Україна у 2005-2014 рр.
- 1-05-2022, 23:12
- 339
11 Клас , Історія України 11 клас Даниленко, Смольніцька (рівень стандарту)
§ 37. Україна у 2005-2014 рр.
1. Соціально-економічний розвиток
2005 р. новий уряд, очолюваний Ю. Тимошенко, активно взявся за зміни в економічному житті країни. За результатами роботи уряду було зменшено масштаби махінацій з податком на додану вартість, унаслідок чого рівень надходжень ПДВ до бюджету в 2005 р. зріс удвічі. Здійснювалася програма «Контрабанда - стоп!», під час реалізації якої зменшилися зловживання на кордонах і, відповідно, збільшилися митні надходження. Удалося впорядкувати та знизити в’їзне мито на 90 % імпортних товарів. Уряд також значно спростив процедури для іноземних інвесторів. Було вжито заходів, які сприяли зменшенню приховування валютної виручки від податкових органів.
Фактично вишукувалися засоби для наповнення бюджету грошима, які були вкрай необхідні для виконання соціальних гарантій щодо населення. На виконання означеного завдання було зроблено і такі кроки, які викликали серйозний спротив, і в результаті протидії їх не було повноцінно втілено в життя. Серед них - спроби змінити схему оподаткування малого бізнесу; програма з переоцінки та реприватизації великих підприємств; ревальвація гривні.
У жовтні 2005 р. відбувся перепродаж «Криворіжсталі» індійській компанії «Mittal Steel» за 5 млрд дол. - суму, майже в 9 разів вищу за ту, яку було сплачено державі попереднім покупцем. Це був, по суті, єдиний приклад сплати реальної ціни за всю історію приватизації в Україні.
Результатом стало виконання урядом соціальних гарантій: підвищили мінімальну пенсію (на 17 %) і мінімальну заробітну плату (на 27 %); зросли зарплати в бюджетному секторі (на 57 %), започаткували виплати одноразової державної допомоги при народженні дитини (8,5 тис. грн).
Соціальним досягненням цього періоду став злам (хоча й тимчасовий) негативних соціальних і демографічних тенденцій, які спостерігалися в Україні в попередні десятиліття. У 2008 р. народжуваність перевищила смертність у Києві, Закарпатській і Рівненській областях.
Зростаючий рівень народжуваності фіксувався щорічно: 2004 і 2005 рр. - по 428 тис. новонароджених, 2006 р. - 462 тис., 2007 р. - 476 тис., 2008 р. - 514 тис., 2009 р. народилося 515 тис. дітей.
Народжуваність в Україні в 2004-2013 рр. (тис. осіб)
Середньорічна чисельність населення в Україні в 2004-2013 рр. (тис. осіб)
Проаналізуйте графіки. Якими процесами в Україні можна пояснити рух кривої у графіках?
Щоправда, заходи, що спрямовувалися на поліпшення життя населення, мали короткостроковий позитивний ефект. Погіршила ситуацію паливна криза, що спалахнула у 2005 р. Того ж року зросли ціни на м’ясо, продукти птахівництва та цукор.
Серед економічних здобутків - розширення географії ринків збуту аграрної продукції та збільшення обсягів її експорту на ринки Азійського регіону та Далекого Сходу.
Кредитний бум, який розпочався в цей період, мав суперечливі наслідки. Масштабне кредитування, з одного боку, значно пожвавило споживчий ринок і сприяло зростанню добробуту, з іншого - стало однією з передумов майбутнього фінансового краху багатьох банків і серйозних проблем у боржників.
З літа 2008 р. в Україні дедалі сильніше відчувалися впливи світової фінансової кризи. Обмінний курс зріс з 5,5 до 8 гривень за долар на кінець 2008 р. Це призвело до подорожчання кредитів і збільшення кредитних зобов’язань населення. Фінансова криза негативно вплинула на економіку: зменшився обсяг випуску промислової продукції, відбувся спад будівництва. У 2009 р. газовий конфлікт з Росією призвів до нового загострення економічної ситуації.
