Войти
Закрыть

Радянізація західноукраїнських земель

11 Клас , Історія України 11 клас Кульчицький, Лебедєва (рівень стандарту, академічний)

 

§ 11. Радянізація західноукраїнських земель

Пригадайте!

1. Які західноукраїнські землі були возз’єднані з УРСР у 1939 р.?

2. Коли була врегульована проблема довоєнних кордонів УРСР з Румунією?

Основні терміни і поняття

• Радянізація • модернізація • промисловий потенціал • податковий тиск • спецпоселення • національна свідомість.

1. Індустріалізація західних областей

Після возз’єднання Західної України з УРСР у регіоні були с творені шість областей: Волинська, Львівська, Ровенська, Тернопільська, Дрогобицька (в 1959 р. об’єднана з Львівською) і Станіславська (з 1962 р. - Івано-Франківська). Ставилося завдання у короткий термін здійснити їхню індустріалізацію, колективізацію сільського господарства та «культурну революцію».

Передбачався розвиток традиційних нафтогазової й деревообробної галузей та створення нових - металообробної, машино- і приладобудівної. У першому повоєнному п’ятирічному плані окремим пунктом передбачалося перетворити Львів на великий промисловий центр. Планувалося побудувати заводи: автобусний, автонавантажувачів, електроламповий, телеграфної й телефонної апаратури, підприємства легкої і харчової промисловості. Часом поставлені завдання виконувалися шляхом переведення з Центральної Росії підприємств разом із спеціалістами й кваліфікованими робітниками. Наприклад, завод телефонної і телеграфної апаратури перебазували з Калуги. На електроламповий завод були відряджені понад 730 робітників та інженерно-технічних працівників з Ленінграда. Потреби у матеріалах та обладнанні задовольнялися першочергово. Вже на кінець 1945 р. були введені в дію сотні середніх і малих промислових підприємств.

У регіон прибували десятки тисяч переселенців. Крім робітників, на постійну роботу приїжджали спеціалісти народного господарства, працівники медичних, педагогічних, культурно-освітніх установ. Наприкінці 1950 р. їхня кількість збільшилася майже втричі.

Особлива увага зверталася на розбудову місцевої партійної мережі. Парторганізації поповнювалися за рахунок новоприбулих кадрів, які добровільно або під тиском їхали на постійну роботу в західні області.

У Дрогобицькій області на відкритих газових родовищах почалося будівництво найбільшого тоді в СРСР і Європі магістрального газопроводу Дашава-Київ. Через декілька років західноукраїнський газ почала одержувати Москва. У північній частині Львівської та на півдні Волинської областей були знайдені промислові запаси кам’яного вугілля, де відразу почалося шахтне будівництво. Відкриття найбільшого в СРСР Роздольського родовища сірки сприяло будівництву гірничохімічного комбінату. Став до ладу потужний цементний завод у Миколаєві Дрогобицької області. Були реконструйовані хімічні комбінати в Калуші й Стебнику, Солотвинський соляний рудник у Закарпатті.

Зростання валової продукції промисловості (за окремими областями)

Українська РСР в цифрах. - К., 1967. - С. 73.

Індустріалізація дала можливість значно підвищити промисловий потенціал краю. На кінець четвертої п’ятирічки Львів перетворився на потужний промисловий центр. Випуск промислової продукції у три рази перевищив довоєнний рівень. Разом з тим харчова й легка галузі промисловості, які виробляли продукти народного споживання, розвивалися повільно. Індустріалізація мала суперечливий характер. Значне зростання промислового потенціалу краю супроводжувалося його розчиненням у загальносоюзному народногосподарському комплексі.

2. Колективізація села

Колективізацію сільського господарства радянський уряд розпочав з підготовчого періоду. У 1944 р. за ініціативи партійних організацій почали діяти групи селян, які закликали відновлювати довоєнні та організовувати нові колгоспи. З цією метою були утворені земельні товариства. Для селян організовувалися екскурсії в колгоспи - «маяки» східних областей України. Вони на власні очі мали переконатися в перевагах колективного господарювання й розповісти про це односельцям.

