§ 13—14. Центральна Рада і Тимчасовий уряд: від протистояння до компромісу

«Україна гула, гомоніла, хвилювалась і ждала рішучого, останнього, завершального слова, - писав про події тих днів Володимир Винниченко. - Таким завершальним словом, синтезом та імпульсом до творчого "дальшого” був Перший Універсал Української Центральної Ради. З яким нетерпінням ждало українство того синтетичного слова, можна судити по тій побожній, урочистій тиші, яка обхопила ввесь величезний театр, переповнений делегатами й публікою, коли президією З’їзду було оповіщено, що Центральна Рада має оголосити свій Універсал. Увесь З’їзд підвівся й стоячи завмер у чеканні. Засмажені, загартовані в боях... у стражданнях обличчя кривились від солодкого болю надзвичайних переживань, від високої, ніколи не знаної радості. Деякі голосно ридали, припавши головами до спинок крісел; багато хто кулаками, рукавами "гімнастьорок” витирав сльози; деякі суворо зціплювали зуби, щоб не закричати в екстазі...»

Перший Універсал УЦР закликав український народ «творити новий лад вільної автономії України». Водночас документ став поворотним моментом у стосунках УЦР із Тимчасовим урядом. Якщо до проголошення Універсалу УЦР послідовно підтримувала урядовий курс та розраховувала на позитивне ставлення уряду до ідеї української автономії, то проголошення Універсалу означало перехід в опозицію до Тимчасового уряду.

Словник

Опозиція (від лат. oppositio - протиставлення, заперечення) - протидія, опір певній політиці; організація, партія, група, особа, які виступають проти панівної думки, уряду, системи влади, політичної системи загалом.

1. Якими були перші наслідки проголошення Першого Універсалу УЦР

Після проголошення Універсалу українська громадськість почала звертатися до УЦР з різними питаннями як до органу влади. Щоб розв’язати їх, Рада була змушена заснувати виконавчий орган ще не визнаної центральним урядом влади.

28 (15) червня створено Генеральний секретаріат у складі восьми генеральних секретарів і генерального писаря. Секретарства були прообразами майбутніх міністерств.

Український уряд очолив Володимир Винниченко. Він узяв на себе й обов’язки генерального секретаря внутрішніх справ. Генеральним писарем став Павло Христюк, секретарем фінансів - Христофор Барановський, у міжнаціональних справах - Сергій Єфремов, у військових справах - Симон Петлюра, у земельних справах - Борис Мартос, у судових справах - Валентин Садовський, у продовольчих справах - Микола Стасюк, секретарем народної освіти - Іван Стешенко.

Генеральний секретаріат Центральної Ради. Справа наліво: (сидять) С. Петлюра, С. Єфремов, В. Винниченко, X. Барановський, І. Стешенко; (стоять) Б. Мартос, М. Стасюк, П. Христюк. 1917 р.

«Утворенням Генерального секретаріату Центральна Рада зразу розв’язала велику справу українського державного відродження. З якими б завданнями не утворювався Генеральний секретаріат, він усе ж був виконавчим органом Центральної Ради, що вважала себе, як це видно з першого її Універсалу, покликаною стояти "на сторожі прав і вольностей” українського народу і "творити новий лад вільної України”. Усі складові елементи державності - народ, територія і влада - вже існували, причому влада, як і у всіх державах, була поділена на верховну, законодавчу - Центральна Рада - і виконавчу - Генеральний секретаріат» (П. Христюк).

Хоча в українському політичному житті найчисельнішою була есерівська партія, у першому складі уряду переважали соціал-демократи. Партія В. Винниченка і С. Петлюри вирізнялася з-поміж інших неабияким інтелектуальним потенціалом. Однак вона була внутрішньо нестабільною, насамперед через особисті суперечки між партійними лідерами - В. Винниченком і С. Петлюрою.

Володимир Винниченко (1880-1951)

Український політичний і державний діяч, видатний письменник. Один із лідерів УСДРП. Належав до проводу Української революції, керівництва Центральної Ради, автор її універсалів. Голова першого українського уряду - Генерального секретаріату (червень 1917 - січень 1918 рр.).

