проголосив мету: створити «тоталітарну державу, соціальний мир і загальне процвітання».

Республіканський уряд мав негайно організувати опір франкістам. Складність ситуації полягала в тому, що промисловість Іспанії не виробляла багатьох видів військової техніки і спорядження. Не вистачало підготовлених військових кадрів. На звернення до урядів Англії, Франції та США з проханням продати зброю республіканці отримали відмову. Уряди західних країн ураховували свій досвід у Росії, де збройна інтервенція та підтримка антибільшовицьких сил мали зворотний результат.

Між 27 країнами було підписано угоду про невтручання в іспанські справи. Проте Італія та Німеччина не збиралися цього виконувати й активно постачали зброю франкістам. У жовтні 1936 р. СРСР заявив, що не буде дотримуватися угоди, надішле військових радників республіканцям і постачатиме їм зброю. На захист республіки до Іспанії прибули, за різними оцінками, від 35 до 42 тис. осіб, які прагнули боротися проти фашизму. Із них було утворено інтернаціональні бригади.

У громадянській війні в Іспанії брали участь українці, причому з обох сторін. Республіканців підтримало близько 1 тис. осіб із Західної України, а на боці франкістів воювали колишні військові УНР.

За 58 км від Мадрида за наказом генерала Ф. Франко в 1940 р. було створено меморіальний комплекс «Долина полеглих», де з обох боків від величезного хреста поховано залишки 33 872 жертв двох сторін протистояння часів громадянської війни. Висота хреста становить 150 м, до нього веде тисяча символічних сходинок — саме стільки днів тривала громадянська війна. У меморіалі розміщена також могила диктатора, відповідно до його заповіту.

• Картина П. Пікассо «Герніка» 1937 р. присвячена подіям, коли німецькі бомбардувальники знищили місто басків. Це був перший випадок, коли авіацію почали застосовувати для терору проти мирного населення

У вересні 1936 р. було сформовано новий республіканський уряд на чолі з Ларго Кабальєро, який провів низку реформ. На контрольованій ним території було ліквідовано поміщицьке землеволодіння, землю передано селянам, націоналізовано велику промисловість. Інші підприємства перейшли в управління профспілок. Каталонці та баски отримали автономію. Проте політичний режим поступово еволюціонував у бік відходу від демократії, захист якої був головною метою війни. Це частково обумовлювалося воєнним часом; головною причиною стало зростання впливу комуністів, які спиралися на підтримку СРСР. Іспанські комуністи, які діяли за прикладом комуністів у СРСР, розпочали боротьбу проти троцькістів, які мали значний вплив у Каталонії, та анархістів. У країні встановився терор каральних органів.

Отже, іспанська демократія припинила своє існування раніше, ніж загинула Іспанська республіка.

У 1936—1937 рр. основні бойові дії точилися навколо Мадрида, але всі наступи франкістів було відбито. Не допомогла їм і «п’ята колона» (таємні прихильники заколотників) у самій столиці.

Після невдалої спроби франкістів захопити Мадрид Німеччина та Італія почали відкриту інтервенцію, увівши в країну свої війська (німецький легіон «Кондор», італійський експедиційний корпус, португальські війська тощо, загалом близько 220 тис. осіб). Спроба італійського корпусу завдати удару з північного заходу по військах республіканців, які обороняли Мадрид, виявилася невдалою. Під містечком Гвадалахара в березні 1937 р. він був розгромлений.

Після цієї поразки франкісти зосередили основні зусилля в Каталонії, намагаючись скористатися конфліктом між троцькістами й комуністами. 3—6 травня 1937 р. троцькісти, підтримані Л. Кабальєро, здійснили в Барселоні збройний виступ, протестуючи проти політики комуністів. У квітні 1938 р. армія франкістів відрізала Каталонію від решти території республіки. Спроба армії республіканців розірвати блокаду наступом у липні 1938 р. успіху не мала. На початку 1939 р. Каталонію було захоплено. Територія, контрольована республіканцями, виявилася ізольованою від Франції.

27 лютого 1939 р. Англія і Франція розірвали дипломатичні відносини з республіканським урядом і визнали уряд Ф. Франко. СРСР майже припинив постачання зброї, ще в 1938 р. з Іспанії було виведено інтернаціональні бригади. Опинившись у міжнародній ізоляції, 6 березня 1939 р. командувач оборони Мадрида полковник С. Касадо здійснив переворот, повалив республіканський уряд і розпочав переговори з Ф. Франко. Спробу комуністів підняти повстання було придушено. На територію, контрольовану республіканцями, вступили франкістські війська. В Іспанії було встановлено диктатуру генерала Ф. Франко (березень 1939 — листопад 1975 р.).

Франкісти вдалися до репресій проти своїх противників. Протягом 1939—1944 рр. надзвичайні трибунали винесли смертні вироки 200 тис. осіб, 270 тис. були ув’язнені, 300 тис. змушені були залишити батьківщину.

Іспанія лежала в руїнах. Унаслідок війни загинуло 1 млн осіб, 500 тис. осіб залишили країну.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Як Перша світова війна вплинула на розвиток Іспанії? 2. Дайте характеристику диктатурі М. Прімо де Рівери. 3. Коли і як було повалено монархію в Іспанії? 4. Охарактеризуйте політику уряду Н. А. Самора-і-Торреса. 5. Що зумовило створення Народного фронту? Дайте оцінку його програмі. 6. З'ясуйте причини громадянської війни в Іспанії. 7. Як розвивалися події на фронтах громадянської війни? 8. Яку позицію посідали великі держави щодо громадянської війни? 9. Обговоріть у групах: якими були причини поразки республіканців у громадянській війні?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Історія: Україна і світ 10 клас Гісем (інтегрований курс, рівень стандарту, нова програма)", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)