Збори жителів с. Береги

У середині 1948 р. почалося здійснення суцільної колективізації, яка відбулася у стислі строки. У західних областях існувала значна кількість хуторів та дрібних сіл, на основі яких, як вважала місцева влада, існували так звані «куркульські господарства» - господарства заможних селян. Розуміючи, що вони чинитимуть опір колективізації, державні органи застосували податковий тиск: на 50 % було збільшено норми поставок продукції, скорочено строки їхньої здачі на 1-3 місяці, скасовані пільги тощо.

Одночасно колгоспники й бідняки звільнялися від натуральних податків.

До середини 1950 р. було створено 7190 колгоспів, які об’єднували 98 % селянських господарств. Через декілька місяців влада укрупнила їх. З метою зміцнення контролю за діяльністю колгоспів при МТС утворювалися політичні відділи, які проіснували до 1953 р.

Незважаючи не всі зусилля, врожаї в цей період залишали Описати кращого. Причини полягали у тиску з боку влади, яка давала вказівки, що, коли і як сіяти, а також в недостатній матеріально-технічній базі колгоспів і радгоспів.

Вихід селян у поле на Закарпатті

Проаналізуйте запропоновані статистичні дані з точки зору ефективності колгоспної системи. Зробіть висновки.

Валовий збір і врожайність зернових культур (по окремих областях)

Українська РСР в цифрах. - К., 1967. - С. 96-97.

Незважаючи на запевнення, що колективізація здійснюється за дотримання принципу «поступовості й добровільності», мали місце численні порушення законності та прав людини. Звичайним явищем стали репресії та депортації місцевого населення. Десятки тисяч селян були виселені на Урал і до Сибіру. Не враховувалася політична ситуація в регіоні. Репресивна політика партійно-радянських органів викликала спротив селян, який підтримували сили ОУН і УПА.

У кінці четвертої п’ятирічки партійні органи звітували про завершення суцільної колективізації сільського господарства в західних областях. Було зазначено, що «возз’єднані західні області УРСР включені в загальний потік соціалістичного господарювання».

3. Доля Української греко-католицької церкви

Об’єктом гонінь стала й Українська греко-католицька церква (УГКЦ). Вона об’єднувала понад 4 млн віруючих і була ідеологічним суперником Кремля. Особливу підозру у Сталіна викликали її зв’язки із Заходом, зокрема підпорядкування Ватикану.

На початку Великої Вітчизняної війни Й. Сталін звернувся до патріотичних почуттів віруючих. Це змінило ставлення влади до Російської православної церкви (РПЦ). Їй дозволили відкривати приходи, обирати патріарха, створювати духовні навчальні заклади. Саме РПЦ була відведена особлива роль у процесі ліквідації УГКЦ.

Після визволення Західної України митрополит А. Шептицький звернувся до радянського уряду з пропозицією співпраці. Але в листопаді 1944 р. він помер. У грудні новий глава УГКЦ Й. Сліпий прийняв звернення «До духовенства і віруючих», у якому містився заклик до співпраці з владою. Митрополит направив до Москви делегацію, яка ознайомила владу із змістом його звернення і передала 100 тис. крб. у фонд Червоного Хреста 11 в оборону країни. Влада дала греко-католицькій церкві дозвіл на вільне богослужіння в межах СРСР.

Проте через деякий час у Львові під контролем НКВС було організовано «ініціативну групу» на чолі з настоятелем Преображенської церкви Львова Г. Костельником. Вона почала готувати возз’єднання УГКЦ з Російською православною церквою. У березні 1946 р. відбувся Собор греко-католицького духовенства, на якому були присутні понад 200 священиків і 19 представників під мирян. Під тиском державних органів Собор прийняв рішення про скасування Берестейської унії 1596 р. і підпорядкування греко-католицької церкви російському патріарху Алексію.

Мовою джерела

Прочитайте витяг із звіту уповноваженого Ради у справах Російської православної церкви і релігійних культів за 1947 р. і дайте відповіді на запитання.

«З метою ліквідації залишків греко-католицької церкви в західних областях рекомендується:

- посилити податковий тиск з боку фінансових органів по відношенню до греко-католиків, які настирливо ухиляються від злиття з РПЦ;

- підвищити вимоги до укладання орендних договорів з комунальними службами...».

Хрестоматія з новітньої історії України. 1945-1988 рр. / Упорядн. С. Падалка, П. Панченко, С. Тимченко. - С. 37.

1. Поясніть, з якою метою радянська влада рекомендувала посилити податковий тиск на греко-католиків.