За визнанням Д. Дорошенка, він «виніс на своїх плечах увесь тягар боротьби за автономію». Перебував у опозиції до гетьманського режиму, був організатором і керівником антигетьманського повстання, очолював Директорію УНР (листопад 1918 - лютий 1919 рр.). Після відставки залишив Україну, продовжував політичну діяльність в Австрії. 1920 р. мав невдалу спробу співпраці з радянською Україною, після чого емігрував остаточно. З середини 1920-х відійшов від політики. Упродовж останніх 25 років жив у французькому містечку Мужен, біля Канн, у власному невеликому будинку, присвятивши себе літературній творчості.

Складіть за текстом 12 запитань для вікторини «Революція в особах». Запропонуйте відповісти на них своїм однокласникам.

Прочитайте фрагменти історичних джерел. » 1. Якою була реакція громадськості на Перший Універсал УЦР? Поміркуйте, чому деякі сучасники сприйняли цей державно-політичний акт як вияв революційного романтизму. » 2. Виокремте речення, в яких безсторонньо констатуються факти, а потім ті, що, на вашу думку, містять емоційну оцінку.

Документ 1

«Цей Універсал справив на українське суспільство надзвичайно глибоке враження. Подібно до того, як із невимовною радістю і навіть зі сльозами на очах вислухали його українські солдати - члени Військового З'їзду, - з ентузіазмом зустрів ці слова Центральної Ради і увесь український трудовий народ. Майже по всіх містах, містечках, селах і хуторах України, на численних селянських, робітничих і загальнонаціональних з'їздах, на фронтах у військових частинах, - всюди урочисто було відчитано Універсал, із захопленням і радістю, як святу вістку про нове, прегарне життя, що малювалося в народній уяві. Народ радів, народ хвилювався, народ складав масову формальну присягу на вірність Центральній Раді, на вірність проголошеним нею ідеалам. До Центральної Ради посипались сотнями, тисячами безконечні палкі привітання від різних груп та організацій українського суспільства, від військових частин, від земств із заявами, що вони визнають Центральну Раду за свій найвищий уряд, що будуть коритися їй і тільки їй, що будуть з радістю, охоче і пильно виконувати її приписи, її накази.

Військові частини, їдучи на фронт, на смерть, поборюючи всі трудності, заїздили по дорозі до Києва, до Центральної Ради, щоб побачити кращих своїх людей, щоб почути від неї, від Центральної Ради, слово привіту і заявити, що з її наказу навіть на фронт селянин і робітник піде з радістю.

...Сила Універсалу полягала в іншому, а саме в тому великому принципі, який він проголосив словами: "Однині самі будемо творити наше життя", і в тій великій, безмежній довірі до творчих сил українського народу, якою пройнятий був весь Універсал, на якій він весь, від початку до кінця побудований. У цьому принципі й у цій вірі треба шукати ключа до розгадки питання про причини надзвичайного успіху Універсалу, про причини народного ентузіазму, викликаного ним» (П.Христюк).

2. У чому полягав компромісний характер Другого Універсалу УЦР

Після проголошення Першого Універсалу, створення українського уряду, підтримки народом та українізованими частинами армії Центральної Ради Тимчасовий уряд змушений був спробувати врегулювати напружене становище в Україні. До Києва прибула делегація в складі трьох авторитетних міністрів - Олександра Керенського, Михайла Терещенка та Іраклія Церетелі. Після дводенних переговорів був досягнутий компроміс. Тимчасовий уряд негайно, не очікуючи на Всеросійські установчі збори, визнав Центральну Раду державним органом. Центральна Рада зобов’язалася не проголошувати самочинно автономії України. Зміст угоди оформлявся двома майже ідентичними за змістом документами: постановою Тимчасового уряду «Про національно-політичне становище України» і Другим Універсалом Центральної Ради. Обидва документи передбачалося оприлюднити одночасно. Проте в Петрограді троє міністрів від партії кадетів категорично виступили проти надання Україні автономного устрою і вийшли з уряду, спричинивши урядову кризу.