Попри те, що Україна відновила свій економічний потенціал порівняно з 1990-ми рр., економічні й політико-системні проблеми створюють ситуацію, коли радикальні економічні реформи, які зазвичай потребують високого рівня консолідації суспільства, політичної волі державного керівництва, ефективного менеджменту, кваліфікованої бюрократії, високого рівня правової свідомості і влади закону, часто залишаються лише політичною риторикою.
Г. Касьянов, історик
Чому, на думку автора, в Україні впродовж двох десятиліть залишався невирішеним комплекс проблем? Спробуйте узагальнити ці проблеми.
2. Суспільно-політичне життя
За наслідками суспільно-політичної кризи в Україні в 2004-2005 рр. було внесено зміни у виборче законодавство. Вирішили (як зазначалося) надалі проводити вибори до Верховної Ради України за пропорційною системою.
Пропорційна виборча система - це така система, за якої голосування за кандидатів проводиться за партійними списками.
Таким чином, основними гравцями у наступних виборах до Верховної Ради стали політичні партії, основні з яких просувалися певними олігархічними групами. Виборчі кампанії фактично перетворилися на боротьбу між двома умовними політичними таборами.
Згідно з офіційними результатами, у Верховну Раду V скликання пройшли: Партія регіонів (186 мандатів), Блок Юлії Тимошенко (129), Народний союз «Наша Україна» (81), Соціалістична партія України (33), Комуністична партія України (21).
Проаналізуйте результати виборів. Хто здобув перемогу? Які були реальні можливості для налагодження дієвої співпраці, зважаючи на наявність ідеологічних розходжень?
У парламенті створили антикризову коаліцію, що об’єднала регіоналів, комуністів, соціалістів. Уряд, сформований коаліцією, не знайшов порозуміння з Президентом. Їхнє протистояння спровокувало чергову кризу влади та призвело до позачергових парламентських виборів у вересні 2007 р. У перегонах вирішили позмагатися 20 політичних партій і блоків. До парламенту потрапили: Партія регіонів, Блок Юлії Тимошенко (БЮТ), Блок «Наша Україна - Народна самооборона», Комуністична партія України, Блок Литвина. Коаліцію оновленого парламенту було створено з прибічників В. Ющенка і БЮТ.
Під час обох виборчих кампаній реалізовувалася стратегія формування громадської думки і маніпулювання нею. Здійснювалися провокації щодо управлінців вищих ешелонів влади, які перетворювалися на гучні корупційні скандали. Утім основна мета, заради чого здійснювалася партійна боротьба в політичному форматі, - це здійснення перерозподілу владних повноважень в інтересах фінансово-промислових груп, які прагнули зберегти вже приватизоване та заволодіти ще нероздержавленими багатствами країни.
Закладені позитивні тенденції в ідеї проведення парламентських виборів на партійній основі в Україні мали негативні наслідки. В першу чергу і внаслідок відсутності реальних важелів впливу на політичну еліту у громадян країни. «Здвоєні» вибори 2006-2007 рр. не наблизили країну до кращих світових політичних стандартів. Вони лише поглибили кризу в суспільстві.
В. Мороко, історик
Які наслідки мало впровадження виборчої системи на партійній основі? У чиїх інтересах виявилася партійна система виборів?
З 2008 р. почалися чергові протистояння між гілками влади в Україні. Важливі питання державного розвитку доводилося вирішувати через подолання суперечностей, які виникали між президентом та урядом, урядом та парламентською опозицією. Особливе загострення протистоянь спостерігалося на тлі економічної кризи 2008 р.
Президент В. Ющенко не створив єдиних правил гри і політичних інститутів, які б ефективно діяли. Усі п’ять років президентських повноважень він діяв ситуативно, орієнтуючись на політичну доцільність. Йому не вдалося стати модератором, який міг би генерувати цілі й ідеї та формувати під них команду. В. Ющенко не впорався з роллю національного арбітра.
Б. Дем’яненко, історик
Чому, на думку історика, В. Ющенку не вдалося повною мірою реалізувати свої повноваження президента як керівника держави? Аргументуйте.