2. Поміркуйте, чи могли греко-католики витримати переслідування з боку фінансових органів та комунальних служб. Відповідь аргументуйте.

У Закарпатті під урядовим тиском рішення про злиття греко-католицької церкви було прийняте в 1949 р.

Проте заборонена греко-католицька церква не припинила своєї діяльності. Вона діяла у підпіллі аж до офіційного визнання її права на існування у 1989 р.

4. Боротьба ОУН і УПА

Після капітуляції Німеччини ОУН(м) згорнула бойову діяльність у західних областях України. УПА під контролем ОУН Бандери продовжувала боротьбу, перейшовши до терористичної й диверсійної діяльності. Між протиборствуючими сторонами часто відбувалися швидкоплинні сутички.

Узимку 1945-1946 рр. проти боївок націоналістів було проведено чимало спецоперацій. Наслідком стало припинення бойової діяльності УПА по всьому регіону, за винятком Карпат і Полісся. Повстанці перейшли до підпільної боротьби.

Наприкінці 1946 р. командир УПА Роман Шухевич отримав від Головної визвольної ради (утворена влітку 1944 р. як політичний центр національної боротьби) директиву про реорганізацію повстанської армії. Враховуючи ситуацію, було прийнято рішення про виведення з України підрозділів УПА в Західну Німеччину й Австрію через Словаччину. Протягом 1945-1948 рр. було здійснено чотири рейди, у ході яких Україну покинули близько 50 тис. осіб. Органам державної безпеки і внутрішніх справ з розрахунком на обіцяну амністію добровільно здалося 41,8 тис. осіб.

Проте вплив УПА був ще достатньо великим, про що свідчила виборча кампанія до Верховної Ради УРСР у 1947 р. За розпорядженням Києва регіон блокували значні сили внутрішніх військ, військ державної безпеки та армійські підрозділи. «Паралізуючи дії бандитів і забезпечуючи нормальний хід виборчої кампанії», вони здійснили ряд операцій проти ОУН і УПА.

На початку березня 1947 р. партійну організацію України замість М. Хрущова очолив Л. Каганович. Він зробив ставку на репресії проти сімей повстанців та місцевого населення, які надавали допомогу повстанцям і розглядалися як «бандпосібники». У 1944-1952 рр. включно було піддано репресіям майже 500 тис. осіб. Зокрема було заарештовано 134 тис., вбито 153 тис., вислано довічно за межі України 203 тис. осіб. Зі свого боку, повстанці вчинили за ці роки 14,5 тис. диверсій і терористичних акцій, у ході яких загинуло не менше 30 тис. осіб.

Спецпоселення та німецькі поселенці

Розгляньте фото і поміркуйте, у яких умовах доводилося жити спецпоселенцям.

Вислання дітей учасників визвольних змагань (станом на 1 січня 1948 р.)

Гусєв В., Сургай В. Хрестоматія з історії України. - К., 1996. - С. 274.

Мовою джерела

Прочитайте витяг із постанови Ради міністрів СРСР від 6 квітня 1950 р. і дайте відповіді на запитання.

«МВС СРСР, виходячи із недоцільності повернення виселених до місця попереднього проживання із метою зміцнення режиму в місцях поселення членів сімей оунівців, вважає... що вони переселені у віддалені райони СРСР навічно і поверненню у місця попереднього проживання не підлягають... За самовільний виїзд (втечу) - 20 років каторжних робіт».

Історія України / Під ред. Ю. Зайцева. - Л., 1998. - С. 336.

1. Поясніть, чому влада відмінила попереднє рішення про повернення спец-поселенців у місця попереднього проживання.

2. Чим можна пояснити таке жорстоке покарання влади за самовільний виїзд на батьківщину?

Службою безпеки ОУН здійснювалися акції не тільки проти радянських військових. Загинули або були покалічені тисячі ні в чому не повинних людей. Це - лікарі, вчителі, інші спеціалісти, відряджені в Західну Україну із східних областей УРСР або з Росії. Вони допомагали місцевому населенню будувати нове життя, не бачили за собою ніякої провини та й справді її не мали.

З самого початку було зрозуміло, що боротьба повстанського руху проти радянської влади є безперспективною. ОУН прагнула надати підпільно-партизанській боротьбі національного забарвлення, але більшою мірою вона носила соціально-політичний характер: із зброєю в руках селяни відстоювали приватну власність і свою релігію. Протистояння сторін тривало до початку 1950-х рр. Після смерті Романа Шухевича рух опору в Західній Україні пішов на спад.