Отже, на підставі постанови Тимчасового уряду та Другого Універсалу Центральної Ради Україна набула статусу окремого територіально-адміністративного утворення з власним представництвом.

Наведіть аргументи, що свідчать про прогресивне значення Другого Універсалу. А які аргументи можна використати для його негативної характеристики?

Проти Другого Універсалу в Україні рішуче виступили самостійники. Ще в травні у Чернігові новобранці під впливом агітації самостійників з Українського військового клубу ім. П. Полуботка почали стихійно гуртуватися в окрему українізовану частину Другий український полк ім. гетьмана П. Полуботка. У ніч на 5 липня 5 тис. солдатів-полуботківців здійснили спробу встановити контроль над Києвом і примусити Раду проголосити самостійність України. Вони сподівалися на підтримку Центральної Ради. Однак УЦР відмежувалася від полуботківців. Перший український полк ім. Б. Хмельницького та військові частини, підпорядковані Тимчасовому уряду, придушили виступ.

Прочитайте фрагменти та поміркуйте: компроміс із Тимчасовим урядом у політичному сенсі був кроком уперед чи назад? Хто з учасників, на вашу думку, дав найменш упереджену оцінку цій події?

Документ 2

«Угода між Центральною Радою і Тимчасовим Урядом була актом, який обидві сторони по-різному розуміли й по-різному оцінювали. Для Тимчасового Уряду вона була актом, вимушеним тяжкими обставинами, актом, на який він пішов з тяжким серцем. "Постанова" була зложена поспіхом, без довгих міркувань і з юридичного погляду дуже неясно. Один з найвидатніших російських юристів барон Нольде піддав її убивчій критиці на сторінках кадетської газети "Речь", назвавши "безсумнівним однобічним актом державно-правового обману, в якому, з одного боку, відчувається досвідчена рука старого європейського борця, вихованого в школі тонких політичних формул і складної політичної боротьби, а з другого - недосвідчений і нічим не виправлений революційний ентузіазм"» (Д. Дорошенко).

Документ 3

«Те, що Україна отримала від Петрограда згоду на автономію, визнання Центральної Ради і Генерального секретаріату, українці уже мали і до згоди російського уряду. Йдучи на цей компроміс, Центральна Рада сама себе поставила в залежність від Центрального уряду, відмовилася від певної спроби дій принаймні у двох вимірах: по-перше, погодилася не вдаватися до самовільних дій стосовно проголошення автономії України до скликання Установчих зборів; по-друге, Центральна Рада добровільно віддала право затвердження складу Генерального секретаріату урядові Росії» (П.Христюк).

Документ 4

«Отже, з цього моменту Центральна Рада й Генеральний Секретаріат мали стати правно-державними вищими інституціями на Україні. І виходило так, що Російський Тимчасовий Уряд, не згодившись висловити своє принципіальне ставлення до ідеї автономії України, не згодившись на обмежені, помірковані домагання українства у сфері адміністративного управління на Вкраїні, тепер примушений був не то що згодитися на ідею автономії, а на фактичне її здійснення» (В. Винниченко).

Схарактеризуйте настрої різних політичних угруповань після ухвалення Другого Універсалу УЦР. Розіграйте рольову гру, у якій запропонуйте дискусію між прихильниками та противниками ухвалення Другого Універсалу УЦР. Використайте висловлювання учасників подій.

3. Чому загострився конфлікт між УЦР та Тимчасовим урядом

Після досягнення компромісу з Тимчасовим урядом відбулися передбачені Другим Універсалом переговори про входження до Центральної Ради представників неукраїнської революційної демократії. У липні відбулося перше засідання Малої Ради у доповненому складі: 40 членів - від українських організацій, 18 - від національних меншин.

Маніфестація українців - солдатів Петроградського гарнізону на підтримку УЦР. Березень 1917 р.