17 січня 2010 р. відбулися чергові вибори президента. У перегонах узяли участь 18 кандидатів. Перемогу здобув лідер Партії регіонів В. Янукович. Упродовж березня-листопада 2010 р. новообраний Президент здійснив кардинальні зміни в системі влади. У парламенті створили президентську більшість, яка обрала уряд. Було майже повністю замінено президентську вертикаль влади - голів обласних, міських і районних державних адміністрацій. За результатами місцевих виборів у більшості областей прийшла до влади Партія регіонів та її союзники. Президент України набув повноважень, які дозволяли контролювати не лише власну вертикаль, а й силові та фіскальні органи, уряд, судову систему й значною мірою парламент.
В. Янукович виступив з програмою економічних реформ на 2010-2014 рр.: «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава». На практиці ці гасла мали швидше популістський характер, ніж складали справжню програму дій. Як і попередники, нова влада фіксувала курс гривні до долара; брала іноземні кредити та забезпечувала спокій населення шляхом нарощування боргів. Корупція, рейдерство, казнокрадство набули небачених розмірів.
Які способи стабілізації економіки використовувала влада впродовж 2007-2013 рр.? Чому влада вдавалася до позик і для яких проектів їх використовувала?
3. Віктор Янукович
Віктор Янукович
Віктор Янукович (народився 1950 р.) - інженер-механік, державний діяч, політик. 1980 р. закінчив Донецький політехнічний інститут. З 1996 р. працював у Донецькій облдержадміністрації, у 1997-2002 рр. очолював її. У 2002 р. його призначено Прем’єр-міністром України. Обіймав цей пост упродовж перших двох турів президентських виборів 2004 р., на яких був кандидатом на пост президента. Програвши президентські вибори у грудні 2004 р., подав у відставку з посади Прем’єр-міністра України. На парламентських виборах 2006 р. Партія регіонів, яку він очолював, посіла перше місце. Із серпня 2006 р. - Прем’єр-міністр України. У 2010-2014 рр. - Президент України. У 2019 р.
В. Януковича засуджено заочно до 13 років ув’язнення за державну зраду.
Його ідеал був сильний авторитарний режим, і він намагався зосередити якнайбільше влади у власних руках та в руках членів своєї родини... Маючи зосереджену в своїх руках владу та замовклу або залякану політичну опозицію, Янукович та його ставленики сфокусували свою увагу на збагаченні керівного клану. За короткий період Янукович і члени його сім’ї та оточення накопичили величезні статки, перевівши близько 70 мільярдів доларів на іноземні рахунки та поставивши під загрозу стабільність держави, яка до осені 2013 р. виявилася на межі дефолту.
С. Плохій, історик
Чиї інтереси представляв В. Янукович, перебуваючи на посаді Президента України? Які були можливості для опозиційної діяльності за його керування державою?
Орієнтири зовнішньої та оборонної політики України за часів президентства В. Януковича визначено в Законі України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики України» (2010).
Мовою джерел
Україна як європейська держава здійснює відкриту зовнішню політику і прагне рівноправного взаємовигідного співробітництва з усіма заінтересованими партнерами, виходячи насамперед з необхідності гарантування безпеки, суверенітету та захисту територіальної цілісності України.
Із Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики України» (2010)
Які головні принципи зовнішньополітичної діяльності держави викладено в документі?
На практиці за перебування В. Януковича на посту Президента України переважали орієнтири на співпрацю з Російською Федерацією та країнами СНД.
4. Загострення відносин з Російською Федерацією
У відносинах України з Російською Федерацією від початку проголошення незалежності періодично виникали конфлікти, спровоковані російською стороною. Кожного разу українська сторона знаходила можливості вирішувати проблемні питання шляхом переговорів і домовленостей.
Після обрання Президентом України В. Ющенка у 2005 р. російський політикум укотре проявив бажання вирішальним чином впливати на події в Україні. Російська Федерація висловила своє ставлення до новообраного Президента України практичними діями: на початку 2006 р. перекрила Україні газ. З’явилося нове поняття - газова війна.
Мовою джерел
В грудні 2005-го року у газових взаєминах України та Росії відбувалося стільки подій, що не вистачило б місця навіть на дуже стислий їх перелік. Але суть була одна: Росія, наполягаючи на незмінності астрономічного зростання ціни з $ 50 по бартеру до $ 230 грошима, на публіку розігрувала «благодетеля». І пропонувала варіанти, які мали б демонструвати схильність до компромісів, однак насправді цей компроміс являв собою не що інше, як викручування рук.