Протистояння між ОУН і УПА та радянською владою було однією з найдраматичніших сторінок історії України XX століття.

ВИСНОВКИ

Радянізація Західної України проходила на тлі тривалого опору ОУН і УПА проти утвердження радянської влади.

Протистояння спричинило загибель десятків тисяч людей, супроводжувалося репресіями, спрямованими, у першу чергу, проти греко-католицької церкви.

Населення почало поступово залучатися до господарських та суспільних форм радянського способу життя.

Завдання для закріплення матеріалу

1. Коли почалася суцільна колективізація в регіоні?

2. Які наслідки мав ідеологічний тиск на греко-католицьку церкву?

Питання для обговорення в групі, класі

1. Підготуйте повідомлення на тему «Індустріалізація західноукраїнських земель: її здобутки та прорахунки». Обговоріть його в класі.

2. Відомо, що відбудова сільського господарства Західної України здійснювалася набагато важче, ніж індустріалізація. Назвіть об’єктивні та суб’єктивні причини, що ускладнювали процес колективізації західноукраїнських земель.

Висловіть власне судження

1. Поясніть, чому, незважаючи на позитивний вплив відбудовчого процесу в галузі економіки і культури, значна частина населення західноукраїнських земель не підтримувала радянську владу.

2. Проаналізуйте дії радянських органів влади та УПА в західних областях України в повоєнний час. Зробіть висновки.

Працюємо з документом

Прочитайте й порівняйте тексти, які характеризують діяльність ОУН і УПА. Дайте відповіді на запитання.

1. «Це не були бандитські формування, як їх окреслювали нацисти й комуністи, це були віддані, щирі патріоти, які готові були віддати своє життя за краще майбутнє свого народу».

Гунчак Т. Україна XX століття. - К., 2005. - С. 241.

2. «Вооруженные банды, оставленные гитлеровцами и поддерживаемые империалистическими и буржуазно-националистическими центрами, проводили антисоветскую агитацию среди населения, прибегали к террористическим методам борьбы».

УССР. Энциклопедический справочник. - К., 1987. - С. 128.

1. Поміркуйте, чи можна назвати об’єктивним кожен з наведених поглядів на діяльність ОУН і УПА.

2. На яких позиціях, з вашої точки зору, стоять зазначені автори?

3. Висловіть та обґрунтуйте власний погляд на діяльність ОУН і УПА в західноукраїнських землях після Другої світової війни.

Тестові завдання

Хронологія

Колії відбулася «самоліквідація» Української греко-католицької церкви на території Західної України?

А 1944 р.

Б 1945 р.

В 1946 р.

Г 1947 р.

Терміни, поняття

Позначте термін, який відповідає визначенню: «Процес тісного економічного й політичного співробітництва та координації дій з метою взаємовигідної співпраці - це...».

А модернізація

Б індустріалізація

В колективізація

Г інтеграція

Послідовність

Розставте в хронологічній послідовності історичні події, які мали місце в західноукраїнських землях.

А початок суцільної колективізації

Б початок індустріалізації

В завершення спротиву ОУН і УПА

Г підпорядкування УГКЦ російському патріарху

Відповідність

Визначте відповідність осіб і посад, які вони обіймали в 1946 р.

А Й. Сліпий

Б М. Хрущов

В Й. Сталін

Г Р. Шухевич

1. Командир УПА

2. Генеральний секретар ЦК ВКП(б)

3. Митрополит Української греко-католицької церкви

4. Перший секретар ЦК КП(б)У

Відкрите запитання

Прочитайте вислів О. Довженка, який він записав у «Щоденник» 18 вересня 1942 р. «Є дві правди. Одна дійсна, реальна правда. Друга - вигадана, неіснуюча, така, якою хотіли б її бачити. Вона вважатиметься за дійсну, а дійсна - за ворожий наклеп». Проаналізуйте події, що відбувалися після війни в Західній Україні, під кутом зору письменника. Поміркуйте, чи потрібна була індустріалізація західних областей. Дайте розгорнуту відповідь.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно
 

Коментарі (0)

Додавання коментаря

  • оновити, якщо не видно коду