Повний склад УЦР збільшився тоді до 822 осіб (перший склад - 150 осіб). Більш як половина місць належала представникам рад, а саме: Раді селянських депутатів (212), Раді військових депутатів (158), Раді робітничих депутатів (100), загальноросійським (неукраїнським) радам робітничих і солдатських депутатів (50). Другу за чисельністю групу членів УЦР становили представники соціалістичних партій - загальноросійських (40), єврейських (35), українських (20) і польських (15). Третя позиція належала представникам професійних, кооперативних, просвітницьких і національних (грецьких, молдавських, німецьких, білоруських та ін.) організацій, а четверта - представникам губерній та міст.

Проте реальна кількість членів УЦР була істотно меншою: не всі партії та організації повністю заповнювали виділені їм місця. Попри це Центральна Рада об’єднала більшість громадських організацій, які виникли в післяреволюційній Україні. Вона стала територіальним представницьким органом.

Урядова криза в Петрограді через вихід кадетів з уряду князя Г. Львова поглибилася внаслідок масових заворушень, спричинених провалом літнього наступу російської армії і погіршенням економічного становища країни. 17 (4) липня в Петрограді відбулася півмільйонна демонстрація солдатів, матросів і робітників. Більшовики «озброїли» демонстрантів гаслом «Уся влада - Радам!» і зробили спробу скинути Тимчасовий уряд, однак своєчасно відступили, щоб не бути розпорошеними. Князь Г. Львов пішов у відставку, а уряд очолив військовий міністр О. Керенський. На посаду Верховного головнокомандувача був призначений генерал Л. Корнілов, який вимагав від глави уряду навести лад у тилу й на фронті.

29 (16) липня 1917 р. Центральна Рада ухвалила «Статут вищого управління України», що мав стати підґрунтям діяльності адміністрації краю й регулювати відносини з Тимчасовим урядом. Для затвердження Статуту до Петрограда відбула делегація в складі В. Винниченка, X. Барановського і Ф. Рафеса. Сталося це за досить невдалих політичних обставин. Тільки-но Тимчасовий уряд придушив більшовицьке повстання, як почала розгортатися корніловщина. Виснажливі переговори нічого на дали. Дочекавшись, коли українська делегація повернулася до Києва, 17 (4) серпня уряд затвердив для Генерального секретаріату «Тимчасову інструкцію». Компетенція Центральної

Українська делегація у марному очікуванні затвердження Тимчасовим урядом «Статуту вищого управління України». Художник І. Буруля. Сатиричний часопис «Ґедз» (Київ). 1917 р.

» Якій історичній події присвячено карикатуру? Що роблять зображені на ній персонажі? Яке ставлення до події намагався сформувати художник у глядачів?

Ради і Генерального секретаріату поширювалася на територію п’яти українських губерній. Натомість Центральна Рада претендувала на територію дев’яти губерній, у яких українці становили більшість населення, тобто і на Херсонську, Харківську, Катеринославську, Таврійську (без Криму) губернії. Після бурхливих дебатів Центральна Рада прийняла документ до відома і стала чекати дальшого розвитку подій.

Подискутуйте, наскільки виправданою була вичікувальна позиція УЦР. Чи можна було уникнути загострення конфлікту з Тимчасовим урядом?

Визначте критерії та порівняйте документи. Зверніть увагу на сферу повноважень: Центральної Ради, Генерального секретаріату, Тимчасового уряду.

У жовтні 1917 р. Центральна Рада почала готувати скликання Всеукраїнських установчих зборів. 23 (10) жовтня з цього приводу на Малій Раді спалахнула гостра дискусія з представниками російської демократії.

На початку листопада в справу втрутився Тимчасовий уряд. Голова Генерального секретаріату В. Винниченко отримав телеграфне розпорядження «безвідкладно виїхати до Петрограда для особистих пояснень щодо повідомлень про агітацію на Україні на користь скликання суверенних Установчих зборів». У пресі повідомлялося, що командувач Київським військовим округом (КВО) генерал Квецинський отримав директиви в разі відмови Винниченка їхати до Петрограда розпустити Центральну Раду і Генеральний секретаріат. Винниченко приїхав до Петрограда 7 листопада (25 жовтня) - саме в той день, коли більшовики скинули Тимчасовий уряд. Другий Всеросійський з’їзд рад робітничих і солдатських депутатів утворив новий російський уряд - Раду народних комісарів на чолі з Володимиром Леніним.