Зі спогадів С. Лук'янчука, начальника прес-центру НАК «Нафтогаз України» (2005-2006)
Які зміни в оплаті газу РФ пропонувала Україні? Чи реальним було вирішення цього питання для економіки України? Чому була настільки величезна різниця в цінах порівняно з попереднім періодом?
За результатами перемовин було підписано нові домовленості про збільшення вартості газу майже удвічі - до 95 доларів США за кубометр.
Узимку 2008-2009 рр. розгорнулася друга газова криза. 1 січня 2009 р. «Газпром» припинив постачати газ на територію України, звинувативши Україну у крадіжці газу. 7 січня РФ повністю перекрила газ. Без газу залишилися Болгарія, Греція, Хорватія, Угорщина, Австрія, Румунія, Словаччина та Польща. До переговорів підключилася Єврокомісія. Після тривалих перемовин Прем’єр-міністр України Ю. Тимошенко була змушена укласти газовий контракт з розрахунковою ціною газу на рівні 450 доларів за тисячу кубометрів.
Протести проти Харківських угод (2011)
З приходом до влади у 2010 р. В. Януковича почалося формування нового формату стосунків України з РФ. У квітні 2010 р. було підписано Харківські угоди, згідно з якими термін перебування Чорноморського флоту РФ у Севастополі подовжено з 2017 до 2042 р. з автоматичним продовженням ще на п’ять років. У цей час Україна отримала суттєву тимчасову знижку на газ, за що домовленість назвали «флот в обмін на газ».
Як суспільство реагувало на Харківські угоди? Чому?
Підготовка та наміри керівництва України укласти Угоду про асоціацію з ЄС у 2013 р. знову підняли градус напруження між Україною та РФ. Намагаючись тиснути на Україну, Росія почала вдаватися до торговельних заборон. 14 серпня Федеральна митна служба РФ внесла всіх без винятку українських експортерів до списку ризикованих. По суті, ішлося про повномасштабну зупинку українського експорту на невизначений термін. Москва перейшла в рішучий наступ із чітко визначеною метою - не допустити підписання Україною Угоди про асоціацію з Європейським Союзом та примусити Україну інтегруватися в Митний союз. 21 листопада 2013 р. уряд України оголосив про призупинення підготовки до підписання Угоди. Це рішення призвело до протестів у центрі Києва.
Формуємо компетентності
Мовленнєву. Складіть розповідь про соціально-економічне життя українців у 2005-2013 рр. Сформулюйте висновок про зміни, що позначалися на повсякденні представників різних соціальних груп.
Просторову. «Великий бізнес прагнув доступу до європейських ринків і боявся можливості поглинання російськими конкурентами в разі приєднання України до очолюваного Росією Митного союзу» (С. Плохій, історик). Сформулюйте висновок про інтеграційні устремління українських олігархів.
Логічну. Порівняйте основні ознаки суспільно-політичного життя українців у періоди президентства В. Ющенка та В. Януковича.
Інформаційну. Складіть політичний портрет В. Януковича.
Аксіологічну. «Коли ми порівняли результати опитування в Україні, Азербайджані та Росії, зроблені наприкінці 2009-го - на початку 2010-го року, то побачили, що українці дуже відрізнялися своїм критичним ставленням не тільки до всіх політичних, а й до соціальних інститутів - навчальних закладів, медичних установ... Наступні опитування, проведені у 2011 році, показали, що негативне ставлення молоді до державних інститутів ще більш зросло, особливо до правоохоронних органів... істотно змінилося ставлення молоді України до цінностей демократії та свободи... Набагато більше стало в Україні молоді, яка бажає мати в країні демократію» (І. Бекешкіна, директорка фонду «Демократичні ініціативи», 2012). 1. Підготуйтеся до дискусії «Молодь у 2005-2012 рр. мала (не мала) можливості повноцінно реалізуватися у громадсько-політичному житті». 2. Які можливості для активної участі української молоді у громадсько-політичному житті суспільства існують? 3. Поінформуйте про них однолітків.
Хронологічну. Синхронізуйте основні періоди загострення відносин між Україною та Росією з перебігом політичних процесів в Україні.
Коментарі (0)