Позмагайтеся в умінні отримувати за допомогою карти вичерпну інформацію про становище українських земель у березні - серпні 1917 р. Оберіть експертну групу, яка оцінюватиме доповіді груп за планом: » 1. Чи точно визначено терени автономної України згідно з інструкцією Тимчасового уряду від 17 (4) серпня 1917 р.? » 2. Чи правильно визначені події, що відбулися упродовж літа 1917 р. (подія, дата, місце)?

Українські землі у березні-серпні 1917 р.

ПЕРЕВІРТЕ, ЧОГО НАВЧИЛИСЯ

1. Установіть хронологічну послідовність подій: Збройний виступ самостійників у Києві » Проголошення Другого Універсалу Центральної Ради » Створення Генерального секретаріату.

2. Доберіть до імен історичних постатей факти їхньої біографії: а) М. Грушевський; б) В. Винниченко.

» 1. Автор багатьох ґрунтовних наукових праць, зокрема 10-томної «Історії України-Руси», 5-томної «Історії української літератури». » 2. Автор оповідань, романів і повістей, двох десятків п’єс, які ставили на сценах Берліна, Москви, Праги, Рима. » 3. Автор праці «Відродження нації» про події Української революції. » 4. Голова та незмінний лідер Української Центральної Ради. » 5. Лідер та ідеолог Української революції, неформальний лідер УПСР. » 6. Лідер УСДРП, перший голова Генерального секретаріату.

3. Укажіть, у яких твердженнях сформульовано значення Другого Універсалу Української Центральної Ради. Відповідь аргументуйте.

» 1. Уперше в історії України 20 ст. виникло державне утворення під назвою УНР. » 2. За українською мовою закріплено статус державної, ухвалено державну символіку. » 3. Задекларовано компроміс у стосунках між УЦР і Тимчасовим урядом на перехідний період. » 4. Уряд Росії визнав легітимність влади УЦР та автономний статус України. » 5. Чітко окреслено територію Української держави, консолідовано український народ.

4. Прокоментуйте фрагмент із «Записок...» П. Христюка. Про які реалії Української революції у ньому йдеться? Яких історичних діячів згадує автор?

«Із виступу професора державного права Петроградського університету, помічника міністра закордонних справ (при першому складі Тимчасового Уряду) барона Нольде (кадета)... з приводу угоди. Відзначив "легковажність", з якою "недосвідчені" міністри Тимчасового Уряду уклали договір, накинувши Раду Україні, а Україну Росії, і тим самим відрізавши Росію від Чорного моря, назвав навіть угоду безсумнівним однобічним актом державно-правового обману, в якому, з одного боку, відчувається досвідчена рука старого європейського політичного борця, вихованого в школі тонких політичних формул і складної політичної боротьби, а з іншого - недосвідчений і ніким не спрямовуваний "революційний ентузіазм"».

5. Якій події присвячено цей фрагмент історичного джерела? Висловіть своє ставлення до неї.

«Ми, українці-козаки, не хочемо мати свободи тільки на папері або напівсвободи. По проголошенні Першого Універсалу (ми Другого Універсалу не визнаємо) ми приступаємо до заведення порядку на Україні. Задля цього всіх росіян і ренегатів, які гальмують українську роботу, скидаємо з постів силою, не рахуючись з російським урядом. Визнаючи Центральну Раду за свій найвищий уряд, ми поки що виганяємо зрадників з України без її відома. Коли все опануємо силою, тоді цілком підпорядкуємося Центральній Раді. Тоді вона порядкуватиме у Києві й на всій Україні, як у своїх людей, котрі мусять усім керувати».

скачать dle 11.0фильмы бесплатно